23 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/19682/23 пров. № А/857/25560/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Коваля Р.Й.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року (ухвалене головуючою-суддею Нор У.М. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Рівне) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Партнерагро” до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування карток відмови, рішень про коригування митної вартості товарів,
У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Партнерагро” (далі - ТзОВ “Партнерагро”, Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Рівненської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204000/2023/000077/2, №UA204000/2023/000081/2 від 16.06.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2023/000103, №UA204000/2023/000107.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 позовні вимоги були задоволені повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Рівненська митниця подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що на вимогу митниці декларантом не було подано додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, тому митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. Оскільки декларантом подано документи, які на думку митниці фактично не підтверджують заявлену позивачем вартість товару, рішення про коригування митної вартості, прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України.
Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного
З матеріалів справи видно, що ТзОВ “Партнерагро” є суб'єктом господарювання, основним видом діяльності якого є КВЕД 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням (основний).
В процесі провадження своєї господарської діяльності між ТзОВ “Партнерагро” та Компанією MAN Truck&Bus UK Limited було укладено Контракт №20/23 від 31.05.2023 (далі - Контракт).
Відповідно до п.1 Контракту, продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити згідно інвойсів товар: бувший у використанні сідельний тягач MAN TGX 26.460, 2017 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_1 ; бувший у використанні сідельний тягач MAN TGX 26.460, 2017 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_2 .
У п.2.1 Контракту зазначено, що загальна вартість діючого Контракту становить 25 000,00 GBP. Ціна на Товар визначена у відповідному інвойсі (та/або проформа інвойс) і встановлюється в GBP.
Згідно п.3.1 Контракту, покупець здійснює оплату вартості окремої поставки товару, обумовленої сторонами, на умовах 100% передоплати. Оплата здійснюється шляхом банківського переказу на підставі контракту.
Відповідно до п.4.1 Контракту, товар буде поставлений на умовах FCA Rotterdam згідно правил “Інкотермс 2020”.
Приймання товару проводиться в місці призначення, шляхом підписання покупцем товаро-супровідних документів (CMR) (п.5.1 Контракту).
Суд зазначає, що Контракт було підписано уповноваженими представниками сторін - Компанії MAN Truck&Bus UK Limited та ТзОВ “Партнерагро”.
Придбаний позивачем товар оплачено, підтвердженням чого є банківський платіжний документ від 31.05.2023 на суму 25000,00 GBP. У призначенні платежу вказано, що оплата здійснена за Контрактом.
Транспортування придбаного товару здійснювалося відповідно до умов договору №4 про надання транспортних послуг від 10.01.2022, який укладений з ФОП ОСОБА_1 .
Всі транспортні засоби ввезено на митну територію України.
Щодо поставки бувшого у використанні сідельного тягача MAN TGX 26.460, 2017 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_1 , судом встановлено наступне.
На виконання умов Контракту, Компанією MAN Truck&Bus UK Limited сформовано попередній інвойс №4140327637 від 31.05.2023, який містить відомості про вартість товару в розмірі 12500,00 GBP, реєстраційний номер DK17KUW, модель TGX 26.460 6Х2/2 BLS, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_3 , пробіг 649 555 км, дата першої реєстрації 07.03.2017.
Компанією MAN Truck&Bus UK Limited складено інвойс №4140328251 від 05.06.2023, який містить ідентичні відомості щодо імпортованого товару, його вартість в розмірі 12500,00 GBP, реєстраційний номер DK17KUW, модель TGX 26.460 6Х2/2 BLS, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_3 , пробіг 649 555 км, дату першої реєстрації 07.03.2017.
Інвойс №4140328251 від 05.05.2023 містить інформацію про країну походження імпортованого товару - Німеччина.
Транспортування придбаного товару відбувалося відповідно до умов договору №4 від 10.01.2022, укладеного з ФОП ОСОБА_1 . У рахунку-фактурі №17 від 15.06.2023 вказано, що транспортні послуги по маршруту Rotterdam, Netherlands - Україна (с. Антопіль), CMR №02062023 від 08.06.2023, становлять: Rotterdam, Netherlands - п.п. “Рава- Руська” - 42000,00 грн.; п.п. “Рава- Руська” - с. Антопіль - 3000,00 грн.
