14 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/36282/23 пров. № А/857/919/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,
з участю секретаря судового засідання : Демидюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року (постановлена головуючим-суддею Волдінером Ф.А. в порядку письмового провадження у м. Луцьку) про забезпечення позову до його пред'явлення,
22.12.2023 ТзОВ “Тейлор Холд” звернулося в суд із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС) №259-р дата “21..1.1.20” про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТзОВ “Тейлор Холд” (49051, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Журналістів, буд.9, код ЄДРПОУ - 40638748) реєстраційний номер 03080314201900080 з терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024 за адресою місця торгівлі : Україна, Волинська область, Луцький район, село Чаруків, вулиця Вокзальна, 146, АЗС №27 з магазином та зобов'язати ГУ ДПС видалити інформацію (запис) щодо анулювання ліцензії ТзОВ “Тейлор Холд” (49051, Дніпропетровська обл, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд.9, код ЄДРПОУ - 40638748) реєстраційний номер 03080314201900080 з терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024 за адресою місця торгівлі: Україна, Волинська область, Луцький район, село Чаруків, вулиця Вокзальна, 146, АЗС №27 з магазином, з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним до вирішення спору по суті та набранням рішення у даній справі законної сили.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 заяву ТзОВ “Тейлор Холд” задоволено частково. Зупинено дію спірного розпорядження до вирішення спору по суті та набрання законної сили рішенням у справі за позовом про оскарження вказаного розпорядження. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить її скасувати та відмовити ТзОВ “Тейлор Холд” у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що забезпечення позову у спосіб, який визначено оскаржуваною ухвалою, фактично вирішує спір по суті, що суперечить меті застосування норми ст.150 КАС України.
У відзиві на апеляційну скаргу представник заявника Понедільник І.А. зазначає, що обґрунтування апеляційної скарги не мають жодного відношення до анулювання ліцензії.
Заслухавши суддю-доповідача, представниці скаржника Годунко М.Ф., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, представника заявника Понедільника І.А., який заперечив проти її задоволення, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що ТзОВ “Тейлор Холд” зареєстроване 07.07.2016 як юридична особа, зокрема, з видом економічної діяльності “роздрібна торгівля пальним” (КВЕД - 47.30). Господарську діяльність з роздрібної торгівля пальним заявник здійснює через автозаправну станцію №27, що знаходиться за адресою : Волинська область, Луцький район, с. Чаруків, вул. Вокзальна, буд. 146. Вказана АЗС належить ТзОВ “Тейлор Холд” на праві користування на підставі договору оренди №1/18 від 22.03.2018.
Господарська діяльність Товариства здійснюється на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер 03080314201900080 з терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024 за адресою місця торгівлі: Україна, Волинська область, Луцький район, с. Чаруків, вул. Вокзальна, 146, АЗС №27 з магазином, що видана ГУ ДПС.
Розпорядження №259-р, дата прийняття якого вказано “21..1.1.20” ГУ ДПС анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним ТзОВ “Тейлор Холд” реєстраційний номер 03080314201900080 з терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024 за адресою місця торгівлі: Україна, Волинська область, Луцький район, с. Чаруків, вул. Вокзальна, 146, АЗС № 27 з магазином.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що повне зупинення господарської діяльності з продажу пального, зумовлене анулюванням відповідної ліцензії, має вкрай негативні наслідки для заявника як господарюючого суб'єкта, для подолання яких, очевидно потрібно буде докласти значних зусиль у випадку задоволення позовних вимог заявника. Очевидно, що такі негативні наслідки відобразяться на роботі Товариства в цілому, в тому числі, у формі втрати очікуваного прибутку від господарської діяльності, на зобов'язаннях заявника перед контрагентами суб'єктами господарювання та на податкових зобов'язаннях заявника, оскільки обсяг сплачуваних Товариством податків напряму корелюється з фінансовими результатами його господарської діяльності. Також судом взято до уваги, що зупинення господарської діяльності на АЗС №27, безпосередньо впливає на наявні зобов'язання заявника в частині збереження робочих місць і виплати заробітної плати найманим працівникам. Вирішуючи питання забезпечення позову у даній справі суд звернув увагу на те, що в умовах воєнного стану та руйнування економіки України внаслідок прямої збройної агресії російської федерації, особливе значення має збереження функціонування суб'єктів економічної системи, які забезпечують саме існування такої системи, як загалом, шляхом здійснення активної господарської діяльності та насичення коштами фінансової системи країни, так і виконанням податкових та соціальних зобов'язань, зокрема. Також суд звернув увагу на те, що пальне, як товар має істотну соціальну значущість, і вільний доступ до його придбання має істотне значення для збереження соціального благополуччя та спокою серед населення відповідного регіону. Зважаючи на наведене, невжиття заходів забезпечення адміністративного позову в даному випадку може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам заявника та третіх осіб, що, враховуючи тимчасовий характер заходів забезпечення позову, може нанести значно більше шкоди для різних учасників цивільних правовідносин, особливо під час дії на території країни воєнного стану, ніж ймовірне недотримання заявником податкової дисципліни. Відтак, суд дійшов висновку про співмірність вимог заяви про забезпечення позову з обставинам справи, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. На переконання суду, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження №259-р істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів заявника від порушень з боку суб'єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, а саме право здійснювати самостійно без обмежень господарську діяльність. У свою чергу, забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право заявника на здійснення господарської діяльності як платника податку, дасть можливість заявнику до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право на здійснення господарської діяльності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвала суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог заяви не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині та не вбачає підстав для застосування положень частини другої цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Згідно ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом : зупиненням дії індивідуального акту або нормативно-правового акту; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Водночас підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, а тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язане з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 по справі №580/5656/21.
