Справа № 372/5849/23
Провадження № 2-481/24
21 травня 2024 року Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Проць Т.В.
при секретарі Лимаренко О.О.
за участю представника відповідача Базика О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування, третя особа Українська державна нотаріальна контора,-
В листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що її мати ОСОБА_4 та вітчим ОСОБА_5 уклали шлюб 15.06.1988 року, проживали разом та придбали земельну ділянку, де згодом побудували будинок. Вказаний житловий будинок належав ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого 25.11.2003 року Халеп'янською сільською радою. Земельна ділянка також належала ОСОБА_5 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 152131, виданого 17.10.2004 року Халеп'янською сільською радою. Після смерті ОСОБА_5 14.08.2022 відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку площею 0,1762 га та житловий будинок загальною площею 157,2 кв.м., житловою площею 21,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . 31.08.2022 року ОСОБА_4 звернулася із заявою про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті її чоловіка ОСОБА_5 до Української державної нотаріальної контори, де була зареєстрована спадкова справа за номером 69628594, номер у нотаріуса 84/2022. Однак ОСОБА_4 не встигла отримати Свідоцтво про право власності на свою частку у спільному майні та Свідоцтво про спадкування, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. 19.07.2023 року позивачка подала заяву про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 до Української державної нотаріальної контори, де була зареєстрована спадкова справа за номером 70960543, номер у нотаріуса 90/23. Під час реєстрації вказаної спадкової справи державний нотаріус Антонченко О.В. повідомила про те, що 03.06.2023 року нею була зареєстрована заява дочки ОСОБА_5 . ОСОБА_3 про прийняття нею спадщини. Позивачка вважає, що має право успадкувати та оформити нерухоме майно, що належало за життя ОСОБА_4 , а саме: 1/2 частину від земельної ділянки площею 0,1762 га та 1/2 житлового будинку загальною площею 157,2 кв.м., житловою площею 21,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, позивачка вказує, що ОСОБА_4 належить ще і 1/4 частка спадкового майна, як обов'язка для непрацюючого пенсіонера. Враховуючи вказане, позивачка просить суд визначити, що частка померлої ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на спадкове майно померлого ОСОБА_5 становила 1/2 частину та визнати за нею, ОСОБА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 право власності на 3/4 житлового будинку та земельної ділянки.
Ухвалою судді від 03.01.2024 року прийнято позовну заяву, відкрито загальне позовне провадження, витребувано копії спадкових справ ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , призначено у справі підготовче судове засідання.
21.02.2024 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідачки ОСОБА_3 - адвоката Базика О.П. в якому останній вказує, що твердження позивача про те, що ОСОБА_4 не встигла звернутися до нотаріуса для отримання свідоцтва про право власності на частку у їх спільному майні не заслуговує на увагу, оскільки 31.08.2022 року ОСОБА_4 подала заяву про прийняття спадщини за померлим ОСОБА_5 . Отже, вона мала час і можливість звернутися до нотаріуса для отримання свідоцтва про право власності на частку у їх спільному майні. Те, що ОСОБА_4 не звернулася з відповідною заявою до нотаріуса підтверджує той факт, що спірний будинок та земельна ділянка були особистою приватною власністю ОСОБА_5 . Зазначає, що спірний будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 був побудований ОСОБА_5 ще до укладення шлюбу з ОСОБА_4 , а отже він не може бути спільною сумісною власністю. Крім того, земельна ділянка площею 0,1762 га була одержана ОСОБА_5 на підставі рішення Халеп'янської сільської ради від 25.12.2003 року із земель державної власності в межах норм безоплатної приватизації. Таким чином, вказана земельна ділянка також є особистою приватною власністю ОСОБА_5 , а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
26.02.2024 року на адресу суду надійшла копія спадкової справи № 84/2022 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 та копія спадкової справи № 90/2023після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 21.03.2024 року закрито підготовчий розгляд справи, справу призначено до розгляду по суті.
02.05.2024 року витребувано в Української міської ради Обухівського району Київської області копію заповіту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
14.05.2024 року на адресу суду надійшла копія заповіту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В судове засідання позивач не з"явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність.
Предствник відповідача щодо задоволеня позовних вимог заперечив, з підстав наведених у відзиві на позов.
Представник третьої особи в судове засідання не з"явилась, в поданій заяві просила слухати справу у її відсутність.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.06.1988 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .
25.11.2003 року ОСОБА_5 , отримав Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 на житловий будинок загальною площею 157,2 кв.м., житловою площею 21,7 кв.м., форма власності - приватна.
На підставі рішення № 51,9-тої сесії 24 скликання Халеп'янської сільської ради від 25.12.2003 року ОСОБА_5 отримав 17.10.2004 року Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 152131.
На випадок своєї смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , склав заповіт, посвідчений 03.09.2010 року секретарем Виконавчого комітету Халеп'янської сільської ради Домбровською Г.А., відповідно до якого заповів все своє майно ОСОБА_3 .
Згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
31.08.2022 року ОСОБА_4 звернулася із заявою про прийняття спадщини за законом, що відкрилася після смерті її чоловіка ОСОБА_5 до Української державної нотаріальної контори, де була зареєстрована спадкова справа за номером 69628594, номер у нотаріуса 84/2022.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .
На випадок своєї смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , склала заповіт, посвідчений 16.03.2011 року секретарем Виконавчого комітету Халеп'янської сільської ради Домбровською Г.А. , відповідно до якого заповіла належний їй будинок з господарським будівлями та земельну ділянку в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 .
19.07.2023 року ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 до Української державної нотаріальної контори, де була зареєстрована спадкова справа за номером 70960543, номер у нотаріуса 90/23.
28.09.2023 року листом завідувача Української державної нотаріальної контори Бурову І.О. повідомлено про те, що заява про видачу свідоцтва на право власності на 1/2 частку спільного майна від ОСОБА_4 не надходила.
Статтею 22 КпШС України, чинним на час набуття подружжям майна, майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Чинним СК України також визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічне положення міститься і в ЦК України.
Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований; згідно з цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.
В судовому засіданні достеменно встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 набули житловий будинок та земельну ділянку в період перебування у шлюбі, тобто що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Доводи представника відповідача, що нерухоме майно є особистою приватною власністю ОСОБА_5 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи і спростовуються наявними у ній доказами.
Отже, з огляду на рівність часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1762 га та житловий будинок загальною площею 157,2 кв.м., житловою площею 21,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 частки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , як подружжя, є рівними та складають по 1/2 за кожним.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 7 лютого 2014 року частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
Чинне законодавство не надає нотаріусу права здійснювати виділ частки. Таким чином, у разі смерті одного з учасників права спільної сумісної власності, передусім необхідно визначити частку померлого у спільному майні, яка і буде об'єктом спадкування. Проте не всі співвласники мають право у безспірному нотаріальному порядку оформити свідоцтво про право на частку. Таким правом з усіх можливих учасників спільної сумісної власності згідно Закону України «Про нотаріат», Наказом Мінюсту «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 № 296/5, наділений лише другий з подружжя. Для цього нотаріус за місцем відкриття спадщини за заявою другого з подружжя, який пережив, видає свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя за правилами ст. 71 Закону України «Про нотаріат». Разом з тим, видачу нотаріусом свідоцтва про частку в спільному майні за заявою інших учасників спільної сумісної власності законодавство не передбачає, відтак слід припустити, що для успадкування частки у спільній сумісній власності після смерті іншого учасника спільної сумісної власності, крім подружжя, справа про визначення належної йому частки вирішуватиметься в суді.
Невизначеність часток у праві спільної сумісної власності позбавляє позивача можливості належним чином оформити свої спадкові права на земельну ділянку та житловий будинок, що належали померлій ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності.
Разом з цим, суд зазначає, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності.
Такого висновку щодо застосування зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 28 липня 2021 року у справі №346/5216 /18 (провадження № 61-3050cB21).
У порушення вищевказаних положень закону та всупереч релевантної практики Верховного Суду, позивач у позовній заяві просила визнати, що частка померлої ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно становила 1/2 частину, незважаючи на те, що ОСОБА_4 померла, тому відповідно до частини четвертої статті 25 ЦК України її цивільна правоздатність припинилася, що свідчить про неможливість визначення права власності на 1/2 частку спірного майна за померлою особою. Крім того, вказаний спосіб захисту не є ефективним у розумінні положень статті 16 ЦК України та не призведе до відновлення порушених прав позивача, за захистом якого він звернувся до суду.
Щодо спадкування після смерті ОСОБА_5 його частки у спільному сумісному майні яке мало б відбуватись за заповітом ОСОБА_3 , однак в силу положень ст.1241 ЦК України, якою визначено право непрацездатної вдови померлого ОСОБА_4 на обов"язкову частку у розмірі 1/4 частки від спадкового майна, частка відповідача становить 3/8 від цілого будинку та земельної ділянки.
Таким чином, суд дійшов висновку, що до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_4 входить 1/2 частка від земельної ділянки площею 0,1762 га та 1/2 житлового будинку загальною площею 157,2 кв.м., житловою площею 21,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , як половина у спільному сумісному майні подружжя та 1/8 частка вказаного майна, як обов"язкова частка у спадщині (сукупно 5/8 часток житлового будинку та 5/8 часток земельної ділянки).
Саме вказана частка і належить до спадкування за заповітом позивачем у справі.
Згідно зі ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, а тому у даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом визнання права власності у порядку спадкування, оскільки іншим шляхом захистити цивільне право позивача неможливо.
При цьому доводи представника відповідача, що матір позивача не звернувшись до нотаріальної контори після смерті свого чоловіка із заявою про отримання свідоцтва на право власності на частку у спільному майні подружжя відмовилась від такої частки, не заслуговують на увагу, оскільки на думку суду саме по собі не зверннення з відповідною заявою не є безумовною підставою для відмови від вкаазної частки, при цьому ОСОБА_4 також не вчинила жодних дій, які б це підтверджували, а лишила заповіт на вказне майно та зверталась з заявою про прийняття спадщини.
Керуючись ст. 3,4, 12,13, 81, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 право власності на 5/8 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 право власності на 5/8 часток земельної ділянки площею 0,1762 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 27 травня 2024 року.
Суддя Т.В. Проць