Товарно-транспортною накладною №02062023 від 08.06.2023 підтверджується здійснення транспортування сідельного тягача MAN TGX 26.460, 2017 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_1 .
З метою митного оформлення товару та вільного його випуску в обіг на території України позивачем до митного органу було подано митну декларацію №23UA204020024078U9, відповідно до якої задекларовано бувший у використанні сідельний тягач MAN TGX 26.460, 2017 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_3 , тип двигуна: дизельний, робочий об'єм циліндрів двигуна 12419 м3, колісна формула 6х2, календарний рік виготовлення 2017.
Митну вартість цього товару заявлено в загальному розмірі 13408,11 GBP (620126,26 грн), з яких 12500,00 GBP (578126,25 грн) ціна товару; 908,11 GBP (42000,00 грн) витрати на транспортування.
Декларантом обрано перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.
До вказаної митної декларації декларантом долучені наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) №4140328251 від 05.06.2023; автотранспортну накладну №02062023 від 08.06.2023; декларацію про походження товару №4140328251 від 05.06.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №1274 675 4371 від 01.10.2021; банківський платіжний документ від 31.05.2023; рахунок-фактуру про надання послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно експедиційні послуги №17 від 15.06.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №20/23 від 31.05.2023; договір про надання послуг митного брокера №1608 від 04.01.2016; договір (контракт) про перевезення №4 від 10.01.2022; попередній інвойс №4140327637 від 31.05.2023; копію митної декларації країни відправлення №23GB06Х77538244017 від 06.06.2023.
За результатами аналізу поданої митної декларації та доданих до неї документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2023/000077/2 від 16.06.2023.
У рішенні про коригування митної вартості відповідач наводить обставини його прийняття. Зокрема вказується, що :
І. Митна вартість не може бути визнана за визначеними декларантом рівнями, оскільки: 1) декларантом не подано додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов та у строки, зазначені у ч. 2-4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.; 2) подані до митного оформлення та на вимогу митного органу документи містять неточності: інвойс від 05.06.2023 № 4140328251 не містить інформації про реквізити зовнішньоекономічного контракту від 31.05.2023 № 20/23, при цьому містить примітку, що цей продаж регулюється Загальними положеннями та умовами контрактів, однак, такий документ до митного оформлення не надано; відповідно до п.2.1 Договору надання транспортних послуг № 4 від 10.01.2022 ціна за перевезення вантажу згідно акту виконаних робіт, разом з тим вказаний документ до митного оформлення не надано; внаслідок перевірки копії митної декларації країни відправлення від 06.06.2023 MRN 23GB06X775382244017, встановлено її відсутність в базі даних митних декларацій (www.ec.europe.eu), також у вищезазначеній митній декларації зазначено код товарної позиції 8704, що відрізняється від заявленого до митного оформлення коду товарної позиції -8701; подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 01.10.2021 № 1274 675 4371 містить відомості про особу, на яку зареєстровано транспортний засіб, яка не кореспондується із відомостями про продавця/відправника чи покупця транспортного засобу.
ІІ. Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості аналогічного транспортного засобу (за маркою, моделлю, об'ємом двигуна, календарним роком виготовлення, країною відправлення), митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 13.02.2023 № UA205140/2023/011476 - 25 000 євро/од.
III. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів: 1) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; 2) виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки; 3) загальні положення та умови контрактів, на підставі яких здійснено формування інвойсу від 05.06.2023 № 4140328251 щодо продажу оцінюваного транспортного засобу.
IV. Митну вартість транспортного засобу визначено на підставі інформації про вартість аналогічного за роком виготовлення та технічними характеристиками транспортного засобу, митне оформлення якого здійснено за МД від 13.02.2023 № UA205140/2023/011476 - 25 000 євро/од.
Числове значення митної вартості транспортного засобу у валюті рахунку становить 21355,0349 англійських фунтів стерлінгів, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення становить у національній валюті України становить 987 672 грн (25 000 євро/од*1од*39,5069 грн/1 євро).
