Справа № 369/8129/24
Провадження №1-кс/369/1695/24
24.05.2024 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання слідчого у кримінальному провадженні т.в.о. старшого слідчого СВ ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 12024111380000144 від 13.02.2024 року, порушеного за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
До провадження слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 надійшло клопотання слідчого у кримінальному провадженні т.в.о. старшого слідчого СВ ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 12024111380000144 від 13.02.2024 року, порушеного за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ.
Крім того, Указом Президента України №133/2022 від 14 березня 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, який затверджено Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ, який неодноразово продовжено (останній раз Указом Президента України №49/024 від 05.02.2024, затвердженого Законом України від 06.02.2024 №3564-ХІ, яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи раніше судимим вироком Києво-Святошинського районного суду від 07.12.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України, 12.02.2024 близько 17 години 00 хвилин (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, корисливий мотив та мету незаконно збагатитися, діючи в умовах воєнного стану, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, зайшов до під'їзду №1 вище вказаного будинку, звідки повторно таємно викрав велосипед марки «Rock rider», належного потерпілому ОСОБА_7 , при цьому розірвавши трос, яким вказаний велосипед був закріплений до металевого кріплення, та виніс його з приміщення вказаного під'їзду.
Після чого, ОСОБА_4 сів на вище вказаний велосипед, та з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав майнової шкоди потерпілому ОСОБА_7 на суму 29500 гривень.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, українець, громадянин України, офіційно не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , судимий вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.12.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України та засуджений до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Крім цього у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України, слідчим за погодженням з прокурором ОСОБА_4 було оголошено про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення.
Підставами підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, являються зібрані докази у кримінальному провадження, а саме: протокол прийняття заяви від заявника, протокол допиту потерпілого ОСОБА_7 , протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_7 , протокол перегляду відео, постанова про визнання та приєднання до кримінального провадження речового доказу, інші докази у своїй сукупності.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
У ході досудового розслідування задля досягнення дієвості кримінального провадження, запобігання встановленим під час здійснення досудового розслідування ризикам, виникла необхідність у застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим ризикам, передбаченим п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Зокрема, ризик переховування ОСОБА_4 полягає в наступному. Підозрюваний ОСОБА_4 неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення крадіжок та раніше вже був оголошений в розшук у зв'язку з тим, що переховувався від органу досудового розслідування.
Так, відповідно до інформації, наданої сектором кримінальної поліції відділу поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в провадженні сектору кримінальної поліції ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області перебувала оперативно-розшукова справа №13/1301/364-2023 від 14.10.2023 року заведена з метою проведення оперативно-розшукових заходів зі встановлення місцезнаходження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який переховувався від органів досудового розслідування за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Вищезазначена оперативно-розшукова справа закрита 14.11.2023 року та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знятий з розшуку в зв'язку зі встановленням місцезнаходження останнього.
Крім цього, вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.12.2023 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Тобто, підозрюваний ОСОБА_4 на шлях виправлення не став та в період дії іспитового строку знову притягнений до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого злочину.
Аналізуючи вказаний ризик у контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia ( ОСОБА_8 проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. Moldova (Бекчиев проти Молдови).
Так, оцінюючи ризик втечі з позиції ЄСПЛ, слід зазначити, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого злочину, не має постійного місця роботи та засобів для існування, не має міцних соціальних зв'язків за місцем проживання (не має на утриманні малолітніх/неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків тощо), неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, в тому числі під час дії іспитового строку, тому під страхом юридичних наслідків, які можуть настати, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Водночас, стороною обвинувачення не встановлено стримуючих факторів, які б свідчили, що підозрюваним не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя у спосіб неявки в судове засідання.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слід зазначити, що наразі місце знаходження викраденого велосипеду органом досудового розслідування не встановлено. При цьому, потерпілий ОСОБА_7 в своїх показаннях вказав, що запитував ОСОБА_4 04.03.2024 про те, де знаходиться викрадений велосипед, на що ОСОБА_4 повідомив йому, що: «він розуміє про що йде мова, однак велосипеду у нього нема, але він знає людей, у яких він є, але йому потрібно пару днів, щоб поспілкуватися з цією людиною. Він дав мені свій номер, оскільки я наполягав на негайному поверненні велосипеду, а Денис сказав, що сьогодні це неможливо зробити та запропонував свій номер телефону для зв'язку з ним ( НОМЕР_1 ) та сказав, щоб я надіслав фото велосипеду йому на «Вайбер». Однак ОСОБА_9 в подальшому не зателефонував мені та нічого не повідомив і взагалі не відповідав на повідомлення та дзвінки. Я самостійно ходив по ломбардах АДРЕСА_3 в пошуках свого велосипеду, однак його ніде не було».
Тому, маючи інформацію про те, де знаходиться вкрадений велосипед, підозрюваний ОСОБА_4 не тільки продовжує приховувати місце знаходження речового доказу, а й може знищити та/або спотворити речовий доказ у даному кримінальному провадженні.
Щодо наявності ризику, передбаченогоп. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким підозрюваний ОСОБА_4 може впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні, необхідно зазначити, що ОСОБА_4 може чинити прямий тиск на потерпілого ОСОБА_7 , знаючи його місце проживання, а також чинити тиск на свідків у даному кримінальному провадженні, які наразі встановлюються, в тому числі і на особу, у якої можливо знаходиться викрадений велосипед, оскільки досудове розслідування триває.
Обґрунтовуючи наявність і ступінь ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення враховує, що згідно із п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на потерпілих, свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.
На підставі викладеного сторона обвинувачення дійшла до висновку, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, має місце у зв'язку із не проведенням у судовому засіданні допиту потерпілого та свідків.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.12.2023 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Тобто, підозрюваний ОСОБА_4 на шлях виправлення не став та в період дії іспитового строку знову притягнений до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого злочину, а тому, на думку сторони обвинувачення, підозрюваний ОСОБА_4 може знову вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, слідчим відділенням відділу поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024111380000034 від 09.01.2024, порушене за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, в якому ОСОБА_4 29.04.2024 повідомлено про підозру у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України. А тому ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є реальним.
Слід зазначити також, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, тому соціальні наслідки та можлива суспільна реакція (насамперед вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану) виправдовує необхідність попереднього ув'язнення підозрюваного.
Таким чином, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень.
З огляду на викладене, сторона обвинувачення вважає, що застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованою та необхідною мірою, оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні умисного тяжкого злочину, максимальним покаранням за який є позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, у зв'язку з чим, на думку сторони обвинувачення, існує ймовірний ризик, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення. Застосування альтернативного запобіжного заходу, такого як домашній арешт чи особисте зобов'язання, не зможе запобігти всім вище вказаним ризикам.
З огляду на викладене, сторона обвинувачення вважає, що застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою з альтернативою застави у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, є обґрунтованою та необхідною мірою, оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні умисного тяжкого злочину, максимальним покаранням за який є позбавлення волі строком до 8 років, у зв'язку з чим, на думку сторони обвинувачення, існує ймовірний ризик, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення.
На підставі вище наведеного, слідча просила слідчого суддю застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимого вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.12.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України та засудженого до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, запобіжний захід у виді тримання під вартою у слідчому ізоляторі - арештному домі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 діб.
Прокурор в судовому засіданні вимоги клопотання підтримала у повному обсязі, просила слідчого суддю його задовольнити.
Підозрюваний в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, просив в його задоволенні відмовити та застосувати більш м'який запобіжний захід.
Захисник в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, просив в його задоволенні відмовити та застосувати більш м'який запобіжний захід.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку осіб які брали участь у розгляді справи, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, вирішуючи питання стосовно клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно яких обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
В своєму клопотанні слідчий, а також прокурор в судовому засіданні не довели, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Також слідчим та прокурором не достатньо обґрунтовано ризики які б давали достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 статті 177 КПК України.
Крім того, слідчий суддя зауважує, що ні слідчим, ні прокурором не було надано доказів належного повідомлення підозрюваного про дату та час судового засідання.
Доводи захисника щодо того, що повідомлення про дату та час судового засідання здійснювалися на мобільний телефон підозрюваного, який був вилучений при його затриманні ні слідчим, ні прокурором в судовому засіданні спростовані не були.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Кримінального процесуального кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , окрім вище викладених обставин, слідчий суддя у відповідності до положень ст. 178 КПК України враховує наявність доказів, що обґрунтовують підозру, які свідчать про обґрунтованість вказаних в клопотанні обставин, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного.
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих злочинів слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягає дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Ураховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного ОСОБА_4 винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, даних про його особу, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого у кримінальному провадженні т.в.о. старшого слідчого СВ ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 12024111380000144 від 13.02.2024 року, порушеного за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - відмовити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 49 (сорок дев'ять) діб, тобто до 12 липня 2024 року (включно).
Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 49 (сорок дев'ять) діб, тобто до 12 липня 2024 року (включно) наступні обов'язки:
не відлучатися цілодобово з місця проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 без дозволу слідчого, прокурора або суду;
прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, слідчого судді, суду;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим у вказаному провадженні;
здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за межі території України, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Звільнити ОСОБА_4 з-під варти в залі судового засідання.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1