Справа № 357/7379/24
1-кп/357/797/24
24 травня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши в м. Біла Церква, у порядку спрощеного провадження, у відкритому судовому засіданні, без виклику учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024116030000357, яке внесене до ЄРДР 15 травня 2024 року стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Магдебург Федеративна Республіка Німеччина, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,
учасники кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_4 ,
потерпілий - ОСОБА_5 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
захисник - адвокат ОСОБА_6 , установив таке.
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
14 травня 2024 приблизно о 21 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи на оптовій базі, а саме поблизу складського приміщення, яке розташоване по АДРЕСА_3 , маючи умисел на незаконне проникнення до іншого володіння особи, діючи умисно і протиправно, без згоди потерпілої ОСОБА_5 , всупереч положенням ст. 30 Конституції України, згідно якої не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду, шляхом відкриття дверей, а саме - ключем, який був захований під камінцем, який лежав на бетонній підлозі поруч із вхідними дверима до цього приміщення, незаконно та безпідставно проник до належного ОСОБА_5 нежитлового приміщення, що знаходиться в приміщенні адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , яке перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_5 , де перебував там до прибуття працівників поліції.
Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до іншого володіння особи.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 349 КПК України, допит обвинуваченого не здійснювався.
Згідно із ч. 2 ст. 382 КПК України, замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнає: щире каяття.
Обставини передбачені ч. 1 ст. 67 КК України, прокурором не заявлялися.
Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, якщо у обвинувальному акті прокурором не заявлені обставини, які обтяжують покарання, суд позбавлений можливості їх установлювати на власний розсуд, оскільки це погіршує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Мотиви призначення покарання.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 373 КПК України, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно із ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до практики Верховного Суду, що міститься в постанові від 23 червня 2020 року, у справі № 171/8/17, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення повинна враховуватися судом як загальна засада призначення покарання не лише на підставі належності відповідного правопорушення до певного виду (ст. 12 КК України), але і з обов'язковим урахування конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України є кримінальним проступком, за вчинення якого карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
Отже, зважаючи на ступінь тяжкості та обставини вчинення кримінального правопорушення, установлені дані про особу ОСОБА_3 , який раніше не судимий (а.с. 54), знятий з військового обліку військовобов'язаних (а.с. 58), на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (а.с. 56), за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 59), зважаючи на обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що досягнення мети покарання, визначеної у ст. 50 КК України, а саме виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, можливе, шляхом призначення покарання у межах санкції ч. 1 ст. 162 КК України, у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд вважає, що призначення ОСОБА_3 більш суворого покарання не є необхідним, адже призначеного буде достатньо для його виправлення.
Згідно із п. 5 Перехідних положень ПК України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень.
Отже, розмір штрафу становить 50 х 17 = 850 гривень.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Підстав, передбачених ч. 2 ст. 177 КПК України для застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу, судом не встановлено.
Керуючись ст. 100, 124, 368, 374, 381-382, 395, 475, 532 КПК України, суд
визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, через Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, протягом тридцяти днів з дня отримання його копії, з урахуванням особливостей, передбачених частиною першою статті 394 КПК України.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя
Білоцерківського міськрайонного суду ОСОБА_7
Київської області