Красилівський районний суд Хмельницької області
Справа № 677/956/23
23.05.2024 м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області
у складі: головуючого - судді Вознюка Р.В.,
за участі секретаря судового засідання Федченко Л.В.,
справа № 677/956/23
сторони по справі:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Красилівська міська рада Хмельницького району Хмельницької області,
предмет заяви - про встановлення факту, що має юридичне значення,
представник заявника - Киричук С.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу в порядку окремого провадження.
«І. Стислий виклад позиції заявника та заперечень заінтересованих осіб»
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт її проживання з травня 1993 року із спадкодавцями ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини у їх будинку в АДРЕСА_1 .
Вимоги заяви обґрунтовує тим, що з 1993 року на прохання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вона проживала однією сім'єю з ними у їх будинку в АДРЕСА_1 . Протягом спільного проживання вони разом вели господарство, заявник готувала їм їжу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з права на земельну частку (пай) у розмірі 2,96 умовних кадастрових гектари на території Красилівської міської ради Хмельницької області.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається з права на земельну частку (пай) у розмірі 2,96 умовних кадастрових гектари на території Красилівської міської ради Хмельницької області.
27.06.2023 року заявник вернулася до приватного нотаріуса Красилівського нотаріального округу Возної В.Б. із заявою про прийняття спадщини, однак постановою від 27.06.2023 їй було відмовлено у зв'язку із відсутністю судового рішення про підтвердження факту спільного проживання з спадкодавцями однією сім'єю не менше, як 5 років до часу відкриття спадщини.
Вказує, що оформити спадщину нотаріально вона не має можливості оскільки не може документально підтвердити спільне проживання із спадкодавцями однією сім'єю не менше ніж 5 років, а тому змушена для встановлення такого факту звертатися до суду.
«ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи»
Заявник та її представник адвокат Киричук С.В. в ході судового розгляду вимоги заяви підтримали, просили її задовольнити.
Представник Красилівської міської ради в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений, належним чином, подав до суду заяву, у якій справу просить розглянути на розсуд суду та у відсутність представника міської ради.
«ІІІ. Процесуальні дії у справі»
04.07.2023 відкрито провадження у справі.
06.10.2023 ухвалою суду витребувано з Красилівської державної нотаріальної контори відомості про заведення спадкових справ до майна ОСОБА_3 , ОСОБА_4
15.11.2023 ухвалою суду витребувано з Хмельницького обласного державного нотаріального архіву відомості про заведення спадкових справ до майна ОСОБА_3 , ОСОБА_4
08.12.2023 справу прийнято до свого провадження суддею Вознюком Р.В.
29.02.2024 ухвалою суду витребувано з Хмельницького обласного державного нотаріального архіву відомості про заведення спадкових справ до майна ОСОБА_3 , ОСОБА_4
23.05.2024 розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
«IV. Фактичні обставини, встановлені судом»
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка була зареєстрована та постійно проживала за адресою АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , яка була зареєстрована та постійно проживала за адресою АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з права на земельну частку (пай) у розмірі 2,96 умовних кадастрових гектари, яка належала останній на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0141358.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається з права на земельну частку (пай) у розмірі 2,96 умовних кадастрових гектари, яка належала останній на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0141359.
Заявник ОСОБА_1 проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 1993 року до дня смерті спадкодавців. Спадкоємців І, ІІ та ІІІ черги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не мають. Спадкові справи не заводились.
ОСОБА_1 на час відкриття спадщини ОСОБА_3 , спадкоємцем останньої не була, що не заперечувалося заявником та її представником у судовому засіданні.
ОСОБА_1 на час відкриття спадщини ОСОБА_4 , спадкоємцем останньої не була, що не заперечувалося заявником та її представником у судовому засіданні.
Постановою приватного нотаріуса Красилівського нотаріального округу Возної В.Б. від 27.06.2023 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), що знаходиться у землях Западинської сільської ради Красилівського району Хмельницькій області, що належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), що знаходиться у землях Западинської сільської ради Красилівського району Хмельницькій області, що належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 у зв'язку із відсутністю документального підтвердження факту проживання заявника із спадкодавцями однією сім'єю протягом 5 років до часу відкриття спадщини.
Дані обставини стверджуються: поясненнями заявника; показаннями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 , серії НОМЕР_1 ; свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 , серії НОМЕР_2 ;
Інформаційними довідками із Спадкового реєстру №72983503 від 27.06.2023, №72983571 від 27.06.2023, Довідками Западинського старостинського округу Красилівської міської ради Хмельницької області №302 від 05.12.2022, №84 від 03.05.2023, №86 від 03.05.2023, №83 від 03.05.2023, №85 від 03.05.2023, №301 від 05.12.2022, №303 від 05.12.2022, №300 від 05.12.2022, копією сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0141359, копією сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0141358, приватного нотаріуса Красилівського нотаріального округу Возної В.Б. від 27.06.2023 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, листом Хмельницького обласного державного нотаріального архіву №664/01-18 від 14.03.2024.
«V. Оцінка суду»
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
Як роз'яснив Конституційний Суд України в п. 6 рішення від 03.06.1999 року № 5-рп/99 в справі № 1-8/99 про офіційне тлумачення терміна "член сім'ї", окрім членів сімей взагалі (чоловік або дружина, прямі родичі по низхідній і висхідній лініях - діти і батьки), до членів сімей також відносяться особи, які перебувають на утриманні або проживають із суб'єктами права (інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство, зокрема, не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки тощо). Обов'язковою умовою визнання їх членами сім'ї, крім факту спільного проживання, є ведення із суб'єктом спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також: інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Як вбачається з досліджених в судовому засіданні доказів заявник ОСОБА_1 дійсно проживала з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 1993 року до дня смерті спадкодавців однією сім'єю, разом з тим, суд доходить висновку про відмову в задоволенні заяви зважаючи на таке.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" N 5 від 31.03.95 в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Представник заявника адвокат Киричук С.В. обґрунтовуючи можливість встановлення даного факту посилався на п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», згідно приписів якого якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Разом з тим, суд вважає, що така позиція представника базується на невірному трактуванні цього пункту, оскільки ним передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені за правилами окремого провадження, а не умови їх встановлення.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
У роз'ясненнях, наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.1 листа від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР. Лише якщо спадщина відкрилась після 1 липня 2003 року та не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мають право спадкування на підставі ЦК УРСР, право спадкування виникає також у спадкоємців за законом третьої, четвертої та п'ятої черг ("нових черг") відповідно до статей 1263 - 1265 ЦК України.
Аналіз положень Розділу VІІ «Спадкове право» ЦК УРСР свідчить, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на час відкриття спадщини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , діяв Цивільний кодекс УРСР.
Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Відповідно до ст. 530 ЦК УРСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).
Право спадкування особами, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю нормами ЦК УРСР не передбачалося.
Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Згідно ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Як вбачається з листа Хмельницького обласного державного нотаріального архіву №664/01-18 від 14.03.2024 та інформаційних довідок із Спадкового реєстру №76192303 від 13.03.2024 року та №76192049 спадкові справи до майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , - не зводились. Відомостей про прийняття спадщини спадкоємцями шляхом вступу у фактичне володіння спадковим майном матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 3 ст. 524 ЦК УРСР якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Згідно з ст. 555 ЦК УРСР спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави: 1) якщо спадкодавець все майно або частину його заповідав державі; 2) якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом; 3) якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини; 4) якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу); 5) якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини. Якщо хто-небудь з спадкоємців відмовився від спадщини на користь держави, до держави переходить частка спадкового майна, належна цьому спадкоємцеві. Якщо при відсутності спадкоємців за законом заповідана тільки частина майна спадкодавця, решта майна переходить до держави (частини перша-третя статті 555 ЦК УРСР).
Правила статті 1277 Цивільного кодексу України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року (абзац 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Тлумачення ст. 5 та абз 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв'язку з чим законодавець передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Проте із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ними чинності абз. 2 пункту 5 Прикінцевих пунктом передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до прав та обов'язків, які продовжують існувати після набрання ним чинності.
Системне тлумачення частини другої статті 549, частини першої статті 555 ЦК УРСР та абзацу 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що:
в ЦК УРСР законодавець, на відміну від ЦК України та існування конструкції «відумерлої спадщини», передбачав автоматичний перехід спадщини за правом спадкоємства до держави. Будь-яких дій щодо прийняття спадщини держава не здійснювала. Держава при існуванні юридичних фактів, визначених пунктами 1-5 частини першої статті 555 ЦК УРСР, завжди приймала спадщину і не могла від неї відмовитися;
оскільки держава не мала права відмовитися від прийняття спадщини, то у випадку, коли спадкоємці за законом або за заповітом не прийняли спадщину або відмовилися від спадщини, спадщина вважалася прийнятою державою;
з урахуванням того, що в частині першій статті 555 ЦК УРСР закріплювався автоматичний перехід спадщини до держави, та існував строк шість місяців для прийняття спадщини іншими спадкоємцями, то абзац 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України може застосовуватися тільки, якщо спадщина відкрилась після 01 липня 2003 року, проте не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мали право спадкування відповідно до норм ЦК УРСР. Тому однорічний строк, який встановлений частиною другою статті 1277 ЦК України та в абзаці 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, може підлягати обчисленню, починаючи не раніше 01 липня 2003 року.
Вказаний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 24.05.2021 року у справі № 671/22/19.
Зважаючи на вказане, оскільки на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діяли положення ЦК УРСР щодо спадкування, які не передбачали можливість спадкування особами, які протягом 5 років постійно проживали з спадкодавцем однією сім'єю, суд доходить висновку, що заявник не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження доводів заявника про те, що вона є родичкою спадкодавців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Таким чином, оскільки встановлення факту не породжує юридичних наслідків для заявника у виді права на спадщину, в задоволенні вимог заявника про встановлення факту, що має юридичне значення слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 263-265, 315, 319 ЦПК України, ст.ст. 524, 529, 530, 548 549, 555 ЦК УРСР, - суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Красилівська міська рада Хмельницького району Хмельницької області, про встановлення факту, що має юридичне значення, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцепроживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Заінтересована особа - Красилівська міська рада Хмельницької області, місце знаходження: 31000, Хмельницька область, м. Красилів, пл. Незалежності, буд. 2, код ЄДРПОУ 04060737.
Повний текст рішення складено 27.05.2024.
Суддя Р. В. Вознюк