"27" травня 2024 р. Справа № 363/2496/24
про відмову у видачі судового наказу
27 травня 2024 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Рукас О.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про видачу судового наказу зі стягнення з ОСОБА_2 (остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
До Вишгородського районного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу зі стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/3 від усіх видів заробітку (доходу) на утримання спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю Рукас О.В.
Розглянувши матеріали поданої заяви про видачу судового наказу, суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Аналіз вищевикладених положень чинного законодавства дає можливість зробити висновок, що аліменти на утримання дітей за рішенням суду чи судовим наказом присуджуються на користь того з батьків, з яким проживають діти, а стягнення аліментів відбувається з того з батьків, який проживає окремо.
У заяві про видачу судового наказу про стягнення аліментів ОСОБА_1 зазначає, що спільні неповнолітні діти проживають разом з нею, вихованням, утриманням та доглядом за ними займається виключно вона. У свою чергу боржник, ОСОБА_2 жодної допомоги не надає, участі в утриманні дітей не приймає.
У свою чергу, додані до заяви документи не дають можливість підтвердити вищезазначені обставини, зокрема, факт проживання дітей разом з ОСОБА_1 .
З урахуванням вищевикладеного, суд на підставі наданих заявником доказів не має можливості зробити висновок, що ОСОБА_1 має право на отримання аліментів як один з батьків, з яким проживають діти, а ОСОБА_2 є тим з батьків, хто проживає окремо та участі в утриманні дітей не бере.
Таким чином, з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення в ОСОБА_1 права вимоги, за яким подано відповідну заяву.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Також суд вважає за доцільне звернути увагу на наступні обставини.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 165 ЦПК України у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Судом встановлено, що заява про видачу судового наказу подана з метою стягнення аліментів з боржника (фізичної особи) - ОСОБА_2
27.05.2024 року з метою визначення зареєстрованого місця проживання фізичної особи (боржника) судом було направлено запит до Єдиного державного демографічного реєстру. Як вбачається з відповіді № 608972 від 27.05.2024 року, боржник ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . 28.04.2023 року ОСОБА_2 був знятий з реєстрації за вказаною адресою. На даний момент часу відомості щодо наявності в ОСОБА_2 зареєстрованого місця проживання в Єдиному державному демографічному реєстрі відсутні.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ЦПК України у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Оскільки відповідно до офіційних відомостей, що отримані судом, боржник ОСОБА_2 не зареєстрований за вищезазначеною адресою, а інші офіційні відомості про зареєстроване його місце проживання відсутні, то суд приходить до висновку про неможливість визначення зареєстрованого у встановленому законодавством порядку місця проживання боржника. У зв'язку з цим у задоволенні заяви про видачу судового наказу слід відмовити.
Частиною 2 статті 167 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 160-167, 260 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу зі стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/3 від усіх видів заробітку (доходу) на утримання спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Роз'яснити заявникові його право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.В. Рукас