Справа № 951/62/24
Провадження №3-в/951/10/2024
20 травня 2024 року суддя Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О. Б., розглянувши заяву захисника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про розстрочку виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу
постановою судді Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О. Б. від 05.03.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП й накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 /сімнадцять тисяч/ гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік /а.с. 29-30/.
20.03.2024 захисником ОСОБА_1 - Терлюком О. Я. подано апеляційну скаргу до Тернопільського апеляційного суду на вищевказану постанову суду першої інстанції /а.с. 33-37/.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Терлюка О. Я. залишено без задоволення, а постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 05 березня 2024 року стосовно ОСОБА_1 - без змін /а.с. 46-49/.
25.04.2024 постанова Козівського районного суду Тернопільської області від 05.03.2024 набрала законної сили.
13.05.2024 захисник ОСОБА_1 - Терлюк О. Я. звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання постанови судді Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О. Б. від 05.03.2024 у справі № 951/62/24 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП в частині сплати штрафу у розмірі 17 000 грн строком на один рік рівними частинами щомісяця.
Свою заяву обґрунтовує скрутним матеріальним становищем та вказує, що він позбавлений можливості сплатити штраф одним платежем в розмірі 17 000 гривень.
Вивчивши матеріали справи, доходжу до наступного.
Відповідно до ст. 304 КУпАП питання зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Відповідно до ст. 298 КУпАП постанова про накладання адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Згідно з ст. 301 КУпАП за наявності обставин, що ускладнюють виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, виправних чи громадських робіт або роблять її виконання неможливим, орган (посадова особа), який виніс постанову, може відстрочити її виконання на строк до одного місяця. Відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Верховний Суд у своїй постанові від 21.02.2019 справа № 2-54/08 вказав, що відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Отже, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення, наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Захисником ОСОБА_1 - Терлюком О. Я. до заяви про відстрочку виконання постанови не подано доказів, які б підтверджували перебування ОСОБА_1 у скрутному матеріальному становищі, яке б унеможливлювало сплату штрафу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Тож суд дойшов висновку, що заява про розстрочку сплати штрафу є необґрунтованою, а тому у її задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 301, 304 КУпАП
відмовити у задоволенні заяви захисника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про розстрочку виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О. Б. Гриновець