вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" квітня 2024 р. Справа№ 910/5614/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Орел О.В. (в залі суду);
від відповідача: Болдін В.В. (в залі суду);
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект»
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024, повний текст рішення складено 09.02.2024
у справі № 910/5614/23 (суддя Морозов С.М.)
за позовом Акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект»
до Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
про визнання зобов'язання припиненими
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
11.04.2023 Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбування "Зоря"-"Машпроект" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про визнання зобов'язання сторін за Договором підряду №1810000270 від 10.10.2018, укладеного з Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (відповідач), припиненими з 31.12.2022, крім зобов'язання по оплаті та гарантії.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі № 910/5614/23 у задоволенні позову відмовлено повністю. Залишено за Державним підприємством "Науково-виробничий комплекс газотурбування "Зоря"-"Машпроект" судовий збір, сплачений до державного бюджету.
Рішення мотивоване тим, що як вбачається з матеріалів справи, що не заперечується сторонами позивачем виконані роботи на суму в розмірі 1 264 874 124,69 грн. Подальше виконання робіт, як зазначає позивач, стало неможливим у зв'язку із повномасштабною збройною агресією рф проти України і для ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» настали надзвичайні та невідворотні обставини (умови), що об'єктивно унеможливили виконання зобов'язань за Договором. За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України, стаття 202 ГК України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК України. Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє сторін такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку. Отже, визнання невиконаних по Договору зобов'язань припиненими у зв'язку з припиненням дії Договору суперечить визначеним вище нормам. Враховуючи викладене вище, оцінивши надані учасниками справи доказі в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позовних вимог в справі № 910/5614/23.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі № 910/5614/23, Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбування "Зоря"-"Машпроект" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу на рішення господарського суду м. Києва від 30.10.2023 року у справі № 910/5614/23 та відкрити провадження; задовольнити клопотання про витребування доказів; рішення господарського суду м. Києва від 30.10.2023 року у справі № 910/5614/23 скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог; вирішити питання розподілу судових витрат.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вважає, що судом не дотримані приписи ч. 1 ст. 75 ГПК України, та не враховано твердження АТ «Укртрансгаз», яким останній фактично визнав позовні вимоги в цій частині. Так, у поясненнях від 22.09.2023 року № 1001ВИХ-23-7494 Відповідач зазначає, що він «не заперечує, що зобов'язання сторін за Договором частково припинені на суму 1 264 874 124,69 грн., в зв'язку з виконанням Позивачем робіт та підписанням між сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт на вказану суму, в силу приписів ст. 599 ЦК України, що не заперечується сторонами у справі та є свідченням відсутності спору між сторонами, щодо припинення зобов'язань за Договором в цій частині, як відсутності в цій частині правової невизначеності у взаємовідносинах сторін Договору». Судом проігнорована заява АТ «Укртрансгаз» про те, що між Сторонами дійсно існували домовленості з приводу припинення зобов'язань, про що Відповідачем було зазначено у відзиві на позовну заяву (стор.5) від 02.05.2023 № 1001ВИХ-23-3774.
Скаржник зазначає про те, що суд некоректно зазначає реквізити листування, зокрема листи АТ «Укртрансгаз», що ускладнює ідентифікацію певних листів та встановлення яким саме доказом суд обґрунтовує свої висновки у справі. Так, в матеріалах справи відсутні листи Відповідача № 01/5-1552 від 08.06.2022, № 469 від 19.08.2022, № 1248 від 29.08.2022, № 1336 від 21.09.2022, № 1337 від 21.09.2022, № 1369 від 03.10.2022, № 2092 від 27.12.2022, № 254 від 15.02.2023, № 181 від 10.03.2023, № 449 від 17.03.2023. Отже, в цій частині судове рішення є неточним та таким, що не дає змоги точної ідентифікації доказів, які були покладені в основу прийнятого рішення.
Також на думку скаржника, суд, викладаючи в оскаржуваному рішенні зміст листування між Сторонами, некоректно, не об'єктивно, однобоко висвітлює дійсний зміст, який в них зазначений. Викривляючи зміст листів, суд умовчує про те, що в цих листах мова йдеться про вчинення певних дій саме через та у зв'язку з припиненням зобов'язань за Договором. За наявності зокрема, передачі ПКД, будмайданчика, неможливість з боку Підрядника виконання своїх зобов'язань через дії Замовника, як вбачається з оскаржуваного рішення, суд взагалі не надав жодної своєї правової оцінки цим відносинам, крім заперечення позиції Позивача, що не може вважатися дотриманням судом принципу «jura novit curia».
Скаржник зазначає, що при визнанні факту ведення перемовин про розірвання Договору та припинення зобов'язань, Відповідач лише констатує, що письмової угоди не укладено. Однак про це каже і Позивач, однак з тим застереженням, що саме Замовник ухилився від її підписання, що також підтверджується відповідними доказами. Тобто, Відповідач не заперечив проти наявності як перемовин, так і наявність певних домовленостей. Поряд з цим, при відмові (ухиленні) АТ «Укртрансгаз» від укладення відповідної додаткової угоди, ним вчинялися дії на припинення взаємовідносин, а саме він вимагає повернути проектно-кошторисну (далі за текстом ПКД) та виконавчу документацію, будівельний майданчик, погодив консервування об'єкту будівництва, здійснив розрахунок за виконані роботи, передав ТОВ «Оператор ГТС України» права на ПКД, на земельні ділянки та Об'єкт в цілому. Фактично, Відповідач втратив правовий зв'язок з Об'єктом будівництва (у тому числі через зміну замовника будівництва) і подальша реалізація Договору неможлива. Позивач зазначає та звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що вищезазначені дії не могли бути вчинені без згоди та дозволу на них з боку Відповідача.
Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що станом на дату подання позовної заяви, будівництво об'єкта не було завершено, сертифікат, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта відсутній, роботи виконані частково лише на суму 1 264 874 124,69 грн., що становить 43,73% від ціни Договору, та жодні угоди про розірвання Договору або про припинення зобов'язань за Договором між АТ «Укртрансгаз» і ДП «НВКГ «Зоря»-«Машпроект» не укладались.
Відповідач зазначає про те, що Верховний Суд України у Постанові від 21.12.2016 у справі №905/2187/13 дійшов висновку, що закінчення строку дії договору не припиняє невиконаного зобов'язання між сторонами. Такої ж правової позиції Верховний Суд дотримується у Постановах від 19.05.2020 у справі №910/9167/19; від 9 квітня 2020 при розгляді справи №910/4962/18, де в своєму висновку зазначив, що поряд з належним виконанням законодавство передбачає й інші підстави припинення зобов'язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов'язання як закінчення строку дії договору. Отже, на думку Верховного Суду зобов'язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору. Факт закінчення строку дії двостороннього договору, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього договору і не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку. Навіть після закінчення дії договору, невиконані стороною зобов'язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов'язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов'язання. Разом з цим, у даній справі, Позивач не взяв до уваги той факт, що законодавство не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.
Відповідач вказує на те, що діюче законодавство не передбачає такої підстави для припинення зобов'язань за Договором, як ведення перемовин між сторонами, за результатом яких не досягнуто згоди, яка підтверджується відсутністю підписаної між сторонами відповідної додаткової угоди.
Відповідач зазначає, що у справі №910/5442/23, судом не досліджувались та не встановлювались обставини припинення зобов'язань за договором підряду №1810000270 від 10.10.2018 укладеного між АТ «Укртрансгаз» та ДП НВГК «Зоря»-«Машпроект», що є предметом судового розгляду у даній справі №910/5614/23. Враховуючи, що стороною у справі №910/5442/23 Позивач не був, обставини припинення зобов'язань за Договором не досліджувались у справі №910/5442/23 та вказані обставини не одержали оцінку суду, твердження Позивача про встановлення «певних фактів і обставин» у справі №910/5442/23, що мають значення у даній справі є безпідставним та необґрунтованим.
