07.05.2024 Справа №607/10813/23 Провадження №2-др/607/38/24
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участю секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі питання про судові витрати у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності,
У провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Ухвалено, припинити право власності ОСОБА_2 на 3/100 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/100 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право власності ОСОБА_2 на частину нежитлового приміщення СССVI за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на частину нежитлового приміщення СССVI за адресою: АДРЕСА_2 ; стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 220,80 грн сплаченого судового збору.
При ухваленні рішення у даній справі не було вирішено у повному обсязі питання про розподіл судових витрат між сторонами.
До закінчення судових дебатів адвокатка Радібова І. О. повідомила суду, що протягом п'яти днів нею будуть подані докази про розмір витрат, які понесла позивачка у зв'язку з розглядом справи.
23 квітня 2024 року судом зареєстровано заяву адвокатки Радібової І. О., яка була надіслана поштовим відправленням 18 квітня 2024 року про ухвалення додаткового рішення.
В обґрунтування цієї заяви зазначено про те, що вирішивши питання щодо позовних вимог, судом не вирішено питання про стягнення судових витрат, понесених позивачкою на професійну правничу допомогу, а також витрат за оплату робіт з визначення ринкової вартості майна для вирішення судових спорів, що зазначалося в позовній заяві та долучених до справи процесуальних документах, відповідно до норм ЦПК України, однак не було надано остаточного розрахунку.
Згідно із п. 1 Договору про надання професійної правничої допомоги від 24 травня 2023 року адвокат зобов'язується здійснювати представництво, надання іншої правової допомоги, що передбачена ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Клієнта в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності у Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області.
Згідно із п. 4 Договору про надання професійної правничої допомоги від 24 травня 2023 року Клієнт сплачує Адвокату гонорар в розмірі 30 000 грн.
Відповідно до акту № 1 оплати послуг Адвоката згідно договору про надання правової допомоги б/н від 24 травня 2023 року ОСОБА_3 сплатила адвокату Радібовій І. О. гонорар в сумі 30 000 грн.
Сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару за надання Адвокатом правничої допомоги вказаної в Договорі у розмірі 30 000 грн.
При розгляді даної справи адвокатом фактично надано клієнту правничу допомогу на загальну суму 30 000,00 грн, яка включає в себе: консультації за позовом, підготовка та подання адвокатських запитів по справі, підготовка та подання позову, підготовка та подання відповіді на відзив, підготовка та подання клопотань про долучення доказів, підготовка та участь в судових засіданнях та витрати на добирання.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Підтвердженням понесених позивачкою витрат з надання правничої допомоги у даній справі є Договір про надання професійної правничої допомоги від 24 травня 2023 року (а.с. 65), акт № 1 оплати послуг Адвоката згідно договору про надання правової допомоги, квитанція до прибуткового касового ордера № 1 від 24 травня 2023 року (а.с. 66).
Відповідно до акту надання послуг № 1084 від 08 червня 2023 року (а.с. 45) розмір витрат за оплату робіт з визначення ринкової вартості майна для вирішення судових спорів становить 667,50 грн.
З урахуванням наведеного, адвокатка Радібова І. О. просила ухвалити по справі № 607/10813/23 додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені нею на професійну правничу допомогу в сумі 30 000, 00 грн, та витрати за оплату робіт з визначення ринкової вартості майна для вирішення судових спорів в розмірі 667,50 грн.
06 травня 2024 року судом зареєстровано клопотання представника ОСОБА_2 , адвоката Вароди П. Б., сформовані через систему «Електронний суд» 03 травня 2024 року, про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. В обґрунтування цієї заяви представник відповідача покликається на норми процесуального закону, рішення Європейського Суду з прав людини та правові позиції Верховоного Суду. Зазначає, що ціна позову ОСОБА_1 становить 71 155,00 грн, а розмір заявлених витрат, понесених на професійну правничу допомогу - 30 000,00 грн. Водночас, відповідач, заявляючи клопотання про зменшення витрат, згідно з вимогами ч. 9 ст. 139 ЦПК України, вважає співмірим із складністю справи, ціною позову, виконаною адвокатом роботою, розумний та обґрунтований розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. Відтак, адвокат Варода П. Б. просив зменшити заявлені витрати ОСОБА_1 на оплату професійної правничої допомоги з 30 000,00 грн до 5 000,00 грн.
