Справа № 206/2069/24
Провадження № 1-кп/206/172/24
23 травня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Самарського районного суду м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, українця, громадянина України, місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст. 152, п.2 ч.2 ст. 115 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника обвинуваченого-адвоката ОСОБА_7 ,
В провадженні Самарського районного суду міста Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 152, п.2 ч.2 ст. 115 КК України.
Прокурор ОСОБА_8 подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, без визначення застави. В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів проти статевої недоторканості, життя та здоров'я, вчинені відносно особи, яка не досягла чотирнадцятилітнього віку.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська запобіжний захід ОСОБА_5 було продовжено до 25.05.2024.
На теперішній час є необхідність у продовженні строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , без визначення розміру застави, оскільки ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, встановлені ухвалами слідчих суддів, до теперішнього часу не зменшились та продовжують існувати. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від десяти до п'ятнадцяти років, або довічне позбавлення волі. Суворістю можливого покарання в сукупності з тим, що обвинувачений за зареєстрованим місцем проживання не проживає, не має міцних соціальних зав'язків, офіційно не працевлаштований, веде аморальний спосіб життя, свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду.
Прокурор також вказує на наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки перебуваючи на волі обвинувачений може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які йому знайомі і які на цей час ще не допитані судом.
Наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчинення особливо тяжких злочинів, які він вчинив маючи не зняту та не погашену судимість. За вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25.06.2020 ОСОБА_5 було засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік. Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02.02.2021 іспитовий строк скасовано. Отже, ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник - адвокат ОСОБА_7 проти клопотання прокурора заперечує. Вказує на те, що доводи прокурора про наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, ґрунтується виключно на припущеннях.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав доводи адвоката.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно із ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування (п.1) та щодо злочину, який спричинив загибель людини (п.2).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011зазначено, що продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості перевищує принцип поваги до особистості.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Судом встановлено, що 31.01.2024 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02.02.2024 ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30.03.2024.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.03.2024 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою було продовжено до 25.05.2024.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_5 , суд констатує наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів проти статевої недоторканості, життя та здоров'я особи, яка не досягла чотирнадцяти років, він офіційно не працевлаштований, не одружений, тобто він не має міцних соціальних зав'язків, а тому, суворість очікуваного покарання у рамках висунутого обвинувачення, у своїй сукупності підвищує ризики переховування обвинуваченого від суду.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд також констатує наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки перебуваючи на волі обвинувачений може незаконно впливати на свідків, які ще не допитані судом. Деякі свідки є його знайомими, а тому існує реальна можливість будь-якого впливу на цих свідків з боку обвинуваченого, з метою схиляння їх до зміни показів.
ОСОБА_5 є особою раніше судимою. Наразі він обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів. Отже, перебуваючи на волі, він може вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Усе перелічене вище вказує на неможливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою відпали, суду не надано.
Застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає не лише особі обвинуваченого, а і характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів підлягає задоволенню.
Колегія суддів не вбачає підстав для визначення обвинуваченому ОСОБА_5 розміру застави, оскільки останній обвинувачується у вчиненні вбивства, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, що узгоджується із приписами ч.4 ст. 183 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177,178,183, 193-194, 199, 331, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме до 21липня 2024 року, без визначення розміру застави.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали буде оголошено 24.05.2024 року о 10-00 год.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3