За наслідками прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2023/000077/2 від 16.06.2023 складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2023/000103.
Щодо поставки бувшого у використанні сідельного тягача MAN TGX 26.460, 2017 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_2 , суд встановив наступне.
На виконання умов Контракту, Компанією MAN Truck&Bus UK Limited сформовано попередній інвойс №4140327638 від 31.05.2023, в якому наявні відомості про вартість товару в розмірі 12500,00 GBP, реєстраційний номер DK17KWL, модель TGX 26.460 6Х2/2 BLS, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_2 , двигун НОМЕР_4 , пробіг 633805 км, дата першої реєстрації 30.03.2017.
Компанією MAN Truck&Bus UK Limited сформовано інвойс №4140328252 від 05.06.2023, який містить ідентичні відомості щодо транспортного засобу, його вартість, а також про країну походження імпортованого товару - Німеччина.
Транспортування придбаного товару відбулося відповідно до умов договору №4 від 10.01.2022, укладеного з ФОП ОСОБА_1 . У рахунку на оплату №19 від 16.06.2023 вказано, що транспортні послуги по маршруту Rotterdam, Netherlands - Україна (с. Антопіль), CMR 01062023 від 08.06.2023 року, становлять: Rotterdam, Netherlands - п.п. “Рава-Руська” - 42000,00 грн; п.п. “Рава- Руська” - с. Антопіль - 3000,00 грн.
ТТН №01062023 від 08.06.2023 підтверджується здійснення транспортування сідельного тягача MAN TGX 26.460, 2016 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_2 .
З метою митного оформлення товару та вільного його випуску в обіг на території України позивачем, через уповноважену особу, до митного органу було подано митну декларацію № 23UA204020024296U4, відповідно до якої було задекларовано вантажний тягач сідельний, 1 шт, марка MAN, модель TGX 26.460, номер шасі НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_4 , тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів двигуна 12419 м3 колісна формула 6х2, календарний рік виготовлення 2017, модельний рік 2017, бувший у використанні.
Митну вартість цього товару заявлено в загальному розмірі 13408,14 GBP (620103,75 грн), з яких 12500,00 GBP (578103,75 грн) ціна товару; 908,14 GBP (42000 грн) витрати на транспортування.
Декларантом обрано перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.
До митної декларації декларантом долучені наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) № 4140328252 від 05.06.2023; автотранспортну накладну № 01062023 від 08.06.2023; декларацію про походження товару № 4140328252 від 05.06.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 1274 675 4447 від 01.10.2021; банківський платіжний документ від 31.05.2023; рахунок-фактуру про надання послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно експедиційні послуги №19 від 16.06.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 20/23 від 31.05.2023; договір про надання послуг митного брокера № 1608 від 04.01.2016; договір (контракт) про перевезення № 4 від 10.01.2022; копія митної декларації країни відправлення 23GB06Х77538606011 від 06.06.2023.
За результатами аналізу поданої митної декларації та доданих до неї документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2023/000081/2 від 16.06.2023, в якому відповідач наводить обставини його прийняття, а саме :
І. Митна вартість не може бути визнана за визначеними декларантом рівнями, оскільки: 1) декларантом не подано додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов та у строки, зазначені у ч. 2-4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р. 2) подані до митного оформлення та на вимогу митного органу документи містять неточності: інвойс від 05.06.2023 не містить інформації про реквізити зовнішньоекономічного контракту від 31.05.2023 № 20/23, при цьому містить примітку, що цей продаж регулюється Загальними положеннями та умовами контрактів, однак такий документ до митного оформлення не надано; відповідно до п.2.1 Договору надання транспортних послуг № 4 від 10.01.2022 ціна за перевезення вантажу згідно акту виконаних робіт, разом з тим вказаний документ до митного оформлення не надано; внаслідок перевірки копії митної декларації країни відправлення від 06 червня 2023 року MRN 23GB06X77538606011, встановлено її відсутність в базі даних митних декларацій (www.ec.europe.eu), також у вищезазначеній митній декларації зазначено код товарної позиції 8704, що відрізняється від заявленого до митного оформлення коду товарної позиції -8701; подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 01.10.2021 № 1274 675 4447 містить відомості про особу, на яку зареєстровано транспортний засіб, яка не кореспондується із відомостями про продавця/відправника чи покупця транспортного засобу.
