27 травня 2024 року м. Харків Справа № 917/90/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (вх. № 923 Х) на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.03.2024 у справі №917/90/24, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Безрук Т.М. у порядку спрощеного позовного провадження, повний текст рішення підписано 20.03.2024,
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс", м. Полтава,
про стягнення 784752,74 грн
До Господарського суду Полтавської області звернулось Публічне акціонерне товариства "Укрнафта" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" про стягнення 784752,74 грн штрафу за договором купівлі-продажу №09/03/1691-МТР від 21.10.2021.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.03.2024 у справі №917/90/24 задоволено позов частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" (ідентифікаційний код 31618527) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (ідентифікаційний код 00135390) 392376,37 грн штрафу, 11771,29 грн відшкодування витрат з оплати судового збору. В іншій частині вимог - у позові відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось 08.04.2024 до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 20.03.2024 по справі №917/90/24 в частині часткової відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Квант Плюс" на користь ПАТ "Укрнафта" штраф в розмірі 392376,37 грн з ПДВ, покласти на відповідача судові витрати, понесені ПАТ "Укрнафта".
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024, для розгляду зазначеної апеляційної скарги визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (вх. № 923 Х/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.03.2024 у справі №917/90/24. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "21" травня 2024 р. об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов'язковою. Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 03.05.2024, а також строк до 07.05.2024 для подання заяв, клопотань, тощо.
Вказану ухвалу в електронному вигляді доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідача в системі "Електронний суд" 15.04.2024 о 14:15 год. Отже, сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.
Також ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/90/24, які на виконання вказаної ухвали надійшли до Східного апеляційного господарського суду 23.04.2024.
19.04.2024 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" Юхименко Світлани В'ячеславівни надійшла заява (вх. № 5595) про участь у судовому засіданні 21.05.2024 (об 11:30 год.) та у всіх наступних судових засіданнях у справі №917/90/24 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024, у зв'язку із відставкою судді Шевель О.В., для розгляду зазначеної заяви визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.
Ухвалою суду від 29.04.2024 заяву представника Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" Юхименко Світлани В'ячеславівни про участь у судовому засіданні 21.05.2024 у даній справі у режимі відеоконференції було задоволено.
У судовому засіданні 21.05.2024 взяв участь представник позивача (у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду), який підтримав вимоги апеляційної скарги, а саме, не погоджуючись із частковою відмовою в позові, наполягав на його задоволенні в повному обсязі.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс", належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, відзиву на апеляційну скаргу позивача не надав, а також не скористався своїм правом на участь представника в судовому засіданні 21.05.2024 та не звертався до суду із заявами (клопотаннями).
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи і що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість закінчення розгляду справи в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.
Між Публічним акціонерним товариством “Укрнафта” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Квант Плюс” (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 09/03/1691-МТР від 21.10.2021 (далі - Договір, а.с. 9-19), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати продукцію (далі - товар) у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити за нього відповідну грошову суму (п. 1.1 Договору).
В п. 1.2 Договору зазначено, що асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені у додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Згідно п.п. 2.1.1 Договору продавець зобов'язаний забезпечити передачу товару у строки, встановленні договором.
Відповідно до п. 5.1 Договору продавець зобов'язується передати покупцю товар у строк та на умовах, визначених договором та відповідними додатками до договору.
Датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено додатками до договору (п. 5.3 Договору).
Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним актом приймання-передачі товару.
Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання покупцем без зауважень видаткової накладної та/або акту приймання-передачі товару.
У Додатку 1 до Договору (а.с. 11-13) визначено перелік товару, його кількість, загальна вартість товару на суму 9711281,47 грн та встановлений термін поставки всієї кількості товару - протягом 150 календарних днів з моменту підписання договору.
Тобто, враховуючи, що Договір підписано 21.10.2021, граничним терміном поставки є 21.03.2022.
Умови поставки (ІНКОТЕРМС 2020): DDP - склад вантажоодержувача (п.8 Додатку № 1 до Договору).
Пунктом 6.9 Договору передбачено, за порушення строку постачання товару, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачанням товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовлено необхідністю заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному п. 5.12, п. 5.13 Договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 5%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості товару не поставленого вчасно.
У розділі 7 Договору сторони погодили, що сторона, яка порушила зобов'язання за цим договором, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання за цим договором, якщо це порушення сталося внаслідок обставин форс-мажору (непереборної сили). Обставинами форс-мажору (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, перелік яких наведений у ч. 2 ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору. Звільнення від відповідальності за цим положенням застосовується з моменту, коли непереборна сила стала причиною порушення зобов'язання та до моменту, коли непереборна сила припинила перешкоджати виконанню обов'язку.
Згідно з п. 7.2. договору Сторона, виконанню зобов'язань за цим Договором якої перешкоджають обставини форс-мажору, повинна не пізніше 7 (семи) календарних днів повідомити іншу Сторону про початок та припинення дії таких обставин на виконання обов'язків за договором.
Пунктом 7.3. Договору встановлено, що сторона, яка посилається на обставини форс-мажору, повинна довести наявність таких обставин. Належним доказом наявності таких обставині і їх тривалість є документи, видані Торгово-промисловою палатою України, іншими відповідними органами чи організаціями України, уповноваженими посвідчувати відповідні факти.
Відповідно до п.7.4. Договору, якщо форс-мажорні обставини тривають більше 1 (одного) місяця, будь-яка із сторін має право відмовитися від подальшого виконання цього Договору (відповідно додатку) за умови попереднього письмового повідомлення іншої сторони не пізніше ніж за 10 (десять) днів до дати припинення договору (скасування Додатку). У такому випадку Сторони повинні здійснити відповідний взаєморозрахунок згідно з умовами цього договору за фактично переданий товар.
Як встановлено місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов Договору відповідач у період з 10.12.2021 по 24.01.2022 здійснив часткову поставку товару на загальну суму 1863754,03 грн, відповідно, в обумовлений договором строк (до 20.03.2022) ним не було поставлено позивачеві товар на суму 7847527,44 грн.
Відповідач надіслав позивачу лист №42 від 12.09.2022 (а.с. 45) щодо неможливості подальшого виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до умов Договору в повному обсязі в зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що призвело до запровадженням військового стану на території України, та обумовило виникнення несприятливої фінансової ситуацій (скрутного фінансового становища) на підприємстві відповідача. Посилаючись на розділ 7 Договору, а саме, на умову, відповідно до якої, якщо форс-мажорні обставини тривають більше одного місяця, будь-яка із сторін має право відмовитися від подальшого виконання цього Договору (відповідно додатку) за умови попереднього письмового повідомлення іншої cторони не пізніше ніж за 10 днів до дати припинення договору (як було встановлено вище, вказану умову викладено в п.7.4 Договору), відповідач повідомив про відмову від договору купівлі-продажу № 09/03/1691-МТР від 21.10.2021 в частині невиконаних зобов'язань.
Позивач направив відповідачу лист від 28.09.2023 (а.с. 46) про сплату штрафу, передбаченого п. 6.9 Договору, в сумі 784752,74 грн за невиконання ним умов договору щодо поставки товару, однак зазначену суму відповідач не сплатив.
За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, Публічне акціонерне товариства "Укрнафта" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" про стягнення 784752,74 грн штрафу, розмір якого було ним визначено у відповідності до п. 6.9 Договору як 10% від суми 7847527,44 грн (що становить вартість недопоставленого товару).
В ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідач подав клопотання про зменшення розміру неустойки (вхід. № 3522 від 14.03.2024, а.с. 58-59), в якому, не заперечуючи правильності розрахунку позивача щодо визначення розміру штрафу 784752,74 грн, водночас просив господарський суд зменшити розмір штрафних санкцій в порядку ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України із посиланням на такі обставини:
- неможливість виконання договору обумовлена військовою агресією російської федерації проти України, у зв'язку з якою на території України запроваджений воєнний стан;
- офіційним листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану... ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);
- на момент укладання договору ТОВ “Квант Плюс” не могло передбачити виникнення вищевикладених обставин та оцінити наслідки їх настання;
- умовами Договору купівлі-продажу № 09/03/1691-МТР від 21.10.2020, а саме п. 7.4. визначено, що якщо форс-мажорні обставини тривають більше одного місяця, будь-яка із сторін має право відмовитися від подальшого виконання договору за умови попереднього письмового повідомлення іншої сторони, не пізніше ніж за 10 днів до дати припинення договору;
- листом № 42 від 12.09.2022 відповідач повідомив про відмову від договору, заперечень від позивача не надходило;
- штраф в розмірі 784752,74 грн є невиправдано обтяжливим щодо відповідача з огляду на значне тотальне погіршення умов господарювання для суб'єктів приватного бізнесу в умовах військового часу, стане додатковим фінансовим тягарем;
- поставка товару за зазначеним договором здійснювалась відповідачем в належний строк в період до початку повномасштабної війни;
- відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок допущених відповідачем порушень договірних зобов'язань у спірних правовідносинах.
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що оскільки поставку мало бути здійснено до 21.03.2022, прострочення виникло та тривало понад 30 днів до дати направлення відповідачем листа від 12.09.2022 (а.с. 45) про відмову від договору, то на підставі п. 6.9 Договору позивач правомірно заявив до стягнення 784752,74 грн штрафу за прострочення строків виконання зобов'язання понад тридцять днів. Стосовно посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин, господарський суд зазначив, що введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору, необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили, отже, стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, але й їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання - натомість відповідачем таких доказів до суду не надано, також відповідач повідомив позивача про наявність у нього форс-мажорних обставин, які перешкоджають виконанню зобов'язання з порушенням термінів, встановлених п.7.2. Договору (7 днів з моменту початку дії форс-мажорних обставин, які перешкоджають виконанню зобов'язань).
Однак, погодившись з обґрунтованістю позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", місцевий господарський суд водночас дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення з відповідача розміру штрафу на 50% в порядку ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України. В обґрунтування вказаного висновку в оскаржуваному рішенні зазначено наступне: відповідач повідомив позивача листом № 42 від 12.09.2022 про відмову від договору в зв'язку з неможливістю виконання ним зобов'язань, отже, про неможливість виконання Договору відповідач повідомив позивача, як це визначено ч. 2 ст. 226 ГК України; позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, а матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв'язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором; заявлена сума штрафних санкцій становить 784752,74 грн, що є завеликим розміром відповідальності - вищенаведені обставини господарський суд визнав винятковими.
В апеляційній скарзі заявник наводить наступні доводи: відповідач не надав доказів на підтвердження неможливості виконання зобов'язання; станом на сьогодні ПАТ "Укрнафта" виконує мобілізаційні завдання, працює на оборонну промисловість всієї країни у складний період воєнного стану, тому фактично відмова від постачання товару в повному обсязі є збитками для держави, вчиненими в умовах воєнного стану, що є недопустимим з огляду на безпекову ситуацію в країні та завдання, які стоять перед підприємством державного сектору економіки, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави; відповідач у ході судового розгляду не скористався можливістю подати суду належні докази, які би свідчили про наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, із огляду на вищенаведене позивач не вбачає підстав для застосування в даному випадку приписів ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку вищевказане судове рішення (в оскаржуваній частині), в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону, спрямовані передусім на компенсацію учасникові господарських правовідносин майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язань його контрагентом.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Пунктом 6.9 Договору передбачено, що за порушення строку постачання товару, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачанням товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовлено необхідністю заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному п. 5.12, п. 5.13 Договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 5%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості товару не поставленого вчасно.
Як було встановлено вище, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для нарахування позивачем відповідачеві штрафу у відповідності до п. 6.9 Договору в розмірі 784752,74 грн - тобто 10% від суми 7847527,44 грн (що становить вартість недопоставленого товару за Договором), однак водночас дійшов висновку про зменшення заявленого до стягнення розміру штрафу на 50% в порядку ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України.
Позивач в апеляційній скарзі не погоджується із зменшенням господарським судом неустойки (у даному випадку - штрафу). Під час апеляційного провадження представник ПАТ "Укрнафта" наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.
Надаючи оцінку правильності застосування місцевим господарським судом вищевказаних норм права, якими передбачено можливість такого зменшення, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні принципи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Про відповідне неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.06.2022 у справі № 911/1280/21, від 14.03.2023 у справі № 910/14099/21, від 22.11.2023 у справі № 904/464/23 тощо.
У силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Вищенаведене узгоджується з висновками, які викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, у постанові Верховного Суду від 09.05.2024 у справі № 923/77/22 тощо.
Отже, здійснений Верховним Судом правовий аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду, в межах його дискреційних повноважень.
Водночас ця дискреція не є абсолютною та необмеженою, оскільки відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з п.7 ч.4 ст.238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначаються норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Тобто чинним процесуальним законом на суд покладається безумовний обов'язок мотивувати висновки щодо застосування відповідних норм права, у даному випадку - ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки (штрафу).
У постановах від 21.09.2021 у справі №910/10618/20, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 02.11.2022 у справі 910/14591/21, від 11.07.2023 у справі № 903/486/22 Верховний Суд, зокрема відзначив, що, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Однак у даній справі №917/90/24 місцевий господарський суд без належного обґрунтування погодився з доводами відповідача, що заявлена сума штрафних санкцій 784752,74 є завеликим розміром відповідальності - незважаючи на те, що відповідач не надав жодних доказів, зокрема, документів фінансової звітності, з яких би вбачалося, що фінансовий стан ТОВ "Квант Плюс" перешкоджає сплаті суми штрафу, розрахованої у відповідності до умов договору, укладеного між сторонами, а також не довів, що штраф (10% від вартості недопоставленого товару) є непропорційним, несправедливим щодо боржника та (або) щодо третіх осіб і порушує їх майнові інтереси.
Мотивування висновку про надмірність такого розміру відповідальності оскаржуване рішення не містить. Також господарським судом не було встановлено обставин, що могли свідчити про збагачення позивача за рахунок відповідача у разі стягнення штрафу в повному обсязі, наявність заінтересованості позивача у порушенні зобов'язання відповідачем тощо.
Відповідач у клопотанні про зменшення штрафних санкцій стверджував, що на момент укладання Договору ТОВ “Квант Плюс” не могло передбачити виникнення обставин, пов'язаних зі збройною агресією РФ, та оцінити наслідки їх настання.
Стосовно вказаного аргументу колегія суддів зазначає, що Договір дійсно було укладено 21.10.2021 (тобто до повномасштабної агресії РФ проти України, яка розпочалася 24.02.2022) і на момент закінчення строку його виконання (останньою датою якого є 21.03.2022) бойові дії вже тривали.
Разом з тим, від часу підписання Договору і до початку повномасштабної агресії РФ проти України та введення в Україні воєнного стану відповідач поставив товару на суму 1863754,03 грн, що складає лише 19,2 % від загальної суми договору 9711281,47 грн.
На думку суду апеляційної інстанції, відповідне відноситься до ризиків підприємницької діяльності ТОВ “Квант Плюс”, яке не довело неможливості здійснення в цей період поставки принаймні більшої частини товару (при цьому місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні не врахував ступінь виконання відповідачем зобов'язання, який вочевидь є недостатнім для висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій).
А відтак, посилання відповідача на те, що закінчення строку поставки припало на період воєнних дій, колегія суддів не визнає переконливим аргументом.
Щодо посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд надав їм належну оцінку, зазначивши, що введення на території України воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору, необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили, отже, стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, але й їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання - натомість відповідачем таких доказів до суду не надано, також відповідач порушив установлений договором термін для направлення позивачеві повідомлення про наявність форс-мажорних обставин.
Але водночас, всупереч власним висновкам, наведеним вище, господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафу послався на те, що відповідач повідомив позивача листом № 42 від 12.09.2022 про відмову від договору в зв'язку з неможливістю виконання ним зобов'язань.
На думку суду апеляційної інстанції, вказаний лист № 42 від 12.09.2022 не може бути визнано належним доказом, що свідчить про наявність підстав для зменшення штрафу, оскільки підставою для відмови від договору відповідач у листі № 42 від 12.09.2022 зазначив форс-мажорні обставини, що тривають більше одного місяця - тоді як існування вказаних форс-мажорних обставин відповідач не довів (що було встановлено місцевим господарським судом під час розгляду справи).
В обґрунтування зменшення розміру штрафу господарський суд також зазначив, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв'язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором.
Однак судом першої інстанції не враховано, що зменшення за клопотанням сторони розміру заявлених до стягнення штрафу і пені, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань, кореспондується з обов'язком сторони, до якої відповідна санкція застосовується, довести на підставі належних і допустимих доказів, згідно із статтею 74 ГПК України, статтею 233 Господарського кодексу України, те, що вони не бажали вчинення таких порушень і що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту. Обов'язок з обґрунтування і доведення того, що порушення договірних зобов'язань не завдало значних збитків контрагенту, покладається в даному разі на відповідача, натомість позивач не зобов'язаний був доводити наявність у нього збитків у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору відповідачем. Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання, презюмується (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 910/6471/20, від 09.03.2023 у справі № 902/317/22 тощо.
