24 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/17713/22 пров. № А/857/20692/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Коваля Р.Й., Шевчук С.М.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України),
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року (суддя - ОСОБА_1 , час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Львів, дата складення повного тексту - не зазначено),
в адміністративній справі №380/17713/22 за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України),
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У грудні 2022 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підйомної допомоги, грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2018 році, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний 11 календарний рік служби та компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення; 2) зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу підйомної допомоги, грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2018 році, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний 11 календарний рік служби та компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення; 3) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати із липня 2015 року по день фактичної виплати 18 жовтня 2022 року; 4) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати із липня 2015 року по день фактичної виплати 18 жовтня 2022 року.
Ухвалою суду першої інстанції від 23.12.2022 позовну заяву ОСОБА_2 в частині вимог щодо нездійснення перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2018 році, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний 11 календарний рік служби, компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток, нездійснення нарахування та виплати підйомної допомоги з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення - повернуто позивачу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2023 у цій справі, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023, в задоволенні позову щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів - відмовлено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023 ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог у справі №380/17713/22 - скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.08.2023 позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 підйомної допомоги, грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2018 році, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний 11 календарний рік служби та компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 підйомної допомоги, грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2018 році, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний 11 календарний рік служби та компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
З цим рішенням суду першої інстанції від 25.08.2023 не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що індексація не входить до складу місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок виплати щомісячної одноразової грошової допомоги, підйомної допомоги, одноразової грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні. Вважає апелянт, що НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) діяв на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України, і такі дії відповідають критеріям, визначеним ст.2 КАС України. Тому вважає скаржник, що вимоги позивача є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду, прийняти нове рішення, яким у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №6-ос від 05.02.2018 позивача виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення (а.с. 13).
Відповідно до зворотного боку особистої картки заробітної плати ф.10 №13496 видно, що позивачу у січні 2018 року нараховано підйомну допомогу у розмірі 5071 грн. 75 коп., у лютому 2018 року - допомогу на оздоровлення - у розмірі 5071 грн. 75 коп., у лютому 2018 року - одноразову грошову допомогу при звільненні - у розмірі 27894 грн. 63 коп., у лютому 2018 року - грошову компенсацію за невикористані дні відпустки - у розмірі 507 грн. 17 коп. (а.с. 18).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 у справі №380/4042/20, зокрема, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену (збільшену) суму допомоги на оздоровлення у червні 2016 року та у лютому 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 з урахуванням проведених виплат; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену допомогу на оздоровлення у лютому 2018 року та підйомну допомогу у січні 2018 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 та винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських”; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 та винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських”; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2013 - 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 та винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції передбаченої передбачену від 20.01.2016 № 18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських” (а.с. 39).
На банківську картку позивача 12.02.2021 року відповідачем перераховано кошти в сумі 27037 грн. 91 коп. (заробітна плата).
16.03.2021 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію про характер, цільове призначення коштів виплачених позивачу при звільненні з військової служби та складові грошових виплат, а саме: 12.02.2021 року коштів у сумі 27037 грн. 91 коп.; 17.02.2021 року коштів у сумі 7863 грн. 94 коп.; 15.03.2021 року коштів у сумі 37945 грн. 56 коп..
Відповідач листом №11/1592 від 25.03.2021 року повідомив, що 12.02.2021 року позивачу нараховано 27449 грн. 65 коп. (доплата матеріальної допомоги на оздоровлення - 1616 грн. 37 коп.; доплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби - 8890 грн. 04 коп.; доплата грошової компенсації за невикористані дні відпустки - 16943 грн. 24 коп.), з урахуванням обов'язкових податків та зборів виплачено 27037 грн. 91 коп.; 17.02.2021 року нараховано доплату підйомної допомоги у сумі 9768 грн. 86 коп., з урахуванням обов'язкових податків та зборів виплачено 7863 грн. 94 коп.; 15.03.2021 року нараховано грошові кошти у сумі 38523 грн. 41 коп. (доплата матеріальної допомоги на оздоровлення - 5926 грн. 41 коп., доплата одноразової грошової допомоги при звільненні - 32596 грн. 73 коп.), з урахуванням обов'язкових податків та зборів виплачено 37945 грн. 45 коп. (а.с. 47).
22.04.2021 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив нарахувати та виплатити позивачу заборгованість індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року до часу звільнення з військової служби 06.02.2018 року; надати інформацію про базовий місяць для нарахування індексації у період січень - грудень 2015 року; надати інформацію про так званий базовий місяць для нарахування індексації за період з грудня 2015 року до часу звільнення з військової служби (а.с.19).
Листом №11/2378 від 30.04.2021 року відповідач повідомив представника позивача, що позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 року по дату звільнення у сумі 34417 грн. 54 коп. При нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по грудень 2015 року застосовувався серпень 2014 року як базовий місяць. Оскільки у довідці про суми нарахованої та виплаченої індексації військової частини НОМЕР_3 не зазначено базовий місяць, який застосовувався при проведенні розрахунку з індексації грошового забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_3 не має можливості надати інформацію про відповідний базовий місяць за період з січня 2015 року по червень 2015 року. За період з грудня 2015 року по 06.02.2018 року серпень 2014 року застосовувався як базовий місяць (а.с. 21).
На банківську картку позивача 14.05.2021 року відповідачем перераховано кошти в сумі 33901 грн. 28 коп. (заробітна плата).
17.06.2021 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив надати детальний помісячний розрахунок нарахованої індексації грошового забезпечення позивачу, зазначивши базовий місяць, який взято при розрахунку (а.с. 24).
Відповідач листом №11/3568 від 24.06.2021 року повідомив позивача про направлення довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення №172 від 23.06.2021 року, з якої вбачається, що позивачу за період з липня 2015 року по 06.02.2018 року було нараховано 34417 грн. 54 коп. із застосуванням серпня 2014 року як базового місяця (а.с. 25).
19.09.2022 року представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_4 із адвокатським запитом, в якому просив добровільно виконати судове рішення у справі №380/12078/21 та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з грудня 2015 року по 06.02.2018 року (а.с. 34).
Листом №11/2455-22 від 26.09.2022 року позивача повідомлено, що на виконання вказаного рішення за згаданий період перераховано індексацію грошового забезпечення позивача з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та з урахуванням виплачених сум (а.с. 36).
На банківську картку позивача 18.10.2022 року відповідачем перераховано кошти в сумі 50941 грн. 07 коп. (заробітна плата).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати спірних виплат з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі Закон №2011-XII).
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст.9 Закону №2011-XII).
Згідно із ч.3 ст.9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до ч.3 ст.9-1 Закону №2011-XII, при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (ч.1 ст.10-1 Закону №2011-XII).
Відповідно до ст.15 Закону №2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби у зв'язку із закінченням строку контракту, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У вказаній справі суд надає оцінку діям/бездіяльності відповідача щодо розрахунку розміру виплаченої позивачу підйомної допомоги, грошової допомоги на оздоровлення у 2018 році, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний 11 календарний рік служби та компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток із не включенням до складу цих виплат грошового забезпечення індексації.
За приписами статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII від 03.07.1991 (далі - Закон №1282-XII), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Відповідно до ст.2 Закону №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
За змістом частини 2 статті 6 Закону №1282-XII, порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-ІІІ (далі Закон №2017-ІІІ) визначено право громадян на соціальні гарантії.
Відповідно до вказаної статті, з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до статті 19 Закону №2017-ІІІ, державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, в тому числі для військовослужбовців.
Аналіз правових норм Закону № 2017-ІІІ та Закону №1282-ХІІ дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №638/9697/17, від 11.12.2019 у справі №638/5794/17, від 19.03.2020 у справі №820/5286/17, від 29.04.2020 у справі №240/10130/19, від 21.12.2021 у справі №820/3423/18.
З матеріалів справи видно, що при проведенні розрахунку підйомної допомоги, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток відповідач проявив бездіяльність, яка виразилась у не включенні позивачу до вказаних видів виплат індексації.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для включення індексації до розміру спірних видів виплат позивачу.
З огляду на встановлене, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підйомної допомоги, грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2018 році, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний 11 календарний рік служби та компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, зобов'язавши відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу вказаних видів виплат з урахуванням у їх складі індексації грошового забезпечення.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції в оскарженій частині винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року в адміністративній справі №380/17713/22 за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Р. Й. Коваль
С. М. Шевчук