22 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/31332/23 пров. № А/857/3094/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» та Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі №140/31332/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення (головуючий суддя першої інстанції - Лозовський О.А., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення - м. Луцьк, дата складання повного тексту - 08.01.2024),-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» (далі ТОВ «Даліс Аутомотів Груп», ТОВ «ДАГ», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 07.04.2023 №UA205050/2023/000171/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Даліс Аутомотів Груп» здійснює оптову торгівлю деталями та приладдям для автотранспортних засобів (код КВЕД 45.31) та на виконання умов контракту № APZ01032021 від 01.03.2021, укладеного з компанією AUTO PART ZONE OTOMOTIV A.S., зареєстрованою в Турецькій Республіці (Продавець), придбав партію товару за інвойсом № IHR2023000000084 від 22.03.2023 на загальну суму 43378,16 Євро на умовах FCA Istanbul. Транспортування придбаного товару на митну територію України здійснювалось експедитором «ASSA Sp. z.o.o.» згідно договору автомобільного транспортного експедирування № 77 від 23.03.2023.
Волинський окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю, визнав протиправним та скасував рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 21.02.2023 № UA205030/2023/000038/2, стягнув на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі № 140/31332/23 скасувати та прийняти постанову, якою в позові відмовити повністю. Апелянт вважає, що підставою прийняття рішення про коригування митної вартості товару стало виявлення в поданих до митного контролю та оформлення розбіжностей, які унеможливлювали визнання заявленої декларантом за першим методом митної вартості, а також не усунення в подальшому вказаних розбіжностей декларантом. Зокрема апелянт додає, що за наведених умов митниця зобов'язана самостійно здійснювати визначення митної вартості шляхом її коригування із застосуванням методів, визначених Митним кодексом України.
ТОВ «Даліс Аутомотів Груп» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу Волинської митниці без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі № 140/31332/23 - без змін.
Окрім цього, ТОВ «Даліс Аутомотів Груп» також подало апеляційну скаргу, у якій просить змінити рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі № 140/31332/23, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок. та витрати на залучення перекладача в розмірі 11220 (одинадцять тисяч двісті двадцять) гривень 00 копійок.». Свою позицію апелянт обґрунтовує тим, що переклад документів, замовлений ним, здійснено на вимогу суду для належного розгляду справи судом і наданий суду з метою доведення своєї позиції, а понесені витрати безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи.
Волинська митниця подала відзив на цю апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ТОВ «Даліс Аутомотів Груп» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 року у справі № 140/31332/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на переклад документів - без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Волинської митниці не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.03.2021 між ТОВ «Даліс Аутомотів Груп» (Покупець) та компанією AUTO PART ZONE OTOMOTIV A.S., зареєстрованою в Турецькій Республіці (Продавець) укладено контракт № APZ01032021 від 01.03.2021, пунктом 1.1 якого визначено, що предметом цього договору є продаж і поставка автомобільних запасних частин продавцем покупцю, а також придбання і приймання даного товару покупцем.
На виконання умов вказаного контракту продавець «AUTO PART ZONE OTOMOTIV A.S.» поставив ТОВ «Даліс Аутомотів Груп» партію товару згідно інвойсу № IHR2023000000084 від 22.03.2023 на загальну суму 43 378,16 Євро на умовах FCA Istanbul.
Транспортування придбаного ТОВ «Даліс Аутомотів Груп» товару на митну територію України здійснювалось експедитором «ASSA Sp. z.o.o.» на підставі договору автомобільного транспортного експедирування № 77 від 23.03.2023.
З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту 04.04.2023 в порядку електронного декларування ТОВ «Даліс Аутомотів Груп» подано до Волинської митниці митну декларацію № 23UA205050025713U7, згідно якої до митного оформлення за першим методом визначення митної вартості було заявлено товар - запасні частини для легкових автомобілів в асортименті, що становлять 153 товарні позиції за ціною 1 746 094,74 грн, що складається з вартості товару 43 378,16 Євро (1 724 759,00 грн. по курсу 39.761) та витрат на транспортування товару у розмірі 536,60 Євро (21 335,74 грн. по курсу 39.761).
