Справа № 130/744/24
Провадження №11-кп/801/724/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
20 травня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю в режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 , поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13.05.2024 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 в кримінальному провадженні №12024020130000045 від 18.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 152 КК України,
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13.05.2024 відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання, задоволено клопотання прокурора про продовження обвинуваченому терміну дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на шістдесят днів, з 13.05.2024 до 11.07.2024.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду, постановити нову, якою змінити ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання. Посилається на необґрунтованість обвинувачення, не доведення прокурором заявлених ризиків та не зазначення будь-яких мотивів неможливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Прокурор Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_8 подав заяву про розгляд справи за його відсутності. В заяві також просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, виступ захисника на підтримку апеляційної скарги, перевіривши матеріали контрольного провадження та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13.05.2024 в кримінальному провадженні №12024020130000045 від 18.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 152 КК України продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 11.07.2024.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , дотримався вимог кримінального процесуального закону.
Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Так, суд першої інстанції врахував тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_7 , наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та які не зменшилися і виправдовують обраний запобіжний захід.
Суд першої інстанції вважав доведеним існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні двох умисних кримінальних правопорушень, нетяжкого злочину та проступку, а тому з урахуванням характеру інкримінованих правопорушень, тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому, особи обвинуваченого, позиції потерпілої, реальними залишаються ризики зазначені в оскаржуваній ухвалі, а саме щодо можливого переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілу та свідка, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ризики, які існували на час обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати, що виправдовує його тримання під вартою та унеможливлює застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, оскільки він не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422-1 КПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13.05.2024 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4