Справа № 766/2177/24
н/п 2-а/766/302/24
24.04.2024 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючої судді Шестакової Я.В.,
секретар судового засідання Капінус О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м.Херсоні адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа поліцейський взводу №1 роти №3 Управління патрульної поліції в Херсонській області, старший сержант поліції Бездротний Іван Сергійович про визнання протиправною та скасування постанови,-
Представник позивача звернулася в лютому 2024 року до суду із адміністративним позовом в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії БАД № 032221 від 28.01.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.121 ч.5 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 28.01.2024 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП в зв'язку з тим, що останній керував транспортним засобом та не був пристебнутим ременем безпеки, чим порушив ПДР України та на нього накладено штраф у розмірі 510,00 грн. З даною постановою позивач не згоден, оскільки вона винесена без достатніх на те доказів, яких також не було додано до оскаржуваної постанови. Позивач стверджує, що не керував транспортним засобом, його автомобіль стояв на узбіччі, в його діях відсутні ознаки адміністративного правопорушення. У зв?язку із вищезазначеним, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 20.02.2024 року відкрито провадження та призначено розгляд в справи. Вказаною ухвалою надано сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив тощо.
Учасники справи не надавали до суду клопотань про розгляд даного позову в загальному порядку.
В судове засідання представник позивача з?явилася, надала суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за її відсутності.
На адресу суду подано письмовий відзив, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, уповноваженою на те особою та відповідає вимогам закону. Надав диск з відео файлами, як доказ вчинення позивачем правопорушення.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до наступного.
З постанови серії БАД № 032221 від 28.01.2024 року, винесеної інспектором взводу №1 роти №3 Управління патрульної поліції в Херсонській області, старшим сержантом поліції Бездротним І.С. вбачається, що позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510, 00 грн. В оскаржуваній постанові вказується, що позивач 28.01.2024 року о 08-10 год в м.Херсоні по просп. Національної Гвардії України, біля буд. №39 керував транспортним засобом «ВАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 та не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 "в" ПДР України.
Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій та рішень суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.5 ст. 121 КУпАП.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001року №1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із п.п. 2.3 «в» ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки встановлена ч.5 ст. 121 КУпАП - накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, вказаною нормою права передбачена відповідальність за це правопорушення, об'єктивна сторона якого, зокрема, полягає: у керуванні водієм транспортним засобом з непристебнутим ременем безпеки.
Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В свою чергу, за п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).
Так, в обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови позивач заперечує факт керування транспортним засобом, тобто вчинення правопорушення, за яке його оскаржуваною постановою притягнуто до адміністративної відповідальності.
Натомість, згідно доводів відповідача, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст.121КУпАП, підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Судом переглянуто долучений відповідачем відеозапис №470572 від 28.01.2024 року до відзиву, з якого дійсно не вбачається факту руху позивача у автомобілі з непристебнутим ременем. Натомість, відео починається з того, що поліцейський підходить до автомобіля, який стояв на узбіччі, двері якого були вже відчинені, перевірив документи позивача, запитав, чи вживав останній алкогольні напої, чи має позивач водійське посвідчення.
Тобто потенційно позивач вже мав час і можливість відстебнути ремінь безпеки, а причина зупинки не була озвучена поліцейським як та, що зафіксована в постанові.
Інші докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 відповідачем не надавались і матеріали справи їх не містять, а постанова про адміністративне правопорушення не може оцінюватися судом у якості належного і допустимого доказу, який підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 5статті 121 КУпАП, оскільки останнім цей факт заперечується.
За змістом частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до приписів частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, законодавчо встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується. Тобто, повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до частини 2 статті 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові ВС/КАС від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а відповідачем, в порушення статті 72 КАС України не виконано обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано належних і допустимих доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, що в свою чергу не дає можливості встановити винність позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 121 КУпАП.
Таким чином, оскільки з оглянутого судом відео файлу, який надано відповідачем на підтвердження аргументів викладених у відзиві, не вбачається зафіксованого факту керування позивачем транспортним засобом з не пристебнутим паском безпеки, а інших доказів на спростування тверджень позивача відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що постанова серії БАД №032221 від 28.01.2024 року винесена за відсутності доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена частиною 5 статті 121 КУпАП.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, оскільки у справі немає беззаперечних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 121 КУпАП, то склад цього правопорушення відсутній.
Враховуючи, що належними та допустимими доказами не підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 121 КУпАП, суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про дорожній рух», ст. ст. 9, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП України, ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 122, 159, 229, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департамент патрульної поліції, третя особа поліцейський взводу №1 роти №3 Управління патрульної поліції в Херсонській області, старший сержант поліції ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Постанову серії БАД №032221 від 28.01.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24.04.2024 року
Суддя Я.В. Шестакова