Справа № 462/1099/24 Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І.Д.
Провадження № 33/811/682/24 Доповідач: Галапац І. І.
24 травня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі:
судді Галапаца І.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Гавенка Олега Богдановича на постанову судді Залізничного районного суду м.Львова від 09 квітня 2024 року,
з участю правопорушника - ОСОБА_1 ,
захисника правопорушника - адвоката Гавенка О.Б.
цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 139 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) грн. 00 коп.
Стягнуто із ОСОБА_1 605 грн 60 коп. судового збору в дохід держави.
Згідно постанови судді, ОСОБА_1 31.01.2024 о 14 год. 10 хв. у м. Львові на вул. Суботівській, 10а, встановив загороджувальні дорожні бар'єри та здійснив забруднення проїзної частини дороги та тротуару, пошкодивши його, чим створив перешкоди для дорожнього руху, не вжив заходів щодо їх усунення та попередження інших учасників дорожнього руху про небезпеку, що виникла. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 1.5, 15.15 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 139 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В апеляційній скарзі захисник правопорушника ОСОБА_1 - адвокат Гавенко О.Б. покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною і необгрунтованою, прийнятою без всебічного з'ясування обставин справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що місцевим судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Звертає увагу на те, що за правопорушення п.1.5 ПДР України ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.ч.2,3 ст. 140 КУпАП, отже, притягнення особи до відповідальності за одне й те саме адміністративне порушення двічі суперечить ст. 61 Конституції України. Наголошує на тому, що сферою господарської діяльності ПрАТ «Львівобленерго», як оператора системи розподілу, є діяльність з розподілу електричної енергії електричними мережами, до якої не входить утримання автомобільних доріг та вулиць, як і роботи їхнього будівництва, реконструкції або ремонту. Стверджує, що ОСОБА_1 не порушував жодних норм, крім цього, він не є такою посадовою особою, яка відповідає за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, утримання автомобільних доріг та вулиць.
Просить скасувати оскаржувану постанову, провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 та виступ його захисника - адвоката Гавенка О.Б. про задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що така не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Відповідальність за ч. 1 ст. 139 КУпАП настає за пошкодження автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд, залізничних переїздів, трамвайних колій, технічних засобів регулювання дорожнього руху, самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху, створення перешкод для дорожнього руху, в тому числі забруднення дорожнього покриття, або невжиття необхідних заходів щодо їх усунення та попередження інших учасників руху про небезпеку, що виникла, або невжиття посадовими особами, відповідальними за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, утримання автомобільних доріг та вулиць, громадянами - суб'єктами господарської діяльності заходів щодо заборони руху підвідомчих технологічних транспортних засобів, сільськогосподарської техніки і машин на гусеничному ходу автомобільними дорогами і вулицями, покриття яких може бути пошкоджене.
Відповідно до п. 1.5 ПДР України, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Згідно із п. 5.1.12. ДСТУ 3578 огородження місць проведення дорожніх робіт на автомобільних дорогах повинні відповідати вимогам ДСТУ 8749 та ДСТУ 7168.
Відповідно до закріплених норм ДСТУ 8749:2017 «Огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт», зокрема п. 5.1.1-5.1.2. обмеження чи заборона дорожнього руху під час проведення дорожніх робіт установлюють на підставі ордера, відповідно до вимог статті 26. Підприємства та організації, які виконують дорожні роботи, мають завчасно повідомити відповідні державні органи управління чи органи місцевого самоврядування, у власності яких знаходиться дорога чи вулиця [1], про місце, тривалість та характер дорожніх робіт. Установлення обмежень руху без ордера можливо під час проведення короткострокових дорожніх робіт з використанням однієї з тимчасових типових схем ОДР (додаток В) та з дотриманням вимог цього стандарту. Водночас відповідно до п. 5.2.1 розрізняють два види дорожніх робіт: короткострокові (тривалістю не більше ніж 4 год) та довгострокові (тривалістю понад 4 год).
П. 5.1.4 ДСТУ 8749:2017 визначено, що до облаштування зони дорожніх робіт відповідно до вимог цього стандарту заборонено здійснювати будь-які дорожні роботи, а також завозити будівельні матеріали, конструкції, ДБМ тощо.
Згідно із п. 6.1.1 першочергові заходи з організації дорожнього руху завжди мають бути забезпечені чітким позначенням та огородженням зони дорожніх робіт, а не тільки встановленням обмеження швидкості.
Згідно з розділом 8 «Вимоги до тимчасових пішохідних маршрутів» норм ДСТУ 8749:2017 «Огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт», у зонах дорожніх зонах, через які пролягають наявні пішохідні маршрути, необхідно організовувати тимчасові пішохідні маршрути. Тимчасові пішохідні маршрути мають бути відмежовані від зони дорожніх робіт з використанням обгороджувального бар'єру, сигнальної стрічки або сигнального шнуру згідно з ДСТУ 7168 залежно від характеру дорожніх робіт. У місцях, де є небезпека наїзду на пішоходів, необхідно застосовувати стримувальний буфер або тимчасове стримувальне бічне огородження згідно з ДСТУ 7168. Будь-які технічні засоби регулювання, використовувані для облаштування тимчасових пішохідних маршрутів, необхідно встановлювати так, щоб не спричиняти пішоходам перешкод у русі. Якщо тимчасові пішохідні маршрути пролягають по проїзній частині, то їх необхідно розташовувати між зонами безпеки (поздовжньою та поперечними) та місцем проведення робіт.
У розділі 10 «Вимоги до облаштування зони дорожніх робіт» норм ДСТУ 8749:2017 «Огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт» зазначено, що до початку дорожніх робіт відповідальна особа повинна визначитися щодо: місця проведення робіт, тривалості, виду та типу дорожніх робіт, умов дорожнього руху та умов проведення дорожніх робіт.
Також п. 5.1.5 ДСТУ 8749:2017 визначено, що підприємства та організації, які проводять дорожні роботи, повинні призначати особу, відповідальну за безпеку дорожнього руху. А п. 10.1.1. та п. 10.1.2 визначено дії, які повинна вжити відповідальна сооба на місці проведення дорожніх робіт,зокрема: визначитись щодо а) місця проведення робіт, тривалості, виду (5.2.1) та типу (5.2.2) дорожніх робіт, умов дорожнього руху та умов проведення дорожніх робіт; а також б) заходів з ОДР (6.1) та способів регулювання дорожнього руху (6.2).
Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 139 КУпАП.
Такий висновок суду підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №026402 від 31.01.2024; актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 31.01.2024; схемою до акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, яким суддя районного суду дала належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд.
Підстави, які б давали можливість вважати їх сумнівними та неправдивими, відсутні.
Покликання апелянта на те, що ОСОБА_1 не порушував жодних вимог ПДР України, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки останній, як майстер виробничої дільниці у ПрАТ «Львівобленерго», при виконанні дорожніх робіт повинен був дотримуватися норм ДСТУ 8749:2017 «Огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт».
Крім цього, як вірно зазначено місцевим судом, із долученого наряду-допуску № 193 для виконання робіт в електроустановках, вбачається, що роботи з розкопки місця пошкодження і ремонту кабеля мали розпочатись 30.01.2024 року, а закінчитись 02.02.2024 року, що не належить до короткострокових робіт (тривалістю не більше ніж 4 год).
Таким чином, апеляційні доводи захисника про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.139 КУпАП, у вчиненні якого визнано винним ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Поряд з цим, як вбачається із долученої до матеріалів справи постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАЛ №505398 від 31.01.2024, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2.3 ст. 140 КУпАП, а саме за те, що останній проводив роботи по розриттю траншеї на дорожньому полотні без належного огородження та встановлення засобів ОДП та без погодження тимчасової схеми на час виконання дорожньо-будівельних робіт, що не звільняє останнього від відповідальності за здійснення забруднення проїзної частини дороги та тротуару, пошкодження його, створення перешкоди для дорожнього руху, не вжиття заходів щодо їх усунення та попередження інших учасників дорожнього руху про небезпеку, що виникла.
Таким чином, покликання апелянта про те, що постанова не в повній мірі відповідає вимогам закону, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з'ясувала усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення на правопорушника ОСОБА_1 накладене з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді у справі немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Гавенка О.Б. - залишити без задоволення, а постанову судді Залізничного районного суду м.Львова від 09 квітня 2024 року відносно ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Галапац І.І.