вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.05.2024м. ДніпроСправа № 904/1478/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу
за позовом Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (м.Харків) в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (м.Харків) та в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (м. Київ)
до Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібзавод" (м. Дніпро);
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ)
про стягнення пені за неналежне (несвоєчасне) виконання зобов'язання за договором постачання продовольчих товарів в сумі 190 427 грн. 70 коп. (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 30.04.2024)
Керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (далі - позивач-1) та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі - позивач-2), в якій просить суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібзавод" до Державного бюджету України, внаслідок неналежного (несвоєчасного) виконання зобов'язання за договором постачання продовольчих товарів, пеню за період з 19.03.2022 по 08.04.2022 в сумі 190 427 грн. 70 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- у зв'язку із потребою в задоволенні нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема, у придбанні необхідних продовольчих товарів, Харківською обласною військовою адміністрацією здійснено закупівлю товару у Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібзавод";
- відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №169 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України "Про публічні закупівлі" та "Про оборонні закупівлі", водночас переліки та обсяги закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначаються рішенням державних замовників у сфері оборони; для інших закупівель - рішенням органу управління державним майном суб'єкта господарювання державного сектору економіки;
- відповідно до абзацу 3 підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року № 185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" Акціонерне товариство "Українська залізниця" уповноважується виступати платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, зі здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави, зокрема, на придбання необхідних продовольчих товарів;
- згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 193 "Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджет" (далі - постанова № 193) з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави з резервного фонду Державного бюджету України виділено Міністерству інфраструктури України 6,6 млрд. грн. (як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам) для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а саме на придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об'єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна;
- Порядком та умовами надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, затвердженими постановою Уряду України від 03.05.2022 № 528 (далі - Порядок № 528), головним розпорядником субвенції визначено Міністерство інфраструктури України. Положеннями пунктів 3-5 Порядку № 528, у свою чергу, передбачено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів, замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов'язаннями замовників за договорами - АТ "Укрзалізниця". Субвенція надається шляхом її перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок АТ "Укрзалізниця", відкритий в державному банку. Кошти, використані АТ "Укрзалізниця" для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу;
- з урахуванням положень статті 634 Цивільного кодексу України та вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України, Харківською обласною військовою адміністрацією (далі - замовник), АТ "Укрзалізниця" (далі - платник) та ТДВ "Салтівський хлібзавод" (далі - постачальник) укладено договір на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування;
- згідно з частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, що може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору;
- так, задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема, придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об'єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів та інше, здійснюється військовими адміністраціями та/або центральними органами виконавчої влади шляхом укладення тристоронніх договорів, чинні редакції яких оприлюднюються на офіційному сайті АТ "Укрзалізниця" https://uz.gov.ua в розділі "закупівлі" та є у вільному доступі для всіх зацікавлених осіб;
- на сайті AT "Укрзалізниця" за посиланням https://uz.gov.ua/about/procurement/ оприлюднено договір на постачання продовольчих товарів, затверджений рішенням правління від 12.03.2022, витяг з протоколу № Ц-54/29 Ком.т, за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620) (далі - договір). Пунктом 11.2 договору визначено, що відповідно до умов статті 634 Цивільного кодексу України вказаний договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому;
- Харківська обласна військова адміністрація звернулась до Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібзавод" із заявкою на закупівлю продовольчих товарів (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185) та постачання товарів: батон "Слобожанський" в кількості 555 555 штук та хліб "Орільський" в кількості 272 727 штук (код ДК 021:2015 - 15612500-6);
- Товариство з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібзавод" виставлено скановану копію належним чином оформленого рахунку на оплату від 15.03.2022 № 1 на поставку наступних товарів: батон "Слобожанський" в кількості 555 555 штук за ціною 16,65 грн. та хліб "Орільський" в кількості 272 727 штук за ціною 16,65 грн. на загальну суму 16 549 074 грн. 36 коп. з ПДВ. Відтак, постачальник зобов'язувався поставити замовнику вищезазначений товар на загальну суму 16 549 074 грн. 36 коп., замовник - прийняти вказаний товар, платник - своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах договору;
- 16.03.2022 на виконання підпункту 2.2.1. пункту 2.2. договору, платником здійснено попередню оплату у розмірі 30% вартості товару на суму 4 964 722 грн. 30 коп. згідно з рахунком від 15.03.2022 № 1 за бюджетною програмою 3101710 (KEKB 2620);
- пунктом 5.4 - 5.6 договору визначено, що товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2-х календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково. Датою поставки товару є дата приймання замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів;
- таким чином, з урахуванням здійсненої платником 16.03.2022 попередньої оплати за рахунком № 1 від 15.03.2022, поставка товару відповідачем мала відбутись у строк до 18.03.2022 включно, однак всупереч умовам договору та положенням чинного законодавства України, відповідачем зобов'язання з поставки товару у визначені строки не виконано;
- так, згідно з актом прийому-передачі продукції № 1 від 09.04.2022 по реєстрам прийому-передачі № 1,2 від 09.04.2022 до довіреності № 378 та № 377, отриманої через відділення ТОВ "Нова Пошта" та АТ "Укрпошта" до рахунку № 1 від 15.03.2022, продукція була поставлена замовнику 09.04.2022. Відвантаження здійснено згідно з реєстром ТТН на суму 4 964 722 грн. 30 коп. Сума до сплати після 30 % попередньої оплати становить 11 584 352 грн. 06 коп. У подальшому, 28.04.2022 на виконання підпункту 2.2.2. пункту 2.2. договору, платником здійснено остаточну оплату у розмірі 70 % вартості товару на суму 11 584 352 грн. 06 коп. за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620). Таким чином, фактичне виконання зобов'язання з поставки вищезазначеної продукції (хліб) за рахунком на оплату від 15.03.2022 № 1 відбулося 09.04.2022, хоча, з урахуванням здійсненої платником 16.03.2022 попередньої оплати, поставка товару відповідачем мала відбутись у строк до 18.03.2022 включно, однак супереч умовам договору та положенням чинного законодавства України відповідачем зобов'язання з поставки товару не було виконано у належний строк, що свідчить про неналежне виконання постачальником зобов'язання, покладеного на нього за договором. Отже, Постачальник прострочив виконання зобов'язання та не поставив товар замовнику у визначеним договором терміни, тобто він є таким, що порушив зобов'язання зa договором, відтак підлягає притягненню до господарсько-правової відповідальності;
- враховуючи вказане, за прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 6.1. договору, прокурор нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 19.03.2022 по 08.04.2022, в сумі 190 427 грн. 70 коп.
Також, у позовній заяві прокурором вказано про підстави звернення із вказаним позовом до суду, а саме: договір, укладений між Харківською обласною військовою адміністрацією, АТ "Укрзалізниця" та ТДВ "Салтівський хлібзавод", фінансувався за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету. Кошти для фінансування згаданого договору виділялись Мінінфраструктури у вигляді субвенції відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 193 "Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" з подальшим їх перерахуванням на рахунок АТ "Укрзалізниця", яким здійснено попередню оплату за договором. Державний інтерес у спірних правовідносинах полягає у забезпеченні законності використання бюджетних коштів та належного виконання укладаються з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, на фінансування яких державою виділяються бюджетні кошти у значному розмірі. Таким чином, звернення прокурора із даним позовом спрямоване на відновлення зазначених інтересів, оскільки стягнення відповідних коштів, які є компенсацією за прострочення виконання зобов'язання за договором поставки, із постачальника на рахунок платника з подальшим їх поверненням до державного бюджету сприятиме фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану. В даному випадку має місце порушення інтересів держави у бюджетній сфері внаслідок неналежного (несвоєчасного) виконання зобов'язання за договором на постачання продовольчих товарів з боку ТДВ "Салтівський хлібзавод", що є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру, спрямованих на їх захист. Харківська обласна військова адміністрація Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України як органи, уповноважені державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснюють або здійснюють його неналежно. Так, Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова на виконання вимог, установлених абзацом 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", листом від 10.01.2024 №53-103-231 вих-24 повідомила Харківську обласну військову адміністрацію про існування порушення інтересів держави у зв'язку з неналежним виконанням ТДВ "Салтівський хлібзавод" як постачальником своїх договірних зобов'язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а також наявності підстав для стягнення відповідних штрафних санкцій за прострочення зобов'язання у судовому порядку. Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави. У відповіді від 13.02.2024 №01-61/1261 Харківська обласна військова адміністрація зазначила, що не зверталась до суду з позовом про стягнення пені з ТДВ "Салтівський хлібзавод", заходи з метою досудового врегулювання не вживались. Новобаварською окружною прокуратурою міста Харкова листом від 10.01.2024 № 53-103-232вих-24 про існування порушення інтересів держави у зв'язку з неналежним виконанням ТДВ "Салтівський хлібзавод" як постачальником своїх договірних зобов'язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а також наявності підстав для стягнення відповідних штрафних санкцій за прострочення зобов'язання у судовому порядку, повідомлено й Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України. З відповіді Міністерства від 15.01.2024 № 832/34/10-24 вбачається, що воно не вживало заходів на захист інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом до ТДВ "Салтівський хлібзавод", що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, свідчить про неналежність виконання уповноваженим органом своїх повноважень щодо необхідного захисту державних інтересів. Таким чином, з боку органів, уповноважених державою на захист її порушених інтересів (Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, Харківська обласна військова адміністрація), допущено нездійснення відповідного захисту: не пред'явлено до суду позову на захист інтересів держави у зв'язку з неналежним виконанням ТДВ "Салтівський хлібзавод" як постачальником своїх договірних зобов'язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а також наявності підстав для стягнення відповідних штрафних санкцій за прострочення зобов'язання у судовому порядку. Унаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними.
Також прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь Харківської обласної прокуратури сплачений судовий збір у сумі 3 028 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 08.04.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; вказаною ухвалою також залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Акціонерне товариство "Українська залізниця".
Від прокуратури надійшла заява про зміну предмета позову (вх. суду № 21342/24 від 30.04.2024), в якій прокурор просить суд вважати позовні вимоги наступними: стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібзавод" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" пеню внаслідок неналежного (несвоєчасного виконання зобов'язання з поставки товару за договором на постачання продовольчих товарів за період з 19.03.2022 по 08.04.2022 у сумі 190 427 грн. 70 коп.
