Справа № 580/8099/23 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ
24 травня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо звільнення його, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом, під час мобілізації на особливий період під час дії воєнного стану згідно з абз.5 підп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю одного із батьків дружини із числа осіб з інвалідністю ІІ групи;
- зобов'язати відповідача здійснити повторний розгляд рапорту від 27.06.2023 про звільнення його з військової служби, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період під час дії воєнного стану, на підставі абз.5 підп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю одного із батьків дружини із числа осіб з інвалідністю ІІ групи з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.02.2023 №8-ОС ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.02.2023 №16-ОС позивача призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування, з 20 лютого 2023 року.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.03.2023 №85-ОС позивача призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника першого відділу прикордонної служби (тип С) другої прикордонної комендатури швидкого реагування, з 30 березня 2023 року.
Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.05.2023 №276-ОС позивача призначено на посаду молодшого інспектора групи охорони прикордонної застави охорони та логістичного забезпечення прикордонної комендатури інженерного облаштування, з 30 травня 2023 року.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.06.2023 №372-ОС позивачу присвоєно особистий номер П-090420.
Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.09.2023 №589-ОС ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії - номера обслуги зенітної групи другого зенітно-ракетного відділення прикордонної зенітно-ракетної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування, 14 вересня 2023 року.
Довідкою відповідача від 23.05.2023 №1505 підтверджується, що позивач проходить військову службу у нього з 14.02.2023 до теперішнього часу.
27.06.2023 позивач подав рапорт начальнику відділення технічного забезпечення прикордонної застави охорони та логістичного забезпечення прикордонної комендатури інженерного облаштування ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , в якому повідомив, що мати його дружини ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи. Тому просив звільнити його з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період під час воєнного стану згідно з підп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (у зв'язку з наявністю одного члена сім'ї із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи). Вказав, що продовжувати далі військову службу не бажає.
До рапорту позивачем додано: копію паспорту та картки платника податків ОСОБА_1 на 3 арк., копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на 1 арк., копію паспорту та картки платника податків ОСОБА_4 на 3 арк., копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 на 1 арк., копію свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на 1 арк., копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на 1арк., копію паспорту та картки платника податків ОСОБА_8 на 6 арк., копію пенсійного посвідчення ОСОБА_8 серії НОМЕР_3 на 1арк., копію експертного заключення спеціалізованої комісії від 18 листопада 1996р на 1 арк., копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія КИО-1 № 294420 від 12.02.2007 на 1 арк., копію довідки про склад сім'ї від 18.05.2023 №24 на 1 арк.
Листом від 01.07.2023 №12/23577/23-Вн відповідач повідомив, що рапорт позивача розглянутий керівництвом прикордонного загону. За результатами розгляду позивачу відмовлено у задоволенні рапорту у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів, а саме позивач не надав документів, які покладають обов'язок піклування про матір дружини саме на нього.
18.07.2023 представником позивача оскаржено дії відповідача до Адміністрації Державної прикордонної служби України звернувшись з відповідною скаргою №ЮФКМ/ВС/1/1.
Листом від 02.08.2023 №12/4214-23-Вих відповідач повідомив представнику позивача про результати повторного розгляду вказаного вище рапорту позивача. Зазначив, що законодавством України на військовослужбовця не покладається обов'язок утримувати та піклуватися про матір дружини. Інших документів, які передбачають, що саме військовослужбовець зобов'язаний здійснювати постійний догляд за хворою матір'ю дружини, до рапорту не додані. Тому відсутні законодавчі підстави для звільнення позивача з військової служби під час воєнного стану.
Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації введено на всій території України воєнний стан з 5:30 год. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із абзацом 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України від 25.03.1992 року №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи.
З аналізу наведеної норми вбачається, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються за сімейними обставинами (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) у т.ч. в разі наявності батьків дружини із числа осіб з інвалідністю ІІ групи і позивач мав законне сподівання на відповідне застосування норми права.
Як вірно зауважено судом першої інстанції, вказана норма Закону не ставить звільнення з військової служби у залежність від наявності документів, які підтверджують обов'язок військовослужбовця піклуватися про матір дружини.