До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: інвойс № IHR2023000000084 від 22.03.2023, автотранспортну накладну (CMR) №008210 від 24.03.2023, сертифікат про походження товару № Y0575988 від 22.03.2023, зовнішньоекономічний договір - контракт № APZ01032021 від 01.03.2021, додаткову угоду № 1 від 23.05.2022 до контракту № APZ01032021 від 01.03.2021, договір автомобільного транспортного експедирування № 77 від 23.03.2023, рахунок № 0001/04/23/FVW від 04.04.2023 про вартість перевезення, довідку ASSA Sp. z.o.o. про транспортні витрати Б/Н від 04.04.2023, договір доручення на декларування та митне оформлення товарів №557 від 25.04.2018.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні від 05.04.2023 декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс- листи) виробника товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товарів.
Декларантом на вимогу митниці надано: митну декларацію країни відправлення № 23341300EX00230314 від 22.03.2023; договір перевезення вантажів в міжнародному сполученні № 19/06/20 від 19.06.2020 між «ASSA Sp. z.o.o.» та ТОВ «ДАГ»; додаткову угоду № 1 від 03.08.2020 до договору перевезення вантажів в міжнародному сполученні № 19/06/20 від 19.06.2020; додаткову угоду № 2 від 30.12.2021 до договору перевезення вантажів в міжнародному сполученні № 19/06/20 від 19.06.2020; договір перевезення вантажів в міжнародному сполученні № 01.03.2023 від 01.03.2023 між «ASSA Sp. z.o.o.» та ФОП ОСОБА_1 ; видаткову накладну № 30065 від 05.01.2023; видаткову накладну № 40128 від 06.01.2023; лист-відповідь ТОВ «ДАГ» на повідомлення від митниці вих. № 235 від 06.04.2023; лист AUTO PART ZONE OTOMOTIV A.S.; прайс-лист від 01.03.2023.
Листом від 06.04.2023 № 1 декларант повідомив митний орган про відсутність додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.
07.04.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2023/000171/2, у графі 33, цього рішення заявлена декларантом митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: п.3.2 Контракту від 01.03.2021 № APZ01032021 (далі- Контракт) передбачено, що товар має бути доставлений продавцем, що суперечить умовам поставки, вказаним а п.3.1 даного контракту,- FCA. Надано рахунок на оплату транспортних послуг від «ASSA Sp. 2.0.0.», при цьому, відповідно до графи 16 CMR, перевізником товару була фірма «РЕ LYSENKO VLADYSLAV». У рахунку на оплату транспортних послуг вказано договір міжнародного перевезення вантажів від 19.06.2020 № 19/06/20, який фактично не було надано. Натомість, декларантом в графі 44 МД за кодом 4301 (договір про перевезення) вказано документ від 23,03.2023 № 77. Даний договір про перевезення датований 23.03.2023, в той же час, він містить інформацію про дату завантаження- 22.03.2023 (до підписання даного договору). П.4.1 Контракту визначено декілька способів оплати за товари, при цьому зазначено, що спосіб оплати вказується в Інвойсі. В Інвойсі від 22.03.2023 № IHR2023000000084 (далі- Інвойс) не міститься точної інформації щодо способу оплати, а вказано в п.1- обов'язковий депозит 20%, а в п.З-100% передоплата перед відправкою або оплата протягом 30 днів з дати відправки. Окрім того, на першій сторінці Інвойсу вказані умови поставки FCA Istanbul, а в л.13 Інвойсу - EXW APZ delivery address. Даний Інвойс не підписаний продавцем товарів.
У зв'язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також, вимогами ч.6 ст.54 МК України передбачено, що у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 26 (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.
Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, та з урахуванням вимог наказу Держмитслужби від 01.07.2021 № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Рівень митної вартості товарів становить: Товар №87 - 6,6775 євро за кг (МД від 13.02.2023 № UA205050/2023/012601); Товар № 148 -5,6305 євро за кг (МД від 13.02.2023 № UA205050/2023/012601).
Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/000715 від 07.04.2023.
Декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД №23UA205050026619U8 від 07.04.2023 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.
Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості, позивач оскаржив його до суду.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
За приписами частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, якщо не доведено інше.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.
Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів.
При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі №809/946/17, від 05 липня 2022 року у справі №804/150/16.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У цьому випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару «запасні частини для легкових автомобілів в асортименті, що становлять 153 товарні позиції за ціною 1746094,74 грн» за основним методом за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, колегія суддів зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) ТОВ «Даліс Аутомотів Груп» подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс); документи, що підтверджують надання послуг з транспортування).
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості товару за першим (основним) методом.
Як уже зазначалось вище, зовнішньоекономічний контракт № APZ01032021 від 01.03.2023 містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; інвойс № IHR2023000000084 від 22.03.2023 визначає вартість товару 43278,16 Євро, автотранспортна накладна (CMR) №008210 від 24.03.2023, договір автомобільного транспортного експедирування №77 від 23.03.2023, рахунок №0001/04/23/FVW від 04.04.2023 про вартість перевезення, довідку ASSA Sp. z.o.o. про транспортні витрати Б/Н від 04.04.2023, що підтверджує факт здійснення транспортування товару та вартість транспортування, сертифікат про походження товару № Y0575988 від 22.03.2023, додаткову угоду № 1 від 23.05.2022 до контракту № APZ01032021 від 01.03.2021, договір доручення на декларування та митне оформлення товарів № 557 від 25.04.2018.
Ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД № 23UA205050025713U7 від 04.04.2023 (а. с. 29-56) ціна оцінюваного товару відповідає тій, що зазначена в інвойсі № IHR2023000000084 від 22.03.2023 та становить 43 378,16 Євро (а. с. 63-65).
Крім того, згідно рахунку ASSA Sp. z.o.o. № 0001/04/23/FVW від 04.04.2023 вартість перевезення автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 AUTO PART ZONE за маршрутом Стамбул - Сірет (пункт митного пропуску) становить 536,60 євро, від Порубне (пункт митного пропуску, Україна) до м. Луцьк - 178,87 євро, що належним чином підтверджує послуги з перевезення імпортованого товару. Відповідно до довідки ASSA Sp. z.o.o. про транспортні витрати б/н від 04.04.2023 вантаж не був застрахований.
Вказана інформація щодо маршруту перевезення, транспортних засобів здійсненого відповідно до договору автомобільного транспортного експедирування №77 від 23.03.2023 міститься також у автотранспортній накладній (CMR) №008210 від 24.03.2023.
Отже, вказаним вище документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 43378,16 Євро. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.
Щодо розбіжностей, які вказані митним органом в оскаржуваному рішенні відносно того, що п.3.2 Контракту від 01,03.2021 №APZ01032021 передбачено, що товар має бути доставлений продавцем, що суперечить умовам поставки, вказаним в п.3.1 даного контракту- FCA.
Судом встановлено, що умовами поставки імпортованого товару згідно інвойсу №IHR2023000G00084 від 22.03 2023 є FCA Стамбул (Турецька Республіка).
Відповідно до правил Інкотермс умови поставки FCA «франко-перевізник» (назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Поставка вважається здійсненою, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього. Покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності до зазначених умов.
Отже витрати на перевезення товару від названого місця (Стамбул, Туреччина) несе покупець.
У відповідності до умов договору автомобільного транспортного експедирування №77 від 23.03.2023, укладеного між ТОВ «Даліс Аутомотів Груп» та експедитором «ASSA Sp. z.o.o.», перевезення збірного вантажу - автомобільних запчастин загальною вагою 22 т за ставкою фрахту - 2000 євро з м. Стамбул, Туреччина на митну територію України (до м. Луцьк) здійснювалось транспортним засобом НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (том 1, а. с. 187-189).
Згідно рахунку-фактури ASSA Sp. z.o о. №0001/04/23/FVW від 04.04.2023 транспортні витрати т. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 по товарах AUTO PART ZONE (рядок 5 рахунку) за маршрутом Стамбул - Сірет (пункт митного пропуску) (до місця ввезення на митну територію України) становить 536,60 євро (том 1, а. с. 68).
Відповідно до довідки ASSA Sp zo.o про транспортні витрати Б/Н від 04.04.2023 до рахунку № 0001/04/23/FVW від 04.04.2023 вантаж не був застрахований (том 1, а. с. 69).
Перевезення товарів AUTO PART ZONE OTOMOTIV A.S. згідно інвойсу № IHR2023000000084 від 22.03 2023 з м.Стамбул, Туреччина на митну територію України здійснено за автотранспортною накладною CMR №008210 від 24.03.2023 т. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , що підтверджується відомостями CMR.
Відповідно до розділу II «Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 «Заповнення граф митних декларацій» в Графі 45 «Коригування» митної декларації зазначається у валюті України митна вартість товару, визначена Декларантом самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом. У Графі 12 «Відомості про вартість» митної декларації зазначається у валюті України сума наведених у графах 45 ЄАД і додаткових аркушів митних вартостей задекларованих товарів
У МД № 23UA205050025713U7 від 04.04.2023 заявлена позивачем митна вартість товарів (графа 12) в сумі 1 746 094,74 грн, що складається з вартості товару 43 378,16 Євро (1724 759,00 грн по курсу 39,761) та витрат на транспортування товару у розмірі 536,60 Євро (21 335,74 грн. по курсу 39,761), що підтверджується відомостями граф 12, 45 митної декларації.
Відтак, відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни оцінюваних товарів позивачем було додано витрати понесені на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України.
Крім того, на підтвердження митної вартості товарів в частині складових витрат на транспортування позивачем при декларуванні товарів було надано митному органу договір автомобільного транспортного експедирування № 77 від 23.03.2023, автотранспортну накладну (CMR) № 008210 від 24.03.2023; рахунок № 0001/04/23/FVW від 04.04.2023 про вартість перевезення; довідка ASSA Sp. z.o.o. про транспортні витрати Б/Н від 04.04.2023, договір перевезення вантажів в міжнародному сполученні № 19/06/20 від 19.06.2020 між «ASSA Sp. z.o.o.» та ТОВ «ДАГ», договір перевезення вантажів в міжнародному сполученні № 01.03.2023 від 01.03.2023 між «ASSA Sp. z.o.o.» та ФОП ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до графи 16 CMR, перевізником товару була фірма «РЕ LYSENKO VLADYSLAV», а в рахунку на оплату транспортних послуг вказано договір міжнародного перевезення вантажів від 19.06.2020 №19/06/20.
Оскільки за договором перевезення вантажів в міжнародному сполученні № 19/06/20 від 19.06.2020, укладеного між ТОВ «ДАГ» та ASSA Sp. z.o.o. останній надає Позивачу транспортно-експедиційні послуги. Заявку на перевезення вантажу згідно інвойсу № IHR2023000000084 від 22.03.2023 сторонами було складено у формі договору автомобільного транспортного експедирування № 77 від 23.03.2023, який містить необхідні відомості про перевезення, у тому числі вартість перевезення, а також транспортний засіб, яким здійснюватиметься перевезення (р. н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ), а тому цей договір було надано при поданні митної декларації відповідно до вимог п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України. Рахунок-фактура № 0001/04/23/FVW від 04 04 2023 про транспортні витрати мітить всі необхідні відомості первинного документа, зокрема про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, що свідчить про достовірність та повноту відомостей про митну вартість товарів, у тому числі в частині складових витрат на транспортування, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.
Також на виконання умов договору № 19/06/20 від 19.06.2020 та договору № 77 від 23.03.2023 Виконавець (Експедитор) ASSA Sp. z.o.o. залучив до здійснення перевезення безпосереднього перевізника ФОП ОСОБА_1 .
Так, за приписами статті 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Таким чином у правовідносинах щодо транспортування товару позивач виступає стороною саме з Експедитором - ASSA Sp. z.o.o., який є відповідальним перед ТОВ «ДАТ» за виконання договору залученого перевізника.
Суд першої інстанції вірно висновував, що Декларантом надано достатньо документів, які відображають вартість послуг з перевезення, в той час як митним органом не вказано, яким чином п.3.2 Контракту від 01.03.2021 №APZ01032021 щодо доставки товару продавцем, що відповідно суперечить умовам поставки, вказаним в п.3.1 даного контракту- FCA, впливає на визначення митної вартості імпортованого товару.
