27 листопада 2007 р.
№ 39/460-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача
- не з'явився,
відповідача
- Бондаренко О.В.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
ТОВ “ТГ “Планета»
на рішення
від 11.09.2007 господарського суду Дніпропетровської області
у справі
№39/460-07
за позовом
ТОВ “ТГ “Планета»
до
ВАТ “Мода-Сервіс»
про
спонукання до виконання зобов'язань
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2007 (суддя Ліпинський О.В.) в позові відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
ТОВ “ПГ “Планета» в поданій касаційній скарзі просить рішення скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції ч.5 ст.267 ЦК України. Зокрема, скаржник вважає, що суд повинен був ретельно зважити причини пропуску позовної давності, наведені у заяві про відновлення строку позовної давності.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом та заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення -залишенню без змін з наступних підстав.
Відмовляючи в позові суд виходив з того, що:
12.05.2003 року між ВАТ “Мода-Сервіс» (надалі - відповідач) та ТОВ з ТГ “Торгова група “Планета», правонаступником якого являється ТОВ “Торгова група “Планета» (надалі - позивач), було підписано протокол про наміри, згідно якого Відповідач прийняв на себе зобов'язання продати, попередньо затвердивши проект договору купівлі-продажу загальними зборами акціонерів ВАТ “Мода-Сервіс» у березні 2004 року, а Позивач прийняв на себе зобов'язання купити, попередньо оформивши введення в експлуатацію після проведеної ним реконструкції, нежитлові приміщення, розташовані в правому крилі будівлі Будинку побуту “Центральний» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 3, загальною площею 746,90 кв.м., які на момент укладення даного протоколу, знаходяться у Позивача в довгостроковій оренді згідно договору № 325 від 25.11.2002.
Згідно п.2 Протоколу сторони погодили ціну об'єкта в розмірі 712500 грн. 00 коп.
Обов'язковою умовою угоди купівлі-продажу об'єкта сторони визначили проведення ремонту дренажної системи Будинку побуту “Центральний» та підтримання її у робочому стані за рахунок Позивача.
Відповідно до п.4 Протоколу договір купівлі-продажу мав бути вчинений не пізніше 03.05.2004р.
Загальними зборами акціонерів ВАТ “Мода-Сервіс» (протокол № 10 від 25.03.2004) було прийнято рішення продати частину нежитлової будівлі Будинку побуту “Центральний» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 3, у літ. А-3-9 ІІ та ІІІ поверхи правого крила за ціною 850000 грн.
09.11.2004 року позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо необхідності виконання умов протоколу про наміри та просив повідомити про точний строк і місце оформлення угоди купівлі-продажу, однак, зазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом ст.256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Як вбачається зі змісту протоколу про наміри від 12.05.2003 (п.4), договір купівлі-продажу мав бути укладений сторонами не пізніше 03.05.2004р.
Таким чином, право вимоги спонукання відповідача продати об'єкт нерухомості, передбачений умовами протоколу про наміри від 12.05.2003, виникло у позивача 13.05.2003 року.
З даним позовом позивач звернувся до суду 12.07.2007 року, тобто поза межами загального строку позовної давності.
Відповідачем по справі до винесення рішення суду було заявлено про застосування судом строку позовної давності.
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частиною 5 ст.267 ЦК України встановлено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позивачем подано заяву про відновлення строку позовної давності, яку мотивовано неможливістю у встановлений строк подати дану позовну заяву через відсутність відмови ВАТ “Мода-Сервіс» продати нерухомість у відповідності до умов протоколу про наміри від 12.05.2003.
Суд не визнав поважною причиною пропуску позовної давності обставину відсутності у позивача відмови ВАТ “Мода-Сервіс», оскільки зазначена обставина ніяким чином не могла бути перешкодою для звернення з позовом у межах встановленого строку позовної давності, адже, наявність такої відмови не є обов'язковою для звернення з відповідним позовом.
Про наведене також свідчить те, що відсутність відмови відповідача у продажу майна не стала перешкодою для звернення позивача з даним позовом після спливу встановленого строку позовної давності.
Колегія погоджується з висновком суду про пропуск позивачем строку позовної давності при пред'явленні позову та обумовлену цим наявність передбачених ч.4 ст. 267 ЦК України підстав для відмови в позові з огляду на таке.
Обізнаність позивача з порушенням своїх прав на купівлю нежилих приміщень в травні 2004 року випливає з п.4 підписаного між сторонами протоколу про наміри від 12.05.2003, згідно якого договір купівлі-продажу мав бути вчинений не пізніше 03.05.2004р.
Отже, позивач, як учасник спірних правовідносин, відповідно до ст.261 ЦК України знав та зобов'язаний був дізнатися з 04.05.2004 року про порушення своїх прав, проте, з позовом у даній справі звернувся тільки 12.07.2007 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем.
Окрім того, факт спливу позовної давності не заперечується позивачем.
Водночас, колегія не може прийняти до уваги одні лише доводи скаржника щодо поважності причин пропуску ним строку позовної давності, наведених у заяві про відновлення цього строку, в обгрунтування неправильного застосування судом ч.5 ст.267 ЦК України, оскільки згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, касаційна інстанція не вправі встановлювати правильність обчислення судами попередніх інстанцій строку позовної давності, визначати початок та закінчення перебігу цього строку, встановлювати наявність чи відсутність поважних причин пропуску строку позовної давності тощо.
Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при касаційному перегляді судових рішень у справах, пов'язаних із застосуванням позовної давності(постанова ВСУ від 05.10.2004 у справі №6/195-03).
Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115, 1117, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2007 у справі №39/460-07 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ “ТГ “Планета» - без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун