24.05.24
Cправа № 522/5212/24
Провадження № 2/522/4207/24
(заочне)
24 травня 2024 року м. Одеса
головуючого судді Чернявської Л.М.,
з участю секретаря судового засідання Купцова С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «РВС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
04 квітня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов Акціонерного товариства «РВС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, Позивач просив стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 114 419, 02 гривень. В обґрунтування позову зазначив, що 20 серпня 2020 року між Позивачем та Відповідачем укладено Заяву-Договір № І.С.980-025980-3-СRED про надання банківської послуги, що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Відповідно до зазначеного Договору, сума кредиту становить 50 000, 00 гривень строком на 12 місяців. Процентна ставка за користування кредитом становить 48% річних. Тип процентної ставки фіксований. Відповідач свої зобов'язання за Договором не виконує, у зв'язку з чим у нього наявна прострочена заборгованість у розмірі 114 419,02 гривень, яка складається з основної заборгованості за кредитом в розмірі 44 397,12 гривень та 69 481, 90 гривень заборгованості за процентами.
Судом отримано відомості щодо місця реєстрації Відповідача по справі, у відповідності до яких ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», враховуючи неможливість здійснення правосуддя судами Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, розташованими на тимчасово окупованих територіях, Верховний суд розпорядженням від 05.07.2022 № 36/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим на Приморський районний суд м. Одеси.
Згідно ч. 9 ст. 28 ЦПК України, позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Ухвалою суду від 05 квітня 2024 року відкрито провадження по справі. встановлено спрощений порядок розгляду справи. Здійснено виклик відповідача через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України та за останнім відомим місцем реєстрації.
В судове засідання 24 травня 2024 року сторони не з'явились, сповіщались належним чином. Представник Позивача надав заяву про слухання справи за відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Виклик відповідача здійснювалось через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України та за останнім відомим місцем проживання.
Ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Приморського районного суду м. Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечував проти такого вирішення справи.
Суд, на підставі ст. 281 ЦПК України, ухвалив розглядати справу заочно.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 20 серпня 2020 року ОСОБА_1 підписав з АТ «РВС БАНК» Заяву-Договір № І.С.980-025980-3-СRED про надання банківської послуги (платіжні картки), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС БАНК» на укладення Договору про комплексне обслуговування фізичних осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Умови публічної пропозиції AT «РВС БАНК» розміщені на сайті Банку www.rwsbank.com.ua та їх копія містяться в матеріалах справи.
Відповідно до Заяви-Договору № І.С.980-025980-3-СRED від 20 серпня 2020 року ОСОБА_1 ознайомлений з Публічною пропозицією AT «РВС БАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним кредитним договором, станом на 20.03.2024 року становить 114 419, 02 грн., яка складається з основної заборгованості за кредитом в розмірі 44 397. 12 гривень та 69 481, 90 гривень заборгованості за процентами.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (чч. 1-3 ст. 207 ЦПК України).
У чч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Стаття 1055 ЦК України, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
У чч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за цими кредитними договорами у добровільному порядку відповідачем за час розгляду справи в суді не надано.
Враховуючи, що до теперішнього часу ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором не виконав, заборгованість не сплатив, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 028,00 грн. судового збору.
На підставі вище викладеного та керуючись ст. 526, 625, 1050, 1054, 1069 ЦК України , ст. 81, 83, 141, 258, 259, 263, 265, 280-281, 354 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «РВС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь на користь Акціонерного товариства «РВС БАНК» (адреса місця знаходження: місто Київ, вулиця Введенська, 29/58, код ЄДРПОУ 39849797) заборгованість у розмірі 114 419 (сто чотирнадцять тисяч чотириста дев'ятнадцять) гривень 02 копійки, яка складається з основної заборгованості за кредитом в розмірі 44 397. 12 гривень та 69 481, 90 гривень заборгованості за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь на користь Акціонерного товариства «РВС БАНК» (адреса місця знаходження: місто Київ, вулиця Введенська, 29/58, код ЄДРПОУ 39849797) судовий збір в розмірі 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 27 травня 2024 року.
Суддя Л. М. Чернявська