В обґрунтування поданої заяви прокурор посилається на таке:
- Харківська обласна військова адміністрація звернулась до ТДВ "Салтівський хлібзавод" із заявкою на закупівлю продовольчих товарів (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 185 від 02.03.2022) на постачання товарів: батон "Слобожанський" в кількості 555 555 штук та хліб "Орільський" в кількості 272 727 штук (код ДК 021:2015 - 15612500-6). ТДВ "Салтівський хлібзавод" виставлено скановану копію належним чином оформленого рахунку на оплату від 15.03.2022 № 1 на поставку наступних товарів: батон "Слобожанський" в кількості 555 555 штук за ціною 16 грн. 65 коп. та хліб "Орільський" в кількості 272 727 штук за ціною 16 грн. 65 коп. на загальну суму 16 549 074 грн. 36 коп. з ПДВ;
- 16.03.2022 на виконання підпункту 2.2.1. пункту 2.2. договору, платником здійснено попередню оплату у розмірі 30% вартості товару на суму 4 964 722 грн. 30 коп. згідно з рахунком від 15.03.2022 № 1 за бюджетною програмою 3101710 (KEKB 2620), а 28.04.2022 на виконання підпункту 2.2.2. пункту 2.2. договору, платником здійснено остаточну оплату у розмірі 70% вартості товару на суму 11 584 352 грн. 06 коп. за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620). Таким чином, фактичне виконання зобов'язання з поставки вищезазначеної продукції (хліб) за рахунком на оплату від 15.03.2022 № 1 відбулося 09.04.2022, хоча, з урахуванням здійсненої платником 16.03.2022 попередньої оплати, поставка товару відповідачем мала відбутись у строк до 18.03.2022 включно, однак всупереч умовам договору та положенням чинного законодавства України відповідачем зобов'язання з поставки товару не було виконано у належний строк, що свідчить про неналежне виконання постачальником зобов'язання, покладеного на нього за договором. За таких обставин відповідачу, у відповідності до пункту 6.1 договору, нараховано пеню за період з 19.03.2022 до 08.04.2022 у розмірі 190 427 грн. 70 коп.;
- згідно з умовами договору, платником є Акціонерне товариство "Українська залізниця", платник зобов'язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах договору. Відповідно до пункту 2.2 договору, оплата товару платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 197 "Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185"). Оплата рахунків, виставлених постачальником, здійснюється платником за умови їх погодження замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України в межах наявних бюджетних коштів на поточних рахунках платника та відповідно до черговості надходження таких рахунків до платника. Відповідно до пункту 6.1 договору у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки;
- пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки внаслідок порушення ТДВ "Салтівський хлібзавод" зобов'язання щодо поставки товару в обумовлений договором строк відповідно до пункту 6.1 договору підлягає нарахуванню на користь платника - Акціонерного товариства "Українська залізниця" за наступними реквізитами - ідентифікаційний код 40075815, ІПН 400758126555, банк отримувача: АТ "Ощадбанк", код банку (МФО): 300465, рахунок IBAN: UA513004650000000260093011661.
Від позивача-1 за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 18728/24 від 15.04.2024), в якому він просить суд здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами.
Від позивача-2 за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду № 18899/24 від 16.04.2024), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та вказує на те, що внаслідок невиконання зобов'язань за договором, з ТДВ "Салтівський хлібзавод" підлягає стягненню пеня в судовому порядку у сумі 190 427 грн. 70 коп., тому доводи, викладені в позові Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова, поданого в інтересах держави, є обґрунтованими, підставними, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.
Від третьої особи за допомогою системи "Електронний суд" надійшли пояснення у справі (вх. суду № 24473/24 від 17.05.2024), в яких вона зазначає про те, що постачальник прострочив виконання зобов'язання, оскільки не поставив товар замовнику у визначеним договором терміни, тобто він є таким, що порушив зобов'язання, відтак підлягає притягненню до господарсько-правової відповідальності. З огляду на положення пункту 6.1 договору, який передбачає обов'язок постачальника сплатити пеню у випадку затримки поставки товару саме на рахунок платника, яким є АТ "Українська залізниця", позовні вимоги Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації та в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, є обґрунтованими.
Слід відзначити, що згідно з пунктом 3 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оскільки заява про зміну предмета позову подана прокурором з додержанням вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України, заява була прийнята судом до розгляду.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою, фізичною особою - підприємцем документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою та фізичною особою - підприємцем для забезпечення комунікації та зв'язку із ними зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
Слід також відзначити, що місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: вулиця Грушевського Михайла, будинок 59А, м. Дніпро, 49000, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.114).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 08.04.2024, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 27.04.2024 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 178-179).
При цьому, відповідно до частин 6, 7 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Отже, в розумінні частини 3 статті 120 та частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом; ухвала суду від 08.04.2024 вважається врученою відповідачу у паперовому вигляді 27.04.2024 (а.с.179).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу, фізичну особу - підприємця.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071) (далі - Правила), які визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.
Відповідно до пункту 76 Правил для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил.
Згідно з пунктом 78 Правил поштові відправлення, адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим в установленому законодавством порядку на одержання поштових відправлень.