Проте, як було встановлено вище, відповідач не надав суду першої інстанції доказів того, що допущене ним порушення договору було зумовлено винятковими обставинами та не завдало значних збитків контрагенту.
Щодо посилань відповідача на військову агресію РФ проти України, у зв'язку з якою на території України запроваджений воєнний стан - колегія суддів зазначає, що відповідні обставини дійсно є важкими, однак вони рівною мірою впливають на позивача і на відповідача, тому не можуть бути визнані винятковими.
Будь-яких інших доводів щодо підстав зменшення розміру штрафних санкцій в оскаржуваному рішенні не наведено.
За таких обставин, зменшення штрафу на 50%, на думку колегії суддів, у даному випадку є необґрунтованим та свідчить не про дотримання господарським судом балансу інтересів обох сторін, як про це зазначено в оскаржуваному рішенні, а про безпідставне позбавлення позивача (всупереч його правомірним очікуванням) належної компенсації у передбаченому договором розумному розмірі за допущену відповідачем недопоставку товару - за відсутності обґрунтування щодо поважності причин такої недопоставки.
Тобто місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме, ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.
Отже, доводи позивача знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження.
В апеляційній скарзі заявник просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 20.03.2024 по справі №917/90/24 в частині часткової відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Квант Плюс" на користь ПАТ "Укрнафта" штраф в розмірі 392376,37 грн, покласти на відповідача судові витрати, понесені ПАТ "Укрнафта".
Тобто фактично позивач, не погоджуючись із частковою відмовою у позові та наполягаючи на його задоволенні в повному обсязі, просить змінити загальний розмір стягнутої суми штрафу з 392376,37 грн на 784752,74 грн.
Оскільки, як було встановлено вище, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу, суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду в даній справі, відповідно, підлягає зміні шляхом зазначення про задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 784752,74 грн штрафу.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з позовом ПАТ "Укрнафта" сплатило судовий збір у розмірі 11771,29 грн, тобто 1,5% від заявленої суми позову 784752,74 грн - що узгоджується з приписами пп 1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір". Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні стягнув зазначені витрати з відповідача на користь позивача в повному обсязі. Отже, в цій частині рішення суду першої інстанції не підлягає зміні.
Стосовно розміру витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами пп 4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Водночас відповідно до ч.4 ст.6 Закону України "Про судовий збір", якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
У даній справі при поданні апеляційної скарги позивач сплатив 17656,94 грн судового збору (150% від 11771,29 грн), тобто збір сплачено виходячи з розміру позовних вимог у повному обсязі (784752,74 грн), тоді як у самій скарзі заявник зазначив оспорювану суму, з відмовою у стягненні якої ПАТ "Укрнафта" не погоджувалося, у розмірі 392376,37 грн.
Отже, з урахуванням вимог пп 1, 4 п.2 ч.2 ст.4, а також ч.4 ст.6 Закону України "Про судовий збір", колегія суддів зазначає, що розрахункова сума судового збору в даному випадку становить 8828,47 грн (392376,37 * 1,5% * 150%).
Разом з тим, з огляду на те, що скаргу подано через систему "Електронний суд", колегія суддів зазначає про необхідність застосування приписів ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", якою визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, розмір судового збору, що фактично підлягав сплаті позивачем при зверненні з апеляційною скаргою, становить 7062,77 грн (8828,47 *0,8).
Відповідно, саме ця сума витрат підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за результатами даного апеляційного провадження у відповідності до вищенаведених вимог ст.129 ГПК України.
Керуючись п.2 ч.1 статті 275, п.4 ч.1, ч.2 статті 277, статтями 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" задовольнити.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 20.03.2024 у справі №917/90/24 змінити. Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:
"Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Квант Плюс” (вул. Конституції, буд. 13, м. Полтава, 36020; ідентифікаційний код 31618527) на користь Публічного акціонерного товариства “Укрнафта” (провулок Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 00135390) 784752,74 грн штрафу, 11771,29 грн відшкодування витрат з оплати судового збору за подання позовної заяви".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Квант Плюс” (вул. Конституції, буд. 13, м. Полтава, 36020; ідентифікаційний код 31618527) на користь Публічного акціонерного товариства “Укрнафта” (провулок Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 00135390) 7062,77 грн витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 27.05.2024.
Головуючий суддя В.О. Фоміна
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя О.А. Пуль