Справа № 522/6439/24
Провадження №1-кп/522/2623/24
27 травня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
здійснивши судовий розгляд, на підставі обвинувального акту, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024163510000226 від 25.03.2024 року, у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси, стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , офіційно не працевлаштованого, з вищою освітою, неодруженого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
28.02.2024 приблизно о 19 годині 10 хвилин, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , достовірно знаючи, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX, Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX, та Указом від 6 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3429-IX та Указом від 05 лютого 2024 року, затвердженим Законом України № 3564-IX від 06.02.2024), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб та посилено кримінальну відповідальність відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» № 2117-ІХ від 03.03.2022, перебував на зупинці громадського транспорту за адресою: м. Одеса, площа 10-квітня, де в той самий час перебував громадянин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який через власну необачність загубив власну банківську картку Visa Gold “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ”.
У цей же час, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , побачив цю банківську картку та розуміючи, що на ній можуть бути грошові кошти, в нього виник умисел на заволодіння чужим майном, а предметом свого злочинного посягання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрав грошові кошти, що знаходились на пластиковій платіжній банківській картці Visa Gold “Райфайзен Банк Аваль” № НОМЕР_1 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправність своїх дій, скориставшись тим, що власник банківської картки не може помітити момент крадіжки, а також розуміючи, що його дії будуть непомітними для інших осіб, ОСОБА_3 підійшов та взяв до рук вищевказану банківську картку Visa Gold “Райфайзен Банк Аваль” № НОМЕР_1 .
Переконавшись, що його дії продовжують носити таємний характер та за ним ніхто не спостерігає, ОСОБА_3 із вищевказаною банківською карткою покинув територію зупинки громадського транспорту.
Далі ОСОБА_3 попрямував до магазину “Єва” за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 20, де 28.02.2024 о 19 годині 22 хвилини, здійснив оплату товарів за допомогою банківської картки Visa Gold “Райфайзен Банк Аваль” № НОМЕР_1 на суму 609 гривень 90 копійок, придбавши зубну пасту “Splat Aktiv” в кількості 2 шт., дезодорант “Nivea” в кількості 1 шт., дезодорант “Rexona” в кількості 1 шт. та крем “Nivea” для всього тіла в кількості 1 шт..
Своїми злочинними діями ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріального збитку на суму 609 гривень 90 копійок.
Крім того, судом встановлено, що 28 лютого 2024 року приблизно о 19:10 год. потерпілий ОСОБА_6 , перебував на зупинці громадського транспорту , розташованому за адресою: м. Одеса, площа 10-квітня, де через необачність загубив банківську карту «Райфайзен Банк Аваль» № НОМЕР_1 , видане на його ім'я - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У подальшому, перебуваючи на території зупинки громадського транспорту ОСОБА_3 , виявив на землі банківську картку “Райфайзен Банк Аваль” № НОМЕР_1 , що належить на підставі права приватної власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим офіційним документом, з метою подальшого незаконного використання, визначивши вищезазначену банківську картку безпосередньо предметом свого злочинного посягання.
Достовірно знаючи, що вище зазначена банківська карта є важливим офіційним документом, який належить іншій особі, реалізуючи свій раптово виниклий протиправний намір, спрямований на незаконне викрадення офіційного документа, впевнившись у тому, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, ОСОБА_3 втрачену потерпілим банківську карту «Райфайзен Банк Аваль» № НОМЕР_1 видане на ім'я ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , підняв, викравши її таким чином та став зберігати при собі з метою подальшого незаконного використання в особистих цілях.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», документом визнається будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі, а засобами доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом) є засоби певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунку. Одним з видів доступу до банківських рахунків є спеціальні платіжні засоби (платіжні картки), тобто банківська картка Visa Gold “Райфайзен Банк Аваль” № НОМЕР_1 відповідають ознакам важливого особистого документу та є предметом злочину.
За таких обставин, своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України за кваліфікуючими ознаками: викрадення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів та кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Суд з'ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи та упевнився у добровільності їх позиції. Їм було роз'яснено про те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
У зв'язку із зазначеними обставинами, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, докази у судовому провадженні не досліджувалися, згідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся та вину в інкримінованих кримінальних правопорушеннях визнав, підтвердив кожну обставину кримінальних правопорушень, що описані в обвинувальному акті. Жодних претензій до обвинувального акту не має, пояснив, що вийшов з трамваю та знайшов банківську карту, після чого зайшов до магазину та придбав товари, які зазначені в обвинувальному акті, та розрахувався зазначеною банківською карткою, наступного дня викинув банківську картку в сміттєвий бак. Шкоду потерпілій особі відшкодував, товар який придбав віддав співробітникам поліції, окрім дезодоранту, який подарував матері, зазначив, що дуже шкодує при вчинене.
Що стосується потерпілої особи ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, то від нього надійшла заява про розгляд кримінального провадження без її участі. Також матеріали кримінального провадження містять розписку потерпілої особи, щодо відшкодування завданої шкоди та претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.
Приймаючи до уваги вищенаведене, судом встановлено, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, повністю доведена та підтверджена матеріалами провадження.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, яке кваліфікується як - таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена в умовах воєнного стану та ч. 1 ст. 357 КК України - викрадення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів.
Висновок суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинах ґрунтується на даних у судовому засіданні показаннях самого обвинуваченого яким суд надає віри, оскільки такі є послідовними, логічними, не містять суперечностей, а тому не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18)).
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (які відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким та тяжким злочинами), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує: щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.
Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 не встановлено.
Пунктом 3 частини 1 статті 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
З урахуванням вищенаведеного, керуючись вимогами виваженості та справедливості, з метою виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе за умови призначення покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк, оскільки судом встановлено щире каяття обвинуваченого. На підставі вищезазначеного, суд вважає, що таке покарання буде законним, достатнім і справедливим для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також наддасть підстави для його майбутньої соціальної реабілітації.
Крім того, дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Питання про речові докази, процесуальні витрати та цивільних позов, суд вирішує в порядку ст.100, 124, 129 КПК України.
У кримінальному провадженні цивільний позов потерпілої особи заявлено не було.
Судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 61, 65-67, ч. 2 ст. 292 КК України, ст. ст. 100, ч. 3 ст. 349, 367-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених
- ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі, строком на 5 (років) роки,
- ч. 1 ст. 357 КК України та призначити покарання у вигляді обмеженням волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
Відповідно до п.1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Контроль за поведінкою засудженого здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання засудженого.
Запобіжний захід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді домашнього арешту - скасувати.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з моменту ухвалення вироку.
Речові докази по справі:
Дезодорант Nivea MEN - артикул 85974, крем Nivea - артикул 80105, зубну пасту Splat Active в кількості двох одиниць, дезодорант Nivea MEN - артикул 85974, крем Nivea - артикул 80105, зубну пасту Splat Active - повернути ОСОБА_3 ;
Диск, який містить відеозапис з камер відеоспостереження розміщених в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
Фіскальний чек ТОВ «РУШ», магазин «EVA», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 20, що підтверджується придбання товарів 28.02.2024 о 19 год. 22 хв. 14 сек. на суму 609 гривень 90 копійок - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.
Суддя Приморського районного
суду м. Одеси ОСОБА_1