10.05.2024 Справа №607/8908/24 Провадження №3/607/4135/2024
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Багрій Т.Я., розглянувши матеріали, які надійшли від Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого в ТОВ «Радивилівмолоко», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності
за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив:
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №224573 від 15 квітня 2024 року зазначено: « ОСОБА_1 15 квітня 2024 року приблизно о 17:10 год. за місцем спільного проживання із колишньою дружиною ОСОБА_2 , не впускав її в помешкання по АДРЕСА_1 , а також обмежував у користуванні цією квартирою, чим вчинив домашнє насильство економічного характеру та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП».
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Беляєва О.М. в судовому засіданні просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, посилаючись на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом доводили його вину у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення.
Проаналізувавши зібрані по справі докази, дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 252 КУпАП під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин справи.
За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною першою статті 173-2 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до пунктів 3, 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року (далі Закон) домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Таким чином Законом встановлено, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією частини першої статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.
Отже, домашнє насильство є правопорушенням із матеріальним складом, обов'язковою ознакою якого є настання відповідних суспільно-небезпечних наслідків у виді шкоди фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого або реальної можливості заподіяння такої шкоди, тобто такої, що об'єктивно могла настати, але не настала через незалежні від волі кривдника обставини.
За своїм змістом домашнє насильство, як адміністративне правопорушення, полягає в тому, що особа, яка чинить домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно, з наміром заподіяти шкоду потерпілому, порушивши його права й свободи. Тоді як ситуація, в якій кожна із сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій це конфлікт.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, до матеріалів справи долучено: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №224573 від 15 квітня 2024 року; рапорт ДОП СДОП ВП ПП Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області лейтенанта поліції Вівчарик В. від 15 квітня 2024 року; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 15 квітня 2024 року; письмове пояснення ОСОБА_2 від 15 квітня 2024 року; копію технічної характеристики квартири (житлового блоку, секції); копію технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 ; копію свідоцтва про право власності на житло, видане начальником Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації ОСОБА_3 від 13 червня 1994 року; витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі №37603482 від 11 червня 2014 року (реєстртор Перша Тернопільська державна нотаріальна контора); витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №234151849 від 11 листопада 2020 року, копію свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 листопада 2020 року.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У заяві та письмовому поясненні від 15 квітня 2024 року ОСОБА_2 зазначила, що її колишній чоловік ОСОБА_4 не впускає її до квартири по АДРЕСА_1 , а також обмежує її в користуванні її майном. При цьому, у вказаній заяві та поясненні не вказано, якими саме діями ОСОБА_1 обмежив доступ до житла ОСОБА_2 , а також яким саме чином він обмежував її у користуванні майном.
Зі змісту зазначеної заяви та пояснень вбачається, що заявник узагальнено вказала про те, що ОСОБА_1 вчинив економічне насильство, однак не зазначила які саме дії останній вчиняв по відношенню до неї, та які містять ознаки домашнього насильства економічного характеру.
Долучений до матеріалів справи рапорт працівника поліції, який не містить фактичних даних на основі яких може бути встановлено наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в силу положень ст.251 КУпАП не може бути доказом по даній справі.
У письмовому поясненні від 15 квітня 2024 року ОСОБА_1 заперечив факт вчинення будь-яких протиправних дій по відношенню до ОСОБА_2 .
В свою чергу слід зазначити, що домашнє насильство важливо відрізняти від конфліктних стосунків. Оскільки конфлікт це особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Відтак людина, що чинить домашнє насильство, діє умисно, з наміром заподіяти шкоду потерпілому, порушивши його права й свободи, тоді як ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій це конфлікт.
В даному випадку мав місце конфлікт між колишнім подружжям, однак беручи до уваги вищевикладене не кожен конфлікт є домашнім насильством у розумінні норм Закону.
Отже, на підтвердження викладених у протоколі даних, всупереч вимогам ст.251 КУпАП, у матеріалах справи відсутні будь-які докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, зокрема вчинення домашнього насильства економічного характеру стосовно ОСОБА_2 .
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи зазначене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, у зв'язку з чим провадження у справі слід закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 173-2, 247, 268, 277, 287 КУпАП, суд -
постановив:
Провадження в адміністративній справі стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд.
Головуючий суддяТ. Я. Багрій