Справа № 522/6669/23
Провадження № 2/522/1493/24
14 травня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі :
головуючого судді Павлик І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Запольської А.М.,
сторони в судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Київська державна нотаріальна контора у місті Одеса про визнання права власності в порядку спадкування,
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Київська державна нотаріальна контора у місті Одеса про визнання права власності в порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді транспортного засобу автомобіль TOYOTA, модель - RAV-4, 2020 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , сірого кольору. Після смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) право на спадкування мають наступні особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (син померлого, який також звернувся до нотаріуса за спадщиною та відмовився на користь позивача) та ОСОБА_3 (донька померлого, від попереднього шлюбу, яка також звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини). Державним нотаріусом Сальніковою З.В. Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса постановою від 17.03.2023 було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку майна у праві спільної сумісної власності набутого за час шлюбу, а також відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на автомобіль TOYOTA, модель - RAV-4, 2020 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , сірого кольору. З цих підстав позивачка позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку, у зв'язку з чим просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування на вищезазначений автомобіль, присудивши компенсацію вартості 1/6 частки автомобіля ОСОБА_3
17.04.2023 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, у зв'язку із її невідповідністю ст. 175 ЦПК України.
26.04.2023 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
01.05.2023 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та витребувано докази.
12.06.2023 від державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Сальнікової З.В. на виконання ухвали суду від 01.05.2023 надійшов супровідний лист з копією спадкової справи № 112/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на 30 арк.
30.06.2023 від державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Сальнікової З.В. надійшла заява про розгляд справи без її участі. Розгляд справи на розсуд суду.
31.08.2023 від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без його участі. Позов визнає в повному обсязі.
20.09.2023 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача.
01.11.2023 від представника позивача надійшла заява про залучення доказів, а саме звіт ФОП « ОСОБА_5 » про оцінку № 127/23 автотоварознавчого дослідження транспортного засобу автомобіль TOYOTA, модель - RAV-4, 2020 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , сірого кольору, вартість якого складає 670 093,12 грн на 25 арк.
16.11.2023 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача та закриття підготовчого провадження.
06.12.2023 від представника позивача надійшла заява про підтвердження сплати компенсації за автомобіль, а саме підтвердження внесення позивачем на депозитний рахунок суду № UA 418201720355249001000005435 компенсацію за частку майна (автомобіль) в розмірі 111 683 грн.
19.03.2024 від державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Сальнікової З.В. надійшла заява про розгляд справи без її участі. Розгляд справи на розсуд суду.
26.03.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
14.05.2024 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача.
Відповідач ОСОБА_3 повідомлялась про розгляд справи належним чином, однак поштові відправлення повернулись на адресу суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Розглянувши матеріали справи та надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджується свідоцтвом про смерть від 13.11.2021, серія НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 15680.
Відповідно до свідоцтва про одруження позивач ОСОБА_1 та нині покійний ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 15.01.1999 (актовий запис № 22).
За час шлюбу подружжям було придбано автомобіль TOYOTA, модель - RAV-4, 2020 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , сірого кольору, автомобіль є спільним сумісним майном подружжя.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За нормами сімейного законодавства умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя.
Отже, сімейне законодавство передбачає виникнення спільної сумісної власності на майно і рівні права подружжя щодо володіння, користування і розпорядження ним.
Право на майно виникає в обох із подружжя одночасно, в момент набуття його хоча б одним з них, і оформлення права власності на ім'я другого з подружжя юридичного значення не має, оскільки майно знаходиться у спільній сумісній власності подружжя без визначення часток.
У постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 286/1537/16-ц зазначено, що набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Таким чином частки автомобіля належить ОСОБА_1 як спільна сумісна власність подружжя.
З матеріалів спадкової справи № 112/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 вбачається, що спадкоємцями після померлого ОСОБА_4 . 13.11.2021 є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (син померлого, який також звернувся до нотаріуса за спадщиною та відмовився на користь позивача) та ОСОБА_3 (донька померлого, від попереднього шлюбу, яка також звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема на транспортний засіб - TOYOTA, модель - RAV-4, 2020 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , сірого кольору.
17.03.2023 державним нотаріусом Сальніковою З.В. Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право власності на частку у праві спільної сумісної власності на майно набуте за час шлюбу, на легковий автомобіль TOYOTA, модель - RAV-4, 2020 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , сірого кольору після смерті ОСОБА_4 , у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів.
За інформацією Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області (філія ГСЦ МВС), 20.03.2023 № 31/15-1824 було розглянуто запит державного нотаріусу Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Сальнікової З.В. та зазначено, що згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС, станом на станом на 19.03.2023 на ім'я гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 зареєстрований автомобіль KIA SORENTO, 2010 року випуску, коричневого кольору, № кузова НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , 24.09.2010 в РЕВ-1 м. Одеси видано свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_5 .
З матеріалів справи вбачається, що у червні 2021 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 через онлайн - аукціон «Copart» придбав за 15 400 доларів США легковий автомобіль TOYOTA, модель - RAV-4, 2020 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , сірого кольору, що підтверджується: свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (SALVAGE CERTIFICATE OF A VEHICLE) № ТО379669 16/06/2021, Invoice від 18.06.2021, Bill of Sale № 42875971, посвідчення про реєстрацію транспортного засобу серії від 01.09.2021, митною декларацією № 500030/2021/219758 від 01.09.2021.
02.09.2021 автомобіль був переміщений через митний кордон України, за нього були сплачені всі митні платежі, автомобіль був готовий до реєстрації в органах МВС України.
Після сплати усіх митних платежів Одеською митницею було видано на ім'я ОСОБА_4 видатковий ордер, посвідчення про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6 , в якому зазначено, що Одеська митниця не заперечує щодо реєстрації транспортного засобу в підрозділах МВС України на ім'я ОСОБА_4 .
Згідно звіту № 127/23 про оцінку транспортного засобу TOYOTA, модель - RAV-4, 2020 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , сірого кольору, привезеного з Сполучених штатів Америки та розмитненого на території України станом на 13.11.2021, його ринкова вартість склала 670 093,12 грн.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Спадщина складається з частки автомобіля, всього спадкоємців 3 особи, тобто частка одного спадкоємця на автомобіль складає 1/6 частки.
Враховуючи, що вартість автомобіля відповідно до звіту № 127/23 станом на 13.11.2021 становила 670 093,12 грн, то 1/6 його частки складає 111 682,19 грн.
У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.
За частиною другою статті 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.
Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов'язань перед відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
З положень ч. 3 ст. 358 ЦК України вбачається, що право співвласника на компенсацію може виникати як в разі повної неможливості задоволення вимог співвласника на одержання у користування частини спільного майна, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (наприклад, частка співвласника в спільній частковій власності є незначною і надання йому її у володіння та користування неможливо), так і в тому випадку, якщо співвласнику надається у володіння і користування частина майна, яка є меншою за його частку в праві спільної часткової власності.
Випадки, коли співвласник майна у порядку поділу спільного, часткового майна бажає отримати за належну йому частку в спільному майні, шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно, врегульовані ст. 364 ЦК України.
У постанові Верховного Суду України від 19.02.2014 у справі № 6-4цс14 зроблено висновок, що при вирішенні справи слід було враховувати і загальні засади цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) щодо справедливості, добросовісності та розумності з врахуванням прав та інтересів усіх співвласників. При цьому суду слід було ретельно вивчити обставини справи з метою з'ясування, чи не зловживає позивач, який бажає виділу частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні, та чи реалізація цього права не порушить прав інших осіб, які не мають змоги сплатити співвласнику грошову компенсацію вартості його частки. Суду слід перевірити можливості сплати відповідачами такої компенсації і враховувати, що правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.
Верховний Суд України у постанові від 13.01.2016 у справі № 6-2925цс15 зазначив, що з врахуванням закріплених в п. 6 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.
Аналогічні правові висновки щодо застосування інституту виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності, викладено Касаційним Цивільним Судом у складі Верховного Суду у постановах від 19.06.2019 у справі № 752/10312/14-ц (провадження № 61-19505св18), від 03.03.2020 у справі № 748/2803/16-ц (провадження № 61-41895св18), від 29.03.2021 у справі № 759/2791/17 (провадження № 61-15848св20).
Судом встановлено, що заявою від 01.02.2022 № 176 ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4 на користь дружини померлого ОСОБА_1 . Крім того, позивачем у позовній заяві надано згоду на компенсацію ОСОБА_3 та в подальшому внесено компенсацію за частку майна (автомобіль) на депозитний рахунок суду № UA 418201720355249001000005435 в розмірі 111 683,00 грн.
З огляду на наведене та враховуючи, що автомобіль є неподільною річчю, суд вважає, що належна ОСОБА_3 частка не може бути виділена в натурі.
Вказані обставини є підставою для припинення права власності ОСОБА_3 на 1/6 частку автомобіля, з присудженням компенсації за неї у розмірі 111 683,19 грн, визнавши право власності на автомобіль в цілому за ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п. 4.12 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
Пунктом 4.16 вищезазначеного Порядку передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.
Відсутність у позивачки оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на легковий автомобіль TOYOTA, модель - RAV-4, 2020 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , сірого кольору, на підставі якого на ім'я ОСОБА_4 було видано посвідчення про реєстрацію транспортного засобу серії від 01.09.2021, митну декларацію № 500030/2021/219758 від 01.09.2021, позбавляє її права на отримання спадщини після смерті її чоловіка, який володів зазначеним транспортним засобом на праві спільної сумісної власності, а відтак вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на даний автомобіль є законними та обґрунтованими, в зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 258, 259, 263-265, 280, 282, 284, 289 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Київська державна нотаріальна контора у місті Одеса про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на транспортний засіб - автомобіль TOYOTA, модель - RAV-4, 2020 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , сірого кольору.
Припинити право ОСОБА_3 на 1/6 частки транспортного засобу - автомобіль TOYOTA, модель - RAV-4, 2020 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , сірого кольору.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_3 ) компенсацію вартості 1/6 частки автомобіля у розмірі 111 683,19 грн.
Заяву про перегляд заочного рішення судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.
Повний текст рішення складено 27.05.2024.
Суддя І.А. Павлик