Справа № 366/725/24
Провадження № 1-кп/366/156/24
Іменем України
27 травня 2024 року Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 за участю сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків кримінальне провадження № 12024111150000121 від 22.01.2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стещино, Поліського району Київської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, не інвалід, не депутат, не одружений, утриманців не має, перебивається тимчасовими підробітками, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, -
Відповідно до розстановки особового складу ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, поліцейський СРПП ВП № 1 Вишгородського РУП ОСОБА_5 та інспектор ОСОБА_6 , в період часу з 08 години 21.01.2024 року по 08 годин 22.01.2024 року, на службовому автомобілі марки РЕНО ДОКЕР, р. н. НОМЕР_1 , перебували на добовому чергуванні, на дільниці реагування 109.
Так, 21.01.2024 року, приблизно о 13:18, поліцейський СРПП ВП № 1 Вишгородського РУП ОСОБА_5 та інспектор ОСОБА_6 перебуваючи на узбіччі АДРЕСА_3 , зупинили автомобіль марки ВАЗ 21070 д. н. з. НОМЕР_2 , для перевірки документів. Під час спілкування з водієм автомобіля марки ВАЗ 21070 д. н. з. НОМЕР_2 - ОСОБА_4 , 1999 року народження, працівники поліції виявили у останнього ознаки наркотичного сп'яніння та запросили до службового автомобіля для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Однак, ОСОБА_4 усвідомлюючи настання негативних для нього правових наслідків за вчинене ним адміністративне правопорушення. у тому числі накладення штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, з метою уникнення адміністративної відповідальності, приблизно о 13:38, вирішив надати працівникам поліції, які є службовими особами правоохоронного органу, неправомірну вигоду, за не складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та не притягнення у майбутньому до адміністративної відповідальності.
Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, ОСОБА_4 о 13 годині 47 хвилин, відкрито поклав на підлогу під гумовий килим з боку водійського сидіння службового автомобіля неправомірну вигоду у розмірі 1000 (одна) тисяча гривень: 1 купюру номіналом 500 гривень (серії СБ № 8589493), 2 купюри номіналом 200 гривень (серії ЗБ № 5719905; серії ЕЗ № 7022517), 1 купюру номіналом 100 гривень (серії АБ № 5773180), тим самим надав неправомірну вигоду службовим особам, за вчинення в його інтересах дій, з використанням наданого їм службового становища.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у наданні неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою, в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення. передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 369 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, запевним, що у майбутньому більше не вчинятиме подібних дій.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд дослідив лише письмові матеріали, що характеризують особу обвинуваченого; постанову про визнання речових доказів; речові докази.
Інші докази, здобуті в ході досудового слідства не досліджувались в судовому засіданні, у зв'язку з визначенням порядку та об'єму дослідження доказів, передбаченому ч. 3 ст. 349 КК України, оскільки свідчення ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення та ніким не оспорюються.
Так, будучи допитаним як обвинувачений, ОСОБА_4 повністю підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті.
Так, згідно наданих характеристик за місцем проживання, обвинувачений ОСОБА_4 характеризується позитивно, скарг на його поведінку не надходило, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, працює хоч і неофіційно, не одружений, дітей не має, в силу вимог ст. 89 КК України раніше не судимий.
Так, вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена, а його умисні дії кваліфіковано вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 369 КК України, як надання неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою, в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.
Обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, сімейний та майновий стан.
При визначені виду і міри покарання обвинуваченому суд приймає до уваги ступінь і характер скоєного злочину, його особу, обставини, які пом'якшують його покарання, відсутність обставин, які б обтяжували покарання, його вік, майновий та сімейний стан, а тому вважає, що йому слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальних витрат немає.
Вирішуючи питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, а саме грошових коштів: 1 купюра номіналом 500 гривень (серії СБ № 8589493), 2 купюри номіналом 200 гривень (серії ЗБ № 5719905; серії ЕЗ № 7022517), 1 купюра номіналом 100 гривень (серії АБ № 5773180), з урахуванням того, що такі призначалися (використовувалися) обвинуваченим як засіб вчинення кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне застосувати спеціальну конфіскацію на підставі п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченому не застосовано.
Керуючись ст. ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд-
ОСОБА_4 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу, у розмірі 1000 (однієї) тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що у перерахунку становить 17000 (сімнадцять) тисяч гривень.
Запобіжний захід не обирався та підстави для його обрання відсутні.
Цивільний позов не заявлений.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази: грошові кошти у сумі 1000 (одна) тисяча гривень: 1 купюра номіналом 500 гривень (серії СБ № 8589493), 2 купюри номіналом 200 гривень (серії ЗБ № 5719905; серії ЕЗ № 7022517), 1 купюра номіналом 100 гривень (серії АБ № 5773180), які зберігаються в матеріалах кримінального провадження - конфіскувати в дохід держави.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Згідно ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Суддя ОСОБА_7