=
Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/2037/24
Номер провадження: 2-о/511/68/24
"27" травня 2024 р. Суддя Роздільнянського районного суду Одеської області Гринчак С. І. , розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Новоборисівська сільська рада Роздільнянського району Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення,
У травні 2024 року представник заявника -адвокат Шуляк Р.В., який діяв на підставі ордера серії ВН № 1293228 від 16.10.2023 року звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був рідним дядьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі витягу автоматизованої системи документообігу Роздільнянського районного суду Одеської області від 21.05.2024 для розгляду справи призначено головуючого суддю Гринчак С.І.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (ч. 3 ст. 294 ЦПК України).
Частиною 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1217,1258 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Таким чином, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі № 302/991/19 від 15 квітня 2020 року.
Так, родинні відносини (споріднення) - це кровний зв'язок між людьми, з наявністю якого закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв'язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника). Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника: право на спадщину, право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.
Судом встановлено, зі змісту заяви ОСОБА_1 випливає, що вимоги безпосередньо пов'язані з вирішенням питання про її права на спадкування, що залишилося після смерті її дядька ОСОБА_2 . Заявник зазначає, що з вказаного приводу вона зверталась до Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак нотаріус відмовив їй, оскільки в повному обсязі не підтверджено родинні відносини зі спадкодавцем, їй необхідно звернутись до суду для встановлення факту родинних відносин.
Крім того, в заяві зазначила, що ОСОБА_2 помер у м. Володимир (Російська Федерація), де він проживав останні роки свого життя разом зі своїм сином. Також, в заяві зазначено, що до нотаріальної контори у встановлений законом термін звернулася мати заявниці ОСОБА_3 , яка є рідною сестрою померлого та є спадкоємицею другої черги за законом.
Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах спадкування», спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.
Оскільки у зв'язку з існуванням інших спадкоємців, які мають право на спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_4 , у справі існує спір про право.
Спір про право характеризує такий стан правовідносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов'язків, здійснення яких є неможливим без судового втручання. Спір про право є особливим видом правовідносин, який виникає внаслідок відсутності згоди між сторонами регулятивних або охоронних правовідносин щодо взаємних прав та обов'язків.
Таким чином, ключовим показником визначення наявності спору про право у даній справі є наявність суперечностей, відсутність згоди між учасниками даної справи стосовно наявності, змісту та обсягу прав та обов'язків заявника шляхом визнання чи заперечення факту, що має юридичне значення.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Таким чином, враховуючи, що з поданої заяви вбачається спір про право, який належить вирішувати у порядку позовного провадження, тому у відкритті провадження у справі необхідно відмовити та роз'яснити заявнику, що він має право звернутися до суду із позовом у порядку позовного провадження.
Керуючись ст. ст. 294, 315, 258-259, 260 ЦПК України, суд -
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Новоборисівська сільська рада Роздільнянського району Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення.
Роз'яснити заявнику, що із вказаними вимогами, слід звернутися до суду в порядку позовного провадження.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняякщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
ССуддя: С. І. Гринчак