Адвокатка Радібова І. О. в судове засідання не з'явилася, 07 травня 2024 року в системі «Електронний суд» сформувала заяву про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення по справі № 607/10813/23 за її відсутності. Заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.
Адвокат Варода П. Б. був повідомлений про день та час слухання справи, однак не з'явився в судове засідання, що з огляду на подану представником відповідача заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, не перешкоджає суду вирішувати питання про судові витрати.
У зв'язку з неявкою учасників справи, з підстав передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе ухвалити додаткове рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, які поніс позивач у зв'язку з розглядом справи.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України).
Згідно з частинами 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно із п. 1 Договору про надання професійної правничої допомоги від 24 травня 2023 року (далі - Договір) адвокатка Радібова І. О. (далі - Адвокат) зобов'язується здійснювати представництво, надання іншої правової допомоги, що передбачена ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Клієнта ОСОБА_3 в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності у Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області.
Для виконання своїх обов'язків Клієнт надає адвокату повноваження, передбачені ст. ст. 43, 49 ЦПК України без обмежень (п. 2 Договору).
Згідно із п. 4 Договору за надану професійну правничу допомогу Клієнт слачує Адвокату гонорар в розмірі 30 000 грн.
Відповідно до акту № 1 оплати послуг Адвоката згідно договору про надання правової допомоги б/н від 24 травня 2023 року ОСОБА_3 сплатила адвокатці Радібовій І. О. гонорар в сумі 30 000 грн, що також підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 24 травня 2023 року
Отож, вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно з частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Зазначений висновок відповідає позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» тлумачить «гонорар успіху» як домовленість, згідно з якою клієнт зобов'язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.
За змістом ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивачці ОСОБА_1 на підставі Договору про надання професійної правничої допомоги від 24 травня 2023 року надавалась правнича професійна допомога адвокаткою Радібовою І. О. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 406 від 02 грудня 2005 року, видане Тернопільською обласною КДКА на підставі рішення № 406 від 02 грудня 2005 року), що убачається із Ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВО № 1056329 від 12 липня 2023 року.
Відповідно до акту № 1 оплати послуг Адвоката згідно договору про надання правової допомоги б/н від 24 травня 2023 року ОСОБА_3 сплатила адвокатці Радібовій І. О. гонорар в сумі 30 000 грн, що також підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 24 травня 2023 року
Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Верховним Судом у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом з тим, відповідно до правової позиції, висловленої об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 від 01 червня 2021 року, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Заразом, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при обрахуванні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
В питанні критеріїв також слід послатися на висновки Великої Палати Верхового Суду у справі № 755/9215/15-ц, викладені у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 від 24 жовтня 2019 року та у справі № 922/2685/19 від 08 квітня 2020 року, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 9901/45921 виснувала, що стягнення витрат на правничу допомогу, до складу якої включено витрати на участь адвоката у судовому засіданні, Велика Палата Верховного Суду визнає виправданим, оскільки участь у судовому засіданні не є формальною присутністю в ньому, а супроводжується підготовкою адвоката до цього засідання, витрачанням часу на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікуванням та безпосередню участю в судовому засіданні.
Заявляючи клопотання про зменшення витрат, згідно з вимогами ч. 9 ст. 139 ЦПК України, адвокат Варода П. Б. вважає співмірим із складністю справи, ціною позову, виконаною адвокатом роботою, розумний та обґрунтований розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн, та просив зменшити заявлені витрати ОСОБА_1 на оплату професійної правничої допомоги з 30 000,00 грн до 5 000,00 грн.
Отож, враховуючи доводи сторони відповідача, складність справи та обсяг виконаних робіт, кількість проведених судових засідань та витрачений адвокаткою Радібовою І. О. час, дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення із відповідача на користь позивачки 22 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, та 667,50 грн витрат за оплату робіт з визначення ринкової вартості майна для вирішення судових спорів, оскільки такі витрати пов'язані безпосередньо з розглядом справи № 607/10813/23(постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/4126/22 від 22 листопада 2023 року).
Керуючись ст. ст. 263-265, 270 ЦПК України, суд,
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані із наданням професійної правничої допомоги, у розмірі 22 000,00 грн та 667,50 грн витрат за оплату робіт з визначення ринкової вартості майна.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Позивач: ОСОБА_3 ,РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .
Головуючий суддя Герчаківська О.Я.