27.05.24
22-ц/812/738/24
Провадження №22-ц/812/738/24
27 травня 2024 року м. Миколаїв
Справа № 469/703/23
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Шаманської Н.О.,
суддів: Лівінського І.В., Локтіонової О.В.,
переглянувши в апеляційному порядку без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) цивільну справу
за позовом
Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК»
до
ОСОБА_1
про стягнення кредитної заборгованості
за апеляційною скаргою
Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК»
на заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Тавлуй В.В., 14 березня 2024 року в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складено 19 березня 2024 року,
22 травня 2023 року Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» (далі - АТ «ТАСКОМБАНК») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позову зазначало, що 22 лютого 2018 року ОСОБА_1 підписав Заяву - договір № 304/4413019-СК про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та уклав з Банком кредитний договір предметом якого є надання Позивачем Позичальнику грошових коштів у вигляді кредитного ліміту у розмірі 49100 гривень, строком користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією з встановленою процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 43,2%.
Позивач зазначав, що підписавши зазначену Заяву-договір № 304/4413019-С К, позичальник підтвердив факт ознайомленості, обізнаності та розуміння Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, Правил обслуговування корпоративних клієнтів та Тарифів Банку, просив відкрити поточний рахунок у гривні, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів та виявив бажання оформити на своє ім'я платіжну картку: надав свою згоду на те, що Кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку (погоджується відповідним рішенням Банку) згідно внутрішніх нормативних документів Банку.
Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит згідно з договором. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору у нього станом на 19 квітня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 73801 гривень 35 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 49100 гривень 01 коп. та заборгованості за простроченими процентами - 24701 гривень 35 коп.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість.
Заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованість у розмірі 49100 гривень за тілом кредиту. Розподілено судові витрати.
В апеляційній скарзі АТ «ТАСКОМБАНК», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати заочне рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів у розмірі 24701 грн 35 копійок та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позов.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні процентів за користування кредитом, оскільки ОСОБА_1 особисто було підписано паспорт споживчого кредиту за карткою «Велика п'ятірка», в якому зазначена процентна ставка у розмірі 40,43%. За такого, відповідач був ознайомлений з процентною ставкою, погодився з нею та частково здійснював погашення заборгованості.
Позивач зазначав, що розрахунок заборгованості, який був доданий до позовної заяви, здійснювався за процентною ставкою 39,6%, а з 01 лютого 2019 року за ставкою - 43,2%. ОСОБА_1 знову ж таки певний час погашав заборгованість за процентною ставкою 43,2%, що є підтвердженням обізнаності та погодження з встановленими процентами.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже справа розглядалась судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
В силу ст.ст.509,525-526,598,610,611,622 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Особа, яка порушила зобов'язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.
При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов'язання в натурі.
Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов'язань, які не виконані належним чином.
Разом з тим, відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Судом встановлено, що 22 лютого 2018 року ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб Договору №304/4413019-СК (а.с.6), у якій погодився з тим, що публічна пропозиція АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (розміщені на сайті www.tascombanc.com.ua), умовами підключення до клієнту-банку «ТАС24», Правила обслуговування корпоративних клієнтів та Тарифи банку разом з цією заявою-договором становлять Договір банківського обслуговування, та є його невід'ємними частинами.
До Анкети-заяви позивачем надано копію Витягу з публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (7-19).
Згідно з наданим Банком розрахунком заборгованості, станом на 1 травня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 становить 73801,35 грн. (а.с.22 на зв.), у тому числі:
- заборгованість за тілом кредиту - 49100грн.;
- заборгованість за простроченими процентами - 24701,35грн.
У обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на укладення сторонами договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (розміщені на сайті www.tascombanc.com.ua), від 22 лютого 2018 року, складовими якого є підписана відповідачем Заява про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб Договору №304/4413019-СК (а.с.6), Правила обслуговування корпоративних клієнтів та Тарифи банку (а.с.7-18), розміщені на сайті банку.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ТАСКОМБАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Як вбачається з матеріалів справи, у підписаній відповідачем Заяві про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб Договору №304/4413019-СК (а.с.6) відсутні дані про бажання та згоду ОСОБА_1 отримати кредитні кошти на умовах, зазначених позивачем у позовній заяві, а також на умовах, наведених у доданому до позовної заяви Витягу з публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (7-19).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що відповідач погодився з отриманням кредиту та що саме ці Тарифи та Умови і Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб Договору №304/4413019-СК, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів, у зазначеному в ньому розмірах і порядку нарахування, або в подальшому не змінювались, а тому такий Витяг з публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб не може вважатися складовою частиною кредитного договору, укладеного банком з відповідачем.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, відповідно до якої до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, з огляду на положення Закону України «Про захист прав споживачів», Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи захисту інтересів споживачів» прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН та рішення Конституційного Суду України у справі № 1-12/2013 від 11 липня 2013 року та основні засади цивільного законодавства, звернула увагу на необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах та зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
За такого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення лише тіла кредиту у сумі 49100 гривень.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні процентів за користування кредитом, оскільки ОСОБА_1 особисто було підписано паспорт споживчого кредиту за карткою «Велика п'ятірка», в якому зазначена процентна ставка у розмірі 40,43% слід зазначити наступне.
У заяві - Договорі №304/4413019-СК про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, підписаній ОСОБА_1 процентна ставка за користування кредитом не зазначена.
Паспорт споживчого кредиту, доданий позивачем до апеляційної скарги, не може бути прийнятий судом до уваги, виходячи з наступного.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20-ц, від 18 листопада 2020 року у справі №313/346/20 та від 26 грудня 2019 року у справі №467/555/19. При цьому, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного зазначив, що суду потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
За такого, не можна вважати, що зазначені у наданому банком паспорті споживчого кредиту сторонами узгоджені конкретні умови кредитування, зокрема і проценти за користування кредитом.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено факт погодження всіх істотних умов договору із відповідачем, та обґрунтованості розрахунку заборгованості.
Водночас вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема, ст.ст. 625,1048 ЦК України позивач не пред'являв.
Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відсутність підстав для нарахування та стягнення позивачем з відповідача процентів є правильним, оскільки їх стягнення не було погоджено сторонами.
Судом першої інстанцій правильно встановлені фактичні обставини справи і застосовано норми матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» залишити без задоволення.
Заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Н.О. Шаманська
Судді: І.В.Лівінський
О.В.Локтіонова
Повний текст постанови складено 27 травня 2024 року.