Щодо зауважень митного органу, що зазначений договір автомобільного транспортного експедирування №77 датований 23.03.2023, в той же час, він містить інформацію про дату завантаження - 22.03.2023 суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що відповідно до положень ч. 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Відтак, на думку суду, наявна у договорі від 23.03.2023 умова щодо дати завантаження - 22.03.2023 не суперечить нормам міжнародного права та чинного законодавству України та не впливає на чинність цього договору.
Крім того, колегія суддів зауважує, що станом на дату завантаження - 22.03.2023 між сторонами існували правовідносини щодо транспортного експедирування за договором перевезення вантажів в міжнародному сполученні № 19/06/20 від 19.06.2020.
Водночас суд першої інстанції вірно висновував, що відмінність в даті завантаження та даті відповідного договору, яким визначено усі інші істотні умови перевезення не впливає на митну вартість товару, що і не спростовується відповідачем в межах даної справи.
Щодо умов оплати за контрактом № APZ01032021 від 01.03.2021, то суд першої інстанції також вірно зазначив, що пунктом 4.1 контракту передбачено декілька способів оплати за товар, у т. ч. відстрочка платежу в 60 днів із дати виставлення інвойсу за взаємною згодою обох сторін, а також встановлено, що спосіб оплати вказується в інвойсі.
Інвойсом № IHR2023000000084 від 22.03.2023 встановлено альтернативні умови оплати, у тому числі: передоплата або оплата у фіксований термін 30 днів після відвантаження.
Разом з тим, товар за цим інвойсом був випущений (поставлений) продавцем без попередньої оплати, що, відповідно передбачає здійснення оплати протягом 30 днів після відвантаження.
Відповідно до листа продавця товару Auto Part Zone Otomotiv A.S., який було надано митному органу, згідно з інвойсом № IHR2023000000084 від 22.03.2023 товар було продано позивачу на умовах оплати протягом 30 днів після відвантаження.
Таким чином на момент подачі митної декларації строк оплати ще не настав, відповідно й оплата ще не була здійснена, про що було повідомлено Волинську митницю листом № 235 від 06.04.2023.
Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 по справі № 815/329/17 зазначив, що відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18 Верховний Суд зазначив, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість.
Щодо твердження апелянта про те, що на першій сторінці Інвойсі № IHR2023000000084 від 22.03.2023 вказані умови поставки FCA Istanbul, а в п.13 Інвойсу - EXW APZ delivery address, то суд звертає увагу що інвойс №IHR2023000000084 від 22.03.2023 передбачає умови поставки FCA Istanbul (перша сторінка інвойсу), а пункт 13 інвойсу не містить умов поставки товару, а передбачає, що товар продається зі складу за адресою доставки APZ (Auto Part Zone Otomotiv A.S.).
Відповідно до правил Інкотермс 2020 умови поставки FCA «франко-перевізник» (назва місця) означає, що продавець здійснює поставку (доставку) товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Поставка вважається здійсненою, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього. Таким чином пунктом 13 інвойсу визначено місце поставки (передачі) товару перевізнику покупця - склад продавця, що передбачає здійснення завантаження товару продавцем на транспортний засіб покупця.
Щодо зауваження апелянта про відсутність підпису на інвойсі № IHR2023000000084 від 22.03.2023, то суд апеляційної інстанції зазначає, що вказана обставина не впливає на розрахунок митної вартості. Крім того, відсутній підпис в інвойсі покупця по суті не є розбіжностями, оскільки даний документ не носить суперечностей з іншими поданими документами та відсутність підпису продавця AUTO PART ZONE OTOMOTIV A.S. не впливає на можливість або неможливість перевірки числового значення заявленої митної вартості товару.
