23 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/22779/23 пров. № А/857/1288/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2024 року у справі №380/22779/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії (головуючий суддя першої інстанції - Морська Г.М., місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту - 04.01.2024),
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом голови Державної прикордонної служби України від 27.04.2022 №403-ОС позивача було звільнено з військової служби та наказом від 28.04.2022 №534-ОС виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення. Під час проходження військової служби, відповідачем неправильно проводилось нарахування та виплату надбавки за кваліфікацію. Вказує, що лише 13.09.2023 на виконання рішення суду відповідачем проведено перерахунок вказаної надбавки та виплачена заборгованість у розмірі 9 114,69 грн.
Позивач вважає, що відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, він набув право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми надбавки за кваліфікацію за весь час затримки виплати з липня 2008 року по січень 2015 року по день фактичної виплати, та з лютого 2015 року по серпень 2018 року по день фактичної виплати. Відтак, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму надбавки за кваліфікацію за період з вересня 2018 по дату фактичної виплати (13.09.2023). Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої надбавки за кваліфікацію за період з вересня 2018 по дату фактичної виплати заборгованості (13.09.2023), відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, вважає що рішення суду першої інстанції є необґрунтоване та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, не повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального права та просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Свою апеляційну скаргу мотивує зокрема тим, що згідно статей 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. За результатами розгляду справи Львівським окружним адміністративним судом від 04.01.2024 у справі № 380/22779/23, встановлено, що надбавка за кваліфікацію невірно нараховувалась та виплачувалась позивачу з липня 2008 року. Тобто заборгованість з виплати надбавки за кваліфікацію утворилась з липня 2008 року. Не зважаючи на викладене, суд у своєму рішенні дійшов висновку, що нарахування та виплата позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої надбавки за кваліфікацію повинна бути здійснена лише з вересня 2018 хоча, зазначена надбавка виплачувалась не в повному обсязі з липня 2008 року.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, мотивуючи тим, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 у справі № 380/13207/23 встановлено право позивача на отримання надбавки за кваліфікацію у більшому розмірі, а саме: з липня 2008 року по січень 2015 року у розмірі за 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу; з лютого 2015 року по серпень 2018 року у розмірі за класну кваліфікацію «Майстер» - 1 відсотків посадового окладу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 129 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу» з урахуванням раніше виплачених сум. Відтак, сума заборгованості надбавки за кваліфікацію, яка була виплачена позивачу лише 13.09.2023 виникла з вересня 2018 року (наступного місяця за місяцем останньої виплати надбавки), вважає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2024 року у справі №380/22779/23 є обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права, без порушення норм процесуального, судом першої інстанції з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи. Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки базуються на неправильному тлумаченні законодавства позивачем, а тому не можуть прийняті до уваги судом апеляційної інстанції.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає частково.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в системі Державної прикордонної служби України, та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 532-ос від 28.04.2022 його було виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не виявив бажання продовжувати військову службу, а саме один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину віком до 18 років)) пункту 3 частини5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.08.2023 у справі №380/13207/23 визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період 2008 - 2018 роки в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з урахуванням виплачених сум надбавку за кваліфікацію: з липня 2008 року по січень 2015 року у розмірі за 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу; з лютого 2015 року по серпень 2018 року у розмірі за класну кваліфікацію «Майстер» - 11 відсотків посадового окладу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 винагороди за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби та 20-ти річної календарної військової служби у розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на дату набуття права на таку виплату, у розмірі 1 посадового окладу та одного окладу за військове звання та винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на дату набуття права на таку виплату, у розмірі 1,5 посадового окладу та одного окладу за військове звання, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання зазначеного рішення 13.09.2023 ОСОБА_1 виплачено надбавку за кваліфікацію за період 2008 - 2018 роки та винагороду за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби у розмірі 9114,69 грн., що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку АТ КБ ПРИВАТ БАНК.
25.08.2023 представник позивача направив до НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) адвокатський запит, де крім іншого просив, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми надбавки за кваліфікацію нарахованої та виплаченої на виконання рішення із наданням відповідних розрахунків нарахувань та утримань.
