Справа № 509/3150/24
26 травня 2024 року слідчий суддя Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника, адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду смт.Овідіополь клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУ ОСОБА_4 , що погоджене з процесуальним керівником - прокурором Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_7 , в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024162380000267 від 22.05.2024 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, про зміну запобіжного заходу, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Арциз, Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у скоєні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України,
Слідчим відділом відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024162380000267 від 22.05.2024 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України.
В відповідності до наданого клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період дії воєнного стану, введеного на всій території України відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, Указу Президента України №259/2022 від 18.04.2022, затвердженого Законом України від 21.04.2022 №2212-IX та Указу Президента України №341/2022 від 17.05.2022, затвердженого Законом України від 22.05.2022 №2263-IX, Указу Президента України № 573/2022 від 12.08.2022, затвердженого Законом України від 15.08.2022 № 2500 - ІХ, Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в України» №757/2022 від 07.11.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента «Про затвердження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 №2738, Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №58/2023 від 06.02.2023, затвердженого Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, Указу Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженого Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX, Указу Президента України від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженого Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX, відповідно до якого продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, Указу Президента України від 16 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженого Законом України від 8 листопада 2023 року № 3429-IX, 30 січня 2024 року приблизно о 18 годині 00 хвилин перебуваючи у будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , народження разом з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та власником домоволодіння ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з якими ОСОБА_5 , розпивав спиртні напої.
Виходячи з будинку ОСОБА_9 , повідомив ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , про те, що в будинку бачив курточку, яка належить ОСОБА_10 , в якій наявна банківська картка на якій знаходяться грошові кошти, в цей час у ОСОБА_5 , виник злочинний умисел на незаконне заволодіння майном ОСОБА_10 ..
Так, перебуваючи біля будинку потерпілого, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , залишилися на вулиці біля будинку, щоб спостерігати за появою сторонніх людей. В цей час ОСОБА_5 , зайшов на перший поверх вказаного домоволодіння, де скориставшись станом алкогольного сп'яніння потерпілого ОСОБА_10 , який в цей час пішов відпочивати на другий поверх, переслідуючи прямий корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, усвідомлюючи їх суспільно-небезпечні наслідки, ОСОБА_5 незаконно заволодів майном потерпілого, а саме: 1) чоловічою курткою, чорного кольору марки «FSBN» розмір «L», вартістю 1200 гривень, яка не представляє матеріальної цінності, для потерпілого; 2) мобільним телефоном марки XIAOMI Redmi 10 4/64GB, моделі: НОМЕР_1 , серійний номер: НОМЕР_2 в корпусі синього кольору, вартістю 3500 гривень; 3) зв'язкою ключів від будинку, які не представляють матеріальної цінності, для потерпілого; 4) пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_10 ; 5) посвідченням інваліда війни серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_10 ; 6) військовим квитком серії НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_10 , після чого ОСОБА_9 дочекавшись ОСОБА_5 пішов в бік місця свого мешкання, а ОСОБА_5 разом з ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення пішли в протилежну сторону від домоволодіння, де ОСОБА_5 розпорядився викраденим майном на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_10 , матеріальну шкоду 3500 гривень.
Окрім того, досудовим розслідуванням встановлено, що 30 січня 2024 року приблизно о 18 годині 00 хвилин перебуваючи у будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , народження разом з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та власником домоволодіння ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з якими ОСОБА_5 , розпивав спиртні напої.
Виходячи з будинку ОСОБА_9 , повідомив ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , про те, що в будинку бачив курточку, яка належить ОСОБА_10 , в якій наявна банківська картка на якій знаходяться грошові кошти, в цей час у ОСОБА_5 , виник злочинний умисел на незаконне заволодіння майном ОСОБА_10 .
Так, перебуваючи біля будинку потерпілого, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , залишилися на вулиці біля будинку, щоб спостерігати за появою сторонніх людей. В цей час ОСОБА_5 , зайшов на перший поверх вказаного домоволодіння, де скориставшись станом алкогольного сп'яніння потерпілого ОСОБА_10 , який в цей час пішов відпочивати на другий поверх, переслідуючи прямий корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, усвідомлюючи їх суспільно-небезпечні наслідки, ОСОБА_5 незаконно заволодів майном потерпілого, а саме: 1) пластиковою банківською карткою «ОщадБанк», № НОМЕР_6 на якій наявний напис « ОСОБА_11 », на якій були відсутні грошові кошти; 2) пластиковою банківською карткою «ОщадБанк», № НОМЕР_7 на якій наявний напис « ОСОБА_11 », на якій були відсутні грошові кошти; 3) пластиковою банківською карткою «ОщадБанк», № НОМЕР_8 на якій наявний напис « ОСОБА_11 », на якій були відсутні грошові кошти; 4) пластиковою банківською карткою «ОщадБанк», № НОМЕР_9 на якій наявний напис « ОСОБА_11 », на якій були відсутні грошові кошти; 5) пластиковою банківською карткою «МТВ BANK» № НОМЕР_10 на якій наявний напис «SERHII SHULIAK», на, якій перебували грошові кошти у сумі 1207 доларів США, що на момент крадіжки складало 45 624 гривні 60 копійок, тобто здійснив викрадення офіційного документа.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» вказує, що документом визнається будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі, а засобами доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом) є засоби певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунку. Одним з видів доступу до банківських рахунків є спеціальні платіжні засоби (платіжні картки тощо).
Після чого ОСОБА_5 , з місця скоєння кримінального правопорушення зник, тим самим розпорядився викраденим майном на власних розсуд.
27.03.2024 ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.
Підозра відносно ОСОБА_5 , у вчиненні злочину, підтверджується зібраними доказами, а саме: Заявою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 31.01.2024, про вчинення кримінального правопорушення; Протоколом огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 (місце вчинення кримінального правопорушення); Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому останній повідомив, про обставини вчинення кримінального провадження; Протоколом допиту свідка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 народженні.
Відповідно ч.5 ст.12 КК України ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за ч.4 ст.185 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
25 квітня 2024 року відповідно до Ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області №509/2422/24, підозрюваному ОСОБА_5 , в рамках кримінального провадження відомості про, яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024162380000077 від 01.02.2024 за ознаками складу кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України за клопотання слідчого, погодженого з прокурором обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час.
При цьому відповідно до Ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області №509/2422/24 на підозрюваного ОСОБА_5 , покладено такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; не відлучатись із населеного пункту де він проживає, без дозволу слідчого прокурора або суду; утримуватись від спілкування із будь-яким учасником кримінального провадження; щодня, на строк дії запобіжного заходу, з 22 години 00 хвилин по 05 годину 00 хвилин, не залишати місця постійного проживання за адресою: АДРЕСА_3 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.
В порушення покладених на підозрюваного ОСОБА_5 , обов'язків ухвалою суду, останній ухилився від їх виконання, з місця мешкання зник, місце перебування його було не відоме, що підтверджується рапортом т.в.о. начальника ВП №1 ГУНП №2 в Одеській області ст. лейтенантом ОСОБА_13 від 22.05.2024 року.
22.05.2024 процесуальним керівником, прокурором Чорноморської окружної прокуратури з матеріалів кримінального провадження № 12024162380000077 від 01.02.2024 відділено матеріали відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в окреме провадження.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, які унеможливлюють застосування більш м'якого виду запобіжного заходу, а саме: п. 1 та п.5 ч.1 ст. 177 КПК України: переховується від органів досудового розслідування та/або суду, може вчинити інші кримінальні правопорушення, так як підозрюваний ОСОБА_5 , не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, не має міцних соціальних зв'язків; п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: може незаконно впливати на потерпілого, свідків, оскільки підозрюваному ОСОБА_5 , відоме місце проживання потерпілого; п.4 ч.1 ст.177 КПК України: може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме до 8 років позбавлення волі; відсутність міцних соціальних зв'язків у підозрюваного ОСОБА_5 , відсутність постійного джерела доходу, офіційно не працевлаштований.
Таким чином, слідчий вважає, що підстави обрання виключного запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 , є цілком обґрунтованими.
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили його задовольнити.
Підозрюваний та його захисник проти задоволення клопотання заперечували, заявили клопотання, яким просили обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, зазначив, що підозрюваний має місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де й офіційно зареєстрований, міцні соціальні зв'язки, навмисно від органів досудового слідства не переховувався, про зміну місця проживання не встиг повідомити слідчого, т.я. не мав телефону для зв'язку, зобов'язується належним чином виконувати свої процесуальні обов'язки.
22.05.2024 підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у розшук у зв'язку з переховуванням від органів досудового розслідування.
25.05.2024 ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст..191 КПК України.
Відповідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за якій законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, згідно ч.4 ст.185 КК України.
Відповідно до ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст.9 Конституції України міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Так, положеннями ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді відповідних клопотань про обрання запобіжного заходу, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява № 42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою - є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, судом враховується правова позиція ЄСПЛ, викладена у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Як неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях, пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (inabstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі "Харченко проти України", п.4 ст. 5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка слугувала підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ). Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі "Таран проти України" зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Неистяк проти Словаччини», заява №65559/01, п.74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі проти Польщі» (Ladentv. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (v.Ukraine),заява № 38717/04, п. 86).
На підставі досліджених матеріалів провадження, суд вважає встановленим наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на які вказує слідчий у своєму клопотанні.
Також, встановлено, що підозрюваний має місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , міцні соціальні зв'язки, наміру переховування від органів досудового слідства не має, про те, допустив часткове порушення покладених на нього процесуальних обов'язків повідомляти про зміну місця свого проживання.
Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
При зазначених обставинах слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором ні в клопотанні, ні в поясненнях в судовому засіданні не надано аргументованого обґрунтування та доказів неможливості застосування до підозрюваного інших, передбачених КПК України видів запобіжних заходів крім тримання під вартою, тому суд вважає за необхідне застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, на термін до закінчення строку досудового розслідування, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, і застосування саме такого запобіжного заходу забезпечить належне виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Керуючись ст.ст.181, 193, 194, 376 КПК України, -
Клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ОСОБА_4 , що погоджене з процесуальним керівником - прокурором Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_7 , в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024162380000267 від 22.05.2024 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, про зміну запобіжного заходу, відносно ОСОБА_5 , задовольнити частково.
Змінити раніше обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, який застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Ухвали слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.04.24, на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, до 30.05.2024 року.
Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, за першою вимогою;
- утримуватися від спілкування із будь-яким учасником кримінального провадження;
- не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду.
Роз'яснити підозрюваному положення ст.181 ч.5 КПК України.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію 30.05.2024 року.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 27.05.2024 р. о 09.20.
Слідчий суддя ОСОБА_1