Крім того, інвойс № IHR2023000000084 від 22.03.2023 засвідчений печаткою продавця товарів - Auto Part Zone Otomotiv A.S., а його дійсність підтверджується наданою митному органу митною декларацією країни відправлення № 23341300ЕХ00230314 від 22.03.2023, автотранспортною накладною CMR № 008210 від 24.03.2023, а також листом продавця товару Auto Part Zone Otomotiv A.S., яким продавець підтверджує, що інвойс № IHR2023000000084 від 22.03.2023 на суму 43 378,16 євро є дійсний, незважаючи на відсутність підпису.
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що в міжнародній практиці допускається застосування рахунків (іnvoice) без підпису особи. Рахунки (іnvoice), складені нерезидентами, що подаються під час здійснення митного контролю й оформлення товарів, можуть не містити підпису.
Частиною 2 статті 7 МК України передбачено, що митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.
Згідно з постановою Верховної Ради України від 19.06.1992 №2479-ХІІ Україна приєдналась до Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва 1950 року.
Рекомендаціями Ради від 16.05.1979 членам Ради та членам Організації Об'єднаних Націй або її спеціалізованим агентствам, митним або економічним Об'єднанням рекомендовано приймати комерційні рахунки, складені у будь-який спосіб, наприклад, методом одноразового запису, у випадках, коли представлення комерційного рахунку потрібне у зв'язку з митним очищенням товарів, а також утриматись від вимоги підпису для митних цілей на комерційних рахунках, представлених на підтвердження декларації на товари.
На дотримання зазначених рекомендацій звертається увага Європейською економічною комісією ООН (рекомендації СЕК ООН 1982 року №18 «Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі» та 1983 року №6 «Формуляр-зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі»).
Рекомендацією СЕК ООН 2001 року №18 «Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі» (переглянутою) пропонується по можливості уникати внесення від руки підписів або еквівалентних їм відміток на паперових документах (наприклад, на рахунках-фактурах).
У постанові від 16.04.2019 у справі № 815/6698/17 Верховний Суд вказав, що відсутність на специфікаціях до контракту печатки фірми-відправника, відсутності печатки та підпису відповідальної особи на інвойсі не вказують на їх недійсність, та не впливають на числові значення складових митної вартості товарів.
Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відсутність підпису та печатки на поданому для здійснення митного контролю й оформлення товарів рахунку (іnvoice), складеному нерезидентом, не є невідповідністю в поданих до митного оформлення документах, а відтак не є підставою для відмови в митному оформленні товарів за першим методом.
Таким чином, вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Апеляційний суд зауважує, що як уже неодноразово зазначалось судом, ч.2 ст.53 МК України містить перелік обов'язкових документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості.
Відтак, посадова особа митного органу не вказала які саме у обов'язкових документах містяться розбіжності, що мають вплив на правильність визначення митної вартості, чи наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Колегія суддів вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору, а його сумніви ґрунтуються виключно на припущеннях.
З вищенаведеного слідує, що визначена у митній декларації ІМ40ДЕ № 23UA205050025713U7 від 04.04.2023 митна вартість товару у розмірі 43378,16 Євро (разом з витратами на доставку 536,60 Євро), підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації № 23UA205050025713U7 від 04.04.2023.
Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованих товарів та їх числові значення.
Суд апеляційної інстанції також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Колегія суддів наголошує, що вимога про надання банківських платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс- листи) виробника товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товарів відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт (додаткові угоди до нього) та рахунок-фактура (інвойс).
За обставин цієї справи митний орган не встановив розбіжностей саме у документах, зазначених у частині другій статті 53 МК України, відтак витребування митним органом додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України, є безпідставним.
Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом, а відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.
З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. Митний орган не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16, від 13.06.2019 у справі № 820/6315/15, суд апеляційної інстанції зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019р. справа № 815/6827/17, від 22.04.2019р. справа № 815/6242/17, від 07.08.2018р. справа № 815/3400/17, від 08.02.2019р. у справі № 825/648/17.
Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду апеляційної інстанції, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що графа 33 оскаржуваного рішення не містить інформації який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості такого товару, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначено фактів, які вплинули або повинні вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості, тощо.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару відповідач використав виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а вже наявною у митного органу ціновою інформацією. Однак, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Ураховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржувані рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що таке вказаним вище критеріям не відповідає, тому рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.04.2023 № UA205050/2023/000171/2 є протиправним та підлягає скасуванню, а позов - до задоволення.
