Справа № 944/4382/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/318/24 Доповідач: ОСОБА_2
21 травня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження № 944/4382/23 про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верещиця Яворівського району Львівської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 368 КК України,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8
за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_7 на вирок Яворівського районного суду Львівської області від 13 лютого 2024 року,
Вироком Яворівського районного суду Львівської області від 13 лютого 2024 року ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, та йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень з позбавленням права обіймати адміністративні посади у філії «Рава-Руське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» на строк один рік.
Арешт накладений на підставі ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 05.04.2023 на 16 м. куб. лісодеревини, в т.ч. 4 м. куб. ділової деревини та 12 м. куб. деревини дров'яної скасовано.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Обраний запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді застави після набрання вироку законної сили визначено скасувати та повернути заставодавцю ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 254 980 гривень, внесених в якості застави на рахунок ТУ ДСА України у Львівській області.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що він обіймаючи відповідно до наказу №03-к директора філії «Рава-Руське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» від 09.01.2023 посаду лісничого, діючи в порушення вимог ст. ст. 19, 68 Конституції України, ст.ст. 3, 22, 24, 65 Закону України «Про запобігання корупції», посадової інструкції лісничого № 7 від 31.03.2021, затвердженої директором ДП «Рава-Руське лісове господарство» ОСОБА_10 , Постанови КМУ від 23.05.2008 № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», п.43 Інструкції з ведення електронного обліку деревини, затвердженої наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 27.09.2021 № 621, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи злочинний умисел на власне незаконне збагачення, діючи умисно, з корисливих мотивів, 09.09.2022 висловив протиправну пропозицію про надання ОСОБА_11 неправомірної вигоди за безперешкодний відпуск лісодеревини об'ємом 30-40 м. куб., та у період з 22.03.2023 до 29.03.2023 протиправно одержав для себе від ОСОБА_11 неправомірну вигоду сумі 60 500 гривень, за вчинення ним в інтересах ОСОБА_11 дій з використанням свого службового становища, а саме, за безперешкодний відпуск деревини із підконтрольної йому території філії «Рава-Руське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» у загальній кількості 42,2 м.куб., за відпуск такої без офіційної оплати та відповідного документального оформлення, усвідомлюючи, що такий продаж відбувається шляхом внесення коштів на банківські рахунки філії «Рава-Руське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».
На вирок суду прокурор ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу,у якій просить вирок щодо ОСОБА_5 скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 покарання у виді штрафу у розмірі 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 грн з позбавленням права обіймати адміністративні посади у філії «Рава-Руське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» на строк один рік.
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначає, що судом при призначенні ОСОБА_5 покарання не враховано, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення відноситься до корупційних правопорушень.
Зазначає, що хоча чинне законодавство України у даному конкретному випадку не встановлює співрозмірності між сумою наданої неправомірної вигоди та мірою покарання за кримінальне правопорушення, однак призначене ОСОБА_5 покарання є явно несправедливим за своєю суттю та таке, що не запобігатиме вчиненню аналогічних кримінальних правопорушень як ОСОБА_5 так і іншими особами.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, думку обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечив апеляційну скаргу прокурора та вважають вирок суду законним та обґрунтованим, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи й дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з вироку суду, судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_5 було здійснено на підставі положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
При цьому, суд першої інстанції дотримався вимог норм ч. 3 ст. 349 КПК України, допитав обвинуваченого, і за згодою усіх учасників процесу визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оскаржувались.
На підставі викладеного, колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, які не оскаржувались і стосовно яких, відповідно до вимог ст. 349 КПК України, докази не досліджувались.
Кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 368 КК України в апеляційній скарзі прокурором також не оспорюється.
Що стосується доводів прокурора про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Висновки з усіх питань, пов'язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.
При цьому покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю кримінального правопорушення, обставинами скоєного, особою винного.
На думку колегії суддів вказаних вимог суд першої інстанції дотримався повною мірою.
Призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_5 відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, обране з врахуванням особи винного, який на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; раніше не судимий; за місцем проживання характеризується позитивно; матеріальний стан обвинуваченого ОСОБА_5 , який має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_12 , 2011 року народження та ОСОБА_13 , 2017 року народження; а також те, що дитина ОСОБА_12 часто хворіє та потребує постійного догляду; згідно з досудовою доповіддю ризик повторного вчинення кримінальних правопорушень - середній; обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, відсутність обставин які обтяжують покарання; та призначено покарання в межах санкції ч. 1 ст. 368 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних розмірів доходів громадян.
Підстав вважати, що призначене обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість, немає.
Колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді 51 000 грн штрафу відповідає тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів й підстав для скасування вироку обвинуваченому покарання немає.
Окрім цього, враховуючи ту обставину, що вчинення злочину було пов'язане з посадою ОСОБА_5 , з метою ефективного запобігання вчинення нових корупційних злочинів, зважаючи на роль обвинуваченого у вчиненні злочину, суд першої інстанції застосував додаткове покарання позбавлення його права обіймати адміністративні посади у філії «Рава-Руьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України», встановивши строк зазначеного додаткового покарання тривалістю 1 рік.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, судом першої інстанції допущено не було.
Апеляційна скарга прокурора не містить правових підстав для скасування чи зміни вироку, й колегія суддів визнає її необґрунтованою.
Вирок суду ухвалений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Вирок Яворівського районного суду Львівської області від 13 лютого 2024 рокущодо ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4