Справа № 357/4340/24
Провадження № 2-а/357/48/24
27 травня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Бебешко М. М. ,
при секретарі - Мартиненко Є. Є.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в приміщенні суду в м. Біла Церква адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Київській області, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення, -
20 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом про скасування постанови в справі про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем була складена Постанова серії БАД № 029085, згідно якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено штраф в розмірі 20400,00 грн. Відповідач при складанні постанови допустив грубі порушення та не дослідив всі обставини справи, а тому винесена постанова є необґрунтованою, не законною, а тому підлягає скасуванню. При винесенні постанови було порушено його права, передбачені ст. 268 КУпАП. Вказав, що ним були заявлені клопотання про надання доказів вчинення правопорушення та про необхідність залучення захисника, ці клопотання поліцейський залишив без розгляду і знехтував його правами. Поліцейський порушив процесуальний порядок розгляду справи, встановлений КУпАП, адже розгляду справи взагалі не було. Поліцейський обмежився лише формальним складанням постанови без дотримання встановленої законом процедури. Поліцейський обмежився лише формальним складанням постанови без дотримання встановленої законом процедури. Позивач стверджує, що ніякого адміністративного правопорушення не скоїв, транспортним засобом він не керував, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.126 КУпАП. З матеріалів справи не вбачається, чи проводилась зупинка транспортного засобу інспектором поліції згідно ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», чи керував він транспортним засобом, чи є особа, яка притягується до адміністративної відповідальності водієм та яке порушення ПДР було підставою для зупинки. Стверджує, що знаходився на пасажирському сидінні, коли до автомобіля приїхали працівники поліції. Позивач вказує, що всупереч ч . 2 ст. 279 КУпАП йому не було роз'яснено права та обов'язки. Тому просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії БАД № 029085 від 11.03.2024.
Ухвалою суду від 25 березня 2024 року позовну заяву прийнято справу до розгляду, відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи. Залучено до участі в справі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції та запропоновано подати до суду матеріали адміністративної справи на підставі яких винесено постанову серії БАД № 029085 від 11 березня 2024 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 та належним чином завірену копію оскаржуваної постанови.
11 квітня 2024 року на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача - Головного управління Національної поліції в Київській області з проханням відмовити в задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова була винесена поліцейським, який є посадовою особою Департаменту патрульної поліції. Посадові особи Департаменту патрульної поліції не мають жодного відношення до ГУНП в Київській області, а посадова особа, яка винесла оскаржувану постанову не є працівником ГУ НП в Київській області. Зазначили, що Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права та має власні рахунки, баланси та бюджетні асигнування. За результатом розгляду даного позову наявні підстави для відмови в задоволенні позову до ГУ НП в Київській області з мотивів неналежного відповідача.
22 квітня 2024 року на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача Департаменту патрульної поліції - Сороки Костянтина Володимировича з проханням відмовити в задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтовано тим, що викладені в позовній заяві твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідно до винесеної інспектором Постанови, 11.03.2024 о 12 год 10 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21063», номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Незалежності, буд. 59 був зупинений згідно ст. 35 п.3 ЗУ « Про Національну поліцію», при перевірці документів було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 позбавлений права керування Білоцерківським міськрайонним судом Київської області від 24.11.2023 у справі № 357/2085/23 на 1 рік чим порушив п. 2.1.а ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Вказав, що під час несення служби 11.03.2024 патрулюючи територію міста Біла Церква, на вулиці Незалежності інспектори помітили транспортний засіб «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_2 та на підставі ч. 3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» вирішили зупинити, тому що водій транспортного засобу розпочав паркування в забороненому для цього місці, а саме біля пішохідного переходу. Під час перевірки документів було встановлено, що водій ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.11.2023 у справі № 357/2085/23 на 1 рік. На водія були складені адміністративні матеріали за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Твердження позивача стосовно того, що він не керував транспортним засобом, не відповідає дійсності, оскільки факт керування транспортним засобом позивачем зафіксований належним чином на відеозаписі. Водночас позивач повідомляє, що інспектором нібито порушено його права і не дали змоги позивачу скористатись допомогою захисника, що не відповідає дійсності, оскільки о 12 год 40 хв, інспектор розпочав розгляд справи стосовно позивача, та почав роз'ясняти останньому його права, на що позивач перебив інспектора і повідомив, що свої права він знає, та роз'яснень не потребує, та і взагалі він все вирішить в суді. Зазначив, що позивач на місці зупинки не надавав ніяких клопотань і навіть не повідомляв, що йому необхідна правнича допомога, а твердженнями викладеними в позовній заяві намагається ввести в оману в оману. О 13 год 28 хв позивача було ознайомлено з постановою, де він поставив свої підписи, за те, що з правами за ст. 268 КУпАП та строками оскарження постанови, під час розгляду справи останній був ознайомлений. Зауважив, що під час розгляду справи позивача було ознайомлено з причиною і підставою для зупинки, тому позивач своїми твердженнями в позовній заяві намагається ввести суд в оману. Факт вчинення адміністративного правопорушення, а також розгляд справи про адміністративне правопорушення, було зафіксовано на нагрудний відеореєстратор поліцейських моторола 477946, 477052, відеозапис з якого додається до відзиву. Оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача, інспектор, керуючись законом та правосвідомістю, постановив визнати винним ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. 00 коп, що в межах санкції даної статті. Після чого у присутності позивача було винесено Постанову, з якою надалі позивача було повідомлено про порядок оскарження Постанови, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 307, 308 КУпАП про що позивач поставив відповідні підписи в графі 8 Постанови.