Відповідно до пунктів 82, 83 Правил рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою "Судова повістка", працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду. Рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Враховуючи все вищевикладене, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу, фізичну особу - підприємця.
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Крім того, за приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв'язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (пункт 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з відомостями розділу "Інформація для здійснення зв'язку" Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронною поштою відповідача є saltovhlebzavod@gmail.com (а.с.114).
Належних та допустимих доказів того, що вказана електронна адреса не є офіційною електронною адресою відповідача, або перестала працювати, відповідачем не надано.
Так, ухвала суду від 08.04.2024 суду додатково була направлена відповідачу засобами електронного зв'язку, на електронну адресу saltovhlebzavod@gmail.com, яка зазначена у розділі "Інформація для здійснення зв'язку" Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Так, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 08.04.2024 була доставлена відповідачу на його офіційну електронну пошту saltovhlebzavod@gmail.com, - 08.04.2024 (а.с.130).
Слід відзначити, що інших засобів зв'язку з відповідачем Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також матеріали справи не містять.
В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв'язку з відповідачем.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 08.04.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118217247) надіслано судом 08.04.2024, зареєстровано в реєстрі 10.04.2024 та оприлюднено 11.04.2024, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 08.04.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену вище дату вручення ухвали суду у паперовому вигляді відповідачу (27.04.2024, а.с.179), граничним строком для надання відзиву на позовну заяву є 13.05.2024.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані два тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у м. Дніпрі (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 27.05.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2024, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 08.05.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 07.06.2024, отже у даному випадку судому було надано сторонам максимально можливий строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.
Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з наявністю підстав для представництва інтересів держави прокурором, а також укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт своєчасної поставки/непоставки товару, загальна вартість поставленого/несвоєчасно поставленого товару, наявність прострочення поставки товару, правомірність заявленої до стягнення пені .
Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Такі випадки встановлено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Вказаною нормою передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
З зазначеної норми вбачається, що підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді складаються з чотирьох елементів:
1) наявність інтересів держави у спірних відносинах;
2) порушення/загроза порушення зазначених інтересів;
3) наявність/відсутність компетентного суб'єкта владних повноважень, який має захищати зазначені інтереси держави;
4) нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави компетентним суб'єктом владних повноважень (у разі його наявності).
Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).
Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів ( далі у тексті Рекомендації), якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
У пункті 7 Рекомендацій передбачено, що ілюстрацією повноважень публічних обвинувачів у системі загального права є визнання або анулювання шлюбів, захист дітей або недієздатних осіб і реєстрацію або припинення діяльності асоціацій та фондів. Іншою групою повноважень публічних обвинувачів є правовий контроль публічної адміністрації та інших юридичних осіб під кутом зору відповідності їх діяльності закону. В цілому, ці повноваження покладені на публічного обвинувача з міркувань публічного інтересу та захисту прав людини і, як правило, здійснюється в суді.
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а отже прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.
"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, і який має передбачені законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання відповідного позову до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 810/2763/17 дійшла висновку відповідно до якого, за загальним визначенням "публічним інтересом" є важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб'єктами публічної адміністрації.
Слід зазначити про те, що "правильне застосування законодавства" незаперечно становить "суспільний інтерес" та в даному випадку зверненням до суду дотримано "справедливої рівноваги", висловлені також у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Раймондо проти Італії" від 22.07.1994, "Філліпс проти Сполученого Королівства" від 05.07.2001, "Аркурі та інші проти Італії" від 05.07.2001, "Ріела та інші проти Італії" від 04.09.2001, "Ісмаїлов проти Російської Федерації" від 06.11.2008, "Спорронг і Льоннрот проти Швеціїї" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Серков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Тригубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014.
Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17.
Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Відтак, представництво прокурором інтересів держави у суді: по-перше, може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге, прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє, прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі не вчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", навівши відповідне обґрунтування цього.
До інтересів держави безпосередньо належить дотримання вимог законодавства, що регулює питання управління та використання бюджетних коштів, а протиправне витрачання з бюджету коштів підриває матеріальну основу органів влади, а також держави вцілому.
Крім того, повномасштабне вторгнення Російської Федерації та введення в Україні правового режиму воєнного стану об'єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації, необхідності додаткового фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, що виконують завдання з безпосередньої відсічі ворогу.
У зв'язку з цим, захист інтересів держави у бюджетних правовідносинах, у тому числі при зайвому витрачанні чи заволодінні бюджетними коштами, є основним пріоритетом роботи усіх органів, у тому числі прокуратури, а порушення у цій сфері є неприпустимим в умовах сьогодення.
Так, договір, укладений між Харківською обласною військовою адміністрацією, АТ "Укрзалізниця" та ТДВ "Салтівський хлібзавод", фінансувався за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету.
Кошти для фінансування вищезгаданого договору виділялись Мінінфраструктури у вигляді субвенції відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 193 "Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" з подальшим їх перерахуванням на рахунок АТ "Укрзалізниця", яким здійснено попередню оплату за договором.
Державний інтерес у спірних правовідносинах полягає у забезпеченні законності використання зобов'язань, бюджетних коштів та належного виконання, які укладаються з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, на фінансування яких державою виділяються бюджетні кошти у значному розмірі.
Таким чином, звернення прокурора із вказаним позовом спрямоване на відновлення зазначених інтересів, оскільки стягнення відповідних коштів, які є компенсацією за прострочення виконання зобов'язання за договором поставки, із постачальника на рахунок платника з подальшим їх поверненням до державного бюджету сприятиме фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану.
В умовах воєнного стану надзвичайно важливим є забезпечення оперативного, належного та безперервного виконання місцевих бюджетів. З метою забезпечення ефективного функціонування бюджетної сфери та життєво необхідних потреб жителів територіальних громад у період дії воєнного стану надзвичайно важливим є раціональне, цільове та ефективне використання бюджетних коштів з огляду на їх обмежений обсяг.
Так, у спірних правовідносинах також наявні економічні інтереси територіальної громади та держави в цілому.
У зв'язку з вказаним, захист інтересів держави у бюджетних правовідносинах, в тому числі при зайвому витрачанні чи заволодінні бюджетними коштами, є основним пріоритетом роботи усіх без винятку органів, а порушення у цій сфері є неприпустимими в умовах сьогодення.
Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб'єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на статті 1, 3, 6-8, 13, 14, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення з виконання господарських договорів з наведених питань, тим паче під час воєнного стану в державі.
Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для захисту порушених інтересів держави органами прокуратури.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21,6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19,4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Статтею 324 Цивільного кодексу України визначено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції тa законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки й порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.
Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.
У разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових адміністрацій.
На виконання Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президентом України 24.02.2022 виданий Указ № 68/2022 про утворення Харківської обласної військової адміністрації, статусу якої відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" набула Харківська обласна державна адміністрація.
Повноваження військових адміністрацій передбачені статтею 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Обласні військові адміністрації здійснюють на відповідній території повноваження, віднесені до їхньої компетенції цим Законом, зокрема щодо складання та затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання; розподілу переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення.
Постановою Кабінету Міністрів України № 252 від 11.03.2022 "Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану" визначено, що з метою оперативного та ефективного прийняття управлінських рішень для забезпечення безперебійного функціонування установ і закладів бюджетної сфери, комунальних підприємств та задоволення життєво необхідних потреб жителів територіальних громад у період воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", виконання та формування місцевих бюджетів здійснюється відповідно до бюджетного законодавства з урахуванням таких особливостей: органи місцевого самоврядування, їх виконавчі органи, місцеві державні адміністрації, військово-цивільні адміністрації продовжують здійснювати бюджетні повноваження, а у разі утворення військових адміністрацій такі повноваження здійснюють військові адміністрації відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Також, виконавчі комітети відповідних місцевих рад, місцеві державні адміністрації, військово-цивільні адміністрації або військові адміністрації здійснюють без погодження відповідною комісією місцевої ради передачу бюджетних призначень від одного головного розпорядника бюджетних коштів до іншого, перерозподіл видатків бюджету і надання кредитів з бюджету за бюджетними програмами, включаючи резервний фонд бюджету, додаткові дотації та субвенції, у межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків (окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету) за бюджетною програмою.
Враховуючи викладене, функції Харківської обласної ради в частині бюджетних повноважень наразі здійснює Харківська обласна військова адміністрація, обласна державна адміністрація. Постановою Кабінету Міністрів України № 528 від 03.05.2022 "Деякі питання фінансування закупівлі товарів тривалого зберігання в умовах воєнного стану" затверджено розподіл у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а також Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану.
Згідно із зазначеним розподілом обласному бюджету Харківської області виділено з державного бюджету на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану 388 878 200 грн.
Крім того, відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку, головним розпорядником субвенції є Мінінфраструктури. Розпорядники субвенції за місцевими бюджетами визначаються рішеннями про такі бюджети відповідно до законодавства.
Кошти, використані Укрзалізницею для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів, та коштами місцевих бюджетів, що передані розпорядникам субвенції, від розпорядників субвенції постачальникам товарів (виконавцям робіт або надавачам послуг), у сумі такого платежу.
Усе вищезазначене підтверджує статус Харківської обласної військової адміністрації, як розпорядника коштів.
Крім того, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 військові адміністрації є замовниками за тристоронніми договорами щодо здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави.
Згідно з умовами договору Харківська обласна військова адміністрація є його стороною (замовником), до прав та повноважень якої належить: прийняття товару, перевірка відповідності його асортименту, кількості, якості прийнятого товару, а також строків його прийняття, ініціювання вирішення спорів за договором у судовому порядку (пункти 1.1, 6.5, 9.3 договору).
Таким чином, Харківська обласна військова адміністрація є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.
Суб'єктом владних повноважень, наділеним компетенцією захищати інтереси держави у спірних правовідносинах, є Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, яке є співпозивачем у справі з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 постанови № 193 з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави з резервного фонду Державного бюджету України виділено Міністерству інфраструктури України 6,6 млрд. грн. (як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам) для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а саме на придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об'єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна.
Порядком № 528 головним розпорядником субвенції визначено Міністерство інфраструктури України.
Пунктами 3-5 Порядку № 528, у свою чергу, передбачено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів, замовниками за якими є обласні військові адміністрації, а платником за грошовими зобов'язаннями замовників за договорами - АТ "Укрзалізниця". Субвенція надається шляхом її перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок АТ "Укрзалізниця", відкритий в державному банку. Кошти, використані АТ "Укрзалізниця" для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 528 розпорядники субвенції за місцевими бюджетами подають щомісяця до 10 числа Міністерству інфраструктури України звіт про її використання. У свою чергу Міністерство інфраструктури України як головний розпорядник субвенції щомісяця до 25-го числа подає Міністерству фінансів України інформацію про використання субвенції здійснюючи контрольні повноваження щодо її використання, а отже, є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.
Таким чином, відповідно до вимог бюджетного законодавства, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, як головний розпорядник коштів державного бюджету, забезпечило виконання функцій в частині встановлення Кабінетом Міністрів України порядку надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, перерахування коштів субвенції на рахунок АТ "Укрзалізниця", відкритий в державному банку, та здійснено заходи щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій у частині отриманих місцевими бюджетами доходів. Крім того, Міністерство відповідно до вимог Порядку № 528 забезпечувало отримання звітів від розпорядників субвенції за місцевими бюджетами та подання щомісяця до 25 числа Міністерству фінансів України інформацію про використання субвенції.
Щодо нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави компетентними суб'єктами владних повноважень слід зазначити таке.
Як було зазначено вище, другим елементом, який становить невід'ємну частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень.
При цьому "нездійснення або неналежне здійснення суб'єктом владних повноважень своїх функцій" обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.
Так, розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17. Установлено, що Харківська обласна військова адміністрація та Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України як органи, уповноважені державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснюють або здійснюють його неналежно.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло і з власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова на виконання вимог, установлених абзацом 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", листом від 10.01.2024 №53-103-231вих-24 повідомила Харківську обласну військову адміністрацію про існування порушення інтересів держави у зв'язку з неналежним виконанням ТДВ "Салтівський хлібзавод", як постачальником, своїх договірних зобов'язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а також наявності підстав для стягнення відповідних штрафних санкцій за прострочення зобов'язання у судовому порядку. Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.
У відповіді від 13.02.2024 № 01-61/1261 Харківська обласна військова адміністрація зазначила, що не зверталась до суду з позовом про стягнення пені з ТДВ "Салтівський хлібзавод"; заходи з метою досудового врегулювання не вживала.
Крім того, Новобаварською окружною прокуратурою міста Харкова листом від 10.01.2024 № 53-103-232вих-24 повідомлено Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України про існування порушення інтересів держави у зв'язку з неналежним виконанням ТДВ "Салтівський хлібзавод" як постачальником своїх договірних зобов'язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а також наявності підстав для стягнення відповідних штрафних санкцій за прострочення зобов'язання у судовому порядку.
З відповіді Міністерства від 15.01.2024 № 832/34/10-24 вбачається, що воно також не вживало заходів на захист інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом до ТДВ "Салтівський хлібзавод", що відповідно до указаних висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 свідчить про неналежність виконання уповноваженим органом своїх повноважень щодо необхідного захисту державних інтересів.
Таким чином, з боку органів, уповноважених державою на захист її порушених інтересів (Міністерство розвитку громад, територій тa інфраструктури України, Харківська обласна військова адміністрація), допущено нездійснення відповідного захисту: не пред'явлено до суду позову на захист інтересів держави про стягнення з ТДВ "Салтівський хлібзавод" до Державного бюджету України відповідних сум у зв'язку з неналежним виконанням ТДВ "Салтівський хлібзавод" як постачальником своїх договірних зобов'язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а також наявності підстав для стягнення відповідних штрафних санкцій за прострочення зобов'язання у судовому порядку.
Унаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними.
Докази вчинення будь-яких дій на захист порушених інтересів держави вказаними особами відсутні; доказів іншого матеріали справи не містять.
Вказане свідчить про нездійснення суб'єктами владних повноважень заходів щодо захисту економічних інтересів держави, що проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень. Вказане підтверджує наявність "виключного випадку" для звернення прокурора з даним позовом до суду з урахуванням положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
На цей час Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, згідно з яким бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (постанова від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
При цьому Велика Палата Верховного Суду відзначила, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
У зв'язку із вищезазначеним, в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.
Зазначене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного суду.
Зокрема, як вбачається з Огляду судової практики Європейського суду з прав людини, який опубліковано на сайті ЄСПЛ: "Роль прокурора при розгляді справ, що не відносяться до сфери кримінального права" - ЄСПЛ "уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у провадженні по звичайних цивільних справах. Розглядаючи кожен випадок індивідуально, Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципам статті 6 Конвенції про право на справедливий розгляд справи незалежним та неупередженим судом, дотримання змагальності процесу, рівноправності сторін, права на доступ до суду, принципу правової певності, внаслідок чого в окремих випадках, зокрема у справі "Менчинська проти Російської Федерації" 15.01.2009, Суд дійшов висновку, що за певних обставин (для захисту прав безпомічних груп населення (дітей, інвалідів), у випадках, коли таке порушення стосується інтересів великої кількості громадян або коли вимагається захистити інтереси держави, виступ прокурора на боці однієї з сторін може бути виправданим.
Позовні вимоги прокурора в інтересах держави у даній справ не порушують статтю 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод з огляду на наступне.
Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".
При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання раціонального витрачання коштів державного бюджету на військові потреби, а отже порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод у даному спорі відсутнє.
Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що прокурор при зверненні з даним позовом з дотриманням норм статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначив уповноважені органи державної влади та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок у тому числі бездіяльності позивачів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.
B умовах воєнного стану у зв'язку з утворенням Харківської обласної військової адміністрації, згідно з указами Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", № 68/2022 "Про утворення військових адміністрацій", статтею 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", до неї перейшли повноваження обласної державної адміністрації.
Обласні військові адміністрації є тимчасовими державними органами, які утворюються на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дій Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян.
Як зазначає прокурор, у зв'язку із потребою у задоволенні нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема, у придбанні необхідних продовольчих товарів, Харківською обласною військовою адміністрацією здійснено закупівлю товару у ТДВ "Салтівський хлібзавод" .
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України "Про публічні закупівлі" та "Про оборонні закупівлі", водночас переліки та обсяги закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначаються рішенням державних замовників у сфері оборони; для інших закупівель - рішенням органу управління державним майном суб'єкта господарювання державного сектору економіки.
Відповідно до абзацу 3 підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" Акціонерне товариство "Українська залізниця" уповноважується виступати платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, зі здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави, зокрема, на придбання необхідних продовольчих товарів.
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 193 "Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" (далі - Постанова № 193) з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави з резервного фонду Державного бюджету України виділено Міністерству інфраструктури України 6,6 млрд. грн. (як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а саме на придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об'єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, них, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна.
Порядком та умовами надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, затвердженими постановою Уряду України від 03.05.2022 № 528 (далі - Порядок № 528), головним розпорядником субвенції визначено Міністерство інфраструктури України.
Положеннями пунктів 3-5 Порядку № 528, у свою чергу, передбачено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів, замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов'язаннями замовників за договорами - АТ "Укрзалізниця". Субвенція надається шляхом її перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок АТ "Укрзалізниця", відкритий в державному банку. Кошти, використані АТ "Укрзалізниця" для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, що може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З урахуванням положень статті 634 Цивільного кодексу України та вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України, Харківською обласною військовою адміністрацією (далі - замовник), АТ "Укрзалізниця" (далі - платник) та ТДВ "Салтівський хлібзавод" (далі - постачальник) укладено договір на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування.
Так, задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема, придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об'єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів та інше, здійснюється військовими адміністраціями та/або центральними органами виконавчої влади шляхом укладення тристоронніх договорів, чинні редакції яких оприлюднюються на офіційному сайті АТ "Укрзалізниця" https://uz.gov.ua в розділі "Закупівлі" та є у вільному доступі для всіх зацікавлених осіб.
Наказом Харківської обласної військової адміністрації від 06.03.2022 № 01-В "Про організацію здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану у Харківської обласної військової адміністрації" уповноважено формувати заявки та підписувати документи для здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану у Харківської обласної військової адміністрації керівника апарату обласної військової адміністрації Белявцеву Вікторію.
Відповідно до вимог постанов Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" (зі змінами) та від 20.03.2022 №328 "Деякі питання забезпечення населення продовольчими товарами тривалого зберігання та санітарно-гігієнічними товарами в умовах воєнного стану" (далі - Постанова Кабінету Міністрів України № 328), із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 24.03.2022 № 359, від 26.03.2022 № 373, від 09.04.2022 № 424, від 26.04.2022 №482, від 03.05.2022 № 528, від 01.07.2022 № 752, від 22.07.2022 № 817, від 27.08.2022 №954, від 07.11.2022 № 1240 укладались тристоронні договори на постачання продовольчих товарів для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави, в яких замовником виступала військова адміністрація та/або центральний орган виконавчої влади, платником - Акціонерне товариство "Українська залізниця", та юридична особа або фізична особа - підприємець, яка здійснила акцепт (прийняття) умов цього договору на постачання продовольчих товарів (далі - договір) шляхом приєднання до його умов, іменована (-ий, -е) надалі - постачальник (далі разом - сторони, а кожна окрема - сторона).
На сайті AT "Укрзалізниця" за посиланням https://uz.gov.ua/about/procurement/ оприлюднено договір на постачання продовольчих товарів, затверджений рішенням правління від 12.03.2022, витяг з протоколу № Ц-54/29 Ком.т, за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620) (далі - договір).
Пунктом 11.2 договору визначено, що відповідно до умов статті 634 Цивільного кодексу України договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в ціломy. Доказом повного та беззаперечного прийняття замовником усіх умов договору (акцептом) є факт направлення замовником на адресу постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1. договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття постачальником всіх умов договору (акцептом) є факт направлення постачальником на адресу замовника письмового повідомлення про прийняття заявки замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної пунктом 1.1. договору.
Пунктом 11.5 договору передбачено, що з моменту набрання чинності договір має таку ж юридичну силу, як звичайний договір на паперових носіях і не потребує підписання сторонами.
Згідно з умовами пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити замовнику продовольчі товари тривалого зберігання та/або пакувальні товари для їх фасування (далі - товар), перелік, кількість, ціни, умови оплати та поставки яких зазначаються замовником у заявках, замовник зобов'язується прийняти вказаний товар, а платник зобов'язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах договору.
У пункті 10.1. договору сторони визначили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31.12.2022 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
Отже, укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, а тому, права і обов'язки сторін регулюються, у тому числі, нормами § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Так, Харківська обласна військова адміністрація звернулась до ТДВ "Салтівський хлібзавод" із заявкою на закупівлю продовольчих товарів (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185) та постачання товарів: батон "Слобожанський" в кількості 555 555 штук та хліб "Орільський" в кількості 272 727 штук (код ДК 021:2015 - 15612500-6).
ТДВ "Салтівський хлібзавод" виставлено рахунок на оплату від 15.03.2022 № 1 на поставку наступних товарів: батон "Слобожанський" в кількості 555 555 штук за ціною 16 грн. 65 коп. та хліб "Орільський" в кількості 272 727 штук за ціною 16 грн. 65 коп. на загальну суму 16 549 074 грн. 36 коп. з ПДВ. (а.с.50).
Відтак, постачальник зобов'язувався поставити замовнику вищезазначений товар на загальну суму 16 549 074 грн. 36 коп., замовник - прийняти вказаний товар, платник - своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах договору.
16.03.2022 на виконання підпункту 2.2.1. пункту 2.2. договору, платником здійснено попередню оплату у розмірі 30% вартості товару на суму 4 964 722 грн. 30 коп. згідно з рахунком від 15.03.2022 № 1 за бюджетною програмою 3101710 (KEKB 2620).
Пунктами 5.4-5.6 договору визначено, що товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2-х календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково. Датою поставки товару є дата приймання замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів. Перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття представником замовника партії товару. Доказом прийняття партії товару є акт прийому-передачі та/або накладна (товарно-транспортна або залізнична) та/або інші документи первинної звітності, що оформлені належним чином (відповідно до вимог законодавства України та умов договору) та підписані уповноваженими особами.
Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, з урахуванням здійсненої платником 16.03.2022 попередньої оплати за рахунком № 1 від 15.03.2022, поставка товару відповідачем мала відбутись у строк до 18.03.2022 включно, однак всупереч умовам договору та положенням чинного законодавства України відповідачем зобов'язання з поставки товару у визначені строки не виконано.
Згідно з актом прийому-передачі продукції № 1 від 09.04.2022 по реєстрам прийому-передачі № 1,2 від 09.04.2022 до довіреності № 378 та № 377, отриманої через відділення ТОВ "Нова Пошта" та АТ "Укрпошта" до рахунку № 1 від 15.03.2022, продукція була поставлена замовнику 09.04.2022. Відвантаження здійснено згідно з реєстром товарно-транспортних накладних на суму 4 964 722 грн. 30 коп. Сума до сплати після 30% попередньої оплати становить 11 584 352 грн. 06 коп. (а.с.51).
Отже, фактичне виконання зобов'язання з поставки продукції (хліб) за рахунком на оплату від 15.03.2022 № 1 відбулося 09.04.2022.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Слід відзначити, що доказів на підтвердження своєчасної поставки товару за довговором відповідач не надав, доводи прокурора щодо наявності прострочення, шляхом надання належних доказів, не спростував.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Слід відзначити, що у пункті 11.1 договору сторони передбачили, що вони усвідомлюють усі ризики, пов'язані з виконанням умов договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022.
Відповідно до пункту 6.1 договору у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.
Враховуючи вказане, відповідно до пункту 6.1 договору, пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України підлягає нарахуванню від вартості непоставленого товару за кожний день затримки, а саме: виходячи із загальної вартості товару 16 549 074 грн. 36 коп., за період часу з 19.03.2022 (день, що є наступним за останнім днем, в який зобов'язання мало бути виконане) по 08.04.2022 (день, що передує дню фактичного виконання зобов'язання щодо поставки товару) та за розрахунком прокурора пеня в цей період складає 190 427 грн. 70 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого прокурором (а.с.11), та встановлено, що під час його проведення прокурором була вірно визначена сума заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведений також вірно.
Отже, розрахунок пені, здійснений прокурором у позовній заяві (а.с.11) визнається судом обґрунтованими та такими, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Таким чином, вимоги прокурора щодо стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 190 427 грн. 70 коп.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь прокуратури підлягають 3 028 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації та в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібзавод" про стягнення пені за неналежне (несвоєчасне) виконання зобов'язання за договором постачання продовольчих товарів в сумі 190 427 грн. 70 коп. (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 30.04.2024) - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібзавод" (вулиця Грушевськго Михайла, будинок 59А, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 41659659) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815; банк отримувача: АТ "Ощадбанк", код банку (МФО): 300465, рахунок IBAN: UA513004650000000260093011661) - 190 427 грн. 70 коп. - пені.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібзавод" (вулиця Грушевськго Михайла, будинок 59А, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 41659659) на користь Харківської обласної прокуратури (вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4, м. Харків, 61001; ідентифікаційний код 02910108) 3 028 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 27.05.2024.
Суддя Ю.В. Фещенко