Справа № 521/17696/22
Пр-ня по справі № 1-кп/521/678/24
Дата і місце постановлення вироку:
27 травня 2024 року, м. Одеса.
Назва та склад суду, секретар судового засідання:
Малиновський районний суд м. Одеси у складі судді ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2
Найменування (номер) кримінального провадження:
Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №22022160000000148 від 16.06.2022 року.
Прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Одеси, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштований, з професійно-технічною освітою, не одружений.
Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа:
Кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 263, ч.1 та ч.3 ст. 436-2 КК України.
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
Прокурор - ОСОБА_4 , захисник - ОСОБА_5 , обвинувачений - ОСОБА_3
Формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним:
Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_3 , у невстановлений час, діючи умисно, маючи умисел на незаконне придбання бойових припасів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді порушення правил обороту вибухових пристроїв без отриманого дозволу, який передбачений Інструкцією (затверджена Наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 року) придбав за невстановлених обставин два корпуси від гранати Ф-1 та два запали типу УЗРГМ-2, що у конструктивному поєднанні становлять гранати Ф-1, придатні для здійснення вибуху, які в подальшому, умисно, продовжуючи свою протиправну діяльність, зберігав серед побутових речей на балконі своєї квартири за адресою: АДРЕСА_1 , до їх виявлення та вилучення 31.05.2022 року співробітниками УСБУ в Одеській області під час проведення обшуку.
Стороною обвинувачення вказані дії кваліфіковані за ч.1 ст. 263 КК України- незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення:
24.02.2022 року Російська Федерація вчинила відкритий воєнний напад на Україну.
03.04.2022 року, приблизно о 05 годині 50 хвилин, ворожими військами РФ нанесено 7 ракетних ударів по об'єкту інфраструктури в м. Одесі. Після чого, ОСОБА_3 , 03.04.2022 року , о 06 годині 52 хвилини, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , під час телефонної розмови з особою на ім'я ОСОБА_6 , який користується номером телефону НОМЕР_1 , використовуючи належний йому мобільний телефон марки «Nokia», з сім-карткою оператора зв'язку НОМЕР_2 , діючи з прямим умислом, з мотивів поширення інформації щодо виправдовування збройної агресії РФ проти України, усвідомлюючи злочинність своїх дій, при обговоренні нанесеного збройними силами РФ ракетного удару по м. Одесі на питання «И что ж тут хорошего у нас?» повідомив останньому «Освобождение идет, освобождение, ОСОБА_6. Освобождение от этого бандеровського ига. Вот что происходит. Вот я дуже рад, честно тебе говорю.» у такий спосіб заперечуючи здійснення збройної агресії РФ проти України шляхом надання оцінки збройній агресії РФ як процесу відвоювання своїй територій, а також визволення від «бандерівського гніту», тобто діючої влади. Окрім того, в ході подальшої бесіди із чоловіком на ім'я ОСОБА_6 , який користується номером телефону НОМЕР_1 , ОСОБА_3 повідомив «Ты поменьше смотри украинский телевизор, поменьше смотри. Вот я тебе говорю, поменьше смотри. Победа все равно будет за нами, мы русский народ, мы один народ, понимаешь? То, что они нас столкнули лбами, и по телевизору вот эту всяку херню рассказывают, ОСОБА_6, правда, брат», у такий спосіб виправдовуючи збройну агресію РФ проти України шляхом перекладання провини за здійснення збройної агресії з Російської Федерації на третю сторону, вважаючи, що українців та росіян змусили вступити у відкриту суперечку, провокуючи їх на збройний конфлікт.
Крім того, ОСОБА_3 , діючи повторно, 24.04.2022 року, о 11 годині 02 хвилини, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , під час телефонної розмови з громадянином РФ ОСОБА_7 , який користується номером телефону НОМЕР_3 та займав посаду директора федеральної служби військ національної гвардії РФ - головнокомандувача військами національної гвардії РФ, підрозділи якої приймають безпосередню участь у збройній агресії проти України, використовуючи належний йому мобільний телефон марки «Nokia», з сім-карткою оператора зв'язку НОМЕР_2 , при обговоренні збройної агресії РФ проти України та про національну приналежність окремих військових, діючи з прямим умислом, з мотивів поширення інформації щодо виправдовування збройної агресії РФ проти України, повідомив, що «Да мы настолько переплетены. Но сука американцы, (нецензурна лайка), видишь, что творят. Они просто разрывают. Если бы ты послушал украинские новости, ты бы охренел», чим перекладав провину у веденні агресивної війни проти України з держави-агресора на третю сторону, виправдовуючи збройну агресію РФ проти України. Також, при продовженні діалогу, ОСОБА_3 застосував риторичне питання «Какие оккупанты, если у вас есть вода, свет и газ? Какие на хрен оккупанты?», що семантично дорівнює фразі «якщо у нас є вода, світло та газ, то армія РФ не захоплює територію України» та у такий спосіб заперечив тимчасову окупацію армією РФ частини території України.
