Справа № 358/461/24 Провадження № 2/358/423/24
27 травня 2024 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області у складі головуючого судді Лебединець Г.С., секретар судового засідання Ведмеденко І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-
В березні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини. Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до повноліття сина.
Позов мотивований наступним. 10.03.2022 позивач та відповідач у справі зареєстрували шлюб. Мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні відносини не склалися і тривалий час між ними фактично припинені шлюбні відносини, припинили спільне проживання на ведення спільного господарства. Оскільки батьки зобов'язані утримувати дитину та забезпечувати належний рівень життя просить стягнути з відповідача аліменти на утримання сина. Зазначає, що одна не може забезпечити такий рівень та має ще сина 2018 року народження від першого шлюбу.
Ухвалою судді від 12.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
01.05.2025 до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі. Зазначає, що відповідач проживає з дітьми в одному будинку, матеріально забезпечує сина та сина позивача від першого шлюбу; купує їм одяг, готує їжу, прибирає та проводить час. Вважає, що небезпечно залишати дітей проживати наодинці з позивачем. Остання не виконує свої батьківські обов'язки та веде аморальний спосіб життя, а саме вживає алкоголь. Оскільки стягнення аліментів здійснюється виключно з того з батьків, хто проживає окремо від дитини, вимога про стягнення аліментів не підлягає задоволенню. Крім того, на переконання відповідача, у разі задоволення позову, аліменти будуть витрачатися не за цільовим призначенням, а для задоволення особистих потреб позивача. У відношенні позивача, також, був складений адміністративний протокол за ч.1 ст.173-2 КУпАП. В разі задоволення даного позову відповідач, керуючись висновками інспекційних відвідувань органу опіки та піклування, які очевидно встановлять нецільове використання аліментів, буде змушений звернутися до суду з позовом про встановлення факту недоцільного використання аліментів та внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України. Однак штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим. На переконання відповідача, мета позову - задоволення власних потреб позивача.
06.05.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що незважаючи на проживання з відповідачем в одному будинку, вони не проживають як сім'я. Вона та відповідач не ведуть спільного господарства, кожен купує їжу та товари побутового призначення та для обслуговування окремо сам для себе. Нею щодня витрачаються кошти на придбання продуктів харчування для обох синів та здійснюються інші витрати для забезпечення нормальної життєдіяльності дітей, утримання будинку та інші побутові витрачання коштів. Щодо долучених відповідачем копій фотознімків приміщення на підтвердження факту неналежного виховання дітей зазначає, що з даних зображень неможливо встановити, що це за приміщення, кому належить, хто проживає. Крім того, оскільки вона працює, відповідач має можливість влаштувати у її відсутність безлад у будинку. Відповідач, також притягався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства у відношенні неї. Щодо наданих відповідачем скріншотів на оплату комунальних послуг зазначає, що вони не містять електронного підпису та сплата комунальних послуг не стосується предмету даного позову. Щодо чеку з аптеки зазначає, що він не підтверджує факт купівлі ліків саме для їх сина, а щодо чеків на купівлю одягу та взуття - зазначений в чеку товар не призначений за розміром та маркуванням для дитини 2-річного віку. Твердження відповідача про нецільове витрачання коштів є надуманим та передчасним. Позовні вимоги просить задовольнити.
21.05.2024 до суду надійшли заперечення від представника відповідача на відповідь на відзив. Представник відповідача зазначає, що сторони у справі проживають в одному будинку, відповідач повністю забезпечує сім'ю продуктами харчування, сплачує комунальні послуг, виховує дітей. Позивачем не надано доказів окремого проживання з батьком дитини. Стягнення аліментів здійснюється виключно з того з батьків, хто проживає окремо від дитини, тому вимога про стягнення з відповідача аліментів не підлягає задоволенню.
Суд, дослідив матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що сторони у справі перебувають у зареєстрованому шлюбі з 10.03.2022 року (свідоцтво серія НОМЕР_1 ) та мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво серія НОМЕР_2 ).
Згідно Витягу з реєстру територіальної громади та Витягу про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, відповідач ОСОБА_2 мешкає за однією адресою з позивачем та дітьми: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що не зважаючи на проживання в одному будинку з відповідачем, вони не ведуть спільного господарства, не проживають однією сім'єю, мають окремі бюджети та вона самостійно несе витрати на утримання дітей.
Відповідач вказує, що вони мешкають в одному будинку, він, також, здійснює витрати на свого сина, тому просить відмовити у задоволенні позову через не доведеність факту окремого проживання та можливого нецільового використання коштів в разі задоволення позову.
У статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Раду Української PCP від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ та набрала чинності для України з 27 вересня 1991 року, закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 названої Конвенції, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
Статтею 51 Конституції України проголошено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Тобто, держава визнає захист прав і свобод дитини одним з пріоритетів своєї політики та гарантує дитині рівень життя, необхідний для гармонійного розвитку.
У частині 8 статті 7 СК України зазначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Разом із тим, обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України.
Згідно частини 2 статті 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини 1, 2 статті 155 СК України).
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У частині 3 статті 181 СК України, зазначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
У частині 1 та 2 статті 182 СК України визначено, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
У частинах 1-3 статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Положеннями частини 1 статті 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно статті 12 Закону України "Про охорону дитинства", на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Суд враховує, що позивач по справі має ще одного сина від попереднього шлюбу, має у власності нерухоме майно, та саме на неї покладений тягар утримання цього майна відповідно до ст.322 ЦК України, що свідчить про наявність потреби в допомозі відповідача на утримання спільного сина.
Щодо доводів відповідача про проживання за однією адресою із позивачем та дитиною, суд зазначає, що обов'язок батьків утримувати дитину не залежить від того, чи проживає батько окремо чи разом із дитиною, тому не вбачає, що дана обставина є підставою для відмови у позові.
Щодо наданих відповідачем чеків на придбання одягу та ліків, сплату електроенергії та газу, суд зазначає, що здійснення вказаних платежів не звільняє його від обов'язку утримувати свою дитину.
Доказів щодо ухилення позивача від виховання та утримання дитини матеріали справи не містять. Притягнення сторін у справі до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства лише свідчить про наявність між ними напружених відносин та відсутності взаємопорозуміння, що стало підставою для звернення позивача (за даним позовом) до суду із позовом про розірвання шлюбу.
Доводи відповідача про задоволення власних потреб позивача та можливе нецільове використання коштів зі плати аліментів є передчасними.
Щодо доводів відповідача про неприпустимість штучного подвоєння судового процесу, суд зазначає, що обставини справи, на яку посилається представник відповідача - №916/1415/019 не є релевантними обставинам даної справи, тому висновки суду касаційної інстанції не підлягають застосуванню.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача аліментів на утримання сина в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дитиною повноліття.
При цьому суд враховує матеріальний стан відповідача, який офіційно працевлаштований, відсутності у нього інших осіб, яких він зобов'язаний утримувати.
Такий розмір аліментів не є надмірним та є об'єктивним з огляду на вимоги закону щодо прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та принципу рівності батьків в утриманні дитини, відповідає встановленим судом обставинам справи, наданим доказам та вимогам СК України.
В порядку ст.141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 211,20 грн, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України,-
Позовні вимоги - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 20.03.2024 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір в сумі 1 211,20 грн. на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: суддя Г. С. Лебединець