ІІ. Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості аналогічного транспортного засобу (за маркою, моделлю, об'ємом двигуна, календарним роком виготовлення, країною відправлення), митне оформлення якого здійснене за митною декларацією від 13.02.2023 № 23UA205140011476U7 - 25 000 євро/од.
III. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів: 1) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного стану імпортованого транспортного засобу; 2) виписку з бухгалтерської документації про формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки; 3) загальні положення та умови контрактів, на підставі яких здійснено формування інвойсу від 05.06.2023 № 4140328252 щодо продажу оцінюваного транспортного засобу.
IV. Митну вартість транспортного засобу визначено на підставі інформації про вартість аналогічного за роком виготовлення і технічними характеристика транспортного засобу, митне оформлення якого здійснено на МД від 13.02.2023 № 23UA205140011476U7 - 25 000 євро/од.
Числове значення митної вартості транспортного засобу у валюті рахунку становить 23389,49 фунтів стерлінгів, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 989227,55 грн. (21 389,49GBP*46,2483 UAH/GBP).
За наслідками прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2023/000081/2 від 16.06.2023 складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2023/000107.
Вважаючи оспорювані рішення протиправними, Товариство звернулося до адміністративного суду з вимогою про їх скасування.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що надані декларантом документи були неповними, містили розбіжності, чи ознаки підробки. Водночас ціна, яка була фактично сплачена позивачем за товар в повній мірі підтверджена належними і допустимими доказами і відповідає домовленостям сторін договору. Суд дійшов висновку, що оспорювані рішення є такими, що не відповідають встановленим у ч.2 ст.2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 49 МКУ визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.1, 2 ст.51 МКУ).
Відповідно до ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч.2 ст.53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МКУ передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно ч.3 ст.54 МКУ, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст.54 МКУ, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові 11.02.2021 по справі № 826/8228/16.
Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МКУ. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
За змістом розділу ІІІ (“Митна вартість товарів та методи її визначення”) МКУ, в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.03.2020 по справі №809/1858/16.
Судом встановлено, що для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до Рівненської митниці митна декларація №23UA204020024078U9, до якої долучені наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) № 4140328251 від 05.06.2023; автотранспортну накладну № 02062023 від 08.06.2023; декларацію про походження товару № 4140328251 від 05.06.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 1274 675 4371 від 01.10.2021; банківський платіжний документ від 31.05.2023; рахунок-фактуру про надання послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно експедиційні послуги № 17 від 15.06.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 20/23 від 31.05.2023; договір про надання послуг митного брокера № 1608 від 04.01.2016; договір (контракт) про перевезення № 4 від 10.01.2022; попередній інвойс № 4140327637 від 31.05.2023; копію митної декларації країни відправлення № 23GB06Х77538244017 від 06.06.2023.
До митної декларації № 23UA204020024296U4 декларантом долучено: рахунок-фактуру (інвойс) № 4140328252 від 05.06.2023; автотранспортну накладну № 01062023 від 08.06.2023; декларацію про походження товару № 4140328252 від 05.06.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 1274 675 4447 від 01.10.2021; банківський платіжний документ від 31.05.2023; рахунок-фактуру про надання послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно експедиційні послуги №19 від 16.06.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 20/23 від 31.05.2023; договір про надання послуг митного брокера № 1608 від 04.01.2016; договір (контракт) про перевезення № 4 від 10.01.2022; копія митної декларації країни відправлення 23GB06Х77538606011 від 06.06.2023.
Декларантом було обрано перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.
Згідно ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МКУ за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 по справі № 1.380.2019.001625.
Колегія суддів зазначає, що оспорювані рішення не містять жодного опису обставин, причин неможливості застосування методів визначення митної вартості товарів почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх почергового використання.
Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 по справі №826/2313/16 та 13.06.2019 по справі №820/6315/15, відповідно до якої, вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що під час митного оформлення декларантом надано всі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, згідно з вимогами МКУ.
При цьому, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
На думку колегії суддів, позивач відповідно до вимог ст.ст.52, 53 МКУ надав усі необхідні документи для митного оформлення придбаного товару за ціною договору, які не містили в собі розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 цього Кодексу, і в митного органу не було підстав для винесення оспорюваних рішень.
Щодо доводів відповідача про те, що подані до митного оформлення інвойси не містять інформації про реквізити Контракту, суд першої інстанції вірно зазначив, що у Контракті позивач та компанія MAN Truck&Bus UK Limited погодили поставки двох бувших у використанні сідельних тягачів, а саме : бувшого у використанні сідельного тягача MAN TGX 26.460, 2017 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_1 ; бувшого у використанні сідельного тягача MAN TGX 26.460, 2017 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_2 .
При цьому, у п.2.1 Контракту зазначено, що загальна вартість діючого Контракту становить 25 000,00 GBP. Ціна на Товар визначена у відповідному інвойсі (та/або проформа інвойс) і встановлюється в GBP.
Колегія суддів зазначає, що придбаний позивачем товар повністю оплачено, підтвердженням чого є банківський платіжний документ від 31.05.2023 на суму 25000,00 GBP. У призначенні платежу вказано, що оплата здійснена за Контрактом.
На виконання умов Контракту, Компанією MAN Truck&Bus UK Limited сформовано інвойс № 4140328251 від 05.06.2023 (щодо бувшого у використанні сідельного тягача MAN TGX 26.460 6Х2/2 BLS, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_1 ) на суму 12 500,00 GBP, інвойс № 4140328252 від 05.06.2023 (щодо бувшого у використанні сідельного тягача MAN TGX 26.460 6Х2/2 BLS, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_2 ) на суму 12 500,00 GBP.
Більше того, зі змісту поданих до митного оформлення Контракту та інвойсів вбачається, що ці документи є взаємопов'язаними. Інвойси складено після укладення контракту, тобто на його виконання.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що подані до митного оформлення інвойси містять вичерпні відомості про транспортні засоби, зокрема, інформацію щодо продавця та покупця, ціну транспортних засобів, модель та номер шасі транспортних засобів, за якими їх можна ідентифікувати, що є аналогічним з інформацією, яка зазначена в Контракті.
Стосовно доводів митного органу про наявність в поданих до митного оформлення інвойсах посилання на Загальні положення та умови контрактів (General Terms and Conditions of Contracts), колегія суддів зазначає наступне.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, в інвойсах наявне посилання на Загальні положення та умови контрактів (General Terms and Conditions of Contracts) - http://contracts.man.co.uk/.
При цьому, судом правильно перевірено, що Загальні положення та умови контрактів (General Terms and Conditions of Contracts) розміщені за посиланням http://contracts.man.co.uk, відповідно є у вільному доступі. Загальні положення та умови контрактів врегульовують порядок продажу товарів Компанії MAN Truck&Bus UK Limited невизначеному колу осіб.
При цьому, на думку колегії суддів, це не є розбіжністю в поданих документах та не впливає на визначену декларантом митну вартість.
Стосовно доводів відповідача про те, що відповідно до п.2.1 Договору надання транспортних послуг №4 від 10.01.2022 ціна за перевезення вантажу згідно акту виконаних робіт, разом з тим вказані документи до митного оформлення не надані, колегія суддів зазначає наступне.
Транспортування придбаного товару відбувалося відповідно до умов договору №4 від 10.01.2022, укладеного з ФОП ОСОБА_1 .
На підтвердження здійснення транспортування товару позивачем надано рахунки-фактури №17 від 15.06.2023, №19 від 16.06.2023, відповідно до яких транспортні витрати з Rotterdam, Netherlands до пункту пропуску Рава-Руська, Україна становлять 42000,00 грн.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що надані контролюючому органу вищевказані рахунки-фактури та договір надання транспортних послуг є належними та допустимими доказами розміру таких витрат.