Водночас, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Відтак, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Предметом спору в даній справі у випадку подання позовної заяви є правомірність розпорядження ГУ ДПС №259-р дата “21..1.1.20” про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТзОВ “Тейлор Холд”, реєстраційний номер 03080314201900080 з терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024 за адресою місця торгівлі : Україна, Волинська область, Луцький район, с. Чаруків, вул. Вокзальна, 146, АЗС №27 з магазином та зобов'язання ГУ ДПС видалити інформацію (запис) щодо анулювання ліцензії ТзОВ “Тейлор Холд”.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” №481/95-ВР від 19.12.1995 (далі - Закон №481/95-ВР), анулювання ліцензії - позбавлення суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.
Згідно ст.15 Закону №481/95-ВР, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Також нормами вказаної статті визначено, що ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.
Таким чином, заявник позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність з роздрібної торгівлі пальним з 21.11.2023.
З цього приводу колегія суддів звертає увагу на те, що анулювання ліцензії, яка видана ГУ ДПС може призвести до значних фінансових втрат та до зупинки господарської діяльності Товариства.
Колегія суддів зазначає, що забезпечення позову у цій справі є способом забезпечення здійснення діяльності позивача до вирішення в судовому порядку питання щодо законності прийняття оспорюваного розпорядження, яким така діяльність може бути обмежена.
На думку колегії суддів, без вжиття заходів забезпечення позову та зупинення дії оспорюваного розпорядження, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів Товариства ускладнить їх відновлення або взагалі унеможливить.
Колегія суддів вважає, що до розгляду справи по суті щодо законності або не законності розпорядження про анулювання ліцензії, суттєво впливає на ведення господарської діяльності позивача, а саме, блокує формування доходу та виплати працівникам АЗС заробітної плати, призводить до негативних наслідків у взаємовідносинами з іншими суб'єктами господарювання, яким позивач повинен здійснити поставку пального.
Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до невідворотних витрат та перепон у веденні господарської діяльності.
Судом першої інстанції вірно взято до уваги те, що зупинення господарської діяльності на АЗС № 27, безпосередньо впливає на наявні зобов'язання заявника в частині збереження робочих місць і виплати заробітної плати найманим працівникам.
При цьому, суд першої інстанції слушно зауважив, що в умовах воєнного стану та руйнування економіки України внаслідок прямої збройної агресії російської федерації, особливе значення має збереження функціонування суб'єктів економічної системи, які забезпечують саме існування такої системи, як загалом, шляхом здійснення активної господарської діяльності та насичення коштами фінансової системи країни, так і виконанням податкових та соціальних зобов'язань, зокрема. Крім того, пальне, як товар має істотну соціальну значущість, і вільний доступ до його придбання має істотне значення для збереження соціального благополуччя та спокою серед населення відповідного регіону.
Разом з тим, обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Аргументи відповідача про те, що судом першої інстанції не встановлено жодних обставин, з якими процесуальний закон пов'язує можливість застосування заходів забезпечення адміністративного позову є безпідставними і спростовуються встановленими обставинами та зробленими висновками.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, і не свідчить про неправомірність оспорюваного розпорядження.
На думку колегії суддів, вказане свідчить про те, що негативні наслідки, за період чинності оспорюваного розпорядження, є більше обтяжливими, ніж наслідки, які б могли виникнути у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Відтак, на думку колегії суддів, заявником доведено необхідність на даному етапі вжити заходи забезпечення позову.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд не дає оцінки спірному розпорядженню, не оцінює ґрунтовність та підставність обставин його прийняття та покладене в основу таких рішень правове обґрунтування, не перевіряє його на відповідність критеріям, закріпленими у статті 2 КАС України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що розгляд справи та прийняття судом рішення, яке не спричинить ефективного захисту та поновлення порушених прав, не буде відповідати завданням та основним засадам адміністративного судочинства у контексті положень ст.2 КАС України.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову у цій справі та співмірність вимог заяви про забезпечення позову з обставинам справи, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 150-152, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року по справі №140/36282/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 23.05.2024