65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
"23" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2217/24
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
розглянувши заяву (вх. № 4-46/24 від 21.05.2024) представника компанії American Steamship Owners Mutual Protection and Indemnity Association Inc. про забезпечення позову (до подачі позовної заяви),
Представник компанії American Steamship Owners Mutual Protection and Indemnity Association Inc. (далі - Заявник) звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову (до подачі позовної заяви), в якій просить:
- накласти арешт на морське судно «Vyssos» (ІМО 9385790, прапор - Панама), яке знаходиться в акваторії Ізмаїльського морського порту Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (68600, м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, буд. 4, код ЄДРПОУ ВП: 38728402), шляхом його затримання та заборони виходу з акваторії Ізмаїльського морського порту Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»;
- заборонити Капітану Ізмаїльського морського порту Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» оформлювати і надавати дозвіл на вихід судна «Vyssos» (ІМО 9385790, прапор - Панама), яке знаходиться в акваторії Ізмаїльського морського порту;
- заборонити компанії «Lyra Mare Ltd» (80 Broad Street, Monrovia, Liberia (Ліберія) та будь-яким фізичним та юридичним особам без виключення, вчиняти дії щодо відчуження морського судна «Vyssos» (ІМО 9385790, прапор - Панама).
Стверджує, що має морську вимогу до компанії Lyra Mare Ltd. (80 Broad Street, Monrovia, Liberia) у розмірі 158 940,36 доларів США.
Звертає увагу, що Компанія American Steamship Owners Mutual Protection and Indemnity Assosiation Inc відповідно до вимог Конвенції про працю в морському судноплавстві 2006 року з поправками (далі - Конвенція про працю), є «службою фінансового забезпечення» (фінансовим гарантом) щодо судна «Vyssos» (ІМО 9385790, прапор - Панама) (далі - Судно).
У свою чергу, Компанія Lyra Mare Ltd (далі - Судновласник) є зареєстрованим власником Судна «Vyssos» (ІМО 9385790, прапор - Панама).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову Заявник посилається, зокрема, на норми Конвенції про працю, Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна (1952 року) (далі - Конвенція), Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМ України), глави 10 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також зазначає наступне.
08.01.2024 року Заявник отримав звернення від Міжнародної Федерації Робітників Транспорту (Україна), а 16.01.2024 року і від членів екіпажу Судна про те, що Судно було фактично покинуто Судновласником у Ізмаїльському морському порту і перед членами екіпажу виникла заборгованість по заробітній платі. Також 15 членів екіпажу з 18 (окрім 3 громадян України) просили Заявника забезпечити їм репатріацію на батьківщину.
На виконання вимог Конвенції про працю, а також зобов'язань за Сертифікатом № 62040/1 від 14.02.2023 року, Заявник сплатив усім 18 членам екіпажу заборгованість по заробітній платі, а також покрив витрати на репатріацію на батьківщину 15 членів екіпажу у загальному розмірі 158 940, 36 дол. США.
У зв'язку з наведеним, усіма 18 членами екіпажу були підписані відповідні договори уступки прав вимоги по заробітній платі і репатріації у загальному розмірі 158 940, 36 дол. США на користь Заявника, які мав сплатити, але не сплатив Судновласник членам екіпажу.
Так, виконавши зобов'язання Судновласника перед членами екіпажу Судна за трудовими договорами, Заявник замінив первісного кредитора (членів екіпажу) і набув статусу нового кредитора і права вимоги до Судновласника щодо сплати заробітній платі і репатріації у загальному розмірі 158 940, 36 дол. США.
На вищевказані обставини Заявник звертає увагу, обґрунтовуючи наявність та розмір морської вимоги.
Посилаючись на приписи Конвенції, Заявник вказує, що морська вимога означає, зокрема, вимогу, що виникає на підставі заробітної плати капітанів, офіцерів чи екіпажу, що, на переконання Заявника, свідчить про наявність підстав для арешту Судна для забезпечення морської вимоги.
Крім того, з посиланням на норми ст.ст. 358, 359 КТМ України, Міжнародної Конвенції про морські застави та іпотеки (1993 року), Заявник просить також заборонити Судновласнику та будь-яким фізичним та юридичним особам без виключення вчиняти дії щодо відчуження Судна, оскільки вважає, що Судновласник є недобросовісним, так як не виконав свої зобов'язання перед членами екіпажу, й існує вірогідність, що він буде вчиняти дії, направлені на невиконання рішення суду, зокрема, шляхом розпорядження Судном на користь третіх осіб. Звертає увагу, що Судновласник зареєстрований у Республіці Ліберія і Судно є єдиним майном цієї компанії в Україні, на яке може бути звернуто стягнення у випадку примусового виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості з Судновласника на користь Заявника.
Розглянувши заяву представника компанії American Steamship Owners Mutual Protection and Indemnity Association Inc. про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У матеріалах справи міститься лист Міністерства фінансів штату Пенсільванія (США), яким підтверджено те, що American Steamship Owners Mutual Protection and Indemnity Association Inc. (TIN 13-4824570) є корпорацією та резидентом Сполучених Штатів Америки.
Згідно ч. 2 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває або до якого прямує судно, або порту реєстрації судна.
При цьому за ч. 2 ст. 138 ГПК України заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.
Листом від 01.05.2024 Капітан морського порту Ізмаїл повідомив, що Судно знаходиться в акваторії морського порту Ізмаїл на причалі № 16 в затоні 95 км.
За приписами ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За положеннями п.9 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.
Приписами ч. 3 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна подається в письмовій формі і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичної особи) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові для фізичної особи), що є відповідальною за морською вимогою, її місцезнаходження (для юридичної особи) або місце проживання чи перебування (для фізичної особи), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичної особи) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; розмір та суть морської вимоги, що є підставою для арешту судна; найменування судна, щодо якого подається заява про арешт, інші відомості про судно, якщо вони відомі заявнику.
У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Частиною 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відтак, вимога щодо співмірності не застосовується щодо заходів забезпечення позову, направлених на забезпечення морської вимоги.
Суд зазначає, що порядок накладення арешту на морські судна врегульовано Міжнародною конвенцією з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952р., до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України №3702-VI від 07.09.2011р. та яка набула чинності для України 16.05.2012р., а також главою 4 КТМ України.
За положеннями ст. 1 Конвенції «морська вимога» означає вимогу, що виникає на підставі, зокрема заробітної плати капітанів, офіцерів чи екіпажу.
«Арешт» у розумінні ч. 2 ст. 1 Конвенції означає затримання судна за ухвалою суду для забезпечення морської вимоги, але не включає конфіскацію судна на виконання судового рішення.
«Позивач» означає особу, яка стверджує, що морська вимога пред'являється на його користь (ч. 4 ст. 1 Конвенції).
Згідно зі ст. 2 Конвенції судно, яке ходить під прапором однієї з Договірних Держав, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав лише стосовно морської вимоги й жодної іншої, але ніщо в цій Конвенції не може розглядатися як розширення чи обмеження прав і повноважень, якими наділені уряди чи їхні установи, органи державної влади чи портові або докові власті згідно з їхніми чинними внутрішніми законами або правилами щодо арешту, затримання або іншого способу перешкоджання відходу суден, які перебувають у межах їхньої юрисдикції.
Статтею 4 Конвенції визначено, що на судно може бути накладений арешт не інакше, як з дозволу суду або відповідного судового органу Договірної Держави, в якій здійснено арешт.
Частиною 2 ст. 6 Конвенції передбачено, що процесуальні норми, що стосуються арешту судна, клопотання про одержання дозволу, згаданого в статті 4, та всіх інших процесуальних питань, що можуть виникнути в зв'язку з арештом, визначаються правом Договірної Держави, в якій арешт був здійснений чи було подано клопотання щодо його здійснення.
У відповідності з ч.ч. 1, 2, 4 Конвенції її положення застосовуються в межах юрисдикції будь-якої Договірної Держави до будь-якого судна, що ходить під прапором однієї з Договірних Держав.
Судно, що ходить під прапором Держави, яка не є Договірною Державою Конвенції, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав щодо будь-якої з морських вимог, що перераховані у статті 1, чи будь-якої іншої вимоги, щодо якої закон цієї Договірної Держави дозволяє арешт.
