22.05.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6311/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.
секретар судового засідання Зелецький Р.Р.
представники сторін у судове засідання не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2024 року (суддя Суховаров А.В.) у справі №904/6311/23
за заявою ОСОБА_1 , Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг
про визнання неплатоспроможним,-
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2024 року у даній справі відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвала місцевого господарського суду мотивована посиланням на те, що:
- подані заявником матеріали не містять копій кредитних договорів, про укладення яких заявник вказує в обґрунтування вимог про визнання його неплатоспроможним внаслідок неможливості виконання прострочених кредитних зобов'язань;
- заявником долучено договір, укладений з АТ “Таскомбанк”, однак не визначено АТ “Таскомбанк” в конкретизованому списку кредиторів і боржників;
- кредитний звіт ТОВ "Українське бюро кредитних історій" не може бути належним та допустимим доказом, що підтверджує розмір заборгованості за основним зобов'язанням, в тому числі і простроченої;
- будь-яких відомостей щодо припинення боржником погашення кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів упродовж двох місяців вказаний звіт не містить;
- за відсутності усіх первинних документів, у суду відсутня можливість встановити наявність ознак неплатоспроможності заявника або загрози такої неплатоспроможності, що позбавляє суд можливості надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства;
- наданий боржником проект плану реструктуризації боргів не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до нього не може бути досягнута кінцева мета процедури відновлення платоспроможності боржника;
- інформація, зазначена у поданих заявницею деклараціях за 2021, 2022, 2023 роки щодо наявності у останньої нерухомого майна, не знайшла свого відображення в опису майна (наявність/відсутність), тобто переліку майна, яке на праві власності належить боржнику.
Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати; справу передати до господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає наступні обставини:
- за кредитним договором №538893 від 09.03.2021року, що укладений між ОСОБА_1 та АТ “Таксомбанк”, останнє, очевидно, відступило право вимоги ТОВ “Вердикт-Капітал”, яке, в свою чергу, відступило право вимоги ТОВ “Коллект Центр”, яке внесено в конкретизований список кредиторів;
- зважаючи на той факт, що на адресу ОСОБА_1 не надходили відповідні документи, що підтверджують факт правонаступництва, тому в підтвердження заборгованості заявником було надано кредитний договір, укладений з первісним кредитором АТ “Таксомбанк” та зазначено нового кредитора ТОВ “Коллект Центр”;
- заборгованість перед АТ КБ “Приватбанк” та ТОВ “Слон-Кредит” відсутня, про що зазначено в конкретизованому списку кредиторів, тому відсутні підстави долучати копії договорів, укладених із цими кредиторами;
- відмовляючи у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, суд не надав оцінки заборгованості в розмірі 506 983,75 грн;
- враховуючи те, що боржник ініціював відкриття справи про неплатоспроможність на підставі п.4 ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства, суд не перевірив, чи існують обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності), а лише зазначив, що будь-яких відомостей щодо припинення боржником погашення кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів упродовж двох місяців вказаний звіт не містить;
- на стадії підготовчого засідання формально не перевіряються ознаки неплатоспроможності боржника, а оцінка реального стану платоспроможності боржника фактично надається судом за наслідком відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, введення процедури реструктуризації боргів боржника, звернення кредиторів до суду з заявами про визнання грошових вимог до боржника, їх розгляду судом, розгляду звіту про результати перевірки декларації боржника, оцінки доказів, наданих на підтвердження фінансово-майнового стану боржника.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2024 року для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Верхогляд Т.А., судді Парусніков Ю.Б., Іванов О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 року витребувано з господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/6311/23; відкладено розгляд питання щодо руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2024 року до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2024року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2024 року залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання протягом 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали доказів сплати судового збору у розмірі 2 442,40 грн.
На виконання вимог ухвали суду від 04.03.2024 року скаржником надані докази усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2024року; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 22.05.2024 року на 14:50 год.
22.05.2024 року ОСОБА_1 наданим їй процесуальним правом не скористалася та не забезпечила в судове засідання явку повноважного представника.
Враховуючи, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов'язковою, а неявка скаржника не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутністю його представника.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Вказана заява обґрунтована посиланням на те, що за даними УБКІ та особистими підрахунками заявника розмір заборгованості ОСОБА_1 перед 2 банками та 3 мікрофінансовими організаціями складає приблизно 506 983,75 грн.
На даний час ОСОБА_1 позбавлена можливості погасити заборгованість перед кредиторами, у зв'язку з чим, посилаючись на ч.1, п.п.2,4 ст.115 Кодексу України, звернулась до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою господарського суду від 18.12.2023 прийнято до розгляду заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; призначено підготовче засідання.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За приписами абзаців 4,13 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства боржником є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав; неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Особливості відновлення платоспроможності боржника - фізичної особи визначено Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства.
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема, у статтях 115,116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Так, відповідно до статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Частиною 2 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлені вимоги до змісту заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, у відповідності до якої у заяві зазначаються: 1) найменування господарського суду, до якого подається заява; 2) ім'я боржника, його місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), номер засобу зв'язку боржника, його адреса електронної пошти (за наявності); 3) виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду; 4) перелік документів, що додаються до заяви.
Відповідно до частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються:
1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;
3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;
9) копія трудової книжки (за наявності);
10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;
14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
За приписами частини 4 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
Колегія суддів звертає увагу, що право боржника звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не перебуває у залежності від наявності у сукупності всіх підстав, передбачених частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 926/2987-б/20).
Тобто, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.07.2021 у справі №909/1028/20).
У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви (ч.1 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства).
Системний аналіз статті 113, частин першої, другої статті 116, частини першої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись місцевим судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, суд з урахуванням положень ч.3 ст.13, ст.ст.74,76,77 Господарського процесуального кодексу України, повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства та з'ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства (такий висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №909/1028/20).
З урахуванням приписів ч. 3 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства суд за наслідками підготовчого засідання може вчинити одну із таких процесуальних дій: відкрити провадження у справі про неплатоспроможність у разі підтвердження однієї з підстав відкриття провадження у справі, визначених ч.2 ст.115 Кодексу та відповідності заяви вимогам ст. 116 Кодексу, а за відсутності таких підстав - відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність з підстав, визначених ч. 4 ст. 119 Кодексу.
Частиною 4 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Наведений в ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства перелік підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає, оскільки зазначена норма за ступенем визначеності є абсолютно визначеною, що свідчить про встановлення законодавцем вичерпного переліку підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Тобто, на стадії підготовчого засідання у справі судом надається оцінка відповідності поданої заяви боржника за формою та змістом вимогам ст.ст. 115, 116 КУзПБ та наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність за ч.4 ст.119 КУзПБ, за відсутності яких суд зобов'язаний відкрити провадження у справі (аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 924/622/23).
Зміст заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника свідчить про те, що ОСОБА_1 укладено кредитні договори, по яких існує заборгованість з фінансовими установами, а саме: ТОВ “Колект Центр”, АТ КБ “Приватбанк”, АТ “А-Банк”, ТОВ “Слон Кредит”, ТОВ “Вердикт Капитал”.
З наданого ОСОБА_1 конкретизованого списку кредиторів вбачається, що заборгованість перед ТОВ “Коллект Центр” становить 24 009,85 грн, перед АТ “А-Банк” - 458 964,05 грн, перед АТ КБ “Приватбанк” - 0,00 грн, перед ТОВ “Вердикт-Капітал” - 24009,85 грн, перед ТОВ “Слон-Кредит” - 0,00 грн.
Колегія суддів враховує, що заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредиторами, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
При цьому, виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. З огляду на це виписки по особовому рахунку (картковому рахунку) можуть бути належним доказом заборгованості щодо тіла кредиту за кредитним договором (подібний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2021 у справі № 712/4821/16-ц)
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника не долучені копії всіх кредитних договорів, про укладення яких заявник вказує в обґрунтування вимог про визнання його неплатоспроможним внаслідок неможливості виконання прострочених кредитних зобов'язань щодо вказаних кредитних установ.
Так, заявником надані копії договорів, укладених з АТ “Акцент-Банк”, ТОВ “Слон-Кредит” та АТ “Таксомбанк”.
При цьому заявником не вказано АТ “Таксомбанк” в конкретизованому списку кредиторів.
Суд апеляційної інстанції враховує, що наданими копіями договорів підтверджується факт договірних відносин ОСОБА_1 з кредиторами, але такі копії не можуть бути належними та допустимими доказами, що підтверджують розмір заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо.
Заявником не надані копії договорів, укладених з ТОВ “Коллект Центр”, ТОВ “Вердикт-Капітал” та ТОВ “КБ “Приватбанк”.
При цьому, заявник зазначає про неможливість надати суду кредитні договори через їх відсутність або втрату.
Крім того, ОСОБА_1 до заяви не подано доказів отримання кредитних коштів, що унеможливлює здійснення їх аналізу для досягнення мети підготовчого засідання, а саме підтвердження наявності кредитних зобов'язань та заборгованості на суму 506 983,75 грн., про існування якої вказано у заяві.
У даному випадку заявником наведено підстави, передбачені ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та самостійно визначено суми грошових вимог за правочинами, копії яких не надано до матеріалів справи, тобто не підтверджено належними доказами підстави звернення із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність.
Колегія суддів зауважує, що розрахунок заборгованості складений в односторонньому порядку сам по собі не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", адже не відповідає вимогам, встановленим наведеною нормою для первинних документів. Тому за відсутності первинних документів не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу тощо (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).
Щодо наданої заявником виписки з кредитної історії, яка сформована в електронному вигляді ТОВ "Українське бюро кредитних історій" станом на 18.10.2023, колегія суддів враховує наступне:
Правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб'єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію, порядок утворення, діяльності та ліквідації бюро кредитних історій визначає Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій".
Статтею 3 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" визначено, зокрема, що бюро кредитних історій - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію (надалі - Бюро); ведення кредитної історії - це діяльність Бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію; кредитна історія - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов'язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону; користувач Бюро - це юридична або фізична особа - суб'єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає та має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію (надалі - Користувач); кредитний звіт - це сукупність інформації про суб'єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії; суб'єкт кредитної історії - будь-яка юридична або фізична особа, яка звернулася до Користувача з метою укладення кредитного правочину або вже уклала кредитний правочин та щодо якої формується кредитна історія.
Наведені норми свідчать, що у спірних правовідносинах фізична особа-боржник, яка звернулася до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність, є суб'єктом кредитної історії.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" джерелами формування кредитних історій є відомості, що надаються користувачем до бюро за письмовою згодою суб'єкта кредитної історії відповідно до цього Закону, а також відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю.
Перелік інформації, що містить кредитна історія, визначений ст. 7 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій", у п. 2 ч.1 якої, зокрема, вказано, що це відомості про грошове зобов'язання суб'єкта кредитної історії: відомості про кредитний правочин та зміни до нього (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину); сума зобов'язання за укладеним кредитним правочином; вид валюти зобов'язання; строк і порядок виконання кредитного правочину; відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов'язання за кредитним правочином; дата виникнення прострочення зобов'язання за кредитним правочином, його розмір і стадія погашення; відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо); відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання.
Створений за допомогою електронно-програмних засобів кредитний звіт є електронним документом, який надається суб'єктам звернення (користувачам, іншим бюро та суб'єктам кредитних історій) у електронній формі або у паперовій (паперовій копії електронного документа).
Заявник долучив до матеріалів справи роздруківку кредитного звіту у текстовому режимі, отриману останнім (суб'єктом кредитних історій) через web-інтерфейс на офіційному сайті Бюро (https://ubki.ua/), яка містить QR-код. Отже, судом першої інстанції правомірно вказано, що така роздруківка є примірником електронного документа з паперовим носієм інформації.
З огляду на передбачене частиною 5 ст. 13 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" право суб'єкта кредитної історії щодо звернення до бюро з письмовою заявою у разі незгоди з інформацією, що складає його кредитну історію, за винятком інформації про кредитний бал. У цьому контексті суд вважає, що самого кредитного звіту недостатнього для підтвердження та доведення обставин неплатоспроможності та її загрози, як підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов'язанням.
Отже, подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі (постанова Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №917/1604/21).
Крім того, будь-яких відомостей щодо припинення боржником погашення кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів упродовж двох місяців, кредитний звіт не містить.
Отже, відсутні підстави вважати, що боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі пункту 2 частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Крім того, відсутні підстави вважати, що існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності) (пункт 4 частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства).
Так, як зазначає ОСОБА_1 вона не працевлаштована, отримує соціальну допомогу в Німеччині в розміру 888,64 євро (відповідно до курсу НБУ станом на 17.11.2023 - 35 006,90 грн) на себе та свого сина ОСОБА_2
ОСОБА_1 вказує, що її загальні витрати в місяць складають 34510,75 грн, з яких:
- необхідний прожитковий мінімум в місяць на боржника - 2 684,00 грн;
- необхідний прожитковий місяць на дитину до 6 до 18 років ( ОСОБА_2 ) - 2 833,00 грн; - орендна плата за житло та комунальні послуги боржника згідно договору оренди житла, відповідно до розписки від 18.09.2023 - 452 євро, що відповідно до курсу НБУ станом на 16.11.2023 складає 17 806,00 грн;
- витрати на комунальні платежі згідно розписки від 18.09.2023 в середньому 25 євро, що відповідно до курсу НБУ станом на 16.11.2023 складає 984,84 грн;
- необхідні витрати на проїзд згідно розписки від 18.09.2023 - 64 євро, що відповідно до курсу НБУ станом на 16.11.2023 складає 2 521,20 грн;
- необхідні витрати на страхування, згідно розписки від 18.09.2023 - 50 євро, що відповідно до курсу НБУ станом на 16.11.2023 складає 1 969,60 грн.;
- витрати на зв'язок та інтернет в середньому складають 65 євро згідно розписки, що відповідно до курсу НБУ станом на 16.11.2023 складає 2 560,60грн;
- витрати на музичну школу сина та тренування складають 80 євро, що відповідно до курсу НБУ станом на 16.11.2023 складає 3 151,51грн.
Надані ОСОБА_1 документи в підтвердження її загальних витрат в місяць, викладені німецькою мовою без здійсненого перекладу українською мовою в установленому законом порядку, що унеможливлює встановлення судом змісту таких документів.
Інших обставин ОСОБА_1 не наведено, доказів щомісячних витрат не надано.
Отже, ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами, що найближчим часом вона не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки скаржником не надано відповідно до частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства увесь перелік документів та доказів, які б свідчили про наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на те, що АТ “Таксомбанк”, очевидно, відступило право вимоги ТОВ “Вердикт-Капітал”, яке, в свою чергу, відступило право вимоги ТОВ “Коллект Центр”, яке внесено в конкретизований список кредиторів, оскільки вказані доводи ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Інші доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.
Враховуючи викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та спростовуються викладеними вище висновками суду, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарг.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 269, 271, 275, 276, 280, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2024 року у справі №904/6311/23 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27.05.2024 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя О.Г.Іванов