Більше того, на момент здійснення митного оформлення строк надання акту виконаних робіт перевізником ФОП ОСОБА_1 ще не настав, оскільки у товарно-транспортних накладних відсутні відомості щодо отримання позивачем товару (графа 24). Відповідно, акти виконаних робіт не могли бути надані позивачем до митного оформлення.
Таким чином, наданими декларантом до митного органу документами підтверджуються транспортні витрати, що виключає будь-які сумніви щодо не підтвердження таких відомостей як складової митної вартості товару.
Стосовно доводів митного органу про те, що внаслідок перевірки копій експортних митних декларацій встановлено їх відсутність в базі митних декларацій ЄС (www.ec.europa.eu), то декларант не має жодного відношення до питання реєстрації (оформлення) митної декларації країни походження, відповідно не може відповідати за наявність чи відсутність експортних митних декларацій у відкритій базі даних Європейської Комісії з тарифів та митного союзу (https://www.ec.europa.eu/).
Порядок заповнення митних декларацій країн-походження (експортних митних декларацій) врегульований законодавством Євросоюзу. Проходження товару через митний кордон Євросоюзу за експортними митними деклараціями є підтвердженням належного оформлення та заповнення граф даного документу з точки зору законодавства Європейського Союзу.
При цьому, митна декларація країни відправлення не передбачена ч.2 ст.53 МКУ, як документ, що підтверджує митну вартість.
Відтак, вказана підстава жодним чином не впливає на ціну заявленого товару, відповідно не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару.
Стосовно доводів митного органу про те, що надані до митного оформлення свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів містять відомості про особу, на яку зареєстровано транспортний засіб, яка не кореспондується з відомостями про продавця/відправника чи покупця транспортних засобів, суд зазначає наступне.
З поданих декларантом документів (Контракту та інвойсів) стає зрозумілим, що продавцем є компанія MAN Truck&Bus UK Limited.
В матеріалах справи відсутні докази перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять.
При цьому, продавець та власник товару не повинен обов'язково бути однією і тією ж особою. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов'язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем.
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в розумінні норм МКУ не є документом, що підтверджує митну вартість транспортного засобу, а отже відомості з гр.С1.1 ніяким чином не впливають на митну вартість та не можуть розцінюватися як критерій ризиковості і підстав для сумнівів у вірності заявленої митної вартості товару.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що документи подані позивачем до митного оформлення, не містили розбіжностей та у повному обсязі підтверджували заявлені декларантом числові значення складових митної вартості задекларованого товару.
При цьому, виконання чи невиконання умов зовнішньоекономічного договору виходить з договірних правовідносин між позивачем, як покупцем та продавцем, та Рівненська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов'язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.10.2018 по справі №815/137/17.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що посилання у повідомленні на наявність у митного органу інформації щодо іншого цінового рівня товарів з посиланням на інші МД не є та не може бути обгрунтованою правовою підставою для витребування у декларанта додаткових документів, оскільки, як установлено судом, більшість зазначених МД стосувалися митного оформлення товару, заявленого цим же позивачем, та за яким скориговано митну вартість товару за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів. Рішення про коригування митної вартості товарів за вказаними вище МД були предметами судового оскарження та за рядом таких рішень про коригування митної вартості товарів вже прийняті рішення суду про визнання їх протиправними та скасування.
У цій справі митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена
Колегія суддів звертає увагу на те, що в адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб'єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб'єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб'єктів приватного права (див.постанова Верховного Суду від 18.01.2023 по справі №500/26/22).
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.10.2018 по справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості
Вищевикладені обставини свідчать про не підтвердження під час розгляду справи правомірності рішення, у зв'язку з чим останнє підлягає визнанню протиправними та скасуванню.
Також, колегією суддів не встановлено у документах, які подані декларантом до митного оформлення ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, позивач надав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни імпортованого товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості даного позову.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини”, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі “Проніна проти України” (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року по справі №460/19682/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
Р. Й. Коваль