Щодо вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» про стягнення на його користь витрат на переклад в розмірі 11220 (одинадцять тисяч двісті двадцять) гривень 00 копійок суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Апелянт просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у зв'язку із залученням перекладача в розмірі 11220,00 грн.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов'язаних із перекладом на українську мову документів, поданих до митного оформлення іноземною мовою, суд керується приписами частини п'ятої статті 137 КАС України, за змістом якої розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Отже, такі витрати також підлягають доказуванню.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було подано офіційний переклад (засвідчений нотаріально) на українську мову здійснений ТОВ «ЛА-ВІТА» наступних документів, які були долучені до позовної заяви, що викладені іноземною мовою: контракт № APZ01032021 від 01.03.2021, додаткова угода №1 від 23.05.2022 до контракту № АР201032021 від 01.03.2021, інвойс №1HR2023000000084 від 22.03.2023 автотранспортна накладна (CMR) №008210 від 24.03.2023, сертифікат про походження товару №№ У 0575988 від 22.03.2023, рахунок на оплату №0001/04/23/FVW від 04.04.2023, довідка ASSA Sp. 2.0.0. про транспортні витрати Б/Н від 04.04.2023, договір автомобільного транспортного експедирування №77 від 23.03.2023, митна декларація країни відправлення №23341300EX00230314 від 22.03.2023, прайс-лист від 01.03.2023, лист AUTO PART ZONE OTOMOTIV A.S., а загалом одинадцять документів.
Послуги із офіційного перекладу вищевказаних документів були надані Позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛА-ВІТА» згідно укладеного договору про надання послуг перекладу №10 від 02.10.2023p.
Факт понесення витрат позивача із залучення перекладача, їх розмір, а також склад. обсяг послуг з перекладу та розрахунок вартості таких послуг підтверджуються наступними доказами:
- актом виконаних робіт №РА-0000099 від 19 жовтня 2023 року;
- бухгалтерською довідкою до акту виконаних робіт №РА-0000099 від 19 жовтня 2023 року;
- рахунком №№СФ-0000098 від 19 жовтня 2023 року;
- платіжною інструкцією №28482 від 20 жовтня 2023 року.
Подані суду першої інстанції на підтвердження та доведення понесених Позивачем витрат документи містять всі необхідні реквізити та відомості первинних документів, зокрема про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.
Акт виконаних робіт № РА-0000099 від 19 жовтня 2023 року підтверджує, що Виконавцем (ТОВ «ЛА-ВІТА») виконано для Замовника (ТОВ «Даліс Аутомотів Груп») згідно договору №10 від 02.10.2023 наступні роботи, а саме перекладацькі послуги інвойс Auto Part Zone на суму 1750,00 грн., довідки на суму 900,00 грн. CMR Auto Part Zone на суму 450,00 грн./прайс-лист, Auto Part Zone на суму 1450,00 грн.. (контракт Auto Part Zone на суму 750,00 грн./митна декларація Auto Part Zone на суму 1200,00 грн., сертифікат походження Auto Part Zone на суму 450,00 грн., додаткова угода Auto Part Zone на суму 500,00 грн. фактура на суму 450,00 грна договір транспортного експедитування на суму 1450,00 грн., а всього на суму 11 220,00 грн. з пдв. Згідно з актом переклад здійснено з нотаріальним посвідченням.
Зазначений в акті виконаних робіт № РА-0000099 від 19 жовтня 2023 року про надання перекладацьких послуг перелік документів повністю відповідає документам, що були подані до суду з офіційним перекладом на українську мову.
Бухгалтерська довідка до акту виконаних робіт №РА-0000099 від 19 жовтня 2023 року ТОВ «ЛА-ВІТА» підтверджує склад, обсяг та розрахунок вартості послуг з перекладу.
Згідно бухгалтерської довідки за нормативну одиницю для розрахунку кінцевої вартості замовлення приймається стандартна машинописна сторінка DIN A4, що складається з 30 рядків по 60 друкованих знаків або 1800 знаків, включаючи пропуски.
Відповідно розрахунок здійснено за умовну кількість сторінок чи за документ, що складається з однієї сторінки на основі обсягу та складності перекладу.
Рахунок №СФ-0000008 від 19 жовтня 2023 року на оплату послуг з перекладу містить перелік перекладацьких послуг по кожному документу і їх вартість та загальну суму таких послуг 11 220,00 грн, що відповідає відомостям акту виконаних робіт № РД-0000099 від 19 жовтня 2023 року.
Оплату ТОВ «ЛА-ВІТА» за надані послуги з перекладу Позивачем здійснено згідно платіжної інструкції №28482 від 20 жовтня 2023 року на суму 33 180,00 грн.
Вказаним платіжним документом було проведено оплату послуг ТОВ «ЛА-ВІТА» окрім зазначеного рахунку № СФ-0000098 від 19 жовтня 2023 року на суму 11 220,00 грн. також рахунків № СФ-0000095 від 19 жовтня 2023 року на суму 11 340.00 грн. та № СФ-0000097 від 19 жовтня 2023 року на суму 10 620,00 грн., які було долучено позивачем до матеріалів справи (оплата за цими двома рахунками здійснена за надані послуги, що не відносяться до цієї справи).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у справі № 160/7049/19 від 31.03.2020 року.
Вищезазначеними документами: актом виконаних робіт № РА-0000099 від 19 жовтня 2023 року, бухгалтерською довідкою до акту виконаних робіт № РА-0000099 від 19 жовтня 2023 року, рахунком № СФ-0000098 від 19 жовтня 2023 року, платіжною інструкцією № 28482 від 20 жовтня 2023 року, договором про надання послуг перекладу № 10 від 02.10.2023р та перекладеними документами підтверджуються та доводяться понесені Позивачем витрати на оплату послуг перекладача, пов'язаних з розглядом цієї судової справи та їх співмірність із складністю відповідних послуг та їх обсягом.
Таким чином суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач подав належні та допустимі докази на підтвердження понесення витрат та їх розмір.
З матеріалів справи також вбачається, що вказані витрати безпосередньо пов'язані з розглядом даної справи.
Офіційний переклад на українську мову документів, долучених до позовної заяви, що викладені іноземною мовою було подано позивачем до суду на виконання Ухвали суду від 09 жовтня 2023 року про залишення позовної заяви без руху.
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів NUA205050/2023/000171/2 від 07.04.2023р.
Як підставу для відмови у митному оформленні товарів за заявленою позивачем митною вартістю, відповідачем в оспорюваному Рішенні вказано неподання декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 Митного кодексу України відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України.
Таким чином спір стосується дослідження та оцінки документів, які надавались Позивачем митному органу під час митного оформлення товарів на підтвердження митної вартості товарів, у тому числі, які складені іноземною мовою.
На основі цих доказів суд першої інстанції встановив обставини справи, які лягли в основу правильного вирішення цієї справи.
Відтак наданий на вимогу суду офіційний переклад на українську мову документів безпосередньо пов'язаний з розглядом цієї справи.
Матеріалами справи підтверджується, що надані позивачем документи на підтвердження понесених витрат із послуг перекладу стосуються здійсненого офіційного перекладу документів, викладених іноземною мовою, які були подані до суду на виконання його вимоги.
Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вказані витрати підлягають стягненню на користь позивача. Понесені витрати підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, наданими позивачем суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.04.2023 №UA205050/2023/000171/2 та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Водночас суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимоги позивача щодо стягнення судових витрат, пов'язаних із залученням перекладача та вважає, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права у частині судових витрат.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
За таких підстав апеляційна скарга Волинської митниці задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Водночас рішення суду підлягає скасуванню, а не зміні в частині вирішення питання щодо стягнення судових витрат, пов'язаних із залученням перекладача
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» задовольнити частково.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі №140/31332/23 в частині відмови у стягненні судових витрат, пов'язаних із залученням перекладача скасувати та в цій частині ухвалити нову постанову, якою стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати на переклад в розмірі 11220 (одинадцять тисяч двісті двадцять) гривень 00 копійок.».
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич