Справа 688/2145/24
№ 1-кс/688/1162/24
Ухвала
про накладення арешту на майно
24 травня 2024 року м. Шепетівка
Слідчий суддя Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання дізнавача СД Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12024244060000336 від 02 травня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, про арешт майна,
встановив:
Дізнавач СД Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся із клопотанням про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024244060000336 від 02 травня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
В обґрунтування клопотання дізнавач зазначив, що 06 травня 2024 року до чергової частини ВПД № 2 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області надійшла письмова заява від ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_6 , за адресою свого місця проживання АДРЕСА_1 , та господарстві яким користується АДРЕСА_2 , незаконно зберігає висушені та подрібнені рослини ззовні схожі на канабіс.
07 травня 2024 року за даним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024244060000336 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та розпочато досудове розслідування.
18 травня 2024 року під час проведення санкціонованого обшуку, за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено, оглянуто та вилучено пристрій для куріння із пластикової пляшки.
Постановою дізнавача СД Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_3 від 18 травня 2024 року вказану річ визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ.
На даний час для досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування вищезазначеного злочину, зокрема для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, проведення всіх необхідних експертиз, в тому числі судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, виникла необхідність у накладені арешту на вищевказану річ, оскільки вона зберегла на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв'язку з чим має значення речового доказу у даному кримінальному провадженні.
Подальше використання вище вказаної речі власником або володільцем може призвести до приховування, пошкодження, знищення чи відчуження слідів кримінального правопорушення, які наявні на вказаних речах як доказу у кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене та з метою належного збереження, а також запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення чи відчуження, виникає необхідність у накладенні арешту на вказане вище майно.
Згідно з ч.1, 2 ст.40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач уповноважений, зокрема, проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, установлених цим Кодексом; звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.
Прокурор ОСОБА_4 та дізнавач ОСОБА_3 , в судове засідання не з'явилися, подали заяви про розгляд клопотання без їх участі, підтримали клопотання, просили його задовольнити.
Слідчий суддя вважає, що неявка прокурора та дізнавача в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Перевіривши надані матеріали клопотання та кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 167 КПК України передбачено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом.
Згідно ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України визначено правові підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Враховуючи, що вилучена 18 травня 2024 року під час проведення обшуку, за адресою: м АДРЕСА_2 , річ, визнана речовим доказом, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч.1 ст.170 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що з метою збереження речового доказу слід накласти арешт на майно із забороною відчуження, користування та розпорядження ним.
При цьому, слідчий суддя роз'яснює, що згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання належить задовольнити.
Керуючись ст.ст. 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
Клопотання дізнавача СД Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12024244060000336 від 02 травня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, про арешт майна, - задовольнити.
Накласти арешт на пристрій для куріння із пластикової пляшки, заборонивши ОСОБА_6 розпоряджатися, відчужувати та користуватися вказаним майном.
Роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому, їх захисникам, законним представникам, іншим власникам або володільцям майна, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково до слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області.
Ухвала підлягає негайному виконанню дізнавачем СД Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_7