Ухвалою суду від 14 травня 2024 року в задоволенні клопотання представника а відповідача ОСОБА_2 про застосування до позивача заходу процесуального примусу в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення відмовлено.
Враховуючи, що клопотань із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на адресу суду не надходило, відповідачем у встановлений судом строк надано відзив, тому судом вирішено провести розгляд справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
11 березня 2024 року інспектором взводу 2 роти 2 Батальйону № 1 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП в Київській області ДПП лейтенантом поліції Рябінцевим Віктором Вадимовичем винесено постанову серії БАД № 029085 якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 20400,00 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що керуючи транспортним засобом ВАЗ 2163, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 11.03.2024 о 12 год. 10 хв. в м. Біла Церква, вул. Незалежності, 59, водій ОСОБА_1 керував ТЗ ВАЗ 2163, реєстраційний номер НОМЕР_2 будучи позбавленим права керування Білоцерківським міськрайонним судом від 24.11.2023 року, чим порушив пп. 2.1.а ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року справа № 357/2085/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 1 рік.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 р.№ 1395), постанова по справі про адміністративне правопорушення складається на спеціальному бланку, виготовленому друкарським способом згідно з технічним описом бланка постанови по справі про адміністративне правопорушення, на якому проставлено відповідні серію і номер.
Бланк постанови по справі про адміністративне правопорушення заповнюється розбірливим почерком. Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до постанови, а також внесення додаткових записів після того, як постанова підписана особою, щодо якої вона винесена. У разі допущення порушень при оформленні такої постанови її заповнений бланк вважається зіпсованим.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п.п. 2.1 а Правил дорожнього руху 2.1. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч.4 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, судом встановлено, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» 1. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
Згідно з статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Так, 26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Отже, як зазначено вище, та відповідно до вимог статті 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Представником відповідача, на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зазначеного в постанові серії БАД № 029085 від 11.03.2024, було надано диск з записом з відео з нагрудної БК Моторола 477946, 477052.
З оглянутого судом відеозапису, вбачається, що відео від 11.03.2024 розпочинається з моменту, коли інспектор поліції, перебуваючи в екіпажі патрульної поліції разом зі своїм напарником, здійснювали патрулювання вул. Незалежності в м. Біла Церква, під час якого було зафіксовано, що 11.03.2024 о 12 год. 10 хв. водій керував транспортним засобом ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_2 та здійснив зупинку транспортного засобу на пішохідному переході, після чого до нього підійшли патрульні поліцейські перевірки документів. Коли інспектори патрульної поліції підійшли до зупиненого транспортного засобу « ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_2 , в якому за кермом перебувала особа чоловічої статі, яким виявився позивач ОСОБА_1 .
Отже, наданий представником відеозапис спростовує заперечення позивача факту керування транспортним засобом, оскільки на відеозаписі зафіксовано рух транспортного засобу, яким керував позивач.
Твердження позивача, що його не було ознайомлено з правами та обв'язками згідно статті 268 КУпАП спростовується долученим до відзиву відеозаписом, зокрема об 12 год 40 хв 40 секунд відеозапису поліцейський роз'яснює права особи, однак позивач його перебиває та каже, що не потребує роз'яснень. Крім того факт ознайомлення ОСОБА_1 з правами підтверджено наявністю його підпису в оскаржуваній постанові.
З доданого відеозапису не вбачається, що позивач заявляв будь-які клопотання чи бажав скористатись правом на захист. Крім того, водій часто телефонував комусь, а тому за бажанням мав змогу отримати правову допомогу.
В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
У відповідності до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 визначений частиною другою статті 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Тому, враховуючи, що відповідачем відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке встановлена адміністративна відповідальність за ч. 4 ст. 126 КУпАП, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена у відповідності до вимог закону, адміністративне стягнення накладене в межах санкції статті закону, а доводи позивача не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та будь-якими доказами не спростовані, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суд не вбачає.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», зокрема, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно було винесено оскаржувану постанову серії БАД № 029085 від 11.03.2024 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом будучи позбавленим права керування транспортними засобами, тому в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Щодо встановлення належності відповідачів, як обов'язку суду, слід зазначити наступне.
Пунктом 9 частини першої статті 4 КАС України визначено, що відповідач це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Згідно положень статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Положеннями ст. 255, 288 КУпАП передбачено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, посадові особи відповідного органу діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органу Національної поліції та належним відповідачем є саме відповідний орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, на який, зокрема положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122 КУпАП, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 року № 742/2298/17).
Тому, враховуючи, що оскаржувана постанова серії БАД № 029085 від 11.03.2024 про накладення адміністративного стягнення винесена поліцейським БПП в м. Біла Церква УПП Київської області ДПП лейтенантом поліції Рябінцевим Віктором Вадимовичем від імені органу, а саме: Департаменту патрульної поліції, який залучений судом 25.03.2024, суд дійшов висновку, що вимоги до Головного управління Національної поліції в Київській області заявлені позивачем як до неналежного відповідача.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З урахуванням положень статті 139 КАС України, а також беручи до уваги те, що позовна заява не підлягає задоволенню, судові витрати позивача слід залишити без відшкодування.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 7, 33, ч.2 ст.122, 245, 251, 252, 258, 268, 276, 280, 283, 288, 289, 293 КУпАП, ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 139, 205, 241, 242, 244, 246, 255, 268-272, 286, 297 КАС України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Київській області, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, яким рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач - 1: Головне управління Національної поліції в Київській області. Місце знаходження: вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601. Код ЄДРПОУ: 40108616.
Відповідач -2: Департамент патрульної поліції. Місце знаходження: 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3. Код ЄДРПОУ: 40108646.
СуддяМ. М. Бебешко