Така підстава відмови у задоволенні рапорту позивача є безпідставною, оскільки згідно абз. 5 підп. «г» п. 2 ч. 4 ст.26 Закону №2232-ХІІ наявність у військовослужбовця одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи є самостійною підставою для звільнення з військової служби за сімейними обставинами, незалежно від того чи така особа потребує постійного догляду.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 підтверджується, що ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_9 (змінила прізвище після реєстрації шлюбу із громадянином ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 ).
У подальшому між позивачем та громадянкою ОСОБА_4 укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 .
Відповідно до довідки Виконавчого комітету Немішаївської селищної ради від 16.05.2023 №444 позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - має склад сім'ї 3 особи.
Згідно з довідкою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку від 18.05.2023 №24 позивач, ОСОБА_4 (дружина позивача), ОСОБА_10 (донька позивача), ОСОБА_3 (мати дружини позивача) з 2014 року і до теперішнього часу проживають за вказаною вище адресою.
Відповідно до виписки із акта огляду медико-соціальною експертною комісією №294420 матері дружини позивача ОСОБА_3 з 12.07.2007 встановлено ІІ групу інвалідності (причина захворювання пов'язана з впливом аварії на ЧАЕС).
Згідно з посвідченням від 21.10.2021 серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 є потерпілою особою від Чорнобильської катастрофи (Категорії 1) та особою з інвалідністю і має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вказані вище документи позивач долучав до рапорту про звільнення з військової служби. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення позивача з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, оскільки мати його дружини є особою з інвалідністю ІІ групи.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відмова у задоволенні рапорту у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів, які покладають обов'язок піклування про матір дружини саме на позивача, не є правомірною.
При цьому, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта в частині застосування до даних правовідносин приписів абзацу 11. ч.1 ст. 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - ЗУ №3543-XII), згідно з яким не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Вказана норма не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому Законом №2232-ХІІ, тоді як вказана норма стосується виключно питання мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. Стаття 23 ЗУ №3543-XII визначає підстави та умови для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а ст.26 Закону №2232-ХІІ - підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять службу за призовом під час мобілізації.
Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби, думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю, районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Оскільки позивач у визначений законодавством спосіб реалізував своє право на звільнення з військової служби, подавши відповідний рапорт разом із документами, що підтверджують сімейні обставини та підстави для звільнення з військової служби відповідно до абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відмова відповідача у задоволенні рапорту є протиправною та вбачаються всі правові підстави для зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби.
Стосовно дискреційних повноважень відповідача, слід вказати, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
При цьому, виходячи з обставин справи та норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, повноваження військової частини стосовно вирішення питання про звільнення позивача з військової служби не є дискреційними. Цей висновок підтримується тим, що підстави для звільнення з військової служби за сімейними обставинами визначаються нормативно і підтверджені позивачем документально. Отже, в даному випадку відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший варіант дій, ніж той, що є прямим наслідком для задоволення рапорту позивача.
З огляду на те, що судом першої інстанції при розгляді справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає залишенню без змін.
При цьому, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, при вирішенні спору в суді першої інстанції відповідачем заявлялось клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду з даним позовом, оскільки у задоволенні рапорту позивачу відмовлено листом від 01.07.2023 №12/23577/23-Вн.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року вказане клопотання залишено без задоволення, з тих підстав, що відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про відмову у задоволенні рапорту на звільнення раніше ніж 02.08.2023 року, а з даним позовом позивач звернувся до суду 31.08.2023 року, тобто із дотриманням строків встановлених ст. 122 КАС України.
Вказана ухвала суду набрала законної сили, та 15 мобільним прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) належним чином не оскаржена.
Слід зауважити, що доводи апеляційної скарги не містять інших обґрунтувань та/або ні ж ті, що наводились у клопотанні поданому до суду першої інстанції, та жодним чином не спростовують висновки суду першої інстанції.
Крім того, суд вважає за необхідне акцентувати увагу апелянта на доводах останнього в частині неможливості оскаржити ухвали суду якою клопотання про залишення позову без розгляду окремо від рішення по суті позову.
Апелянту слід детальніше ознайомитись із приписами Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, однак не виключно, із статтею 294 КАС України.
Також, про спосіб та порядок оскарження вказано у резолютивній частині самої ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 24.05.2024)