Ніщо в цій Конвенції не змінює або не впливає на чинні норми права відповідних Договірних Держав щодо арешту будь-якого судна, яке знаходиться в межах юрисдикції держави, або ходить під її прапором, особою, яка має постійне місце проживання або основне місце роботи у цій державі.
У відповідності зі ст. 41 КТМ України судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту тільки за рішенням суду, господарського суду або голови Морської арбітражної комісії. Арешт судна означає будь-яке затримання судна або обмеження в його пересуванні, що здійснюються для забезпечення морських вимог, зазначених у статті 42 цього Кодексу, під час перебування судна в морському порту України. Арешт не включає заходів, що здійснюються для виконання рішень суду чи господарського суду, що набрали чинності.
Згідно зі ст. 42 КТМ України судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов'язаних з рятуванням судна.
Різновидом морської вимоги у розумінні ст. 42 КТМ України є вимога у зв'язку із заробітною платою та іншими коштами, що належать капітану, членам командного складу та іншим членам екіпажу у зв'язку з виконанням ними своїх службових обов'язків на борту судна, включаючи витрати на репатріацію і внески за соціальним страхуванням, що сплачуються від їх імені.
Як вбачається з матеріалів справи, компанія American Steamship Owners Mutual Protection and Indemnity Assosiation Inc. відповідно до вимог Конвенції про працю в морському судноплавстві 2006 року з поправками, є фінансовим гарантом щодо судна «Vyssos» (ІМО 9385790, прапор - Панама), що підтверджується Сертифікатом № 62040/1 від 14.02.2023 року, виданим у відповідності до Стандарту А2.5.2 Конвенції про працю.
Компанія Lyra Mare Ltd є зареєстрованим власником Судна «Vyssos» (ІМО 9385790, прапор - Панама), що підтверджується Судновим патентом про реєстрацію судна від 29.03.2023 року в Панамському реєстрі судноплавства, а також витягом з міжнародної інформаційної бази Equasis.org.
Згідно з п. 2 ст. 2.5 Конвенції про працю кожна держава-член вимагає, щоб судна, які плавають під її прапором, надавали фінансові гарантії, що забезпечують належну репатріацію моряків відповідно до цього Кодексу.
Положення Стандарту А2.5.2. (Фінансові гарантії) Конвенції про працю:
1. На виконання пункту 2 Правила 2.5 у цьому стандарті встановлено вимоги, що забезпечують функціонування оперативної та ефективної системи фінансових гарантій з метою сприяння морякам у разі залишення їх без допомоги.
2. Стосовно цього стандарту моряк вважається залишеним без допомоги в тому випадку, якщо порушуючи вимоги цієї конвенції або умов трудового договору моряків судновласник:
a) не покриває витрат, пов'язаних із репатріацією моряка;
b) залишив моряка без необхідної матеріальної підтримки та допомоги;
с) з інших причин в односторонньому порядку розірвав зв'язки з моряком і, в тому числі, не виплачував йому договірної заробітної плати за період не менше двох місяців.
3. Кожен член Організації [Міжнародна організація праці] забезпечує, щоб щодо суден, що плавають під його прапором, діяла система фінансових гарантій, що відповідає вимогам цього стандарту. Система фінансових гарантій може мати форму або системи соціального забезпечення, або страхування, або національного фонду, або будь-якої іншої аналогічної схеми. Її форма визначається членом Організації після консультацій із заінтересованими організаціями судновласників і моряків.
4. Система фінансових гарантій забезпечує прямий доступ, досить широке охоплення та термінову фінансову допомогу відповідно до цього стандарту будь-якому залишеному без допомоги моряку на судні, що плаває під прапором цього члена Організації.
5. Щодо пункту 2 b) цього стандарту необхідна матеріальна допомога та підтримка морякам включає: адекватне харчування, розміщення, а також забезпечення питною водою, життєво важливим для виживання на борту судна паливом та необхідною медичною допомогою.
6. Кожен член Організації вимагає, щоб на борту суден, що плавають під його прапором, і до яких застосовуються пункти 1 або 2 Правила 5.1.3, зберігалося письмове посвідчення або інше документальне свідчення фінансових гарантій, видане службою фінансового забезпечення. Копія такого свідоцтва міститься на видному місці на борту судна, де з нею можуть ознайомитись моряки. Якщо фінансові гарантії надаються не однією, а кількома службами фінансового забезпечення, на борту судна зберігаються всі документи, видані всіма такими службами.
