27.05.24
22-ц/812/694/24
Провадження №22-ц/812/694/24
іменем України
27 травня 2024 року м. Миколаїв
справа № 478/59/24
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лівінського І.В.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,
із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_2
на заочне рішення Казанківського районного суду Миколаївської області, ухвалене 27 лютого 2024 року під головуванням судді Іщенко Х.В., в приміщенні цього ж суду, повний текст судового рішення складений 28 лютого 2024 року у цивільній справі
за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У січні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів.
Позивач зазначав, що 14 травня 2018 року Казанківським районним судом Миколаївської області був виданий судовий наказ по справі №2-н/478/14/2018 про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнення проводити щомісячно починаючи з 24 квітня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Крім того, на підставі судового наказу, виданого Любашівським районним судом Одеської області по справі № 507/2339/23, з нього на користь ОСОБА_5 , стягуються аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з моменту звернення до суду і до повноліття дитини.
Позивач також зазначав, що його донька ОСОБА_7 потребує постійного лікування, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного хворого, також він має на утриманні свою матір ОСОБА_8 , 1955 року народження, яка є пенсіонеркою, що підтверджується довідкою Зеленогірської селищної ради. Наразі він проходить службу в ЗСУ, однак сплачувати частину від грошового забезпечення військовослужбовця в якості аліментів, на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач не має можливості, оскільки ще має утримувати свою матір, так як являється єдиним сином. Тому на сьогодні у нього виникла заборгованість по сплаті аліментів за двома рішеннями суду і він не може її погасити та сплачувати вчасно аліменти. Окрім того державним виконавцем нараховано штраф за заборгованість по сплаті аліментів, оскільки він не мав змоги вчасно оплачувати аліменти через те, що перебував на службі в ЗСУ.
Посилаючись на зазначені обставини, погіршення свого матеріального стану, позивач просив суд змінити розмір аліментів, який було встановлено судовим наказом Казанківського районного суду Миколаївської області від 14 травня 2018 року по справі №2-н/478/14/2018 про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_4 , 2006 року народження з 1/4 частини заробітку (доходу) до 1/8 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з моменту звернення до суду і до повноліття дитини.
Правом відзиву на позовну заяву відповідачка ОСОБА_3 не скористалась.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б давали суду правові підстави для висновку про наявність обставин, які об'єктивно свідчать про неможливість позивачем сплачувати аліменти на утримання його дитини у розмірі, встановленому рішенням суду.
Позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв'язку з тим, що він працює в ЗСУ, наявності у нього другої дитини, яка хворіє та на яку він також за судовим наказом сплачує аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), має матір пенсіонерку, яка не працює та перебуває на його утриманні, оскільки в матеріалах справи відсутні документи підтверджуючи те, що позивач надає матеріальну допомогу своїй матері, яка є пенсіонеркою та отримує пенсію, про те, що вона потребує допомоги за станом здоров'я чи низьким рівнем доходу, не надано документів, підтверджуючих, що позивач крім стягуємих за рішенням суду з нього аліментів на утримання другої дитини доньки ОСОБА_6 2020 року народження, з якою позивач не проживає, він оплачує її лікування .
Наявність іншої дитини, на яку за судовим наказом також стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Отже, доказів, які б підтверджували зміну матеріального чи сімейного стану, погіршення здоров'я позивача, відповідно до статті 192 СК України, які б вказували на потребу у зменшенні розміру стягуваних аліментів, суду не надано.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Узагальненні доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не були взяти до уваги надані позивачем докази, про його неспроможність сплачувати щомісячно аліменти на утримання сина у розмірі, визначеному рішенням суду, у зв'язку зі зміною його матеріального, сімейного стану.
Апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази по справі та обставини, наведені ним у обґрунтування заявлених вимог, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за судовим наказом розміру аліментів, а наявність на утриманні у нього матері пенсіонерки та наявність другої дитини, яка хворіє та на яку він також за судовим наказом сплачує аліменти не є підставами для зменшення розміру аліментів.
Також, при винесенні рішення судом першої інстанції не була взята до уваги норма статті 183 СК України.
Узагальненні доводи інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом, від відповідача до апеляційного суду не надійшов.
2. Мотивувальна частина
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явились. Представник позивача - адвокат Жмурко С.Л. повідомлена про час і місце судового розгляду, через систему «Електронний суд», що відповідно до частини 5 статті 130 ЦПК України є належним повідомленням і позивача.
Відповідачка також повідомлена належним чином про час і місце судового розгляду, що підтверджується рекомендованими поштовими відправленнями з зазначеними відмітками про відсутність особи за вказаною адресою, що відповідає вимогам частини 8 статті 128 ЦПК України (а.с.59,61).
Клопотань про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходило, а тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що згідно з судовим наказом, виданим Казанківським районним судом Миколаївської області 04 травня 2018 року у справі №2-н/478/14/2018 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1\4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнення провадити щомісячно починаючи з 24 квітня 2018 року до досягнення дитиною повноліття ( а.с.17).
Згідно з копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 від 11 листопада 2023 року позивач є батьком дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).
Згідно виписки із медичної карти амбулаторного хворого, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона є часто хворіюча дитина, яка хворіє гострим бронхітом, коклюшом.
Відповідно до довідки від 02 січня 2024 року №02, виданої Гвоздавським Старостинським округом №1 Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області у ОСОБА_1 на утриманні знаходиться мати пенсіонерка, не працююча ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.9).
Згідно довідки з військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з 28 вересня 2022 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 (а.с.48).
Позиція апеляційного суду
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували зміну матеріального чи сімейного стану, погіршення здоров'я позивача, які б вказували на потребу у зменшенні розміру стягуваних аліментів.
Однак колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблений висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього погіршився матеріальний стан, наявність на його утриманні матері пенсіонерки, наявність другої дитини, яка хворіє та на яку він також за судовим наказом сплачує аліменти, що є обставинами, які потребують додаткових фінансових витрат.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З аналізу цієї норми права можна дійти висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану, як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З матеріалів справи вбачається, що після видачі 04 травня 2018 року судового наказу про стягнення з позивача аліментів на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сімейний стан та матеріальне становище позивача змінилося.
Так, ІНФОРМАЦІЯ_5 у позивача народилась донька - ОСОБА_6 , яка хворіє гострим бронхітом, коклюшом (а.с.11).
Крім того, у ОСОБА_1 на утриманні знаходиться мати пенсіонерка, яка не працює(а.с.9).
Вказані обставини відповідно до положень статті 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22-ц.
Отже, колегія суддів вважає, що згідно з положеннями статті 192 СК України, сімейне та матеріальне становище позивача змінилося, у зв'язку з зазначеними обставинами, що є підставою для зменшення розміру стягуваних із нього аліментів на користь ОСОБА_3 з 1/4 на 1/6 частину.
За такого, позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково, а розмір стягнутих аліментів за судовим наказом Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 травня 2018 року по справі №2-н/478/14/2018 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини - ОСОБА_4 , 2006 року народження зменшити з 1/4 частини заробітку (доходу) до 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення підлягає скасуванню на підставі пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_1 на підставі судового наказу Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 травня 2018 року по справі №2-н/478/14/2018 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини - ОСОБА_4 , 2006 року народження з 1/4 частини заробітку (доходу) до 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий І.В. Лівінський
Судді: Т.Б. Кушнірова
Н.О. Шаманська
Повне судове рішення складене 27 травня 2024 року.