Крім того, ОСОБА_3 , діючи повторно, 01.05.2022 року, о 06 годині 32 хвилини, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , під час телефонної розмови з громадянином РФ ОСОБА_7 , який користується номером телефону НОМЕР_3 та займає посаду директора федеральної служби військ національної гвардії РФ - головнокомандувача військами національної гвардії РФ, підрозділи якої приймають безпосередню участь у збройній агресії проти України, використовуючи належний йому мобільний телефон марки «Nokia», з сім-карткою оператора зв'язку НОМЕР_2 , при обговоренні збройної агресії РФ проти України та про національну приналежність окремих військових, діючи з прямим умислом, з мотивів поширення інформації щодо виправдовування збройної агресії РФ проти України, повідомив «Я говорил, уничтожают наш генофонд. Эти суки нас лбами стравили. Ну, поверишь, иду по улице, еду в транспорте, молодые бабы в черных косынках», чим переклав провину у веденні агресивної війни проти України з держави-агресора на третю сторону, у такий спосіб виправдовував збройну агресію РФ проти України.
Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений:
Частина 1 ст. 436-2 КК України - виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України.
Частина 3 ст. 436-2 КК України - виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, вчинене повторно, заперечення тимчасової окупації частини території України.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів:
Суд з'ясував обставини та перевіряв їх іншими доказами, шляхом допиту осіб, дослідженням документів, звукозаписів наданих сторонами, відповідно до яких:
- обвинувачений ОСОБА_3 провину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 436-2 КК України визнав, провину в інших кримінальних правопорушенням не визнав та показав наступне. Приблизно о 6 ранку до його квартири увійшли озброєні працівники СБУ, один з них направив на нього автомат та притулив до стіни. Через невеликий проміжок часу до квартири зайшли інші люди в цивільному одязі. Слідчий повідомив йому, що є рішення суду щодо проведення обшуку в його квартирі, на що ОСОБА_3 не заперечував. В зв'язку з тим, що обшук розпочався у 6 годині ранку, вважає, що поняті були затримані за порушення комендантської години, так як комендантська година була до 6 ранку та були залежні від правоохоронців так як вірогідно їх затримали за порушення комендантської години. Великою несподіванкою для нього було те, що у нього на балконі знайшли гранати. Коли викликали вибухотехніків, то вони приїхали через 5 хвилин, що свідчить про те, що вони заздалегідь були залучені СБУ, таким чином працівники СБУ знали, що знайдуть гранати. Військову службу він проходив в «стройбаті» та не стикався із озброєнням. Обшук загалом тривав годину. Під час обшуку він бачив у працівників СБУ підсумки для перенесення гранат. Конструктивна особливість квартири не дозволяє бачити все, що відбуває в квартири. Слідство не встановило дату придбання гранат. Щодо ч.1 ст. 436-2 КК України, то він дійсно розмовляв зі своїм двоюрідним братом та визнає за цим епізодом свою вину. Щодо ч.3 ст. 436-2 КК України, то він розмовляв зі своїм другом дитинства - ОСОБА_7 , який наразі мешкає в РФ. Слідством були надані записи розмов побутового характеру. Записи розмов щодо його засудження агресії слідством не надані. Розмови були в стані легкого сп'яніння. ОСОБА_7 завжди телефонував йому першим. Щодо подій, що відбуваються зараз щодо збройної агресії, то він проти цього. Вважає, що РФ змусили здійснити напад на Україну, щодо заперечення того, що РФ є окупантом, то його слова було вирвано з контексту. Під час судових дебатів ОСОБА_3 посилався на різноманітні історичні факти, надаючи їм свою оцінку, про що суд зазначить нижче;
- допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що їх зупинили та запропонували стати понятими. Вони поїхали на адресу, перед ними підіймалася співробітники «Альфи», а вони за ними. Потім зайшли в квартиру, а співробітники «Альфи» вийшли, так як не було ніякої загрози. Там була невелика квартира. Спочатку був обшук у коридорі, потім на кухні, при цьому велась відеозьомка. В квартирі знайшли гранати. Він зайшов в квартиру десь, через 5 хвилин після того, як туди зайшли співробітники «Альфи». Співробітники правоохоронних органів частково були поза межами його поля зору;
- допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що він повертався додому та його запросили бути понятим під час обшуку житла. Вони приїхали на місце та піднялись на гору, там були металеві грати. Зателефонували володарю квартири. Йому зачитали права та зайшли на обшук. Від початку та до кінця обшуку велась відеозйомка. Вони весь час знаходились в одній кімнаті. Вони перевірили кухню, кімнату, зал, та на балконі знайшли два пристрої, схожі на гранати. Там було звалище речей та в пакеті працівник СБУ дістав гранати. Приїхали вибухотехніки та повідомили, що це гранати. Вони підписали протоколи та їх відпустили. Обвинувачений казав, що це не його гранати;
