Справа № 372/2018/24
Провадження № 2-а-26/24
24 травня 2024 року Обухівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Висоцької Г.В., при секретарі Куник О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 1 роти 1 батальйону полку-2 старшого лейтенанта Струка Віктора Миколайовича , Управління патрульної поліції у м. Києві про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
У квітні 2024 Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора 1 взводу 1 роти 1 батальйону полку-2 старшого лейтенанта Струка Віктора Миколайовича , Управління патрульної поліції у м. Києві, в якому просив скасувати постанову відповідача ЕГА №1842013 від 06.04.2024 по справі про адміністративне правопорушення,Ю передбачене ч. 1 ст. 127 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 06.04.2024 позивач разом зі своєю дружиною поверталися до м. Обухів з сімейного свята, що проходило в м. Бориспіль Київської області. На блокпості, що розташований у м. Києві, Деснянського р-н., Проспект Броварський, КП502 у Відповідача-1 виникли безпідставні сумніви для зупинки транспортного засобу в, якому перебував позивач ОСОБА_1 Інспектор патрульної поліції почав надумувати безпідставні звинувачення відносно водія, а саме дружини ОСОБА_1 та самого позивача. В момент винесення вищезазначеної постанови позивач перебував в салоні власного автомобіля на пасажирському сидінні, тому адміністративне стягнення передбачене ч.1 ст.127 КУпАП, не відповідає дійсності і не може бути застосоване до ОСОБА_1 , оскільки він не підпадає під перелік передбачений ч.1 ст.127 КУпАП. Обставини викладені в постанові не відповідають дійсності, при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння адміністративного правопорушення, відсутні будь-які пояснення очевидців, та інші докази.
16.04.2024 року ухвалою судді позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 18.04.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи.
08.05.2024 року представником відповідача подано до суду відзиві, в якому останній просив відмовити у позовних вимогах, вказував, що наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП, що повністю підтверджено зібраними в процесі здійснення адміністративного провадження доказами, які надані суду. Обставини правопорушення повно та чітко зафіксовані в протоколі, перевірені та підтверджені під час розгляду адміністративної справи та знайшли своє відображення в оскаржуваній постанові та зафіксовані на відеозаписах, що надані суду. Розгляд адміністративної справи відбувався у повній відповідності з вимогами КУпАП. Під час розгляду справи в повній мірі враховано обставини порушення, особу порушника та накладено стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 127 КУпАП.
Сторони в судове засідання не з'явились, подали заяви про розгляд справи без їх участі.
Суд, дослідивши матеріали справи і встановивши фактичні обставини, дійшов наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що відповідно до оскаржуваної постанови, 06.04.2024 о 17 год 17 хв. проспект Броварський, КП 502 у м. Києві громадянин ОСОБА_1 виходив на проїздну частину поза межами пішохідного переходу в невстановленому місці на зауваження не реагував, чим порушив п. 4.7 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), та вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 127 КУпАП.
Ч. 1 ст. 127 КУпАП передбачає: непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху.
Позивач зазначає, що 06.04.2024 позивач разом зі своєю дружиною поверталися до м. Обухів з сімейного свята, що проходило в м. Бориспіль Київської області. На блокпості, що розташований у м. Києві, Деснянського р-н., Проспект Броварський, КП502 у Відповідача-1 виникли безпідставні сумніви для зупинки транспортного засобу в, якому перебував позивач ОСОБА_1 Інспектор патрульної поліції почав надумувати безпідставні звинувачення відносно водія, а саме дружини ОСОБА_1 та самого позивача. В момент винесення вищезазначеної постанови позивач перебував в салоні власного автомобіля на пасажирському сидінні, тому адміністративне стягнення передбачене ч.1 ст.127 КУпАП, не відповідає дійсності і не може бути застосоване до ОСОБА_1 , оскільки він не підпадає під перелік передбачений ч.1 ст.127 КУпАП
Позивач не погоджується з винесеною стосовно нього постановою та вказує, що жодного належного підтвердження допущення ним порушення вимог Правил дорожнього руху відповідачем у постанові не наведено та доказів цього також не надано.
Однак, суд не погоджується з позицією позивача, з огляду на наступне.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від відповідальності.
Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пішохід - особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в кріслах колісних без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу коляску чи крісло колісне.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, не створювати небезпечні умови для дорожнього руху.
Згідно до п. 1.1 ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху по всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закриті території тощо), повинні ґрунтувались на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.9 ПДР особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
За змістом ч. 1 ст. 127 КУпАП непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 4.7. ПДР пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.
Відповідно до п. 4.9. ПДР у місцях, де рух регулюється, пішоходи повинні керуватися сигналами регулювальника або світлофора. У таких місцях пішоходи, які не встигли закінчити перехід проїзної частини дороги одного напрямку, повинні перебувати на острівці безпеки або лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, а у разі їх відсутності - на середині проїзної частини і можуть продовжити перехід лише тоді, коли це буде дозволено відповідним сигналом світлофора чи регулювальника та переконаються в безпеці подальшого руху.
Відповідно до п. 4.14.(а) ПДР пішоходам забороняється: а)виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; б)раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід; в)допускати самостійний, без нагляду дорослих, вихід дітей дошкільного віку на проїзну частину; г)переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження; ґ)затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов'язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху; д)рухатися по автомагістралі чи дорозі для автомобілів, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку.
Відповідно до положення ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень, зокрема передбачених ч. 1 ст. 127 КУпАП.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або Свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, саме Відповідач за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю оцінив докази, а також врахував те, що він особисто бачив, що під час виконання своїх посадових обов'язків.
Згідно ст. ст. 72, 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення, що мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону України «Про Національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Такого ж висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд в своїй постанові від 11.06.2019 у справі № 379/78/19.
Інспектор діяв відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 та до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", таким чином зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення (оптичний диск).
Як вбачається із відеозапису на 09 хв. 26 сек. та на 23 хв. 54 сек. Позивач виходив на проїзну частину поза межами пішохідного переходу в невстановленому для цього місці на зауваження Інспектора не реагував.
Таким чином, враховуючи вище викладене Позивач скоїв адміністративне правопорушення, якого було притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченого ч.1 ст. 127 Кодексу України про адміністративні правопорушення до якого застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. 00 коп.
Інспектор в ході розгляду справи не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі.
Відповідно Позивачу було роз'яснено його права та обов'язки, що підтверджується Відеозаписом (11 хв. 36 сек.).
Таким чином, Інспектором було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених статтею 268 КУпАП при розгляді справи.
Інспектор діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а Постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкцією, отже позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ч.2 ст.121, 247, 251, 280, 283, 288, 293 КУпАП, ст.72, 74, 77, 139, 241-246, 257-262, 286 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 1 роти 1 батальйону полку-2 старшого лейтенанта Струка Віктора Миколайовича, Управління патрульної поліції у м. Києві про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В.Висоцька