Справа № 509/2415/24
27 травня 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді Гандзій Д.М.
при секретарі Задеряка Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб : ОСОБА_2 та Служби у справах дітей Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
24 квітня 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною заявою, в якій просив суд встановити факт його самостійного виховання та утримання, як батьком - малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи тим, що з лютого 2023 р., його подружні відносини і шлюбні стосунки з дружиною ОСОБА_2 , шлюб з якою був зареєстрований 11.11.2021 р., фактично припинились, вони фактично не проживають разом і не ведуть спільного господарства протягом останнього року, внаслідок чого, остання пішла з їхньої сім'ї, проживаючи окремо від нього з дитиною за адресою : АДРЕСА_1 . При чому, малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 весь цей час проживав і проживає разом з ним за адресою : АДРЕСА_2 , в якій є всі необхідні умови для проживання і виховання дитини, яка повністю знаходиться на його матеріальному утриманні та забезпеченні, що підтверджується актом № 210 від 10.04.2024 р. складеним депутатом Великодолинської селищної ради Дубовицькою І.М., з якого вбачається, що заявник проживає разом з малолітнім сином за вказаною адресою, здійснюючи повний догляд за сином, який знаходиться лише на його самостійному вихованні та утриманні, дружина ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, а також довідкою про склад сім'ї з якої вбачається, що ми із сином проживаємо лише у двох. Тобто дитина знаходиться на повному матеріальному утриманні та забезпеченні заявника.
В судове засідання заявник не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив, надіславши до суду письмове клопотання, в якому просив суд, задовольнити заяву та розглянути справу за його відсутності разом з копією ухвали Овідіопольського райсуду Одеської області від 20.05.2024 р. про прийняття до розгляду з відкриттям провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу з призначенням на 03.06.2024 р. о 09:00 год. (а.с. 19-21).
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, надіславши до суду заяву, в якій підтвердила факт, що з лютого 2023 р. вона не проживає разом з чоловіком ОСОБА_1 , шлюб з яким перебуває на стадії розлучення, вказуючи, що дійсно, після того, як вона пішла з сім?ї, стала проживати за місцем реєстрації за адресою : АДРЕСА_1 . Також, підтвердивши, що їхній малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на теперішній час дійсно проживає разом з батьком ОСОБА_1 , на повному матеріальному утриманні і виховання якого знаходиться, тому вона не заперечує проти задоволення заяви Тріпадуша про встановлення факту самостійного виховання дитини (а.с. 22).
Представниця заінтересованої особи Служби у справах дітей Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області в судове засідання не з?явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, надіславши до суду письмову заяву, в якій повідомила про неможливість прийняття участі в судовому засіданні через отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі 21.05.2024 р. (а.с. 24,25).
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, суд дійшов наступних висновків.
Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено - суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до умов ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами та факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти (крім зазначених у ч. 2 цієї статті), від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до приписів ст. 318 ЦПК України - у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, серед іншого, обов'язково повинно бути зазначено мету встановлення такого факту та причина неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, а також докази, що підтверджують факт.
Згідно із статтею 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню - не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Пунктом 10 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» - встановлено, що відповідно до п. 4 ст. 273 ЦПК - в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов?язується з наступним вирішенням спору про право; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. При цьому обов?язком суду при розгляді таких справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об?єктивності з?ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв?язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об'єктивне з?ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення. Важливе значення має вимога про обов?язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.
В даному випадку, метою встановлення юридичного факту є повна реалізація прав, як батька дитини, а також оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину, вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду №175/2317/16-ц від 02.10.2019 р.
У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Спорронг і Лоннрот проти Швеції» (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу.
Питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється СК України (ст. 1 СК).
Частиною 1 статті 121 СК передбачено, що права та обов?язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 141 СК, батьки мають рівні права та обов?язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов?язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п?ятою статті 157 цього Кодексу.
Разом з тим, сімейні права та обов?язки є такими, що тісно пов?язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 СК України). Права та обов?язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст. 150-151 СК.
Згідно ст. 157 СК - питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п?ятою цієї статті. При цьому, батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов?язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
При цьому, сімейні відносини, як вид суспільних відносин складаються з суб?єктів, об?єктів і змісту (прав та обов?язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов?язків, зокрема, є юридичні факти, котрі поділяються на юридичні дії (спричинення яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
В силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи, в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки) та припиняється у момент її смерті (ст. 25), а з підстав встановлених цим Кодексом виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов?язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання) котра може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 30) при цьому відповідно до ч. 2 ст. 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання, підставою позбавлення батьківських прав у відповідності до п.2 ч.1 ст. 164 СК України, є ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків. Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований 11.10.2021 р. Виконкомом Іванівської сільради Хмільницького району Вінницької області (актовий запис № 14), що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 11.10.2021 р., в якому сторін народився малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 21.09.2022 р., батьком якого вказаний заявник (а.с. 8,9).
Зі змісту позову вбачається, що починаючи з лютого 2023 р., подружні відносини і шлюбні стосунки заявника з дружиною ОСОБА_2 фактично припинились, вони фактично не проживають разом і не ведуть спільного господарства протягом останнього року, внаслідок чого, остання пішла з їхньої сім'ї, проживаючи окремо від нього з дитиною за адресою своєї реєстрації : АДРЕСА_1 (а.с. 12).
При чому, малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 весь цей час проживав і проживає разом зі своїм батьком (заявником) за адресою : АДРЕСА_2 , в якій є всі необхідні умови для проживання і виховання дитини, яка повністю знаходиться на його матеріальному утриманні та забезпеченні, що підтверджується актом № 210 від 10.04.2024 р. складеним депутатом Великодолинської селищної ради Дубовицькою І.М., з якого вбачається, що заявник проживає разом з малолітнім сином за вказаною адресою, здійснюючи повний догляд за сином, який знаходиться лише на його самостійному вихованні та утриманні, дружина ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, а також довідкою про склад сім'ї з якої вбачається, що ми із сином проживаємо лише у двох. Тобто дитина знаходиться на повному матеріальному утриманні та забезпеченні заявника (а.с. 10).
Згідно витягу з ІАС № ВР-002525997, станом на 15.04.2024 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на території України до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с. 11).
Ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 20.05.2024 р. прийнято до розгляду з відкриттям провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу з призначенням розгляду на 03.06.2024 р. о 09:00 год. (а.с. 20-21).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що з лютого 2023 року, після припинення шлюбних стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживав та проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_1 , знаходячись на його одноособовому утриманні і самостійному вихованні.
Відповідно до приписів ст. 19 СК України висновок органу опіки та піклування щодо розв?язання спору між батьками з приводу виховання дитини в даному випадку не потрібен, адже йдеться про встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання батьком дитини свого малолітнього сина, який повністю підтвердила матір дитини у своїй письмовій заяві на адресу суду, що дає підстави суду дійти висновку про відсутність спору в цій частині, а йдеться про підтвердження (встановлення) юридичного факту (а.с. 22).
З матеріалів заяви вбачається, що підставою звернення до суду з вказаною заявою ОСОБА_1 є отримання ним державної соціальної допомоги на дитину, подальше підтвердження факту виховання дитини та його місця проживання для надання відповідних даних до дитячого садочку та оформлення прав дитини щодо реєстрації місця проживання, у зв'язку з чим, на думку суду, заява обґрунтована та така, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273,293,315,319 ЦПК України, Постановою Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд, -
1. Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб : ОСОБА_2 та Служби у справах дітей Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити ;
2. Встановити факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 27.05.2024 р.
Суддя Гандзій Д.М.