7. Письмове посвідчення або інше документальне свідоцтво фінансових гарантій містить інформацію, передбачену в Додатку A2-I. Ця інформація повинна бути англійською мовою або супроводжуватись англійським перекладом.
8. Допомога, що надається системою фінансових гарантій, надається негайно на запит моряка або призначеного моряком його представника, належним чином аргументованого, відповідно до пункту 2 вище.
9. Щодо Правил 2.2 та 2.5, допомога, що надається системою фінансових гарантій, має бути достатньою, щоб охопити:
a) невиплачену заробітну плату та інші виплати, що належать моряку від судновласника згідно з його трудовим договором, що відповідає колективній угоді або національному законодавству держави прапора, не перевищуючи чотиримісячної заборгованості по заробітній платі та чотиримісячної заборгованості за такими належним морякам виплат;
b) всі витрати, обґрунтовано понесені моряком, включаючи витрати на репатріацію, передбачені в пункті 10;
c) першочергові потреби моряка, включаючи такі параметри, як: адекватне харчування, одяг, у разі потреби, житло, постачання питної води, життєво важливим для виживання на борту судна паливом та необхідною медичною допомогою, а також будь-які інші обґрунтовані витрати або витрати, пов'язані з дією або бездіяльністю, що кваліфікуються як залишення моряка без допомоги до його прибуття на батьківщину
10. Витрати по репатріації покривають проїзні витрати на найбільш підходящому і швидкому транспорті, зазвичай повітряному, і включають надання моряку харчування і житла починаючи з часу залишення їм судна і до прибуття на батьківщину, необхідну медичну допомогу, проїзд і перевезення особистих речей, а також будь-які інші обґрунтовані витрати та витрати, що виникли у зв'язку із залишенням моряка без допомоги.
11. Фінансові гарантії не припиняються до закінчення терміну дії фінансових гарантій, якщо служба фінансового забезпечення не направила компетентному органу держави прапора попереднього повідомлення не менше ніж за 30 днів.
12. Якщо служба страхування або інших фінансових гарантій здійснила будь-які виплати моряку відповідно до цього стандарту, така служба в межах виплаченої суми та відповідно до застосовних правових норм набуває за суброгацією, поступкою або іншим чином права, якими мали би скористатися моряки.
13. Жодне положення цього стандарту не завдає шкоди праву зворотної вимоги страховика або служби фінансового забезпечення до третьої сторони.
08.01.2024 року Заявник отримав звернення від Міжнародної Федерації Робітників Транспорту (Україна), а 16.01.2024 року - від членів екіпажу Судна про те, що Судно було фактично покинуто Судновласником у Ізмаїльському морському порту і перед членами екіпажу виникла заборгованість по заробітній платі. Також 15 членів екіпажу з 18 (окрім 3 громадян України) потребували забезпечення їм репатріації на батьківщину.
На виконання вимог Конвенції про працю, а також зобов'язань за Сертифікатом № 62040/1 від 14.02.2023 року, Заявник зазначає, що сплатив усім 18 членам екіпажу заборгованість по заробітній платі, а також покрив витрати на репатріацію на батьківщину 15 членів екіпажу у загальному розмірі 158 940, 36 дол. США.
У зв'язку з наведеним, усіма 18 членами екіпажу були підписані відповідні договори уступки прав вимоги по заробітній платі і репатріації у загальному розмірі 158 940, 36 дол. США на користь Заявника, які мав сплатити Судновласник членам екіпажу. Копії договорів відступлення додані Заявником до заяви та наявні у матеріалах справи.
На підтвердження вищенаведених обставин, Заявник також надав до суду: суднову роль Судна від 22.12.2023 року, у якій зазначений повний перелік членів екіпажу (18 чол.); трудові договори 18 членів екіпажу, які визначають розмір заробітної плати членів екіпажу Судна та їх право на репатріацію; звернення членів екіпажу Судна щодо необхідності сплати їм заборгованості по сплаті заробітної плати і організацію репатріації від 16.01.2024 року.
