ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-Б тел. 230 31 34
29.01.2007 р.
№ 46/500-А
За позовом
Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва
До
Товариства з обмеженою відповідальністю Банк “Фінанси і кредит»
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрпромтехніка»
Про
стягнення заборгованості, що виникла в результаті непогашення податкових векселів
Суддя Шабунін С.В.
Секретар судового засідання Бушеленко О.В.
Представники:
Від позивача
Пузіно К.С. -представник за довіреністю від 17.10.2006 р. № 49, Левченко Л.І. -представник за довіреністю від 22.11.2006 р. № 107, Бурківська Н.Л. -представник за довіреністю від 09.01.2007 р., № 2, Джерелюк Ю.В. -представник за довіреністю від 24.07.2006 р. № 34, Мусієнко С.А. -представник за довіреністю від 09.01.2007 р. № 8
Від відповідача
Грек А.В. -представник за довіреністю від 09.10.2006 р. № 1/30000/9916, Дмитраш О.З. -представник за довіреністю від 24.11.2006 р. № 1-131000/11796
Від третьої особи
Москаленко І.О. -представник за довіреністю від 21.12.2006 р., Дробитько В.М. -представник за довіреністю від 18.12.2006 р.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.01.2007 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача, як з аваліста, заборгованості, що виникла в результаті непогашення податкових векселів векселедавцем -Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрпромтехніка».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2006 року відкрито провадження в адміністративній справі № 46/500-А та призначено справу до судового розгляду на 22.11.2006 р.
У судовому засіданні, призначеному на 22.11.2006 р., представники позивача надали суду документи, витребувані ухвалою про відкриття провадження у справі, в тому числі, письмові уточнення позовних вимог від 21.11.2006 р., відповідно до яких визначили суму до стягнення, що становить 8 311 900,00 грн.
Відповідно до ухвали від 22.11.2006 р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрпромтехніка», оскільки рішення суду може вплинути на права та обов'язки вказаної особи як векселедавця щодо аваліста -відповідача (клопотання від 20.11.2006 р. № 1-131000/11608 в матеріалах справи).
В судовому засіданні 29.01.2007 р. позивач підтримав позовні вимоги з врахуванням уточнень, мотивуючи їх тим, що відповідно до п. 11.5 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість» товариство з обмеженою відповідальністю “Укрпромтехніка» (векселедавець) при імпорті товарів на митну територію України при оформленні митних декларацій за власним бажанням було надано органам митного контролю 309 податкових векселів за податковими зобов'язаннями підприємства на загальну суму 7661800 грн. зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, а згідно уточнень позовних вимог 309 податкових векселів складають податкові зобов'язання підприємства на загальну суму 8311900 грн.
Вказані векселі авальовані відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Банком “Фінанси і кредит».
Станом на день розгляду спору термін погашення податкових векселів минув, а податкові зобов'язання Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрпромтехніка», шляхом перерахування грошових коштів до бюджету не погашено.
Відповідно до п. 11.5 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість» комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк.
З урахуванням наведеного позивач просить стягнути з відповідача спірну суму.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представники в судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що відповідно до п.1.16 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість» податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником, на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.
Відповідач зазначає про необхідність встановлення того факту, чи виконав платник податку дане зобов'язання, а саме чи сплатив він до бюджету відповідну суму коштів. На думку позивача, третя особа, як платник податку, не сплатила відповідну суму коштів до бюджету, тобто не виконала податкове зобов'язання. В такому випадку у неї повинна бути податкова заборгованість зі сплати відповідного податку. Проте позивачем суду не було надано відповідних документів (доказів), які підтверджують наявність у третьої особи податкової заборгованості за погашенням відповідних податкових векселів.
Також позивачем не надано доказів того, що він вжив усіх відповідних заходів для забезпечення стягнення коштів до бюджету безпосередньо з Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрпромтехніка» як платника податку та виявив факти його неплатоспроможності чи будь-які причини, через які платник податків не має можливості погасити заборгованість по податкових векселях.
В зв'язку з відсутністю у Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрпромтехніка» податкової заборгованості, що виникла у результаті непогашення податкових векселів, у позивача відсутні підстави звертатись до відповідача з відповідною вимогою. Тому відповідач просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову про стягнення податкової заборгованості, що виникла у результаті непогашення податкових векселів у сумі 8311900 грн.
