Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
14.05.2024м. ХарківСправа № 922/483/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Гула Д.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватної фірми "Діоніс-95" (61166, м. Харків, пр-т. Науки, буд. 9)
до Фізичної особи-підприємця Басилаія Сураджи ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 759962,27 грн., розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії.
за участю представників:
позивача - Бондаренко Я.О.
відповідача - не з'явився.
Позивач, Приватна фірма "Діоніс-95" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця Басилаія Сураджи, згідно вимог якої позивач просить суд:
1. Стягнути з ФОП Басилаія Сураджи (рнокпп НОМЕР_1 ) на користь ПФ "Діоніс-95" (код ЄДРПОУ 23005974) заборгованість з орендної плати у розмірі 500000,00 грн., пеню у розмірі 73424,66 грн., 3% річних у розмірі 30037,61 грн., інфляційні втрати у розмірі 156500,00 грн.
2. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення №1 Д/Б від 20.05.2021 р., укладений між ФОП Басилаія Сураджи (рнокпп НОМЕР_1 ) та ПФ "Діоніс-95" (код ЄДРПОУ 23005974).
3. Зобов'язати ФОП Басилаія Сураджи (рнокпп НОМЕР_1 ) повернути орендоване майно - нежитлові приміщення цокольного поверху №54 в літ. "А-5", загальною площею 19,7 кв.м., та нежитлову будівлю літ. "З-1", загальною площею 10,3 кв.м., з площею 44 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок 9 ПФ "Діоніс" (код ЄДРПОУ 23005974) за Актом приймання-передачі.
Крім того, позивач просить суд судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.02.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у п'ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для виправлення недоліків позовної заяви.
22.02.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків (вх. №4909) разом із доданими до неї документами, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 12.03.2024 о 12:15.
05.03.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Приватної фірми "Діоніс-95" зареєстровано заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №5989), в якій просить суд провести судове засідання, що призначено на 12.03.2024 о 12:15 та наступні судові засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.03.2024 заяву Приватної фірми "Діоніс-95" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх.№5989 від 05.03.2024) задоволено та призначено проведення підготовчого засідання на 12.03.2024 о 12:15 та наступних судових засідань у режимі відеоконференції.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.03.2024 відкладено підготовче засідання на 02.04.2024 об 11:30 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.04.2024 враховуючи, що у справі виконані усі завдання підготовчого засідання, визначені частиною 1 статті 177 ГПК України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.04.2024 о 12:00 на підставі статтей 183, 185, 232, 233 ГПК України.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.04.2024 відкладено судове засідання на 14.05.2024 о 12:15 на підставі статті 201, 216, 232, 233 ГПК України.
13.05.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано додаткові пояснення у справі (вх. №12482), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Позивач у судове засідання з'явився, позовну заяву підтримав та просив суд задовольнити.
Відповідач у призначене судове засідання не з'явився. Процесуальним правом, передбаченим статтею 178 ГПК України, на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до частини 5 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 7 статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З 05.10.2021 офіційно почали функціонувати три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв'язку.
Положеннями п. 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21, від 02.11.2022 у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 у справі №916/1716/20, від 27.03.2023 у справі №910/16794/19.
Матеріали справи свідчать, що відповідач зареєстрував "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.
Обставини належного повідомлення судом відповідача про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення ухвал суду до зареєстрованого Електронного кабінету відповідача підтверджуються довідками про доставку електронного листа, які містяться в матеріалах справи.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Разом з тим, матеріали справи додатково містять копію ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 27.02.2024, яку було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату відкриття провадження у справі. Втім, було повернуто на адресу суду з довідкою відділення оператора поштового зв'язку Ф.20, в якій значиться причина повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.
Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвали Господарського суду Харківської області по справі №922/483/24 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
З огляду на вище вказане, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом з дотриманням вимог чинного законодавства було вжито процесуальні заходи з метою повідомлення учасників справи про розгляд даної справи та проведення судових засідань.
Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, вжито заходи для належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування обставин справи та вирішення господарського спору по суті.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши присутнього у судовому засіданні позивача, суд встановив наступне.
20.05.2021 між Приватною фірмою "Діоніс-95" (далі - позивач, орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Басилаія Сураджи (далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №1Д/Б (далі - договір).
Пунктом 1.1. договору передбачено, що орендодавець передає орендарю для тимчасового платного користування протягом строку, встановленого договором, приміщення, зазначене в пункті 1.2. договору, а орендар зобов'язується користуватися цим приміщенням відповідно до умов договору, і оплачувати таке користування в порядку, передбаченому статтею 4 договору, а після закінчення строку користування, повернути його в такому ж стані, в якому він його отримав з урахуванням нормального фізичного зносу.
Відповідно до пункту 1.2. договору приміщення, яке є предметом договору - є нежитлове приміщення цокольного поверху №54 в літ "А"-5", загальною площею 19,7 кв.м., та нежитлова будівля літ. "З-1", загальною площею 10,3 кв.м., з площею 44 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Науки (проспект Леніна) будинок 9.
Пунктом 1.3. договору передбачено, що орендодавець є власником вказаних вище приміщень на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.05.2007 у справі №2-4647/07, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 135662596231010, номер запису власності: 22422775 від 18.09.2017.
Згідно умов пункту 1.4. договору орендар використовує приміщення, визначене пунктом 1.2. договору для розміщення закладу громадського харчування.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату на умовах та в порядку, встановлених статтею 4 договору (2.1.2.); після закінчення строку, на який укладено договір, повернути орендодавцю приміщення в порядку, встановленому статтею 3 договору, в такому самому стані, в якому воно було на момент його передачі орендарю, з урахуванням нормального фізичного зносу (2.1.9).
Умовами пункту 3.1. договору визначено, що орендодавець передає орендарю приміщення не пізніше 01 червня 2021 року.
Пунктом 4.1. договору погоджено, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату щомісячно, включно у національній валюті України, в розмірі 20000,00 грн., ПДВ не передбачено. Нарахування орендної плати починається з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі приміщення.
Пунктом 5.1. договору визначено, що договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі приміщення по 31 грудня 2021 року.
Відповідно до Акту приймання-передачі приміщення від 01.06.2021 вказаний акт складено про те, що відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 3.1., 3.2. договору орендодавець передає, а орендар приймає нежитлове приміщення цокольного поверху №54 в літ "А"-5", загальною площею 19,7 кв.м., та нежитлова будівля літ. "З-1", загальною площею 10,3 кв.м., з площею 44 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Науки (проспект Леніна) будинок 9 для розміщення закладу громадського харчування. Підписанням Акту сторони підтверджують, що приміщення передається орендарю у стані, придатному для ведення господарської діяльності, будь-яких претензій сторони одна до одної не мають.
Звертаючись з даним позовом до суду позивачем у позовній заяві та у судових засіданнях зазначено, що у порушення умов договору, відповідач систематично не сплачує орендну плату, приміщення за актом приймання-передачі орендодавцю не повернуто, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.
З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивач засобами поштового зв'язку скерував на адресу відповідача претензію вих. №13/02/24/1 від 13.02.2024, в якій з викладенням правових та фактичних підстав звернення, просив сплатити заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення №1Д/Б від 20.05.2021, яка залишилася з боку відповідача без відповіді та задоволення.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно з статтею 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).
Змістом частини 6 статті 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до вимог статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означеного договору оренди нежитлового приміщення №1Д/Б від 20.05.2021, суд вважає його належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
За приписами статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Відповідно до пункту 2.2. договору орендодавець зобов'язаний передати орендарю приміщення у користування в порядку, встановленому статтею 3 договору (п.п. 2.2.1); передати орендарю приміщення в стані, що відповідає умовам договору та його призначенню (п.п. 2.2.2.).
Пунктом 3.2. договору передбачено, що передача приміщення оформлюється Актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін. У разі відмови орендаря від прийняття приміщення та/або підписання Акту приймання-передачі у строки вказані у пункті 3.1. договору, даний договір вважається не укладеним.
Із змісту наявного в матеріалах справи Акту приймання-передачі приміщення від 01.06.2021 слідує, що відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 3.1., 3.2. договору орендодавець передає, а орендар приймає нежитлове приміщення цокольного поверху №54 в літ "А"-5", загальною площею 19,7 кв.м., та нежитлова будівля літ. "З-1", загальною площею 10,3 кв.м., з площею 44 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Науки (проспект Леніна) будинок 9 для розміщення закладу громадського харчування. Підписанням Акту сторони підтверджують, що приміщення передається орендарю у стані, придатному для ведення господарської діяльності, будь-яких претензій сторони одна до одної не мають.
Отже, матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення №1Д/Б від 20.05.2021 та передання відповідачу в оренду нежитлові приміщення в належному для використання стані, а тому у відповідача з огляду на погоджені з позивачем умови договору виник обов'язок з своєчасної та повної сплати орендної плати.
Відповідно до частини 1, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частинами 1, 4 статті 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Умовами пункту 4.1. договору погоджено, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату щомісячно, включно у національній валюті України, в розмірі 20000,00 грн., ПДВ не передбачено. Нарахування орендної плати починається з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі приміщення.
Згідно з пунктом 4.2. договору орендар сплачує орендну плату у грошовій безготівковій формі шляхом перерахування суми орендної плати на поточний рахунок орендодавця.
Умовами пункту 4.3. договору передбачено, що орендар сплачує орендну плату не пізніше 05 числа місяця, за який здійснюється оплата.
Пунктом 4.4. договору передбачено, що зобов'язання орендаря по здійсненню орендного платежу, передбаченого договором, вважаються виконаними належним чином у момент зарахування банком орендодавця відповідних сум на рахунок орендодавця.
Відповідно до статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. Для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
Згідно із частиною 4 статті 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. Для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі №910/6947/22 погодився із висновками про наявність у відповідача обов'язку сплатити борг з орендної плати (за встановлених обставин відсутності заперечень відповідача проти продовження строку дії договору оренди та не існування підписаного між сторонами акта приймання-передачі), що свідчить про повернення орендованого майна орендодавцю та вказав, що частиною 1 статті 763 ЦК України унормовано загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором. Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 ЦК України, спрямоване на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища.
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями статті 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення повного розрахунку за оренду приміщення, суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога про стягнення заборгованості у розмірі 500000,00 грн. визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Разом з тим, жодних доказів на спростування правомірності та обґрунтованості позовних вимог та необхідності сплати обґрунтованої та заявленої до стягнення заборгованості за користування орендованими приміщеннями, матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано. При цьому матеріали справи свідчать, що наявність та розмір заборгованості відповідача, а також настання строку виконання обов'язку щодо сплати обумовлених договором орендних платежів, також не були спростовані відповідачем.
Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 73424,66 грн., 3% річних у розмірі 30037,61 грн. та інфляційних втрат у розмірі 156500,00 грн., суд зазначає наступне.
Приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Разом з тим, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.
Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов'язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України).
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Системний аналіз положень чинного законодавства вказує, що забезпечення виконання зобов'язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов'язків за відповідним правочином.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 6 статті 232 ГК України.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 6.2. договору в разі, коли орендар допустив несвоєчасну сплату орендної плати, а також несвоєчасно перерахував суми компенсацій за комунальні послуги, він зобов'язується виплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку пені у розмірі 73424,66 грн., 3% річних у розмірі 30037,61 грн. та інфляційних втрат у розмірі 156500,00 грн. суд зазначає, що здійснені нарахування відповідають обставинам справи, розрахунок виконано арифметично вірно, а тому позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про розірвання договору та зобов'язання повернути орендоване майно, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Слід зазначити, що застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов'язання стороною договору, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
Виходячи зі змісту статті 651 ЦК України положеннями зазначеної норми передбачено можливість розірвання договору за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом або договором.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач систематично не сплачував орендні платежі, що дає суду правові підстави стверджувати, що відповідачем істотно порушено умови укладеного договору оренди нежитлового приміщення, оскільки несплата орендної плати істотно порушує права позивача та наносить шкоду його майновим інтересам, а тому дана обставина свідчить про істотність порушення договірних зобов'язань та про наявність підстав для розірвання такого договору.
Враховуючи встановлені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, позовна вимога про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №1 Д/Б від 20.05.2021, визнається судом обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню.
Крім того, частиною 1 статті 782 ЦК України унормовано, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Разом з тим, пунктом 3.4. договору передбачено, що приміщення повертається орендодавцю в належному стані, з урахуванням природного зносу, а також погоджених невід'ємних поліпшень, та оформлюється Актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.
Враховуючи вище викладене, позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути позивачу нежитлові приміщення за актом приймання-передачі також визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Однак, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
1. Стягнути з фізичної особи-підприємця Басилаія Сураджи ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Приватної фірми "Діоніс-95" (61166, м. Харків, пр-т. Науки, буд. 9, код ЄДРПОУ 23005974) заборгованість з орендної плати у розмірі 500000,00 грн., пеню у розмірі 73424,66 грн., 3% річних у розмірі 30037,61 грн., інфляційні втрати у розмірі 156500,00 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 17455,43 грн.
2. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення №1 Д/Б від 20.05.2021 р., укладений між фізичною особою-підприємцем Басилаія Сураджи (рнокпп НОМЕР_1 ) та Приватною фірмою "Діоніс-95" (код ЄДРПОУ 23005974).
3. Зобов'язати фізичну особу-підприємця Басилаія Сураджи ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) повернути орендоване майно - нежитлові приміщення цокольного поверху №54 в літ. "А-5", загальною площею 19,7 кв.м., та нежитлову будівлю літ. "З-1", загальною площею 10,3 кв.м., з площею 44 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 23005974) за Актом приймання-передачі.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено "24" травня 2024 р.
Суддя Г.І. Сальнікова