Справа № 369/8905/22
Провадження № 2/369/609/24
27.05.2024 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І. О.,
при секретарі Херенковій К.К.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлове-експлуатаційне об'єднання «Софія Київська» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті комунальних платежів,-
19 вересня 2023 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлове-експлуатаційне об'єднання «Софія Київська» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті комунальних платежів.
Свою вимогу позивач обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 лютого 2016 року.
Згідно з договором № 110/338 від 27 квітня 2016 року про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ ЖЕО «Софія Київська» останній зобов'язався надати послуги згідно договору за визначеним в договорі тарифом. Пункт 3. Договору визначає розмір тарифу за надані послуги. ОСОБА_1 відповідно до договору № 110/338 від 27 квітня 2016 року зобов'язалася відповідно п. 5. Договору оплачувати вказані послуги щомісяця в строк до 25 числа поточного місяця. Відповідно п. 11.1 Договору, Споживач зобов'язаний оплатити отримані послуги в установлений договором строк. Пункт 8 Договору передбачає, що споживач несе відповідальність згідно з законодавством і цим договором за: несвоєчасне внесення платежів за послуги шляхом сплати пені. Так, відповідно до розрахунку заборгованості, боржник повинен сплатити Товариству за період з листопада 2020 року по липень 2022 року суму в розмірі 5 840,20 грн. за утримання будинку.
Згідно з договором № 338110 від 27 квітня 2016 року про надання послуг з централізованого опалення постачання холодної води і водовідведення між ОСОБА_1 та ТОВ ЖЕО «Софія Київська», останній зобов'язався надати послуги згідно договору за визначеним в договорі тарифом. Пункт 5 Договору визначає розмір тарифу за надані послуги. У свою чергу ОСОБА_1 відповідно договору № 338110 від 27 квітня 2016 року зобов'язалася відповідно п. 9. Договору оплачувати вказані послуги щомісяця в строк до 25 числа поточного місяця. Відповідно п. 17.1. Договору, Споживач зобов'язаний оплатити отримані послуги в установлений договором строк. Пункт 14 Договору передбачає, що споживач несе відповідальність згідно з законодавством і цим договором за несвоєчасне внесення платежів за послуги шляхом сплати пені. Так, відповідно до розрахунку заборгованості, боржник повинен сплатити Товариству за період з листопада 2020 року по липень 2022 року суму в розмірі 3 355,85 грн. за холодне водопостачання та 9 554,84 грн. за послуги опалення.
У результаті цього за власником квартири виникла заборгованість за комунальні послуги (водо-, тепло- постачання та утримання будинку) в сумі 18 750,89 грн.
З моменту набуття права власності на квартиру відповідач отримує від позивача комунальні послуги, зокрема послуги з централізованого опалення, водопостачання, та утримання будинку від наданих послуг не відмовляється, та фактично споживає їх. Зазначені обставини, на думку позивача, дають підстави для висновків про те, що між позивачем і відповідачем, що є власником квартири АДРЕСА_1 , склалися договірні відносини щодо надання житлово-комунальних послуг, зокрема послуг з централізованого опалення, водопостачання та утримання будинку.
На підставі викладеного, просив суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об'єднання «Софія Київська» заборгованість по сплаті житлово-комунальних платежів за період з листопада 2020 року по липень 2022 року в сумі - 18 750,89 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 вересня 2022 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.
У встановлений законом строк сторони заперечень щодо такого порядку не заявили.
Відповідач пояснень по суті справи суду не надав, ухвалу суду про відкриття провадження разом з копією позовної заяви з додатками до неї не отримав. Вказана кореспонденція повернулась на адресу суду з відміткою працівника поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання». Причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 встановлено, що якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засідання яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із таких підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 лютого 2016 року, номер запису про право власності - 13261919.
Рішенням Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області №9 від 02 лютого 2021 року Про встановлення тарифів ТОВ ЖЕО «Софія Київська» на автономне виробництво та постачання теплової енергії вирішено встановити ТОВ ЖЕО «Софія Київська» тарифи на теплову енергію, її виробництво та постачання, послугу з постачання теплової енергії по категоріях споживачів відповідно до додатку №1, що міститься в матеріалах справи.
Згідно з договором № 110/338 від 27 квітня 2016 року про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення між ОСОБА_1 та ТОВ ЖЕО «Софія Київська», останній зобов'язався надати послуги згідно договору за визначеним в договорі тарифом. Пункт 5 Договору визначає розмір тарифу за надані послуги. Відповідно до п. 9. Договору ОСОБА_1 зобов'язалася оплачувати вказані послуги щомісяця в строк до 25 числа місяця, що настає за розрахунковим. Відповідно до п. 17.1. Договору, Споживач зобов'язаний оплатити отримані послуги в установлений договором строк.
Так, відповідно до розрахунку заборгованості за послуги опалення, боржник повинен сплатити Товариству за договором № 110/338 від 27 квітня 2016 року за період з листопада 2019 року по липень 2022 року суму в розмірі 9 554,84 грн. за опалення.
Відповідно до розрахунку заборгованості за послугою Холодне водопостачання, боржник повинен сплатити Товариству за договором № 110/338 від 27 квітня 2016 року за період з листопада 2020 року по липень 2022 року суму в розмірі 3 355,85 грн. за холодне водопостачання.
Згідно з договором № 110/338 від 27 квітня 2016 року про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ ЖЕО «Софія Київська» останній зобов'язався надати послуги згідно договору за визначеним в договорі тарифом. Пункт 2 Договору визначає, що виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Пункт 3 встановлює розмір щомісячної плати за надані послуги на дату укладення Договору. Відповідно до п. 5. Договору ОСОБА_1 зобов'язалася оплачувати вказані послуги щомісяця в строк до 25 числа поточного місяця.
Так, відповідно до розрахунку заборгованості, боржник повинен сплатити Товариству за надані послуги з утримання будинку за період з листопада 2020 року по липень 2022 року суму в розмірі 5 840,20 грн..
У результаті несвоєчасної оплати за комунальні послуги за власником квартири виникла заборгованість за комунальні послуги (водо-, тепло- постачання та утримання будинку) у розмірі 18 750,89 грн..
Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон).
Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник (ч. 1 ст. 6 Закону). Відповідно до статті 1 Закону Виконавцем комунальної послуги є суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (п. 2 ч. 1 Закону), споживачем житлово-комунальних послуг (далі - споживач) є індивідуальний або колективний споживач (п. 13 ч. 1 Закону).
Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками (п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 ЦК України).
Частина 1 ст. 13 Закону передбачає, що Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).
Частина 1 ст. 9 Закону передбачає, що Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 10 Закону Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає: 1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем; 2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо боржник не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, за правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 лютого 2016 року.
ТОВ ЖЕО «Софія Київська» надає споживачу послуги з централізованого опалення, водопостачання та утримання будинку безперебійно та належної якості. Претензій з боку споживача щодо неякісного надання послуг не надходило. Розрахунки за спожиті комунальні послуги проводилися відповідно до тарифів затверджених Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та розпорядженням КМДА.
ОСОБА_1 з моменту набуття права власності на квартиру отримує від позивача комунальні послуги, зокрема послуги з централізованого опалення, водопостачання, та утримання будинку від наданих послуг не відмовляється, та фактично споживає їх.
Таким чином, відповідач, як власник квартири, відповідно до вимог закону зобов'язана своєчасно і в повному розмірі вносити плату за надані житлово-комунальні послуги.
Звертаючись до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, позивач посилається на те, що відповідач зазначених вимог закону, які покладають на неї обов'язок своєчасно і в повному розмірі вносити плату за надані житлово-комунальні послуги, не дотримувалася, не виконувала обов'язки, щодо оплати коштів за комунальні послуги, в результаті чого, у неї утворилася заборгованість за житлово-комунальні послуги перед позивачем, розмір якої становить 18 750,89 грн..
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача за комунальні послуги за період з листопада 2020 року по липень 2022 року перед позивачем становить - 18 750,89 грн..
Відповідачем не надано доказів того, що ним у повному обсязі виконано зобов'язання та сплачено кошти за надані йому послуги.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи з того, що відповідач не вносила плату за надані житлово-комунальні послуги у період з листопада 2020 року по липень 2022 року, що привело до виникнення заборгованості, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті ним житлово-комунальні послуги.
Щодо витрат, пов'язаних із розглядом справи на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/200 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
А відтак Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача адвокатом Денисенком Є.В. на підтвердження надання правничої допомоги надано ордер про надання правничої (правової) допомоги Серія КС №427972, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України та акт виконаних робіт згідно з Договору №21 від 02 вересня 2020 року Водночас до матеріалів справи не додано Договір про надання правничої допомоги №21 від 02 вересня 2020 року. За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на правову допомогу з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об'єднання «Софія Київська» у розмірі 2 000, 00 грн.
Таким чином, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об'єднання «Софія Київська» підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 18 750,89 грн., яка заявлена позивачем до стягнення.
З урахуванням задоволення позовних вимог, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 481,00 гривні.
Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.15, 16, 322, 509, 525, 526, 610, 611, 625-629 ЦК України, ст.ст.10, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об'єднання «Софія Київська» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті комунальних платежів- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об'єднання «Софія Київська» заборгованість по сплаті комунальних платежів за період з листопада 2020 року по липень 2022 року у розмірі 18 750 (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 89 (вісімдесят дев'ять) коп. та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну ) грн. 00 коп.
У решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об'єднання «Софія Київська», код ЄДРПОУ: 39018680, адреса місцезнаходження: 08160, Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Горького, 5-В.
Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя І.О. Фінагеєва