- відомості щодо скоєння кримінальних правопорушень внесені в ЄРДР, які було об'єднано в одне провадження, за якими була створена слідча група, призначена група прокурорів, визначена підсудність (повідомлення про виявлення злочину від 02.03.2022 року, 31.03.2022 року; рапорти про виявлення злочину від 31.03.2022 року, 17.11.2002 року, 18.11.2022 року, 18.11.2002 року, ; витяги з ЄРДР за №22022160000000022, за №22022160000000111, за №22022160000000148, за №22022160000000370, №22022160000000374, №22022160000000375; постанови про створення слідчої групи від 02.03.2022 року, 16.06.2022 року, ; постанови про призначення групи прокурорів від 03.03.2022 року, 31.03.2022 року, 16.06.2022 року, 18.11.2022 року, 21.11 2002 року,; постанова про визначення підсудності від 31.03.2022 року; постанова про об'єднання матеріалів кримінального провадження від 31.03.2022 року, 21.11.2022 року );
- ОСОБА_3 був затриманий 31.05.2022 року та 01.06.2022 року у відношенні нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Під час затримання у ОСОБА_3 виявлено та вилучено мобільний телефон «Samsung» з номером телефону НОМЕР_4 , паспорт громадянина України НОМЕР_5 , які визнані речовими доказами та на які в подальшому було накладено арешт (протокол затримання особи від 31.05.2022 року, ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2022 року про обрання запобіжного заходу, постанова про визнання речовими доказами від 06.06.2022 року, постанова про передачу речових доказів на відповідальне зберігання від 20.06.2022 року, квитанція, ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.06.2022 року про накладення арешту);
- 31.05.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено обшук, в результаті чого виявлено та вилучено мобільний телефон «Nokia 6303І Classic» з номером мобільного оператора НОМЕР_6 , системний блок «Cooler Master», чорного кольору, два корпуси від гранати Ф-1 та два запали типу УЗРГМ-2, які визнані речовими доказами та на які в подальшому було накладено арешт (ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси про обшук від 06.05.2022 року, протокол обшуку від 31.05.2022 року, постанова про визнання речовими доказами від 06.06.2022 року, постанова про передачу речових доказів на відповідальне зберігання від 20.06.2022 року, квитанція, ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.06.2022 року про накладення арешту);
- вилучені 31.05.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , предмети є корпус осколкової ручної гранати Ф-1 (дві одиниці), які відносяться до вибухової речовини в металевому корпусі, уніфікованим запалом ручної гранати УЗРГМ-2 (дві одиниці), які відносяться до бойових припасів. Уніфіковані запали ручної гранати УЗРГМ-2 з'єднуються з корпусом гранати Ф-1 за допомогою різьби М15, як є на даних предметах. Об'єкти безперешкодно з'єднуються між собою та становлять гранату Ф-1 (дві одиниці) - вибухові пристрої дистанційної дії, промислового виробництва, військового призначення. У конструктивному поєднанні два корпуси осколкових гранат Ф-1 з маркуванням «11 182-45Т» та «11 182-…5Т», 2 уніфіковані запали ручних гранат УЗРГМ-2 з маркуванням «82-86 УЗРГМ-2 583» на кожному - становлять гранату Ф-1 (дві одиниці), придатні для здійснення вибуху (висновок експерта №126 від 15.06.2022 року; акт перевірки об'єкта на наявність вибухових матеріалів від 31.05.2022 року №303; довідка про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 31.05.2022 року №136; довідка про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 31.05.2022 року №137; акт знищення (знешкодження) вибухових матеріалів або таких, що їх нагадують від 14.06.2022 року №54);
- ухвалою слідчого судді Одеського апеляційного суду надано дозвіл на використання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №22022160000000148 від 16.06.2022 року інформації, отриманої під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №12022162240000272 від 27.02.2022 року, зафіксованої у розсекречених матеріальних носіях секретної інформації (клопотання про надання дозволу на використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій в іншому кримінальному провадженні від 05.09.2022 року; ухвала слідчого судді Одеського апеляційного суду від 06.09.2022 року);
- ОСОБА_3 під час розмови з особою на ім'я ОСОБА_6 03.04.2022 року повідомляє: « И что ж тут хорошего у нас? », «Освобождение идет, освобождение, ОСОБА_6. Освобождение от этого бандеровського ига. Вот что происходит. Вот я дуже рад, честно тебе говорю.», «Ты поменьше смотри украинский телевизор, поменьше смотри. Вот я тебе говорю, поменьше смотри. Победа все равно будет за нами, мы русский народ, мы один народ, понимаешь? То, что они нас столкнули лбами, и по телевизору вот эту всяку херню рассказывают, ОСОБА_6, правда, брат» (відтворений в судовому засіданні звукозапис; протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 29.07.2022 року, протокол огляду від 11.08.2022 року, постанова про визнання документами від 11.08.2022 року); Стороною захисту подано клопотання про визнання зазначених доказів недопустимими.