Суд першої інстанції не зобов'язував Відповідача надати вказані у клопотанні докази до суду, що свідчить про безпідставність тверджень Позивача про нібито ухилення Відповідача від подання цих доказів та у вчиненні опору у їх отриманні. Запитувані документи створювались АТ «Укртрансгаз» на виконання договору, укладеного з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», та є конфіденційними, а отже, у Товариства відсутні правові підстави для їх надання передбачених статтею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що і стало підставою для його незадоволення АТ «Укртрансгаз».
Узагальнені доводи відповіді на відзив на апеляційну скаргу
Позивач зазначає про те, що в позовній заяві зазначалося про те, що частина зобов'язань виконана належним чином, а отже існують законодавчо передбачені підстави для їх визнання припиненими належним чином - ст. 599 ЦК України (що було визнано Відповідачем), а щодо іншої існують домовленості сторін про їх припинення - ст. 604 ЦК України (наявність домовленостей також було визнано Відповідачем). За такого вірним є твердження про те, що зобов'язання у повному обсязі припинилися, але не за однією, 0а за декількома підставами.
Позивач притримується тієї позиції, що оскільки діючим законодавством не заборонено визнання зобов'язань припиненими через сплив строку дії договору, то за умови, що сторони не здійснили дії на виконання зобов'язань, або відмовилися від їх виконання (у тому числі у формі конклюдентних дій) чи привели себе до стану при якому зустрічні зобов'язання не виникають, такі зобов'язання можуть вважатися припиненими у зв'язку зі спливом строку дії договору.
Всі доводи та заперечення АТ «Укртрансгаз», фактично, зводяться до відсутності додаткової угоди. При цьому саме останнє відмовилося як від укладання додаткової угоди до Договору (з початку просто проігнорувало таку пропозицію без жодного обґрунтування), потім зазначило про неможливість її укладання через сплив строку дії Договору, так і від угоди про припинення зобов'язань (до речі позиція також не обґрунтована).
Щодо зауваження Відповідача про обставини непереборної сили, вважаємо що і в даному випадку наводиться некоректна і недостовірна інформація. Позивач, серед іншого, зазначав про те, що настання обставин непереборної сили стали (були) передумовою, підставою, рушійною силою для досягнення Сторонами домовленостей та прийняття рішення про припинення зобов'язань. Так само, Позивач не зазначав що з настанням обставин непереборної сили зобов'язання припиняються. Також не можна погодитися з твердженням Відповідача про те, що результати справи № 910/5442/23 не стосуються цієї справи і що вони не мають певної преюдиції. В будь-якому випадку у справі № 910/5442/23 суд встановив певні обставини та факти, визнав їх достатніми та належними. До таких фактів, зокрема можна віднести обставини взаємовідносин між АТ «Укртрансгаз та ТОВ «Оператор ГТС України» з приводу супроводження реалізації Проекту з реконструкції КС «Яготин», що регламентовано Договором. Обставини, встановлені у справі № 910/5442/23 стосуються безпосередньо АТ «Укртрансгаз» як сторони у даній справі, отже відносно них коректним є застосування приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/5614/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024, у зв'язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, який входить до складу колегії суду і не є суддею-доповідачем у справі, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.02.2024, справу № 910/5614/23 передано колегії суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбування "Зоря"-"Машпроект" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі № 910/5614/23. Призначено справу № 910/5614/23 до розгляду у судовому засіданні 26.03.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 260.3.2024 заяву Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбування "Зоря"-"Машпроект" про заміну сторони її правонаступником у справі № 910/5614/23 задоволено. Замінено сторону (позивача) у справі № 910/5614/23, а саме Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбування "Зоря"-"Машпроект" (код ЄДРПОУ 31821381) на правонаступника - Акціонерне товариство Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект» (код ЄДРПОУ 318213812).
На підставі ст. 202, 216 ГПК України, у судовому засіданні 26.03.2024 оголошено перерву до 23.04.2024.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/5614/23 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників справи та позиція учасників справи
Представник позивача у судовому засіданні 23.04.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі № 910/5614/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 23.04.2024 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі № 910/5614/23 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 10.10.2018 між позивачем та відповідачем укладено Договір підряду №1810000270 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого відповідач, за договором замовник, доручає, а позивач, за договором підрядник, зобов'язується на свій ризик, своїми силами і засобами, з власних матеріалів та з використанням власного обладнання виконати роботи щодо об'єкту будівництва «Реконструкція компресорної станції «Яготин» (Будівельні роботи та поточний ремонт), далі іменовані «роботи», а відповідач - прийняти виконані в строк та належним чином оформлені позивачем роботи та оплатити їх на умовах Договору.
Об'єкт будівництво «Реконструкція компресорної станції «Яготин» (Будівельні роботи та поточний ремонт) розташований за адресою: Україна, Київська область, Яготинський район, село Ничипорівка, вулиця Богдана Хмельницького, буд. 40/5 (далі - об'єкт). (п. 1.2. Договору).
Роботи передбачається виконувати в обсягах передбачених Технічними вимогами і характеристиками предмета закупівлі (Додаток №1 до Договору). (п. 1.3. Договору).
Графік виконання робіт (Додаток №3), в якому визначаються терміни виконання всіх видів (етапів) робіт, передбачених цим Договором підряду підписуються обома сторонами одночасно з укладанням цього Договору та є невід'ємною частиною цього Договору. (п. 1.5. Договору).
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що ціна Договору визначена на підставі Договірної ціни (Додаток №2 до Договору), що визначається на основі кошторисів, калькуляцій, розрахунків є невід'ємною частиною Договору, і складає 2 248 050 000,00 грн, у тому числі ПДВ (20%) - 374 675 000,00 грн.
Прийняття-передача будівельних робіт здійснюється відповідно до умов Договору у відповідності до ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва». (п. 6.4. Договору).
Договір є діючим до 30.12.2022 року, а в частині гарантійних зобов'язань та розрахунків - до повного виконання. (п. 16.2. Договору в редакції Додаткової угоди №3 від 04.08.2021 року до Договору).
На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги на суму в розмірі 1 264 874 124,69 грн, що не заперечувалось сторонами.
Як зазначає позивач, під час виконання Договору, у зв'язку із повномасштабною збройною агресією рф проти України, для позивача настали надзвичайні та невідворотні обставини (умови), що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань за Договором. Такі обставини безпосередньо перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з неможливості виконання Договору.
Неможливість виконання умов Договору безпосередньо зумовлене агресією рф щодо України, позивач підтверджує листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, висновком Торгово-промислової палати України від 16.11.2022 №1774/1-2 про істотну зміну обставин та Сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово-промислової палати Миколаївської області, виданим 23.12.2022 року за № 4800-22-1894.
Враховуючи настання обставин непереборної сили зазначених позивачем, останній зазначає, що сторони прийшли до згоди щодо розірвання Договору та припинення зобов'язань по ньому. З метою реалізації прийнятих рішень, сторонами вчинялися дії направлені на реальне виконання взятих на себе домовленостей та припинення зобов'язань за Договором. Проте, після виконання позивачем своєї частини домовленостей, відповідач відмовився від виконання своїх, зокрема у фіналізації взаємовідносин шляхом укладення відповідної угоди та проведення остаточних розрахунків. Позивач вказав, що відповідач ухилився від підписання заздалегідь погодженого сторонами проекту додаткової угоди (угоди про врегулювання відносин), наслідком чого стало відсутність з боку відповідача підписаної угоди та закінчення строку дії Договору (30.12.2022). Після закінчення строку дії Договору, відповідач також відмовилося визнавати зобов'язання за Договором припиненими, наполягає на їх продовженні.
Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає, що відповідач ухиляється від взятих на себе зобов'язань та домовленостей в частині припинення зобов'язань за Договором, чим порушує права та інтереси позивача. Відповідач не визнає факт припинення зобов'язань за Договором, при цьому вчиняє дії, направлені на підтвердження наміру припинити зобов'язання. Таким чином, права та інтереси позивача порушені відповідачем.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що станом на дату подання позовної заяви будівництво об'єкта не завершено, сертифікат, що засвідчує відповідність закінчення будівництвом об'єкта відсутній, а роботи виконані частково лише на суму 1 264 874 124,69 грн, що становить 43,73% від ціни Договору та жодні угоди про розірвання Договору або припинення зобов'язань між сторонами не укладались. Відповідач звернув увагу суду на те, що неналежне виконання договору не призводить до припинення зобов'язань, а оскільки позивач не виконав свої зобов'язання, відповідно і відсутні підстави для припинення зобов'язань за Договором на підставі ст. 599 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. (стаття 853 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, що не заперечується сторонами позивачем виконані роботи на суму в розмірі 1 264 874 124,69 грн.
Подальше виконання робіт, як зазначає позивач, стало неможливим у зв'язку із повномасштабною збройною агресією рф проти України і для позивача настали надзвичайні та невідворотні обставини (умови), що об'єктивно унеможливили виконання зобов'язань за Договором.
Так, в підтвердження неможливості виконання умов Договору позивачем надано до матеріалів справи лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, висновок Торгово-промислової палати України від 16.11.2022 №1774/1-2 про істотну зміну обставин та Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово-промислової палати Миколаївської області, виданий 23.12.2022 за № 4800-22-1894.
У вказаному висновку Торгово-промислової палати України від 16.11.2022 №1774/1-2 зазначено, що підтверджується настання істотної зміни обставин, пов'язаної із дією форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: воєнною агресією рф проти України, воєнними діями та ракетними обстрілами всіх регіонів України, в тому числі, міста Миколаєва (Україна), Яготинської територіальної громади Київської області (Україна), у яких розташовані виробництво підрядника та місце виконання робіт за Договором, що є непередбачуваними, надзвичайними, невідворотними обставинами, такими, що перебувають поза межами волі та контролю сторін Договору, такими, дії яких неможливо уникнути, та що унеможливили виконання підрядником зобов'язань за Договором, щодо завершення будівництва та здачі об'єкту «Реконструкція компресорної станції «Яготин» (Будівельні роботи та поточний ремонт)» в експлуатацію на умовах, визначених Договором.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово-промислової палати Миколаївської області, виданий 23.12.2022 за № 4800-22-1894 зазначено, що в період з 24.02.2022 і по 23.12.2022 (день видачі) триває дія форс-мажорних обставин, що унеможливлює виконання підрядником робіт у визначений Договором термін.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 року у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Проте, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Пунктом 14.1. Договору сторони передбачили, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, воєнні дії тощо).
Однак, позивачем в даній справі доводиться не факт неможливості застосування до нього відповідальності за невиконання умов Договору через дію форс-мажорних обставин, а доводиться саме факт неможливості виконати погоджені сторонами умови Договору.
Дія форс-мажорних обставин, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надано висновок Торгово-промислової палати України та сертифікат про форс-мажорні обставини не дає підстав дійти висновку про припинення зобов'язань за Договором, які є предметом спору.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже зазначалось, п. 16.2. Договору в редакції Додаткової угоди №3 від 04.08.2021 до Договору, сторонами погоджено, що він є діючим до 30.12.2022 року, а в частині гарантійних зобов'язань та розрахунків - до повного виконання, водночас однією з підстав визнання припиненими зобов'язань сторін за Договором є те, що дія Договору скінчилась.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду про те, що закінчення строку дії договору не припиняє зобов'язань сторін, які виникли внаслідок його укладення та не були виконані на момент припинення Договору (з огляду на те що дія Договору скінчилась в момент дії форс-мажорних обставин). При цьому, закінчення дії Договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, які виникли внаслідок його укладення, зокрема, така обставина не звільняє позивача від виконання зобов'язань за Договором щодо виконання певних робіт.
Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 916/626/18.
Твердження позивача про те, що сторони прийшли до згоди щодо розірвання Договору та припинення зобов'язань є безпідставними, оскільки згідно із наявними у матеріалах справи листами, а саме:
- лист позивача від 08.06.2022 № 01/05-1552, яким він зазначає про економічну ситуацію в країні та про прогнозовану зміну вартості проекту до 4 636 885 380,21 грн. Цим листом позивач пропонує відповідачу припинити (розірвати) договір або за згодою сторін, або за ініціативою замовника, або через форс-мажорні обставини;
- лист відповідача на № 01/5-1552 від 08.06.2022, в якому зазначено, що оскільки бенефіціаром об'єкта будівництва є ТОВ «Оператор ГТС України», тому перегляд кошторису має здійснюватись саме ним. При цьому, відповідачем зазначено, що законодавство про публічні закупівлі не дозволяє здійснювати перегляд ціни в сторону збільшення, а припинення Договору матиме наслідком повернення авансованого платежу у непогашеному виконаними роботами розмірі;
- лист позивача №17-2348 від 12.08.2022 яким він просив відповідача припинити виконання проекту та законсервувати системи і змонтоване обладнання;
- лист відповідача №469 від 19.08.2022 яким він пропонує організувати зустріч сторін;
- лист ТОВ «Оператор ГТС України» №ТОВВИХ-22-9120 від 26.08.2022 із запропонованим переліком питань, які необхідно опрацювати сторонам;
- лист відповідача №1248 від 29.08.2022, ставить на вирішення позивачем певний перелік питань щодо можливого завершення робіт та їх об'єму;
- лист позивача №01/5-2519 від 31.08.2022 яким він просить відповідача підписати акти виконаних робіт по роботах за 2021-2022 роки та здійснити оплату і надати дозвіл на монтаж газотурбінного двигуна;
- лист позивача №01/5-2582 від 06.09.2022, яким він зазначає, що у зв'язку з проведенням сумісного огляду об'єкта будівництва, необхідно провести певні роботи з підготовки об'єкту до осінньо-зимового періоду;
- лист відповідача №1336 від 21.09.2022 яким він просить позивача, у зв'язку з підготовкою об'єкту до осінньо-зимового періоду, повернути примірник проектної документації;
- лист відповідача №1337 від 21.09.2022 про пришвидшення процесу укладення договору щодо гарантійних зобов'язань на змонтоване обладнання;
- лист відповідача №1369 від 03.10.2022 про необхідність передачі виконавчої документації спеціалісту відповідача;
- лист позивача №17-2847 від 05.10.2022 із додатком (підписаний зі сторони позивача примірник Додаткової угоди до Договору, зокрема, про його розірвання);
- лист позивача №17-3276 від 22.11.2022 про настання форс-мажорних обставин;
- лист відповідача №2092 від 27.12.2022 року про те, що необхідно повернути авансовий платіж;
- лист позивача №17-3703 від 26.12.2022 про можливість здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог;
- лист відповідача №254 від 15.02.2023, яким пропонує позивачу розглянути пропозиції щодо припинення зобов'язань за Договором та часткової оплати виконаних робіт;
- лист позивача №17-747 від 22.02.2023, яким він пропонує відповідачу підписати угоду про врегулювання відносин сторін;
- лист відповідача №181 від 10.03.2023, яким він повідомляє позивача, що позбавлений можливості змінити умови Договору;
- лист позивача №17-1003 від 13.03.2023, яким він вимагає здійснити оплату виконаних робіт;
- лист відповідача №449 від 17.03.2023, яким він повідомляє позивача про недоречність питання щодо оплати з огляду на незавершення будівництва;
- лист позивача №17-1183 від 27.03.2023, яким він просить відповідача викласти позицію щодо консервування об'єкту та передачі будівельного майданчику.
З огляду на вказане листування, у суду відсутні підтверджені обставини погодження сторонами розірвання Договору та припинення зобов'язань по ньому.
Пунктом 16.3. Договору передбачено, що припинення Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії Договору.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Тобто, з огляду на те, що дія Договору скінчилась, але зобов'язання сторін за Договором не виконані, що встановлено вище, та не заперечується сторонами, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав вважати припиненими зобов'язання за Договором, оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України, стаття 202 ГК України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК України. Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє сторін такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 13.02.2018 № 910/123/17.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи та те, що визнання невиконаних по Договору зобов'язань припиненими у зв'язку з припиненням дії Договору суперечить нормам чинного законодавства, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційних скарги, враховуючи викладене та наступне.
В матеріалах справи відсутні докази завершення об'єкта будівництва, сертифікат, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта відсутній, роботи виконані частково лише на суму 1 264 874 124,69 грн із загальної суми Договору 2 248 050,00 грн, що свідчить про не виконання Позивачем зобов'язань за Договором на суму 983 175 875,31 грн, та жодні угоди про розірвання Договору або про припинення зобов'язань за Договором між АТ «Укртрансгаз» і ДП «НВКГ «Зоря»-«Машпроект» не укладались, у зв'язку із чим, твердження позивача про припинення зобов'язань за Договором, з огляду на закінчення строку дії Договору з 31.12.2022, є безпідставними та такими, що суперечать нормам матеріального права та усталеній практиці Верховного Суду.
Позивач та Відповідач не заперечують, що вартість виконаних робіт за Договором становить 1 264 874 124,69 грн, а вартість невиконаних робіт становить 983 175 875,31 гривень, що підтверджують наявні в матеріалах справи докази, тобто, за умови встановленого факту невиконання Позивачем робіт за Договором (у повному обсязі), зобов'язання сторін не можуть бути припиненими з 31.12.2022 саме виконанням, проведеним належним чином.
Колегія суддів апеляційної інстанції критично оцінює посилання позивача на акт приймання-передачі будівельного майданчика від 05.01.2023, як на підставу припинення зобов'язань за договором з 31.12.2022, оскільки вказаний акт є доказом того, що зобов'язання сторін за Договором з 31.12.2022 не припинились, враховуючи дату його підписання 05.01.2023 (тобто після 31.12.2022).
Твердження скаржника про наявність домовленостей з приводу припинення зобов'язань також є безпідставними, оскільки сторонами не укладено жодних додаткових угод до договору про його розірвання або припинення зобов'язань за договором.
Доводи скаржника про некоректне зазначення реквізитів листів не спростовує наявність та змісту листів, наявних у матеріалах справи та не призвело до прийняття неправильного рішення.
Згідно із ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Твердження скаржника про неврахування висновків, викладених у справі № 910/5442/23, також є безпідставним, оскільки позивач у справі № 910/5614/23 не брав участь при розгляді справи № 910/5442/23, крім того, щодо позивача у справі № 910/5614/23 не встановлювалось жодних обставин у справі № 910/5442/23.
Посилання скаржника на не витребування судом першої інстанції документів, зазначених у клопотанні позивача про витребування документів, які свідчили б про доведеність позиції відносно припинення договору та зобов'язань по ньому, не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні.
Враховуючи викладене, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі № 910/5614/23.
З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі № 910/5614/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі № 910/5614/23 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржників в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі № 910/5614/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі № 910/5614/23 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу № 910/5614/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Текст постанови складено та підписано 27.05.2024, зокрема, у зв'язку із перебуванням судді Гаврилюка О.М. з 13.05.2024 по 24.05.2024 у відпустці.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім