Справа № 361/9746/23
Провадження № 3/361/152/24
20.05.2024
Іменем України
20 травня 2024 року м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Мохов Є.І., розглянувши адміністративні справи, що надійшли від начальника сектору адміністративної практики Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючогоЧернігівська АДРЕСА_1 ,
- за вчинення правопорушень, передбачених частиною першою статті 130, статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),-
10 листопада 2023 року постановою судді Броварського міськрайонного суду Київської області справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130, статтею 124 КУпАП об'єднані в одне провадження, справі призначено єдиний унікальний номер.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 446880 від 21 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 о 16 годині 21 жовтня 2023 року по вулиці С.Петлюри, в м. Бровари, Київської області, керуючи автомобілем марки «Renault Megane Scenic», д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не переконався що це буде безпечно, не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль марки «Opel ASTRA»,д.н.з. НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 обвинувачується у порушенні вимог п.10.11 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження, водії та інші учасники дорожнього руху не постраждали, за що передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 о 16 годині 21 жовтня 2023 року по вулиці С.Петлюри, в м. Бровари, Київської області, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД
№ 446879 від 21 жовтня 2023 року, керував автомобілем марки «Renault Megane Scenic», д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного спяніння. Оглядна стан алкогольного спяніння проводився за допомогою приладу Драгер 6820 прилад АRLS 0209. Проба позитивна - 2.53 проміле, в присутності двух свідків. Вказаними діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9 -а ПДР України, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення пояснив, що допустив наїзд з необережності на припаркований автомобіль, на час проходження перевірки на стан алкогольного сп'яніння був у тверезому стані.
Суддя, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов такого висновку.
Згідно з вимогами статті 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.
У відповідності з положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Щодо адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, то суд дійшов такого висновку.
Практикою Європейського суду з прав людини наголошується на дотриманні органами державної влади або уповноваженими службовими особами встановленої законом процедури притягнення особи до юридичної відповідальності. Невід'ємний елемент права особи на справедливий суд унормовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, будь-яке відхилення від встановленого порядку є порушенням та не може гарантувати застосування до особи справедливих правових заходів закладених в нормах чинного законодавства.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Пунктом 7 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у тому числі, у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, згідно з частиною другою якої, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, днем вчинення правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 є 21 жовтня 2023 року, таким чином, на день розгляду справи в суді, строки притягнення до адміністративної відповідальності, сплинули.
Виключення провадження у справах про адміністративне правопорушення у зв'язку зі спливом строків, передбачених статтею 38 КУпАП, є формою вираження відмови держави від притягнення особи до адміністративної відповідальності, а метою останньої є доведення вини. Отже, поєднання закриття справи із одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями. Дана норма є імперативною і не передбачає обов'язку суду визначати питання вини особи за межами строку, передбаченого статтею 38 КУпАП.
Прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З урахуванням вищезазначеного, суд позбавлений процесуальної можливості досліджувати докази та вирішувати питання про винуватість або невинуватість ОСОБА_1 , а провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП.
Щодо адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, то суд дійшов такого висновку.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (стаття 9 КУпАП). Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Відповідно до диспозиції частини четвертої статті 130 КУпАП відповідальність передбачена нею настає за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне порушення є в тому числі своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного .правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст.251 КУпАП.
Суд відповідно з приписами ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції в повній мірі не дотримані з огляду на наступне.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the I'nitedKingdom). п.161. Series А заява № 25).
Відповідно до п.7 Розділу II «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, шо знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452Г735 від 09.11.2015 року, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Згідно результатів огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820» в організмі останнього було виявлено алкоголь 2,53 %о.
Інструкцією з експлуатації газоаналізатору " Alcotest 6820" визначено, що умовою правильної роботи приладу є суворе дотримання вимог, що наведені у розділі "Інтервали технічного обслуговування". Розділом "Інтервали технічного обслуговування" передбачені інтервали технічного обслуговування приладу - перевірка калібровки, яка має проводитися не рідше ніж кожних шість місяців.
Поряд з цим, порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння затверджений спільним Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року "Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1413/27858 від 11 листопада 2015 року.
Пунктами 1-7 розділу II Інструкції передбачено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (п.1). Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (п. 3). Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (п.5). Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків (п.6).
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно- правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.
Як вже було вказано вище - Інструкцією з експлуатації газоаналізатору " Alcotest 6820" Розділом "Інтервали технічного обслуговування" передбачені інтервали технічного обслуговування приладу - перевірка калібровки не рідше ніж кожні шість місяців.
Таким чином, як вбачається із матеріалів провадження огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 проводився 21.10.2023 року за допомогою газоаналізатору Drager " Alcotest 6820" серійний номер АRLJ 0209, востаннє цей прилад проходив калібрування 23 лютого 2023 року, тобто з порушенням встановленого в інструкції шестимісячного строку.
Це має суттєве значення для встановлення фактичних обставин справи й винесення законного рішення, оскільки порушення строку калібрування вимірювального приладу ставить під сумнів його результати, в той час як інші докази на підтвердження керування ОСОБА_1 транспортного засобу в стані алкогольного сп'яніння матеріали справи не містять.
Згідно з вимогами ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, вважаю, що направлені до суду матеріали та їх аргументація, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є сумнівними, відповідно наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Суддя зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Суд не може прийняти відеозапис доданий до протоколу, оскільки останній не зазначений в протоколі як доказ, отже такий доказ неможливо вважати допустимим.
Отже, суддя, при встановлених у судовому засіданні усіх обставинах даної справи про адміністративне правопорушення, у їх сукупності, дійшов висновку, що направлені до Броварського міськрайонного суду Київської області адміністративні матеріали відносно
ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП та їх аргументація у цілому не підтверджують наявність у його діях складу наведеного адміністративного правопорушення, а відтак є сумнівними.
В силу положень статті 251 КУпАП суд позбавлений права самостійно збирати докази, позаяк обов'язок щодо збирання доказів, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, які тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі Аллене де Рібемон проти Франції від 10 лютого 1995 року підкреслив, що принцип презумпції невинуватості порушується, «якщо суд оголосить обвинуваченого винним, коли його вина не була попередньо доведена».
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
Відповідно до практики застосування Європейським судом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо передбачені санкції за скоєне правопорушення є достатньо суворими, правопорушення має природу кримінального злочину і судовий розгляд має відповідати принципу справедливості. Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження. Суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, та мінімальний розмір штрафу, визначений у частині другій статті 53 КК України, а також передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортним засобом.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Відповідно до пункту першого статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
За даних обставин, вважаю, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності слід закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Керуючись пунктами 1, 7 частини першої статті 247, частиною першою статті 256, статтями 283-285 КУпАП, суддя-
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130, статтею 124 КУпАП закрити.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП закрити на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Є.І.Мохов