вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" квітня 2024 р. Справа№ 911/1078/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Ярмак М.М. (в залі суду);
від відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України"
на рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023, повний текст рішення складено 11.09.2023
у справі № 911/1078/23 (суддя Гребенюк Т.Д.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України"
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
про зобов'язання вчинити дії
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2023 у справі № 911/1078/23 у задоволенні вимог Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що Регіональне відділення ФДМУ, як орган державної влади, який зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, позбавлене юридичної можливості здійснення будь-яких перерахувань коштів, які надходять до державного/місцевого бюджетів у якості орендної плати за різними договорами оренди державного майна, оскільки такий обов'язок покладено на інший орган (казначейство), в зв'язку з чим вимога про зобов'язання відповідача зарахувати частину переплати за договором оренди № 1708 від 24.06.2015 в рахунок погашення заборгованості за договором № 1651 від 23.01.2015 не підлягає задоволенню судом. доводи позивача наявність підстав для застосування ст.601 ЦК Суд вважає такими, що базуються на довільному тлумаченні положень чинного законодавства та умов укладеного договору. З огляду на наведені вище положення чинного законодаства та умови договору щодо права на односторонню відмову від договору, враховуючи факт невнесення орендної плати орендарем протягом 3-х місяців підряд (п.8.5 договору), відмова відповідча від договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1651 від 23.01.2015 є правомірною, в той час як вимога про визнання недійсним правочину вчиненого у формі листа № 50-02.01-1516 від 19.07.2022 щодо розірвання договору оренди №1651 від 23.01.2015 не має під собою законних підстав та не може бути задоволена Судом. Враховуючи, що інша позовна вимога - відновити становище, яке існувало до порушення односторонньої відмови від договору оренди № 1651 від 23.01.2015 є похідною від вимоги про визнання недійсними правочину РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях у формі листа від 19.07.2022 №50-02.01-1514 щодо односторонньої відмови від договору оренди №1651 від 23.01.2015 у задоволенні якої відмовлено Судом, позов в цій частині (відновлення становища, яке існувало до порушення) також визнається судом необґрунтованим.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження; відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 911/1078/23 до закінчення її розгляду в суді апеляційної інстанції; прийняти апеляційну скаргу; скасувати рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 у справі № 911/1078/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Так, на думку скаржника, рішення не містить пояснень з приводу підстав, через які зроблено висновок про неоднорідність вимог, у той же час матеріали справи містять прямі докази того, що ФДМ безпідставно не надав знижку, передбачену постановою № 611 за спірним договором № 1651 та пов'язаному договору № 1708, що встановлено судовими рішеннями у справах № 910/13397/20 та № 911/2555/22 і зазначені рішення визначають обов'язок відповідача забезпечити правильне нарахування орендної плати за договорами, тобто визначають факт заборгованості ФДМ перед МАУ, що виникла внаслідок тривалого і свідомого ігнорування відповідачем прямих приписів постанови № 611.
Також на думку скаржника, судом не взято до уваги та не надано жодної оцінки листам МАУ про виникнення і вплив непереборних обставин на здатність авіакомпанії забезпечувати перерахування орендної плати за договором: надзвичайно великі збитки у розмірі 4,5 мільярди гривень, отримані протягом 2020 року є очевидним результатом впливу карантинних заходів та наслідком припинення авіаційного сполучення.
Скаржник зазначає, що ФДМ має право самостійно визначати розмір платежів, які підлягають перерахуванню на користь бюджету.
Скаржник вважає, що рішенням не надано жодної оцінки і повністю проігноровано: протиправне тривале ненадання відповідей на листи МАУ; ненадання знижки за договорами; ігнорування повідомлень МАУ про вплив непереборних обставин; ігнорування відповідних законодавчих приписів, які імплементувались до чинного законодавства після запровадження карантину, які звільняють МАУ від відповідальності за прострочення перерахування орендної плати; листи про переплату та про її зарахування в погашення за договором № 1651, які відповідно до зазначеної практики Верховного Суду є волевиявленням, що мало місце як до відмови від договорів, так і після неї.
На думку скаржника, оскільки докази, наявні у матеріалах справи підтверджують, що штучному виникненню непогашених зобов'язань за договорами активно сприяв орендодавець, то до відносин сторін має бути застосоване положення ст. 212 ЦК України, відповідно до якого, якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала, тобто, підстава для відмови від договору № 1651 не настала.
Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що Регіональне відділення, як орган державної влади, який діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, позбавлене юридичної можливості здійснення будь-яких перерахувань коштів, які надходять до державного/місцевого бюджетів у якості орендної плати за різними договорами оренди державного майна, оскільки такий обов'язок покладено на інший орган (казначейство), а відтак, апеляційна скарга в частині вимоги про здійснення зарахування переплати за договором № 1708 від 24.06.2015 в рахунок погашення заборгованості за договором оренди № 1651 від 23.01.2015 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване в цій частині рішення - залишенню без змін.
Відповідач вважає за необхідне звернути увагу суду на той факт, що при укладенні договору оренди позивач був ознайомлений з усіма умовами договору, а відтак міг та повинен був враховувати право орендодавця на односторонню відмову від договору оренди, тому, враховуючи той факт, що скаржник не сплачував орендну плату протягом 3-х місяців поспіль, а також з огляду на додатковий фактом - наявність заборгованості, яка перевищує трьохмісячну орендну плату, користуючись своїм правом, передбаченим ст. 782 Цивільного кодексу України, Регіональне відділення відмовилось від договору оренди № 1651, про що листом від 19.07.2022 повідомило про відмову, крім того, право на відмову від договору оренди не ставиться в залежність від наявності/відсутності боргу або переплати, оскільки визначальним є факт несплати протягом 3-х місяців поспіль.
Таким чином, відповідач діяв у межах законодавства, відмовляючись від договору оренди та не допускало порушення господарської компетенції, про що вірно зазначено судом першої інстанції, відтак апеляційна скарга в частині вимоги про визнання недійсним правочину Регіонального відділення у формі листа від 19.07.2022 № 50-02.01-1514 щодо односторонньої відмови від договору оренди № 1651 від 23.01.2015 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване в цій частині рішення - залишенню без змін.
Враховуючи те, що вимога скаржника про відновлення становища, яке існувало до порушення, а саме до односторонньої відмови від договору оренди № 1651 від 23.01.2015 є похідною від двох попередніх вимог, відповідач вважає, що з огляду на правомірність правочину щодо односторонньої відмови від договору оренди, про що вірно зазначено місцевим господарським судом.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу передачі судової справи № 911/1078/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" на рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 у справі № 911/1078/23 залишено без руху; запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:
- докази сплати судового збору у розмірі 4 026,00 грн.
07.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків до якої додано електронну квитанцію від 06.11.2023 № 3478-1146-2523-3669, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 4 026,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 поновлено Приватному акціонерному товариству "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 у справі № 911/1078/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" на рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 у справі № 911/1078/23. Призначено справу № 911/1078/23 до розгляду у судовому засіданні 12.12.2023.
На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 відкладено розгляд справи № 911/1078/23 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" на рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 на 06.02.2023.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом повторного розподілу справи між суддями від 05.02.2024, для розгляду справи № 911/1078/23 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 прийнято справу № 911/1078/23 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.
На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 оголошено перерву у розгляді справи № 911/1078/23 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" на рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 до 12.03.2024.
У зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В., на лікарняному, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, розгляд справи призначений на 12.03.2024 о 10 год. 00 хв. не відбувся.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на вихід судді Суліма В.В. з лікарняного, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2024 призначено розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" на рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 у справі № 911/1078/23 на 16.04.2024.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, тимчасову непрацездатність судді Суліма В.В., з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 911/1078/23 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників справи та позиція учасників справи
Представник відповідача у судове засідання 16.04.2024 не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Представник позивача у судовому засіданні 16.04.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 у справі № 911/1078/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 23.01.2015 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1651, відповідно до п.1.1. якого відповідач, за договором орендодавець, передає, а позивач, за договором орендар, приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину твердого покриття майданчика для засобів перонної механізації загальною площею 180,0 кв.м, що розташоване за адресою 08307, Київська область, м. Бориспіль, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - Майно), та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 31 серпня 2014 року і становить за незалежною оцінкою 288 000,00 грн без врахування ПДВ.
Майно передається в оренду з метою розміщення модуля побутового призначення (п.2.1. Договору).
Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, і становить за базовий місяць розрахунку - серпень 2014 року 3600 (три тисячі шістсот) гривень 00 коп. згідно розрахунку орендної плати, який додається.
Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж у наступному співвідношенні 70% - до державного бюджету, 30% - Балансоутримувачу.
Зобов'язання позивача за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі не меншому, ніж подвійний розмір орендної плати за базовий місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останні два місяці оренди (п.3.10 Договору).
За змістом Розділу 5 договору, позивач зобов'язується, зокрема протягом місяця після підписання Договору внести завдаток, передбачений цим Договором. Завдаток стягується до Державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п. 3.6. цього договору (п.5.2); своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу, компенсувати експлуатаційні витрати та витрати на утримання майна, у тому числі податку на землю, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (п.5.3).
Згідно з п. 8.5 Договору відповідач має право відмовитись від договору, якщо орендар не вносить орендну плату протягом 3-х місяців підряд.
Договір було підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.
Листом від 20.03.2020 (вих.№01.3.1./10-52) позивачем повідомлено, зокрема, відповідача про виникнення форс-мажорних обставин та про неможливість своєчасного виконання зобов'язань за договорами оренди, укладеними між МАУ та Фондом, а саме зобов'язання з внесення орендної плати за лютий 2020 року згідно з Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.01.2015 №1651; просив врахувати наявність підстав для звільнення від відповідальності протягом дії форс-мажорних обставин за несвоєчасне внесення орендної плати за договорами, тощо.
06.10.2020 листом (вих.№02.2-09-76) позивач, звертаючись до відповідача просив здійснити перерахунок орендної плати, зменшивши її розмір на 50% за період з 12.03.2020 по день завершення в Україні карантину за Договорами, зокрема і за Договором № 1651.
В подальшому, позивач листом від 13.10.2020 (вих.№01.3.1-10/120) вимагав здійснити перерахунок орендної плати, звільнивши орендаря від її сплати за період з 12 березня 2020 року по день завершення в Україні карантину за Договорами оренди (зокрема і договором №1651).
Відповідачем листом (вих.№50-02.02-4274) повідомлено позивача про відмову орендарю в перерахунку суми орендної плати за користування нерухомим державним майном за договорами оренди державного майна від 24.06.2015 №1708 та від 23.01.2015 №1651, оскільки мета використання орендованого державного майна за вказаними договорами оренди не підпадає під критерії, визначені Постановою №611 від 15.07.2020.
Також до листа від 05.04.2021 (вих.№50-02.02-1502) відповідачем долучено роз'яснення Фонду державного майна України (від 13.08.2021 вих.№10-16.1618), що рішення про застосування передбачених Постановою (№611) звільнень і знижок рекомендується приймати шляхом видання керівником регіонального відділення наказу або розпорядження. Разом з тим внесення зміни до договору оренди постановою не вимагається (а.с.34-35).
З метою здійснення перерахунку заборгованості 05.04.2021 листом № 01-19-117 позивач повідомив відповідача про внесення орендної плати по Договорам № 1708, 1728, 1729 та 1733 у більшому розмірі, ніж це передбачено нормами Постанови № 611.
Повідомленням від 19.07.2022 (вх.№50-02.01-1516) відповідач повідомив позивача, що з огляду на постійне порушення умов договору (№1651 від 23.01.2015) з боку орендаря в частині сплати орендної плати, користуючись своїм правом, передбаченим ст.782 ЦК України, Регіональне відділення як орендодавець відмовився від вказаного договору оренди. Повідомлення аналогічного змісту надійшло позивачеві стосовно договору оренди державного майна №1708 від 24.08.2015.
23.08.2022 позивач направив листи на адреси Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Міністерства інфраструктури України та аеропорту Бориспіль № 01-19-120, якими надав копії платіжних доручень на підтвердження наявності переплати за договором №1708 та просив провести перерахунок орендної плати за Договорами № 1708 та № 1651, застосувавши зниження орендної плати на 50% з 12.03.2020 року та по день введення воєнного стану в Україні, а фактичну переплату зарахувати в рахунок інших договорів оренди: утриматись від вчинення дій, направлених на припинення орендних відносин по Договорам, а якщо такі рішення прийнято - відкликати чи скасувати їх.
На лист позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях надало відповідь № 50-02.01-2524 від 25.10.2022, якою повідомило, що інформацію про відмову від Договорів № 1708 та № 1651 внесено до Реєстру рішень та інших документів, на підставі яких припиняються орендні відносини, у зв'язку із чим відповідач вважає договори № 1708 та № 1651 розірваними починаючи з 26.07.2022.
Спір у справі виник у зв'язку із відмовою відповідача зарахувати наявну, згідно позиції позивача, переплату по договору оренди №1708 від 24.06.2015 в рахунок погашення заборгованості по договору оренди №1651 від 23.01.2015, та у зв'язку з односторонньою відмовою РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від договору оренди №1651 від 23.01.2015 через несплату орендної плати протягом трьох місяців підряд.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України зазначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-ХХІІ від 10.04.1992 із змінами і доповненнями встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до ЗУ "Про Фонд державного майна України", Фонд є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику зокрема у сфері оренди державного майна.
Згідно зі ст. 5 ЗУ "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету"№ 106 від 16.02.2011 на Фонд покладено завдання щодо здійснення контролю за справлянням надходжень до бюджету від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим державним майном за кодам бюджетної класифікації 22080100, 22080200, 22080300. Надходження від орендної плати за державне майно відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу включаються до доходів Державного бюджету України.
Отже, відповідач є органом, який уповноважено здійснювати контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна.
Водночас, ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Згідно з пп. 2 п.4 Положенням про Державну казначейську службу України, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Крім того, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) регулюється Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 за № 1650/24182). Тобто, повернення (перерахування) коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів регламентується спеціально визначеною процедурою і здійснюється Державною казначейською службою України.
Відповідач, як орган державної влади, який зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, позбавлене юридичної можливості здійснення будь-яких перерахувань коштів, які надходять до державного/місцевого бюджетів у якості орендної плати за різними договорами оренди державного майна, оскільки такий обов'язок покладено на інший орган (казначейство).
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про здійснення зарахування переплати за договором № 1708 від 24.06.2015 в рахунок погашення заборгованості по договору оренди № 1651 від 23.01.2015.
Згідно із ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.
З аналізу вказаної статті вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).
При тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов'язаннях, де кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов'язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов'язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов'язань можуть бути різними.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції про те, що доводи позивача наявність підстав для застосування ст.601 ЦК України базуються на довільному тлумаченні положень чинного законодавства та умов укладеного договору.
Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненими.
За змістом ст.781 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.
Частина 2 ст.9 ЦК України передбачає, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Крім того, ч.2 ст.759 ЦК України чітко передбачає, що Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
У Преамбулі Закону України «Про оренду державного і комунального майна» передбачено, що він регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.
Стаття 24 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» визначає умови припинення договору оренди. Так, договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об'єкта оренди або значне пошкодження об'єкта оренди. Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Так, у п. 8.5 договору № 1651 від 23.01.2015 сторони погодили умову про право односторонньої відмови відповідача від договору оренди у випадку невнесення орендної плати позивачем протягом 3-х місяців підряд.
З матеріалів справи вбачається, що останній платіж за договором № 1651 здійснено позивачем 25.11.2021 у сумі 7 531,23 грн, а в подальшому оплати за договором №1651 позивачем не здійснювались.
Таким чином, станом на момент відмови відповідача від договору орендна плата не вносилася понад сім місяців, доказів на спростування зазначеного позивачем не надано.
Враховуючи викладене, оскільки матеріалами справи підтверджується відсутність сплати позивачем орендної плати протягом 3-х місяців поспіль, відповідач 19.07.2022 листом № 50-02.01-1516 правомірно повідомив про відмову від договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1651 від 23.01.2015, у зв'язку із чим, правові підстави для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним правочину вчиненого у формі листа № 50-02.01-1516 від 19.07.2022 щодо розірвання договору оренди №1651 від 23.01.2015, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що оскільки зазначена вимога є похідною від вимоги про визнання недійсними правочину РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях у формі листа від 19.07.2022 №50-02.01-1514 щодо односторонньої відмови від договору оренди №1651 від 23.01.2015, підстави для задоволення якої відсутні, позовна вимога про відновлення становища, яке існувало до порушення односторонньої відмови від договору оренди № 1651 від 23.01.2015, також не підлягає задоволенню.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційних скарги, враховуючи викладене та наступне.
Як вбачається із п. 1.1. договору, відповідач передав, а позивач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину твердого покриття майданчика для засобів перонної механізації загальною площею 180,0 кв.м, що розташоване за адресою 08307, Київська область, м. Бориспіль, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - Майно), та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 31 серпня 2014 року і становить за незалежною оцінкою 288 000,00 грн без врахування ПДВ.
Згідно із ч. 1 додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 р. № 611 «Перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків» орендарі, які використовують нерухоме державне майно для розміщення:
кафе, барів, кафе-барів, закусочних, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи;
кафе, барів, кафе-барів, закусочних, кафетеріїв, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи;
ресторанів, ресторанів з нічним режимом роботи;
їдалень, буфетів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи;
ксерокопіювальної техніки для надання населенню послуг із ксерокопіювання документів;
комп'ютерних клубів та інтернет-кафе;
торговельних об'єктів з продажу промислових товарів (крім таких, що здійснюють роздрібну торгівлю засобами гігієни);
торговельних об'єктів з продажу непродовольчих товарів, що були у використанні;
проведення виставок образотворчої та книжкової продукції, виробленої в Україні;
виставок непродовольчих товарів без здійснення торгівлі;
готелів;
транспортних підприємств з перевезення пасажирів;
офісних приміщень (зокрема в аеропортах).
Враховуючи викладене, орендарі твердих покриттів майданчика для засобів перонної механізації не входять до Переліку орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків, тому висновок про відсутність правових підстав для зменшення розміру орендної плати є правильним.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що твердження скаржника про те, що саме відповідач має право самостійно визначати розмір платежів, які підлягають перерахуванню на користь бюджету не спростовує тієї обставини, що повернення (перерахування) коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів регламентується спеціально визначеною процедурою і здійснюється Державною казначейською службою України.
Таким чином, враховуючи відсутність підстав для зменшення розміру орендної плати для орендарів твердих покриттів майданчика для засобів перонної механізації, підтверджений факт несплати позивачем орендної плати протягом трьох місяців, відповідач 19.07.2022 листом № 50-02.01-1516 правомірно повідомив про відмову від договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1651 від 23.01.2015.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини у справах № 910/13397/20, № 910/13267/18 є відмінними від обставин справи № 911/1078/23, у зв'язку із чим, обставини у справах № 910/13397/20 та № 910/13267/18 не є релевантними для справи № 911/1078/23.
Враховуючи викладене, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Київської області від 31.08.2023 у справі № 911/1078/23.
З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" на рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 у справі № 911/1078/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 у справі № 911/1078/23 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржників в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" на рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 у справі № 911/1078/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 у справі № 911/1078/23 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу № 911/1078/23 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Текст постанови складено та підписано 27.05.2024, зокрема, у зв'язку із перебуванням судді Гаврилюка О.М. з 13.05.2024 по 24.05.2024 у відпустці.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім