копія
"15" травня 2024 р. Справа № 608/2372/23
Номер провадження2/608/125/2024
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Коломієць Н. З.
з участю секретаря Смаглій О. Р.,
представника позивача адвоката Каліннікова М. О.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача адвоката Теслі П. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя,
ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. В позовній заяві вказала, що з відповідачем перебувала у шлюбі, який було розірвано рішенням Чортківського районного суду від 30.03.2021. За час спільного проживання подружжям на підставі договору купівлі - продажу від 23.01.2019 було набуте нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 . Дане майно зареєстровано на ОСОБА_1 У ОСОБА_2 виникла необхідність звернутися в суд за захистом свого права на майно, придбане у шлюбі, тому просить визнати майно, придбане на ім'я ОСОБА_1 під час перебування у шлюбі, спільною сумісною власністю та здійснити поділ спільного майна подружжя; визнати за нею в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на одну другу частину квартири АДРЕСА_1 . Здійснити розподіл судових витрат.
Відповідачем ОСОБА_1 та його представником - адвокатом Теслею П. О. було подано відзив на позов, згідно якого позов визнають частково, а саме: в частині визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , просять визнати за позивачкою право власності на 1/4 її частину, а за відповідачем - 3/4 її частини. Тобто, просять суд відступити від рівності часток у спільному майні подружжя, оскільки у шлюбі з позивачкою народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з батьком та перебувають на його утриманні. ОСОБА_2 в січні 2021 року залишила сім'ю, одружилася з іншим чоловіком та у 2022 році виїхала в Королівство Норвегія. З позивачки судовим наказом, виданим Чортківським районним судом 09.11.2023 стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів її доходу щомісячно, починаючи з 02.11.2023. Матір не належно виконує свої батьківські обов'язки. Вважають вимоги позивачки несправедливими по відношенню до дітей. Крім того, просять стягнути з позивачки 10 000 гривень витрат, понесених на правничу допомогу.
Представником позивача адвокатом Калінніковим М. О. було подано відповідь на відзив, в якому він зазначив, що відповідач маніпулює тією обставиною, що діти проживають з ним. Після розірвання шлюбу між сторонами, дочка ОСОБА_3 почала проживати з батьком, тому що відвідувала школу в смт Заводське Чортківського району Тернопільської області, а отже їй не потрібно було доїжджати до школи. Позивачка спілкується з дітьми, цікавиться їхнім життям, матеріально допомагає. ОСОБА_1 просив колишню дружину про те, щоб діти залишилися з ним та не їхали поки в Норвегію, оскільки триває війна і його можуть забрати на передову. Тому твердження відповідача є неправдивими. Крім того, адвокат Калінніков М. О. просить стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 судові витрати: 20 000 гривень на правничу допомогу та 6559,53 гривень, сплаченого судового збору.
Адвокат Тесля П. О. подав заперечення на відповідь на відзив, згідно з якими заперечує проти всіх тверджень позивачки. Відповідач одноосібно займається вихованням та утриманням дітей.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Калінніков М. О. позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задоволити. Просить визнати спільною сумісною власністю сторін квартиру АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 її частину; стягнути з відповідача в користь позивача 20 000 гривень, понесених позивачкою на правничу допомогу та 6559,53 гривень, сплаченого судового збору.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Тесля П. О. позов визнають частково. Просять визнати за позивачкою право власності на 1/4 частину спірної квартири, а за відповідачем - 3/4 її частини. Також, просять стягнути з позивачки в користь відповідача 10 000 гривень, понесених на правничу допомогу.
Вислухавши представника позивача адвоката Каліннікова М. О., відповідача ОСОБА_1 , його представника адвоката Теслю П. О., свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.
За положеннями ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За положеннями ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п.1 ч.2 ст.16 цього Кодексу).
За положеннями ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який рішенням Чортківського районного суду №608/521/21 від 30.03.2021 було розірвано. У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При розірванні шлюбу, питання місця проживання дітей не вирішувалось.
За час спільного проживання подружжям на підставі договору купівлі - продажу від 23.01.2019 було набуте нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 . Дане майно зареєстровано за ОСОБА_1 ..
Частина 3 статті 368 Цивільного кодексу України трактує, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 60 СК України визначено що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).
Тлумачення змісту статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з частиною першою статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20), конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 70 СК України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України. кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням того, що сторона відповідача просить відступити від засад рівності часток подружжя, то тягар доказування обставин, необхідних для спростування позовних вимог, покладається на ту особу, яка їх спростовує.
Суду відповідачем не надано належних та допустимих доказів тих обставин, які мають істотні значення, зазначені у ст. 70 СК України, а саме, що позивачка ухиляється від участі в утриманні дітей, приховала, знищила чи пошкодила спільне майно, витрачала його на шкоду інтересам сім'ї. Також суду не надано доказів того, що розмір аліментів, які одержує відповідач, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей.
Відповідач на підтвердження своїх заперечень надав наступні письмові докази: рішення Заводської селищної ради № 95 від 14.11.2023 та висновок про підтвердження місця проживання дітей з ним по АДРЕСА_2 ; судовий наказ, виданий 09.11.2023 Чортківським районним судом про стягнення з позивачки в його користь аліментів в розмірі 1/3 частини всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно; довідку Заводської селищної ради № 223 від 23.10.2023 про те, що на утриманні ОСОБА_1 перебувають неповнолітні діти; акт про встановлення факту проживання дітей з батьком від 10.01.2023; довідку Заводської ЗОШ І-ІІІ ступенів про те, що мати дітей контакту зі школою, де навчаються її діти, не підтримує, із вчителями та керівниками не спілкується.
Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які були допитані в судовому засіданні за клопотанням відповідача ОСОБА_1 та є сусідами сторін, суду повідомили наступне. Позивачка не проживає з сім'єю вже десь три з половиною роки. Вона залишила чоловіка та дітей і створила нову сім'ю. Відповідач ОСОБА_1 є дуже хорошим батьком, він всебічно піклується про дітей, створює їм найкращі умови для проживання та розвитку. Діти не часто, але їздили до мами в Чортків. Свідок ОСОБА_6 зазначила, що раніше діти їй говорили, що мама нічим їм не допомагає. Однак, їм не відомо, чи позивачка допомагає дітям та чи спілкується з ними тепер. Також вони не знають, чи в дітей є особисті банківські картки.
Відповідач вважає, що надані ним письмові докази та покази свідків дають можливість відступити від рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності, оскільки, саме з ним проживають діти і він опікується та утримує їх.
Однак, суд не може погодитися з такою позицією відповідача, так як докази, які подала позивачка на спростування цього, доводять зворотне. А саме: позивачка регулярно сплачує аліменти, призначені судом, що стверджується платіжними інструкціями АТ КБ «ПриватБанк»; заборгованості по їх сплаті немає, що стверджується розрахунком Чортківського ВДВС у Чортківському районі (ВП № 73325945); доньку ОСОБА_3 возила на відпочинок в м. Одесу, що стверджується квитками АТ «Укрзалізниця». Також, нею додано ряд платіжних інструкцій про перерахування на особисті банківські картки дітей переказів на різні суми протягом 2012- 2023 років.
Тобто, надані докази свідчать про те, що позивачка приймає участь у вихованні та утриманні дітей. Разом з тим, відповідачем на надано доказів того, що розмір аліментів, які він одержує від позивачки на утримання дітей, є недостатнім для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Отже, обставини, що мають істотне значення, які вказані у статті 70 СК України, які б дали можливість відступити від рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності, свого підтвердження під час розгляду справи не знайшли.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між колишнім подружжям шляхом визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину спірної квартири.
Судові витрати покласти на сторони, в межах ними понесеними.
Керуючись ст. ст. 57, 60, 61, 70, 72 Сімейного кодексу України, ст. ст. 368, 372 Цивільного кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 4, 12, 76, 81, 89, 141, 263, 264, 265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, задоволити.
Визнати квартиру АДРЕСА_3 об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 .
Судові витрати покласти на сторони в межах, ними понесеними.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо Тернопільському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 24 травня 2024 року.
Згідно з оригіналом
Суддя:/підпис/
Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/2372/23
Рішення набирає законної сили « » р.
Суддя: Н. З. Коломієць
Копію рішення видано « » року
Секретар: