29 листопада 2007 р.
№ 32/170
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
суддів:
Кочерової Н.О.
Рибака В.В.
Черкащенка М.М.
розглянув
касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю"Енка"
на постанову
від 04.09.2007
Донецького апеляційного господарського суду
у справі
№ 32/170
господарського суду Донецької області
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Енка"
до
про
товариства з обмеженою відповідальністю "Союз 2000"
стягнення суми попередньої оплати та штрафних санкцій в сумі 361 746 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Новожилов Є.О. дов. від 02.04.2007
від відповідача не з'явилися
В квітні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Енка" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Союз 2000" про стягнення 361 746 грн., з яких 328 860 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 32 886 грн. штрафу за прострочення поставки товару.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідно до укладеного між сторонами контракту № DBA\PC\001 від 14.06.06 відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу до 05.07.2006 готові бетонні палі довжиною 5 м у кількості 700 штук по ціні 783 грн. за одиницю, загальною вартістю 584 100 грн. Позивач свої обов'язки виконав у повному обсязі, сплативши відповідачу 100 % попередню оплату в сумі 584 100 грн., проте. відповідач свої обов'язки виконав не в повному обсязі, поставивши позивачу 280 одиниць паль довжиною 5 м на загальну суму 219 240 грн., при чому з порушенням строків, встановлених контрактом. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за контрактом та керуючись п. 3 ст. 612 ЦК України позивач просить повернути суму попередньої оплати, на яку не було поставлено палі, а саме 328 860 грн.
Оскільки термін прострочення поставки паль по контракту істотно перевищує 10 днів загальний розмір штрафу складає 10% - 32 886 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 26.06.2007 (суддя Сковородіна О.М.) позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Союз 2000" попередню оплату в сумі 328 860 грн., штраф в сумі 32 886 грн., витрат на послуги адвоката в сумі 26 000 грн., витрати з державного мита в сумі 3 617,46 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
Задовольняючи позов господарський суд виходив з обґрунтованості позовних вимог
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2007 (судді: Діброва Г.І. -головуючий, Дзюба О.М., Стойка О.В.) рішення скасовано.
Припинено провадження у справі.
Скасовуючи рішення і припиняючи провадження у справі на підставі п.1 ст. 80 ГПК України апеляційний господарський суд виходив з того, що арбітражне застереження є обов'язковою умовою зовнішньоекономічного контракту, у зв'язку з чим господарський суд не має можливості розглянути спір по суті, оскільки сторони в пункті 12 Контракту № DBA\PC\001 від 14.06.06 погодились, що в процесі розгляду та вирішення спору буде застосований Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, м. Київ.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю"Енка" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення господарського сулу залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій України" передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, які виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 41 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом, та справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно з частиною 1 статті 21 цього Кодексу сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Враховуючи, що сторонами у даній справі є юридичні особи (ТОВ "Енка" та ТОВ "Союз 2000"), а існуючий між цими особами спір щодо стягнення суми попередньої оплати та штрафних санкцій по договору носить господарський характер, у суду другої інстанції, не було законних підстав для застосування п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, як підстави припинення провадження у справі.
Скасовуючи рішення господарського суду апеляційний господарський суд виходив з того, що суд першої інстанції, розглянувши спір по суті, порушив правила підвідомчості, передбачені ст. 12 ГПК України.
Проте, з цим висновком погодитися не можна, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2006 між товариством з обмеженою відповідальністю “Енка» (Підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Союз 2000» (Продавець) укладено контракт № DVA/PC/001, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу готові бетонні палі довжиною 5м. у кількості 700 штук за ціною 783 грн. за одиницю, загальною вартістю 584100,00грн.
Господарськими судами встановлено, що засновником та учасником позивача є одна юридична особа - "ЕНКА ІНШААТ ВЕ САНАЙІ АНОНІМ ШІРКЕТІ" (Турецька республіка), що є юридичною особою згідно з чинним законодавством Турецької республіки. Відповідно до п.1 ст.3 Статуту позивача, Товариство відноситься до категорії підприємств з іноземними інвестиціями та здійснює свою діяльність на основі положень чинного законодавства України з урахуванням норм, що встановлені міжнародними договорами, учасниками яких є Україна та Турецька республіка.
Згідно пункту 12 Контракту № DVA/PC/001 від 14.06.06 сторони погодили, що будь-який спір, що витікає з даного Контракту або пов'язаний з ним, що містить питання, які пов'язані з його існуванням, законністю або припиненням дії, має бути передано на розгляд та остаточне вирішення у Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України, м. Київ.
Частиною другою статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.
У частині першій статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода визначається як угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
Відповідно до частини першої статті 8 цього Закону суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Статтею 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" закріплено, що підсудність судам справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у ст. 76 цього Закону.
Враховуючи положення вказаних законів, а також відсутність заперечень з боку сторін про розгляд справи саме в господарському суді, у апеляційного господарського суду не було законних підстав для припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
За таких обставин постанова Донецького апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а справа передачі до суду другої інстанції для розгляду по суті.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю"Енка" задовольнити частково.
Постанову від 04.09.2007 Донецького апеляційного господарського суду скасувати.
Справу № 32/170 направити до суду другої інстанції для здійснення апеляційного провадження.
Головуючий Н.Кочерова
Судді: В.Рибак
М.Черкащенко