- ОСОБА_3 під час розмови з ОСОБА_7 24.04.2022 року повідомляє: «Да мы настолько переплетены. Но сука американцы, пидарасы, видишь, что творят. Они просто разрывают. Если бы ты послушал украинские новости, ты бы охренел», «Какие оккупанты, если у вас есть вода, свет и газ? Какие на хрен оккупанты?» (відтворений в судовому засіданні звукозапис; клопотання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 05.04.2022 року; ухвали Одеського апеляційного суду від 06.04.2022 року; протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 05.06.2022 року);
- ОСОБА_3 під час розмови з ОСОБА_7 01.05.2022 року повідомляє: «Я говорил, уничтожают наш генофонд. Эти суки нас лбами стравили. Ну, поверишь, иду по улице, еду в транспорте, молодые бабы в черных косынках» (відтворений в судовому засіданні звукозапис, клопотання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 05.04.2022 року; ухвали Одеського апеляційного суду від 06.04.2022 року; протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 05.06.2022 року);
- відповідно до проведеної експертизи ОСОБА_3 висловлюючи в розмові такі фрази: «И что ж тут хорошего у нас?», «Освобождение идет, освобождение, ОСОБА_6. Освобождение от этого бандеровського ига. Вот что происходит. Вот я дуже рад, честно тебе говорю.», «Ты поменьше смотри украинский телевизор, поменьше смотри. Вот я тебе говорю, поменьше смотри. Победа все равно будет за нами, мы русский народ, мы один народ, понимаешь? То, что они нас столкнули лбами, и по телевизору вот эту всяку херню рассказывают, ОСОБА_6, правда, брат», «Да мы настолько переплетены. Но сука американцы, пидарасы, видишь, что творят. Они просто разрывают. Если бы ты послушал украинские новости, ты бы охренел», «Какие оккупанты, если у вас есть вода, свет и газ? Какие на хрен оккупанты?», «Я говорил, уничтожают наш генофонд. Эти суки нас лбами стравили. Ну, поверишь, иду по улице, еду в транспорте, молодые бабы в черных косынках» виправдовує збройну агресію Російської Федерації проти України, заперечує тимчасову окупацію частини території України (висновок експерта №178 від 16.11.2022 року);
- оглянуто мобільні телефони «Nokia» та «Samsung». На мобільному телефоні «Nokia» виявлений контакт з ім'ям «ОСОБА_15» з номером телефону НОМЕР_3 , при перегляді журналу дзвінків встановлено, що з зазначеним абонентом відбувались з'єднання, в тому числі, 01.05.2022 року (протокол огляду від 01.06.2022 року);
- оглянуто системний блок «Cooler Master» на якому виявлені фото ОСОБА_7 , який займає посаду директора федеральної служби військ національної гвардії РФ - головнокомандувача військами національної гвардії РФ (протокол огляду від 02.06.2022 року, протокол огляду від 27.06.2022 року);
- обвинувачений раніше не судимий в силу ст. 89 КК України (вимога від 06.06.2022 року), на обліку в КУ «ООМЦПЗ» не перебуває (запит, довідка).
Інших доказів сторони не надавали.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження вбачається, що доказами придбання, носіння та зберігання бойових припасів ОСОБА_3 є відеозапис обшуку, протокол обшуку від 31.05.2022 року та покази свідків, які були понятими, відповідно до яких за місцем проживання ОСОБА_3 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , було знайдено два корпуси від гранати Ф-1 та два запали типу УЗРГМ-2.
Під час обшуку та судового розгляду обвинувачений послідовно не визнавав себе винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України. При цьому, обвинувачений не заперечував факт вилучення під час обшуку у нього на балконі частин гранат, а вказував, що гранати йому не належать.
Суд дійшов до висновків, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України за кваліфікуючими ознаками незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу - не доведена, у зв'язку з чим ОСОБА_3 підлягає виправданню з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст. 373 КПК України.
Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України (ч.1 ст.2 КК України). При цьому складом кримінального правопорушення є сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення. Для притягнення особи до кримінальної відповідальності слід встановити наявність всіх елементів складу інкримінованого їй кримінального правопорушення. Якщо ж суд приходить до висновку про відсутність якоїсь частини із них, то наявні підстави для виправдання особи (п.3 ч.1 ст.373 КПК України). Отже, суд, розглянув кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, з урахуванням вимог ст.337 КПК України, дотримався принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості, принципу диспозитивності, тобто діючи у межах своїх повноважень та компетенції, вирішив лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберіг об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно змісту диспозиції ч.1 ст.263 КК України, суб'єктивна сторона незаконної дії з боєприпасами характеризується тільки прямим умислом, коли особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Окремо суд повинен зупинитися на емоціях ОСОБА_3 під час виявлення гранат в ході проведення обшуку. Саме завдяки ним у суду зародились сумніви в достовірності версії обвинувачення, щодо виявлення у обвинуваченого заборонених бойових припасів. В момент виявлення боєприпасів, ОСОБА_3 дуже емоційно висловився, що гранати йому не належать. Реакція ОСОБА_3 на відеозапису на думку суду була непідробною, не штучно створеною. Це реакція людини, яка неприємно здивована, навіть обурена. Не можна по іншому оцінити таку емоцію, тому суд приділяє увагу зазначеним фактам.
Щодо занадто ізольованого факту виявлення вибухівки, необхідно зазначити, що незважаючи воєнний стан, який запроваджено в Україні неможливо вільно придбати гранати в Одесі або в Україні. Такі можливості можуть бути у людей, які так чи інакше дотичні до злочинних організацій або до будь-яких військових формувань.