За наведеного, Заявник, виконавши зобов'язання Судновласника перед членами екіпажу Судна за трудовими договорами, замінив первісного кредитора (членів екіпажу) і набув статусу нового кредитора і права вимоги до Судновласника щодо сплати заробітній платі і репатріації у загальному розмірі 158 940, 36 дол. США.
Вказана вимога у розумінні положень ст. 1 Конвенції та ст. 42 КТМ України є морською вимогою, наявність якої Заявником підтверджено доданими до заяви доказами.
На підставі всього вищевикладеного, судом встановлено наявність обставин, які свідчать про виникнення у Заявника права морської вимоги до Судновласника, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви компанії American Steamship Owners Mutual Protection and Indemnity Association Inc. в частині вимоги про накладення арешту на Судно та заборони Капітану Ізмаїльського морського порту Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» оформлювати і надавати дозвіл на вихід Судна, яке знаходиться в акваторії Ізмаїльського морського порту.
При цьому суд враховує, що обґрунтування заявником належним чином необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на судно для забезпечення морської вимоги не є обов'язковою умовою для задоволення відповідної заяви, що цілком узгоджується з п. 3 ч. 3 ст. 139 ГПК України та з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.10.2019 у справі № 915/1301/19 (п. п. 4.12., 4.13. вказаної постанови).
Щодо вимоги заяви в частині заборони компанії Lyra Mare Ltd (80 Broad Street, Monrovia, Liberia (Ліберія) та будь-яким фізичним та юридичним особам без виключення вчиняти дії щодо відчуження Судна, суд зазначає наступне.
Цю вимогу у заяві пред'явлено з посиланням на норми ст.ст. 358, 359 КТМ України, Міжнародної Конвенції про морські застави та іпотеки (1993 року), оскільки Заявник вважає, що Судновласник є недобросовісним, так як не виконав свої зобов'язання перед членами екіпажу, й існує вірогідність, що він буде вчиняти дії, направлені на невиконання рішення суду, зокрема, шляхом розпорядження Судном на користь третіх осіб. Звертає увагу, що Судновласник зареєстрований у Республіці Ліберія і Судно є єдиним майном цієї компанії в Україні, на яке може бути звернуто стягнення у випадку примусового виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості з Судновласника на користь Заявника.
Як вже було зазначено судом, за положеннями п.9 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.
Визначення поняття «Арешт» судна міститься у ст. 1 Конвенції та ст. 41 КТМ України.
Так, арештом за приписами ч. 2 ст. 1 Конвенції є затримання судна за ухвалою суду для забезпечення морської вимоги, що не включає конфіскацію судна на виконання судового рішення.
У статті 41 КТМ України арешт судна означає будь-яке затримання судна або обмеження в його пересуванні, що здійснюються для забезпечення морських вимог, зазначених у статті 42 цього Кодексу, під час перебування судна в морському порту України. Арешт не включає заходів, що здійснюються для виконання рішень суду чи господарського суду, що набрали чинності.
Відтак, заборона Судновласнику та будь-яким фізичним та юридичним особам без виключення вчиняти дії щодо відчуження Судна не охоплюється поняттям арешту, не має жодного відношення до арешту та не може застосовуватися як похідна від арешту вимога. Крім того, як вже було зазначено, арешт Судна не може включати заходів, що здійснюються для виконання рішень суду чи господарського суду, що набрали чинності.
Отже, вимога про заборону Судновласнику вчиняти дії щодо відчуження Судна розглядається судом окремо від заяви в частині арешту.
За ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Суд звертає увагу, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9).
На переконання суду, у заяві позивача про забезпечення позову відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вчинення Судновласником будь-яких дій, спрямованих на уникнення виконання рішення, а також не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі відмови у задоволенні вимоги про заборону відчуження Судна.
Крім того, запропоновані позивачем заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження Судна не є співрозмірними із позовними вимогами, протилежного Заявником не доведено.
Згідно з ч. 5 ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на Судно та заборони Капітану Ізмаїльського морського порту Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» оформлювати і надавати дозвіл на вихід Судна, яке знаходиться в акваторії Ізмаїльського морського порту. У задоволенні заяви в частині заборони компанії Lyra Mare Ltd та будь-яким фізичним та юридичним особам без виключення вчиняти дії щодо відчуження Судна слід відмовити.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст.140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою.
Враховуючи, що на момент постановлення ухвали про арешт судна позов по суті морської вимоги до особи, яка є відповідальною за морською вимогою, не поданий, суд в ухвалі про арешт судна вважає за необхідне встановити строк, протягом якого особа, що подала заяву про арешт морського судна, зобов'язана подати такий позов та надати відповідне підтвердження суду, а саме - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України, примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Ухвала про арешт морського судна є підставою для затримання судна або обмеження в його пересуванні в порту, де знаходиться або до якого прямує таке судно, до моменту скасування заходів із забезпечення позову у вигляді арешту морського судна. Після вручення копії ухвали про арешт судна капітан морського порту, де знаходиться судно, філія Адміністрації морських портів України в морському порту, де знаходиться судно, відповідні органи Державної прикордонної служби та митні органи зобов'язані вжити заходів, що унеможливлюють вихід арештованого судна з порту.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів частини 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Частиною 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Отже, частиною 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Суд зазначає, що особи, які є відповідальними за морською вимогою, жодним чином не позбавлені права на підставі ст. 141 Господарського процесуального кодексу України звернутися до суду з клопотанням про здійснення зустрічного забезпечення.
При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті.
Разом з цим, суд звертає увагу, що за наявності доказів, які б спростовували доводи Заявника щодо необхідності забезпечення позову, компанія Lyra Mare Ltd. не позбавлена права звернутися до Господарського суду Одеської області із заявою про скасування заходів забезпечення позову в порядку ст. 145 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 139, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву (вх. № 4-46/24 від 21.05.2024) представника компанії American Steamship Owners Mutual Protection and Indemnity Association Inc. про забезпечення позову - задовольнити частково.
2. Накласти арешт на морське судно «Vyssos» (ІМО 9385790, прапор - Панама), яке знаходиться в акваторії Ізмаїльського морського порту Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (68600, м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, буд. 4, код ЄДРПОУ ВП: 38728402), шляхом його затримання та заборони виходу з акваторії Ізмаїльського морського порту Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».
3. Заборонити Капітану Ізмаїльського морського порту Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» оформлювати і надавати дозвіл на вихід судна «Vyssos» (ІМО 9385790, прапор - Панама), яке знаходиться в акваторії Ізмаїльського морського порту.
4. У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
5. Встановити Компанії American Steamship Owners Mutual Protection and Indemnity Association Inc. строк тридцять днів з дня постановлення даної ухвали для надання доказів на підтвердження пред'явлення позову до Компанії Lyra Mare Ltd.
6. На виконання вимог ст. 144 ГПК України копію ухвали направити:
- Lyra Mare Ltd. (80 Broad Street, Monrovia, Liberia);
- Південному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України на адресу: 65014, м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 1 (pdru@dpsu.gov.ua);
- Ізмаїльський прикордонний загін (izmail_zagin@dpsu.gov.ua, вул. Г. Музиченка, 31, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600;
- Одеській митниці Держмитслужби (od.post@customs.gov.ua, 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А);
- Державному підприємству «Ізмаїльський морський торговельний порт» (вул. Портова, 7, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68601; port_izmail@marad.gov.ua; iscp-secret@izmport.com.ua; aho@izmport.com.ua);
- Ізмаїльська філія ДП «Адміністрація морський портів України» (68600, Одеська обл., Ізмаїльський район, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 4; vd@izm.uspa.gov.ua; office@izm.uspa.gov.ua);
- Капітану морського порту Ізмаїл (harbourmaster_izmail@marad.gov.ua; a.v.ryzhylo@izm.uspa.gov.ua).
Стягувачем за ухвалою є: Компанія American Steamship Owners Mutual Protection and Indemnity Association Inc. (адреса: One Baterry Park Plaza, 31st Floor, New York, NY 10004, USA).
Боржником за ухвалою є: Компанія Lyra Mare Ltd. (адреса: 80 Broad Street, Monrovia, Liberia).
Ухвала дійсна для пред'явлення до виконання у строк, передбачений ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала набирає законної сили 23.05.2024 та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк, передбачений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Волков Роман Володимирович