Листом від 21.09.2023 №11/6785-23-Вих відповідач повідомив представника ОСОБА_1 про надсилання розрахункової відомості та платіжної інструкції. При цьому залишив поза увагою вимогу позивача про нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково тих підстав, що надбавка за кваліфікацію є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум грошового забезпечення провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства. Суд першої інстанції вказав, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону №1058-ІV, ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені. Суд першої інстанції зазначив, що враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум надбавки за кваліфікацію за спірний період, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення по дату фактичної виплати заборгованості.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору, оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно із п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою № 1294 затверджено, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах, які знайшли відображення в додатках 25-28 до цієї постанови, у тому числі надбавка за кваліфікацію та винагорода за бойове чергування.
Наявність у позивача права на перерахунок та виплату надбавки за кваліфікацію у більших розмірах, встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.08.2023 у справі №380/13207/23.
Разом з тим, питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ від 19.10.2000 (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).
Згідно з ст. 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Відповідно до ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індексації інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-ІІІ).
За змістом п.п. 2, 3 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
В п.4 Порядку №159 зазначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Верховний Суд ухвалюючи постанову від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19 виходив із аналізу норм Закону № 2050-ІІІ, відповідно до статті 2 якого компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).
Системний аналіз вищенаведених норм, за позицією Верховного Суду у вказаній справі дає підстави для висновку, що надбавка за кваліфікацію є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум грошового забезпечення провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №620/7687/21.
Окрім цього, у вказаній постанові від 21.03.2023 у справі №620/7687/21 Верховний Суд вказав, що на належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013.
У справі № 240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону №1058-ІV, ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 23.02.2021 у справі №803/1423/17, від 12.05.2022 у справі №815/3998/16 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20, від 21.03.2023 у справі №620/7687/21.
Так, як встановлено судом вище з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, належну позивачу надбавку за кваліфікацію за 2008-2018 роки, виплачено лише у вересні 2023 року.
Таким чином, враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум надбавки за кваліфікацію за спірний період, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення по дату фактичної виплати заборгованості.
Водночас, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Колегія суддів зауважує, що позивач просить зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму надбавки за кваліфікацію за весь час затримки виплати з липня 2008 року по січень 2015 року по день фактичної виплати 13.09.2023 та з лютого 2015 по серпень 2018 по день фактичної виплати 13.09.2023.
Разом із тим судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 у справі № 380/13207/23, позов задоволено частково: - зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за кваліфікацію: з липня 2008 року по січень 2015 року у розмірі за 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу; з лютого 2015 року по серпень 2018 року у розмірі за класну кваліфікацію «Майстер» - 11 відсотків посадового окладу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання зазначеного рішення 13.09.2023 ОСОБА_1 виплачено надбавку за кваліфікацію за період 2008 - 2018 роки та винагороду за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби у розмірі 9 114,69 грн., що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку АТ КБ ПРИВАТ БАНК.
Отже, несвоєчасне нарахування сум грошового забезпечення відбулось у зв'язку з неправомірними діями відповідача, що встановлено судовим рішенням, тобто з вини органу, що виплачує грошове забезпечення, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що у цьому випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму надбавки за кваліфікацію за весь час затримки виплати з липня 2008 року по січень 2015 року по день фактичної виплати 13.09.2023 та з лютого 2015 по серпень 2018 по день фактичної виплати 13.09.2023, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.
Підстави для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.139, ст.311, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2024 року у справі №380/22779/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму надбавки за кваліфікацію нарахованої та виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 у справі №380/13207/23 за весь час затримки виплати з липня 2008 року по січень 2015 року по день фактичної виплати 13.09.2023 та з лютого 2015 по серпень 2018 по день фактичної виплати 13.09.2023.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму надбавки за кваліфікацію нарахованої та виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 у справі №380/13207/23 за весь час затримки виплати з липня 2008 року по січень 2015 року по день фактичної виплати 13.09.2023 та з лютого 2015 по серпень 2018 по день фактичної виплати 13.09.2023.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді В. Я. Качмар
С. М. Кузьмич