Але, ОСОБА_3 , є звичайним громадянином України. Народився та виріс в м. Одесі, має професійно-технічну освіту. ОСОБА_3 вважається не маючим судимості (був засуджений в 2019 році за ч.1 ст. 122 КК України), проте суду не надано відомостей, які б свідчили, що ОСОБА_3 має зв'язки у злочинному світі, які б дозволяли йому придбати такі бойові припаси. Тобто властивості і спосіб життя ОСОБА_3 аж ніяк не свідчать про можливість придбання гранат.
Окремо слід зосередитись на спеціальних знаннях пов'язаних із вмінням користуватись гранатами Ф-1. Як зазначено вище, у ОСОБА_3 було вилучено два корпуси гранати Ф-1 та два запали типу УЗРГМ-2. Тобто для того, щоб використати вказані бойові припаси їх необхідно поєднати як корпус гранати. Однак суду не надані відомості, що ОСОБА_3 має відповідні знання для з'єднання вказаних вибухових предметів. Навпаки, стороною захисту зазначено, та стороною обвинувачення не спростовано, що під час військової служби ОСОБА_3 не отримав будь-яких спеціальних знань щодо поводження з бойовими припасами.
При існуючому способі життя ОСОБА_3 , сторона обвинувачення повинна була з'ясувати за маркуванням на корпусах гранат та запалів, джерело походження такого небезпечного предмету, в тому числі з метою неможливості подальшого розповсюдження такої небезпечної зброї. Необхідно було з'ясувати і довести можливі навички особи на застосування бойових припасів. Щонайменше, особа повинна розуміти, звичайні технічні та складові характеристики таких предметів, а також розуміти можливості використання зазначених предметів при умові конспірації та переховування від правоохоронних органів. Таких відомостей органом досудового розслідування не тільки не надано суду але й не встановлювалось під час розслідування.
Поведінка сторони обвинувачення вказує на відсутність зацікавленості у виявлені факту походження бойових припасів, можливості їх придбання обвинуваченим та освіченості останнього у знаннях із вибухотехніки. Виходячи із викладеного неймовірним представляється подія, яка пов'язана із володінням двома гранатами Ф-1, особою яка раніше не була помічена в порушенні закону та яка не має жодної спеціальної освіти і навичок у спеціальності пов'язаної із вибуховими пристроями. Сам факт виявлення вилучених з вільного обігу предметів не може свідчити про доведеність складу злочину.
Висновки суду, в тому числі підтверджуються показами свідків - понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які під час судового засідання показали, що спочатку до квартири зайшли працівники спецпідрозділу та тільки через 5 хвилин вони. Суд не викладає припущення у вказаній справі щодо появи вибухових предметів. Обов'язок суду розглянути провадження за наявними доказами в межах пред'явленого обвинувачення. Відповідно суд лише стверджує, що надані докази не підтверджують вину особи у вчиненні правопорушення. Походження таких вибухових речовин - питання правоохоронних органів.
Не можливо не звернутися до висновку, який зробив суд у іншому кримінальному проваджені щодо розуміння пояснень обвинуваченого, як «способу захисту». Суд повинен піддати аналізу поведінку обвинуваченого, аргументувати, що саме в його висловлюваннях, або емоціях чи обставинах самої справи показує нам, що людина бреше.
В даному випадку суд не знайшов ознак того, що обвинувачений бреше та сприймає його покази як правду. Інформація викладена у показах обвинуваченого стороною обвинувачення не спростована. Факт виявлення забороненого предмету як ізольована подія, не підтверджується належними та допустимими доказами в частині можливості придбання та зберігання такого предмету обвинуваченим ОСОБА_3 .. Навпаки останній в силу презумпції невинуватості не повинен нічого доводити та підтверджувати, а лише повинен розумно показати події життя, що мали місце в зв'язку із пред'явленим обвинуваченням. Такою розумністю пояснення обвинуваченого були пронизані, в тому числі із емоційним забарвленням.
Таким чином, оскільки будь-яких доказів можливого придбання боєприпасів ОСОБА_3 суду не надано, сумніви, які виникли під час дослідження доказів показують, певні слабкі сторони висунутого ОСОБА_3 обвинувачення у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
При ухвалені виправдувального вироку суд також враховує принцип Верховенства права, який у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що в основі права на презумпцію невинуватості /п.2 статті 6 Конвенції/ покладений принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v.Spain» від 06.12.1998 (n.146) Європейский Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Презумпція невинуватості вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Підводячи підсумки під аналізом вказаного епізоду, суд зазначає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 під час судового розгляду у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК - не доведена. Докази досліджені в судових засіданнях та їх аналіз і оцінка викладені вище у вироку суду, свідчать про відсутність достатньої доказової інформації про вчинення ОСОБА_3 інкримінованого правопорушення.
Обвинувачений не зобов'язаний наводити виправдувальні докази, він має повне право обмежитися лише послабленням обвинувальних доказів. Суд вважає, що сторона захисту дотрималась таких правил доказування, які поставили під сумнів докази сторони обвинувачення.
Навпаки, держава в особі державного обвинувачення повинна доказати винність обвинуваченого. Всі сумніви у винності обвинуваченого тлумачиться на його користь. Відповідно суд вважає за необхідне у пред'явленому обвинувачені за ч. 1 ст. 263 КК ОСОБА_3 виправдати.
