27.05.2024 року м.Дніпро
Справа № 904/3791/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2023 (прийняте суддею Панною С.П.) у справі № 904/3791/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "ЕНЕРГОАЛЬЯНС"
до Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА"
про стягнення заборгованості
1. Короткий зміст заявлених вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "ЕНЕРГОАЛЬЯНС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" про стягнення інфляційних втрат в розмірі 135 305,59 грн, три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 28 505, 57 грн, судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2 684, 00 грн.
2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2023 у цій справі, позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "ЕНЕРГОАЛЬЯНС" інфляційні втрати в розмірі 135 305, 59 грн, 3 % річних в розмірі 28 505, 57 грн, судовий збір в сумі 2 684, 00 грн та витрати на правничу професійну допомогу в розмірі 30 000, 00грн.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з тих обставин, що відповідачем не було сплачено суму основного зобов'язання у розмірі 1 555 236, 70 грн стягнуту рішенням суду, у зв'язку з чим, позивачем було заявлено до стягнення інфляційних втрат з жовтня 2022 по червень 2023 в розмірі 135 305, 59 грн та 3 % річних за період з 08.11.2023 по 18.06.2023 на суму 28 505, 57 грн.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Приватне акціонерне товариство "СУХА БАЛКА" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2023 у справі № 904/3791/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що рішення суду за загальним правилом не може породжувати зобов'язання грошового характеру, тому що зобов'язання боржника завжди передує судовому рішенню. Судове рішення у цьому разі не виступає юридичним фактом, що породжує зобов'язання, а слугує підтвердженню факту певного правопорушення та визначає суму коштів, що становить зміст цього зобов'язання. Навіть у тому випадку, коли конкретна сума грошового зобов'язання (наприклад, при відшкодуванні шкоди) встановлюється судовим рішенням, вона ґрунтується на факті вчиненого раніше правопорушення, обраховує борг із моменту правопорушення. Суд, задовольняючи вимогу кредитора, тим самим визнає правомірними вимоги позивача та застосовує примус до стягнення шкоди. Тому судове рішення не породжує, а підтверджує підставу виникнення зобов'язання.
На переконання скаржника, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
5. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Позивач згідно відзиву на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування зазначає, що позовна заява по справі №904/4026/22 була подана до суду 07.11.2022.
Відповідно і розрахунки штрафних санкцій за неналежне виконання умов Договору №315 від 23.02.2018 були прораховані до вищевказаної дати, окрім інфляційних втрат, які логічно були пораховані до 01.10.2022.
ПАТ "Суха Балка" платіжною інструкцією №7524 від 19.06.2023 оплатило всю присуджену суму боргу (основна сума заборгованості та штрафні санкції), відповідно, до 19.06.2023 заборгованість, яка виникла у відповідача з договірних відносин, ще була не закрита.
На переконання позивача, відповідач хибно наголошує на відсутності у нього обов'язку з оплати заявлених сум, адже ця вимога побудована на підставі договірних відносин між сторонами і факту прострочення оплати, які доведені, перевірялись і встановлювались судами першої і апеляційної інстанції у справі №904/4026/22, і позов був задоволений. Крім того, до нового позову доданий весь той самий пакет документів щодо поставок і оплат (з урахуванням оплат решти боргу), які вже були встановлені у справі №904/4026/22, щоб відповідач не заперечував ці обставини.
Позивач вказує, що приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних за період 08.11.2022 по 18.06.2023 та інфляційних втрат з жовтня 2022 по червень 2023 (з 01.10.2022 по 18.06.2023) заявлено позивачем обґрунтовано.
За доводами позивача, наразі відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань.
6. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2023 у справі № 904/3791/23; вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
25.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "ЕНЕРГОАЛЬЯНС" подано клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, в якому товариство просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000, 00 грн.
7. Встановлені судом обставини справи.
23.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Енергоальянс" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Суха Балка" (покупець) було укладено договір № 315 (далі - договір) з додатковими угодами.
Постачальник зобов'язується передати покупцю продукцію (далі по тексту - "товар"), а покупець зобов'язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах (п. 1.1. договору).
Номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються сторонами в специфікаціях, які після їх підписання є невід'ємною частиною цього договору. При зазначенні переліку, асортименту в специфікаціях обов'язково указується код УКТ ЗЕД товару (п. 1.2. договору).
Поставка товару здійснюється партіями. Партія товару - товар, оформлений одним товарно-транспортним документом (п. 2.1. договору).
Базисні умови, терміни поставки товару, а також відвантажувальні реквізити, узгоджуються сторонами в специфікаціях до цього договору (п. 2.2. договору).
На кожну поставлену партію товару постачальник повинен надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру - 1 примірник (оригінал); сертифікат якості виробника/паспорт на товар - 1 примірник (оригінал або копія, завірена печаткою постачальника); видаткову накладну -1 примірник (оригінал) та необхідну кількість копій в залежності від виду транспорту; податкову накладну - складену в електронній формі з дотриманням вимог щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, з електронним підписом уповноваженої особи та з реєстрацією в Єдиному реєстрі податкових накладних, в порядку, передбаченому п. 201.10 ст, 201 Податкового кодексу України; інші документи, перераховані в специфікації (додатку). Зазначені вище документи при поставці товару автотранспортом надаються постачальником одночасно з товаром, а при поставці залізничним транспортом - не пізніше, ніж через 2 робочих дні з дати прибуття товару до покупця. В зазначених вище документах поруч з найменування товару зазначається код УКТ ЗЕД такого товару з дотриманням вимог, вказаних в п. 1.2 договору (п. 2.3. договору).
Датою поставки товару вважається дата, проставлена на видатковій накладній при отриманні товару; при поставці залізничним транспортом - відмітка станції призначення в залізничній накладній, якщо інше не обумовлено специфікацією. Право власності на товар, а також всі пов'язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця у відповідності до умов переходу права власності на товар, визначений у специфікаціях (п. 2.4. договору).
Ціна товару встановлюється та узгоджується сторонами відповідно до п. 1.2 цього договору (п. 3.1. договору).
Загальна вартість договору визначається вартістю всіх специфікацій, підписаних по цьому договору, які є невід'ємною частиною договору (п. 3.2. договору).
Ціни на товар, що поставляється за цим договором, фіксуються на момент підписання цього договору і не підлягають зміні в односторонньому порядку протягом строку дії цього договору. Зміна ціни допускається тільки за наявності письмової угоди сторін, умову про яку сторони зазначають у специфікації. Сторони прийняли, що всі ціни, обумовленні в специфікаціях до цього договору, є звичайними, справедливими, ринковими (п. 3.3. договору).
Оплата вартості партії товару (платежі) здійснюється в гривнях, на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі, на умовах оплати узгоджених сторонами у відповідній специфікації до цього договору. У цьому випадку, умови оплати поширюються тільки на партії товару, передбачені такими специфікаціями (п. 4.1. договору).
Підставою для оплати узгодженої до відвантаження партії товару є виставлений постачальником рахунок (п. 4.2. договору).
У випадку, коли документи, зазначені в п. 2.3 цього договору, не надані постачальником у встановлений в п. 2.3 договору строк або оформлені постачальником неналежним чином (з порушенням чинного законодавства та умов цього договору), про що покупець направляє постачальнику відповідне повідомлення про порушення умов п. 2.3 договору, покупець має право затримати оплату товару до надання постачальником повного комплекту належнім чином оформленої документації, при цьому строк оплати, вказаний у пункті 4.1 договору збільшується на період надання документів, зазначених у п. 2.3 договору, оформлених належним чином. Також в даному випадку, штрафні санкції до покупця за порушення строків розрахунків за договором не застосовуються, три проценти річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції не нараховуються та не сплачуються покупцем. Якщо податкова накладна не зареєстрована постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений в п. 2.5 договору строк або реєстрація податкової накладної була зупинена контролюючим органом, то відлік строку оплати, узгоджений сторонами відповідно до пункту 4.1 Договору, починається з дати реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також в даному випадку, штрафні санкції до покупця за порушення строків розрахунків за договором не застосовуються, три проценти річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції не нараховуються та не сплачуються покупцем (п. 4.3. договору).
Будь-які зміни і доповнення до цього договору є дійсними, тільки якщо вони зроблені письмово і належним чином підписані уповноваженими представниками зацікавлених сторін. Цей договір, будь-які зміни і доповнення до договору, підписані по факсимільному зв'язку, мають юридичну силу, з подальшим наданням оригіналів протягом 30-ти календарних днів з моменту їх підписання (п. 12.2. договору).
Жодна зі сторін не має права передавати свої права та обов'язки за цим договором третім особам без письмової згоди на це іншої сторони (п. 12.3. договору).
Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Моментом підписання договору є дата, зазначена у верхньому правому куті на першій сторінці цього договору (п. 13.5. договору).
Відповідно до додаткової угоди №4 від 31.12.2021 сторони дійшли згоди викласти п.13.5 договору у наступній редакції: "Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022 але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Моментом підписання договору є дата, зазначена у верхньому правому куті на першій сторінці цього договору (п. 13.5. договору).
Разом з тим, сторони уклали додаткову угоду № 5 від 14.06.2022, в якій підтверджують, що на дату укладання додаткової угоди, існує заборгованість покупця перед постачальником по поставкам на 14.06.2022 у розмірі 1 866 284,04 грн, у тому числі ПДВ 311 047,34 грн за договором поставки товару № 315 від 23.02.2018 (п. 1 додаткової угоди № 5).
Як було з'ясовано судом, 09.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Енергоальянс" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" про стягнення 1 917 252,10 грн, з яких: 1 565 670,58 грн - основний борг, 21 799,26 грн - 3% річних, 329 782,26 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №315 від 23.02.2018.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023 по справі № 904/4026/22 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Енергоальянс" 1 843 689, 24 грн, з яких: 1 555 236, 70 грн - основний борг, 21 799, 26 грн - 3% річних, 266 653, 28 грн - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 27 654, 44 грн; в решті позову відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2023 по справі № 904/4026/22 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023 у справі №904/4026/22 залишено без змін.
19.06.2023 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023, яке набрало законної сили 17.05.2023, був виданий наказ.
З матеріалів даної справи вбачається, що відповідач платіжною інструкцією № 7524 від 19.06.2023 сплатило за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області № 904/4026/22 стягнуту заборгованість на загальну суму 1 871 343,68грн.
Позивач по даній справі звернувся зі стягненням інфляційних втрат з жовтня 2022 по червень 2023 в розмірі 135 305, 59 грн, нарахованої на загальну суму основного боргу 1 555 236, 70 грн та 3 % річних за період з 08.11.2023 по 18.06.2023 на суму 28 505, 57 грн.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Норми ст.ст. 614, 617 ЦК України кореспондуються із нормами ст. 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Особливості регулювання грошових зобов'язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Рішення суду не було виконане відповідачем у встановлений строк, тому стягувач має право на компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, що встановлено спеціальним законодавством (стаття 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень") та передбачено положеннями статті 625 ЦК України.
Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом статей 524, 533, 535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
З огляду на вказане можна зробити висновок, що з набранням чинності рішення суду про стягнення заборгованості за договором, у боржника виникає зобов'язання сплатити її точно визначений розмір, однак саме зобов'язання виникло між сторонами із виконання умов договору, що констатовано рішенням суду.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала про те, що грошове зобов'язання виникає між сторонами із виконання умов договору, а не з рішення суду. Положення частини 2 статті 625 ЦК України мають застосовуватись з урахуванням таких висновків Великої Палати Верховного Суду, зокрема, викладеного у постанові від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц.
Як убачаєтеся з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023 у справі № 904/4026/22, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2023 стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Енергоальянс" 1 843 689, 24 грн, з яких: 1 555 236, 70 грн - основний борг, 21 799, 26 грн - 3% річних, 266 653, 28 грн - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 27 654, 44 грн.
З викладеного слідує, що у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023 у справі № 904/4026/22 визначено грошове зобов'язання відповідача, яке належним чином не виконано, тому в цьому разі вимоги частини 2 статті 625 ЦК України підлягають застосуванню до спірних правовідносини.
Наведене узгоджується з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, а також Верховним Судом у постановах від 26.06.2019 у справі № 757/21050/16-ц, від 08.04.2020 у справі № 339/400/16-ц, від 06.07.2020 у справі № 522/16531/17.
Апеляційний суд також зауважує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Наведене узгоджується із сталою правовою позицією щодо відповідальності боржника за невиконання грошового зобов'язання, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц та від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.
Ураховуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3 % річних (нарахованих на суму стягнутої заборгованості).
Апеляційний суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що виходячи зі змісту пункту 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Оскільки наведені вище постанови Великої Палати Верховного Суду містять висновки щодо застосування норм матеріального права (частини 2 статті 625 ЦК України) до подібних правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосуванню у даному випадку підлягають саме висновки Великої Палати Верховного Суду, зокрема, викладені у постанові від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц та враховуючи, що скаржником жодним чином не вмотивовано необхідності відступлення від такого висновку, підстави для задоволення апеляційної скарги.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, понесених при розгляді апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Як зазначено вище, 25.12.2023 до суду надійшло клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу до якого долучено докази понесення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30 000, 00 грн. Зазначене клопотання було направлено і на адресу апелянта, проте заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу від нього не надійшо.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем було зазначено попередній розмір суми судових витрат, які позивач очікує понести при розгляді даної справи в суді апеляційної інстанції, який становить 30 000, 00 грн витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ч. 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
12.02.2019 між адвокатом Кузнецовим І.С. та ТОВ "Торговельний будинок "Енергоальянс" укладено договір б/н про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені Сторонами.
Згідно до п.4.2 договору, сума наданої правничої допомоги і послуг погоджується сторонами шляхом укладення письмових додаткових угод або без їх укладення за домовленістю.
22.12.2023 між адвокатом та клієнтом до вищевказаного договору про надання правничої допомоги підписано розрахунок вартості наданих послуг з правничої допомоги, яким узгоджено, що вартість наданої правничої допомоги Адвокатом у справі №904/3791/23 в межах розгляду в суді першої інстанції (Центральному апеляційному господарському суді) визначена у фіксованому розмірі 30 000, 00 грн.
22.12.2023 між адвокатом та клієнтом до вищевказаного договору про надання правничої допомоги підписано Додаткову угоду б/н, якою також узгоджено, що оплата наданої правничої допомоги і витрат Адвоката у справі №904/3791/23 в межах розгляду в суді апеляційної інстанції (Центральному апеляційному господарському суді) здійснюється у фіксованому розмірі 30 000, 00 грн протягом 30 календарних днів з дати набрання законної сили судового рішенням суду апеляційної інстанції у цій справі, та підлягає перерахуванню Клієнтом на карткові рахунки Адвоката.
22.12.2023 між адвокатом та клієнтом до вищевказаного договору про надання правничої допомоги був підписаний акт приймання-передачі наданої правничої допомоги з детальним описом проведених робіт, в якому перераховано всю надану адвокатом в межах розгляду в справи №904/3791/23.
З вказаного вище акту приймання-передачі від 25.12.2023 вбачається, що за період з 22.12.2023 по 25.12.2023 у справі № 904/3791/23 адвокат надав клієнту наступну правничу допомогу:
- аналіз апеляційної скарги ПрАТ "Суха Балка" на рішення Господарсько суду Дніпропетровської області від 31.10.2023 у справі № 904/3791/23, консультація клієнта та роз'яснення з правових питань поданої скарги, дата - 22.12.2023, 1 години;
- підготовка і відправлення через систему "Електронний суд" до Центрального апеляційного господарського суду і до ПрАТ "Суха Балка" відзиву на апеляційну скаргу у справі № 904/3791/23, дата - 25.12.2023, 2 години;
- підготовка і відправлення через підсистему "Електронний суд" до Центрального апеляційного господарського суду заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 904/3791/23, дата - 25.12.2023, 1 година.
В матеріалах справи наявний ордер про представництво в Центральному апеляційному господарському суді інтересів позивача адвокатом Кузнецовим Іллею Сергійовичем.
Зазначеним адвокатом був поданий відзив на апеляційну скаргу у судових засіданнях адвокат участі не приймав, оскільки справа слухалась у спрощеному провадженні, без виклику сторін.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідачем не заявлено.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20.
До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З огляду на викладене, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України колегія суддів з власної ініціативи не вбачає підстав для присудження на користь позивача всі його витрати на професійну правову допомогу.
На даному етапі здійснюється апеляційний перегляд справи, вказаний адвокат обізнаний з обставинами даної справи, у адвоката була відсутня необхідність здійснювати пошук доказів, судової практики та формувати правову позицію; нових заперечень/обставин та нових доказів відповідачами не наведено.
Окрім того, ознайомлення з апеляційною скаргою відповідача, вивчення вимог чинного законодавства, юридична експертиза зібраних матеріалів по даному питанні охоплюється підготовкою та написанням відзиву на апеляційну скаргу.
Враховуючи відмову у задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі у суді апеляційної інстанції та стягнення з відповідача, на користь позивача 5 000, 00 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2023 у справі № 904/3791/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2023 у справі № 904/3791/23 залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Приватне акціонерне товариство "СУХА БАЛКА".
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" (50029, м.Кривий Ріг, вул.Конституційна, буд.5, код ЄДРПОУ 00191329) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "ЕНЕРГОАЛЬЯНС" (69041, м.Запоріжжя, вул.Дніпровські Зорі, буд.1, код ЄДРПОУ 33527835) 5 000 грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді апеляційної інстанції.
Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є. Чередко