Третя особа у письмових запереченнях на позов зазначила, що відповідно до п. 11.5 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість» у випадку коли платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді. Таким чином, платник податку стверджує, що усі податкові векселі, на які посилається позивач, погашені шляхом зарахування бюджетного відшкодування, що відображалось у відповідних деклараціях з ПДВ. Сума, зазначена у непогашеному податковому векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу. Оскільки, згідно проведеної звірки розрахунків з бюджетом недоїмка відсутня, відповідні збільшення та зменшення податкового кредиту підтверджено відповідними господарськими операціями, згідно даних Акту звірки станом на 20.07.2006 року спростовується наявність податкового боргу за податковими векселями строк сплати яких настав з 11.10.2005 року по 19.06.2006 року.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані представниками сторін оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Як підтверджено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрпромтехніка» відповідно до п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (векселедавець) при імпорті товарів на митну територію України при оформленні митних декларацій за власним бажанням надало органам митного контролю 309 податкових векселів за податковими зобов'язаннями підприємства на загальну суму 8311900 грн. зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю (оригінали відповідних податкових векселів були надані для огляду в судовому засіданні, їх копії долучені позивачем до матеріалів справи).
Вказані векселі авальовані відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Банком “Фінанси і кредит».
Відповідно до п. 1.16 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені Законом, підтверджене комерційним банком шляхом авалю, яке видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.
Відповідно до п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97, із змінами та доповненнями, з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку;
податковий вексель підлягає обов'язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю;
комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк;
платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом;
якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата;
якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету;
якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді;
Кабінет Міністрів України має право визначити більш довгі строки погашення податкового векселя для окремих видів діяльності, які мають сезонний характер або здійснюються з використанням довгострокових договорів;
обов'язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, податковий вексель не підлягає індосаменту; проценти або інші види плати за користування податковим векселем не нараховуються;
порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 № 1104 затверджено Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті (пересиланні) товарів на митну територію України, котрий розроблено відповідно до пункту 11.5 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон), встановлюються єдині правила випуску, обігу, обліку та погашення векселів, які випускаються (далі - видаються) платниками податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України на суму податкового зобов'язання (далі -Порядок № 1104). Дія цього Порядку поширюється на імпортовані товари, оформлення вантажної митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації) щодо яких проводиться з дня набрання чинності Законом незалежно від дати укладення договорів (контрактів), відповідно до яких здійснюється їх імпорт, та дати перетину державного кордону України (п. 1 Розділу І Порядку № 1104).
Згідно з п. 2 Розділу І Порядку № 1104:
податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені Законом, яке підтверджене комерційним банком шляхом авалю та видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється у разі імпорту товарів на митну територію України;
аваль - це вексельне поручительство, згідно з яким комерційний банк бере на себе відповідальність за оплату податкового векселя перед векселедержателем і яке оформляється гарантійним написом банку на векселі чи на спеціальному додатковому аркуші (алонж) окремо для кожного окремого примірника кожного векселя. Забороняється оформлення авалю одним документом більше ніж на один вексель.
Як встановлено п. 5 Розділу І Порядку № 1104, протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.
Пунктом 6 Розділу ІІ Порядку № 1104 встановлено, що видача податкового векселя здійснюється за бажанням платника податку на додану вартість. Векселедержателем є державна податкова адміністрація (інспекція) за місцем реєстрації векселедавця як платника податку на додану вартість.
Згідно з п. 12 Розділу ІІІ Порядку № 1104 податкові векселі в обов'язковому порядку підлягають забезпеченню (підтвердженню) комерційними банками шляхом авалю.
Відповідно до абз. 6 п. 19 вказаного Порядку комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк.
Як встановлено судом, вищевказані векселі авальовані Товариством з обмеженою відповідальністю Банком “Фінанси і кредит», що не заперечується і відповідачем.
Розглядаючи спір по суті, суд відзначає, що відповідно до вищевказаного пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»у випадку коли платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.
Платник податку також може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.
Як підтверджено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрпромтехніка», враховуючи зазначену норму Закону, зверталось до позивача з заявами про залік суми бюджетного відшкодування в рахунок погашення векселів.
Судом були досліджені обставини, які наводить позивач щодо не зарахування ТОВ «Укрпромтехніка" бюджетного відшкодування в рахунок погашення спірних податкових векселів, а саме на звернення ТОВ «Укрпромтехніка" від 16.02.2006 року у листі №16/02-1 про погашення векселів на суму 18,2 тис. грн. ДПІ було надано відповідь від 28.02.2006 року №6855/10/15-005, на звернення від від 28.02.2006 року №28/02-1 про погашення векселів на суму 966,4 тис. грн. ДПІ було надано відповідь від 02.03.2006 року №7442/10/15-005, на звернення від 29.03.2006 року №29/03-1 про погашення векселів на суму 1754,7 тис. грн. ДПІ було надано відповідь від 05.04.2006 року №12583/10/15-005, на звернення від 12.04.2006 року №12/04-1 про погашення векселів на суму 247,9 тис. грн. ДПІ було надано відповідь від 14.04.2006 року № 34178/10/15-005, на звернення 28.04.2006 року № 28/04-1 про погашення векселів на суму 2122,0 тис. грн. ДПІ було надано відповідь від 18.05.2006 року №38720/10/15-005, на звернення від 19.05.2006 року №19/05-1 про погашення векселів на суму 83,9 тис. грн. та від 18.05.2006 року №18/05-1 на суму 251,5 тис. грн. та від 17.05.2006 року №17/05-1 на суму 339,4 тис. грн., загалом 674,8 тис. грн. ДПІ було надано відповідь від 25.05.2006 року № 39966/10/15-005, на звернення Листом ДПІ від 17.03.2006 року №9897/10/15-005 ТОВ “Укрпромтехніка» ДПІ було надано відповідь від 25.05.2006 року № 39966/10/15-005, на звернення від 29.06.2006 року №29/06-1 про погашення векселів на суму 2472,8 тис. грн. ДПІ було надано відповідь від 10.07.2006 року 45710/10/15-005, у всіх відповідях ДПІ зазначає про неможливість зарахувати бюджетне відшкодування в рахунок погашення податкових векселів в зв'язку з тим, що на дату подання заяви, справа про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за позовом ТОВ “Укрпромтехніка» на суму 8000,5 тис грн. знаходилась на розгляді у ВАСУ, тому вважає, що підприємством не виконано вимоги п 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість", а саме сума бюджетного відшкодування не підтверджена податковим органом, тому ДПІ запропоновано підприємству погасити векселі грошовими коштами.
Однак, на думку суду, така відмова є безпідставною виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 частини першої статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки.
З огляду на положення пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість», яким встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
З вказаної норми закону вбачається, що податковий орган має право на проведення позапланової виїзної перевірки (документальної) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом також 30 днів і за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства.
Таким чином, позивач, в разі виникнення сумнів щодо достовірності нарахування ТОВ “Укрпромтехніка» бюджетного відшкодування за попередні звітні періоди, мав здійснити перевірку товариства протягом двомісячного строку, чого позивачем зроблено не було.
Як встановлено судом, спірні податкові векселі видані векселедавцем (ТОВ “Укрпромтехніка»), авальовані відповідачем у період з 11.10.2005 року по 19.06.2006 року, із термінами погашення, зазначеними у них, враховуючи термін погашення на тридцятий календарний день, граничний термін погашення припадає на 20.07.2006 року.
Позивач стверджує, що векселедавець ТОВ “Укрпромтехніка» у встановлені строки погашення податкових векселів не здійснив (має податковий борг), у ТОВ “Укрпромтехніка» перед позивачем як векселедержателем обліковуються податкові зобов'язання за податковими векселями. На цій підставі позивач висуває свої вимоги до відповідача як аваліста та просить суд стягнути з останнього вартість цих векселів.
Проте, доказів, які б підтверджували наявність у векселедавця ТОВ “Укрпромтехніка» податкового боргу перед векселедержателем позивач не навів та не надав, хоча наявність цього боргу визначена ним як підстава заявлення вимог до відповідача.
Як свідчать акти звірки розрахунків з податку на додану вартість, складені між сторонами (з відмітками про підтвердження) станом на 20.07.2006 року, 25.05.2006 року, 25.04.2006 року, 21.03.2006 року, 02.03.2006 року, 23.01.2006 року і 22.09.2005 року протягом усього зазначеного періоду видачі ТОВ “Укрпромтехніка» цих податкових векселів податковий борг з цього податку у нього був відсутній (копії актів додаються).
Як свідчать дані податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ “Укрпромтехніка» за червень - січень 2006 року, грудень - жовтень 2005 року, які отримані відповідачем (копії декларацій з додатками додаються), векселедавець - ТОВ “Укрпромтехніка» протягом 2005-2006 років має переплату з податку на додану вартість у сумі 7 990 424 грн.
При вирішенні спору необхідно враховувати, що чинне податкове законодавство, яке регулює відносини зі сплати до державного бюджету податку на додану вартість, визначає, що податковий вексель засвідчує про грошове зобов'язання платника податку, а не комерційного банку, який виступає поручителем, тому для заявлення вимоги до поручителя необхідно наявність непогашеного податкового боргу у платника податку за податковими зобов'язання з ПДВ, які були відстрочені шляхом виписування податкових векселів.
Таким чином, зобов'язання аваліста оплатити податковий вексель наступає лише у разі своєчасної несплати податкового зобов'язання, відстроченого шляхом виписування податкових векселів, тобто наявності у векселедавця податкового боргу з податку на додану вартість за цими векселями.
Отже, оскільки векселедавець податкового боргу перед позивачем за вказаними векселями не має, правові підстави для стягнення заявленої суми за векселями з відповідача як аваліста за ними відсутні.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що немає фактичних та правових підстав для задоволення заявлених податковим органом позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У позові відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.В. Шабунін
Дата виготовлення у повному обсязі: 04.04.2007 р.
29.01.07 м. Київ 46/500-А
За позовом
До
Третя особа
Предмет адміністративного позову
Суддя Шабунін С.В.
Секретар судового засідання