Щодо скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.3 ст. 436-2 КК України, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Провина ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.3 ст. 436-2 КК України підтверджується аудіозаписами розмови ОСОБА_3 з особою на ім'я ОСОБА_6 та з ОСОБА_7 , (зміст яких наведено вище), протоколом про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 29.07.2022 року, відповідно до яких ОСОБА_3 03.04.2022 року, та протоколом про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 05.06.2022 року, 24.04.2022 року та 01.05.2022 року під час розмови з ОСОБА_7 виправдовував збройну агресію Російської Федерації проти України, заперечував тимчасову окупацію частини території України, що підтверджується висновком експерта №178 від 16.11.2022 року, протоколом обшуку від 31.05.2022 року, відповідно до якого за місцем проживання ОСОБА_3 було виявлено та вилучено мобільний телефон мобільний телефон «Nokia 6303І Classic» з номером мобільного оператора НОМЕР_6 та системний блок «Cooler Master», протоколом огляду від 01.06.2022 року, відповідно до якого на мобільному телефоні «Nokia 6303І Classic» виявлений контакт з ім'ям «ОСОБА_15» з номером телефону НОМЕР_3 та при перегляді журналу дзвінків встановлено, що з зазначеним абонентом відбувались з'єднання, в тому числі, 01.05.2022 року, протоколом огляду від 02.06.2022 року, протоколом огляду від 27.06.2022 року, відповідно до яких на комп'ютері ОСОБА_3 були виявлені фото ОСОБА_7 , який займає посаду директора федеральної служби військ національної гвардії РФ - головнокомандувача військами національної гвардії РФ.
Позиція сторони захисту (адвоката) щодо недоведеності вини ОСОБА_3 у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст. 436-2 КК України, зводиться до клопотання про недопустимість доказів, а саме: диску зі звукозаписом; протоколу про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 29.07.2022 року, протоколу огляду від 11.08.2022 року, постанови про визнання документами від 11.08.2022 року так як вказані докази зібрано до постановлення відповідної ухвали Одеськім апеляційним судом про дозвіл на проведення НСРД .
Суд не може погодитись із вказаною позицією з наступних підстав.
КПК України передбачає використання, як доказів фактичних даних про протиправні діяння, які зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність». (ст. 99 КПК України).
Як зазначено в наданих документах, з яких гриф секретності скасовано - НСРД було проведено в рамках контррозвідувальної справи № 1909 «Таліб» за ухвалою слідчого судді Львівського апеляційного суду № 0811цт від 09.03.2022, а ухвалою від 11.08.2022 року протокол про проведення НРСД із застосуванням технічних засобів визнаний документом за провадженням №22022160000000148. Таким чином НСРД було проведено відповідно до вимог ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» та КПК України (ст.2,7 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність», ч.2 ст. 99, 246, 247, 252, 256, 263 КПК України). В зв'язку з тим, що вказані докази отримані не в рамках іншого кримінального провадження, а в рамках контррозвідувальної справи, то законодавець не передбачає в даному випадку необхідності ухвалення рішення в порядку ст. 257 КПК України.
Крім того відповідно до Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, яка затверджена спільним наказом № 114/1042/516/1199/936/1687/5 від 16.11.2012 року, результати НРСД було зафіксовано, досліджено та знято гриф секретності з матеріальних носіїв інформації ( розділ IV та V Інструкції).
Позиція сторони захисту щодо невірної кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.3 ст. 436-2 КК була пов'язана з тим, що у разі відсутності в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 436-2 КК України відсутня така ознака ч.3 ст. 436-2 КК України, як повторність. Розмови, які зафіксовано 24.04.2022 та 01.05.2022 із ОСОБА_7 не утворюють повторності так як велись з однією і тією же людиною, є продовжуваним кримінальним правопорушенням, яке складається з двох тотожних діянь, об'єднаних єдиним кримінально протиправним наміром.
В даному випадку, як вище зазначив суд, було відкинуто посилання сторони захисту на недопустимість доказів за ч.1 ст. 436-2 КК України, таким чином злочин, який скоєний 24.04.2002 року в будь якому випадку утворює повторність до злочину, який був скоєний 03.04.2022 року.
Право особи на справедливий судовий розгляд забезпечується і конкретизується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, що також відображається у практиці ЄСПЛ.
ЄСПЛ у своїх рішеннях («Серявін проти України» тощо) послідовно констатує, що пункт 1 статті 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях. Хоча ЄСПЛ і наголошує, що ця вимога не означає обов'язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент, таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи, з урахуванням суджень, пояснення сторін про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку суду.
Таким чином втрачена необхідність на наведення мотивів суду з питання чи утворює злочин, який вчинено 01.05.2022 повторність до злочину, який вчинено 24.04.2022 року в розумінні ст. 32 та ч.3 ст. 436-2 КК України так як це не впливає на висновки суду щодо кваліфікацію дій ОСОБА_3 , як повторних.
Щодо епізодів скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 436-2 КК України, то необхідно зазначити наступне.
Сукупність наданих стороною обвинувачення доказів вказує на те, що ОСОБА_3 був знайомий з ОСОБА_7 , в тому числі був обізнаний про його посаду. Вказаний висновок підтверджується тим, що у ОСОБА_3 були вилучені фото ОСОБА_7 у військовій формі, на мобільному телефоні був номер телефону за яким він телефонував ОСОБА_7 .
Щодо відтворених у судовому засіданні розмов між ОСОБА_3 , особою на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , то з них суд вбачає, що за змістом розмов, ОСОБА_3 виправдовує збройну агресію Російської Федерації проти України, заперечує тимчасову окупацію частини території України. При чому, суд зазначає, що для розуміння змісту висловлень ОСОБА_3 щодо виправдування збройної агресії РФ та його ставлення до присутності окупаційних військ РФ на території України не потрібно мати експертну кваліфікацію. Висловлювання ОСОБА_3 не залишають будь-якого іншого тлумачення його ставлення до агресії РФ проти України. Більш того, вказані висловлювання емоційно забарвлені, ОСОБА_3 не приховує схвалення дій РФ, навіть радіє ракетним ударам РФ по території України - в розмові із особою на ім'я ОСОБА_10 : « ОСОБА_11 - «Что кононада вас не разбудила?», ОСОБА_16 - «Всех разбудила», ОСОБА_11 - «Я такой доволен, труба. У меня праздник просто! Наконец-то» (відтворений аудіозапис; протокол про проведення НСРД № 65/1/2/1272 від 29.07.2022 року); ототожнює себе із армією РФ, як з армією «визволителів». (текст розмов зазначений вище)
Під час судового розгляду суд неодноразово запитував ОСОБА_3 чи вважає він, що РФ здійснила акт збройної агресії проти України, на що останній повідомляв, що в вина за дії РФ лежить на іншій державі.
Щодо заперечення окупації з боку обвинуваченого, суд зазначає, що ОСОБА_3 не надав будь-яких доказів того, що його слова було вирвано з контексту розмови, а суд самостійно неодноразово прослухуючи відтворений в судовому засіданні запис розмови від 24.04.2022 року не знайшов підтвердження цьому.
Факт того, що Російська Федерація здійснює збройну агресію проти України та тимчасово окупувала частину території України з 2014 року є загальновідомим. Враховуючи особу ОСОБА_3 , його психічний стан, не можливо вважати, що він не розумів що відбувається збройна агресія проти України та окупація територій. Заперечення вини в здійсненні збройної агресії Російської Федерації проти України, окупації частини території України, та перекладення цієї вини на іншу державу, фактично є виправдовуванням збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році та запереченням тимчасової окупації частини території України.
Під час дослідження доказів в судовому засіданні сторона захисту звернула увагу суду на ту обставину, що досудове розслідування та експертизу здійснював один орган - СБУ, що може свідчити про упередженість експертів. Надаючи оцінку вказаному посиланню сторони захисту суд зазначає, що в даному випадку не вбачає будь-яких ознак зацікавленості експерта в висновку. Для критичного ставлення до висновку експерта необхідно вказати будь-які інші, окрім проведення експертизи СБУ, підстави для цього. Не зважаючи на той факт, що сторона захисту не надала будь-яких інших посилань про зацікавленість експерта, суд самостійно піддав критичному аналізу текст експертизи. Суд встановив наявність у експерта спеціальних знань та кваліфікації з досліджуваних питань, дотичних до предмета його експертизи; посилання та ясність використаних методик та використаних матеріалів; достатність відомостей, на підставі яких готувався висновок (протоколи НРСД, оптичні носії інформації); зрозумілість наукового обґрунтування та методів, за допомогою яких експерт дійшов висновку та ін.. За таких обставин, суд не вбачає підстав для критичного ставлення до висновку експерта.
Висунуте обвинувачення будь-яким чином не стосується думок або ставлення ОСОБА_3 до особи ОСОБА_12 , не обмежують його право на свободу думок або висловлень з цього питання. Єдина згадка, яку можливо пов'язати з ім'ям ОСОБА_12 у висунутому обвинувачені, це висновок експерта № 178 від 16.11.2002 року про те, що використовуючи слова «бандерівський гніт», обвинувачений мав на увазі діючу владу, з чим суд не може не погодитись.
Проте, на виправдання своїх дій ОСОБА_3 під час судових дебатів вдався до псевдоісторичних намагань провести паралель між своїми поглядами, рішенням Міжнародного військового трибуналу (як зазначив обвинувачений - Нюрбергскій вирок) щодо нібито засудження «бандерівського руху» (як зазначив обвинувачений) та наслідками Зимової війни СРСР із Фінляндією (1939-1940) та наполягав на своєму праві мати погляд на історичні події, в тому числі на роль ОСОБА_12 в історії України, на дії Фінляндії щодо капітуляції у війні з СРСР 1939-1940 рр.. Як зазначав ОСОБА_3 розуміння історичних подій склалося у нього під впливом виховання в системі цінностей СРСР.
Необхідно зазначити, що ОСОБА_3 під час свого виступу в судових дебатах оперував наративами сучасної пропаганди РФ, які не мають під собою ніякого фактичного підґрунтя, що ставить під сумнів його вислови про любов до України та українського народу. Навіть під час бесід з особою на ім'я ОСОБА_6 зазначав на тому, що росіяни та українці один народ - російський народ, відмовляючи українському народу у праві на існування та бажаючи перемоги російському народу. (текст розмов зазначений вище).
Як вже неодноразово зазначав суд, під час розгляду кримінального провадження, суд повинен керуватися стандартом доведеності вини «поза розумним сумнівом», який означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було учинено і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Суд встановив обставини та розвиток подій, які відбувалися ґрунтуючись на доказах, які були досліджені.
Зазначені обставини є доведеними та суд вважає, що провина ОСОБА_3 у скоєні злочинів, передбачених ч.1 та ч.3 ст. 436-2 КК України доведена поза розумним сумнівом та суд вірно зрозумів ставлення ОСОБА_3 до збройної агресії Російської Федерації проти України.
Таким чином, суд, дослідивши обставини кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що вони є достатніми для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_3 у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.3 ст. 436-2 КК України.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання:
Відповідно до ст. 66 КК України суд не встановлює обставин, які пом'якшують покарання.
Обвинувальним актом не встановлено обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, а суд відповідно до ст. 337 КПК України позбавлений можливості зазначати вказані обставини у вироку.
Мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання:
Призначаючи покарання суд керується вимогами ч.2 ст. 65 КК, якою встановлено презумпцію призначення більш м'якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Обов'язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 298/95/16-к провадження N 51-2501км18).
Крім того, суд керується загальними засадами кримінального провадження: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.15 ч.1 ст. 7 та ст. 22 КПК України) та диспозитивність (п.19 ч.1 ст. 7 та ст. 26 КПК України).
При визначені виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення - згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжкого та тяжкого злочинів; особу винного, а саме те, що він раніше не судимий в силу ст. 89 КК України; його вік - 57 років та соціальне положення - не одружений; характер, мотиви та обставини вчинених кримінальних правопорушень, які встановлені в ході судового розгляду справи та викладені вище, а також відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання та вважає необхідним призначити ОСОБА_3 покарання за ч.1 та ч.3 ст. 436-2 КК України у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна.
Суд не вважає за можливе звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання на підставі ст. 84 КК України. В розпорядженні суду відсутні відомості, які свідчать, що ОСОБА_3 хворіє на психічну хворобу, або на іншу хворобу, яка зазначена в Додатку 13 до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:
Суд вважає за необхідне, з урахуванням призначеного покарання, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін.
Суд вважає за необхідне арешт, накладений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2022 року (крім арешту, накладеного на майно, яке підлягає спеціальній конфіскації та конфіскації) скасувати та відповідно до ст. 100 КПК України частину речових доказів конфіскувати, частину піддати спеціальній конфіскації, частину знищити, а частину повернути.
При цьому, суд вважає за необхідне мобільний телефон «Nokia 6303І Classic» з номером мобільного оператора НОМЕР_6 піддати спеціальній конфіскації, так як за його допомогою було скоєно кримінальне правопорушення, передбачене ст. 436-2 КК України; системний блок «Cooler Master», чорного кольору, мобільний телефон «Samsung» з номером телефону НОМЕР_4 конфіскувати; два корпуси від гранати Ф-1 та два запали типу УЗРГМ-2 вважати знищеними, так як вони були підірвані під час проведення експертного дослідження; паспорт громадянина України НОМЕР_5 повернути.
Відповідно до ст. 126 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати, які пов'язані із залученням експертів.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -
Прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та його виправдання:
Визнати ОСОБА_3 не винуватим по пред'явленому обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України і виправдати у зв'язку не доведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
Прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред'явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність:
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.3 ст. 436-2 КК України.
Покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом:
Призначити за ч.1 ст. 436-2 КК України покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки.
Призначити за ч.3 ст. 436-2 КК України покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією майна.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання ОСОБА_3 по сукупності кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Початок строку відбування покарання:
Строк відбування покарання рахувати з дати оголошення вироку, а саме з 27.05.2024 року.
Рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації:
Речові докази - мобільний телефон «Nokia 6303І Classic» з номером мобільного оператора НОМЕР_6 - піддати спеціальній конфіскації; системний блок «Cooler Master», чорного кольору, мобільний телефон «Samsung» з номером телефону НОМЕР_4 - конфіскувати; два корпуси від гранати Ф-1 та два запали типу УЗРГМ-2 - знищити; паспорт громадянина України НОМЕР_5 - повернути ОСОБА_3 .
Рішення щодо процесуальних витрат:
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 4719 гривень 25 копійок.
Рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження:
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, залишити без змін.
Арешт, накладений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2022 року - скасувати частково, а саме з паспорту громадянина України НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_3 .
Рішення про залік досудового тримання під вартою:
Зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, а саме з 31.05.2022 року по набрання вироком законної сили.
Строк і порядок набрання вироком законної сили та його оскарження:
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Порядок отримання копій вироку та інші відомості:
Копію вироку вручити обвинуваченому, прокурору.
Суддя: ОСОБА_1