2-о/368/34/24
Справа № 368/778/24
"27" травня 2024 р. Суддя Кагарлицького районного суду Київської області Іванюта Т.Є. розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_3 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -
встановив:
На адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_3 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
Перед відкриттям провадження у справі суд перевіряє додержання вимог ст.ст. 177, 318 ЦПК України.
Вивчивши матеріали заяви, вважаю, що заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід залишити без руху, надавши заявникам термін для усунення недоліків, виходячи із наступного.
Так відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст.137 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст.274 ЦПК ( 1502-06 ). Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя відповідно до ст.139 ЦПК постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу. У кожному разі суддя зобов'язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви на підставі п.1 ст.136 ЦПК, а коли справу вже порушено - закриває провадження в ній на підставі п.1 ст.227 ЦПК (1502-06 ).
У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Крім того, згідно п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» При розгляді справи про встановлення відповідно до п.6 ст.273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об'єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому главою 37 ЦПК, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ.
Судами також не встановлюється тотожність особи. Разом з тим, на підставі п.6 ст. 273 ЦПК суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв'язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв'язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.
А тому, заявникам слід подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить їм і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Таким чином, заява не відповідає вимогам статей 175, 294 ЦПК України, а тому суд приходить до висновку про залишення заяви без руху та встановлення заявником строку для приведення даної заяви у відповідність до норм ЦПК України.
Керуючись ст.ст.175,185, 318 ЦПК Україхни , суддя,
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_3 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строк для усунення недоліків позовної заяви не пізніше 10 днів з дня отримання копії ухвали шляхом надання суду заяви про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Є. Іванюта