Справа № 320/20204/23 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.
23 травня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року, прийнятого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100380/2023/000059/2 від 01.03.2023.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Київська митниця подала апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідач вказує, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. Крім того, митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.
В той же час, позивач не скористався наданим йому правом шляхом надання необхідних додаткових документів, а отже, ним не було усунуто сумнівів відповідача у достовірності даних, які задекларовані, внаслідок неподання таких документів, що на думку позивача свідчить про заявлення декларантом неповних даних, та те, що у митного органу відсутня можливість перевірити повноту декларування.
Так, 28.02.2023 до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чайки» декларантом ТОВ "ТЕКССОЛ-С", подано електронну митну декларацію. ЕМД опрацьовано та присвоєно реєстраційний номер № 23ЦА100380602653Ц0.
За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з вищезазначеною митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів, а саме:
п. 4 зовнішньоекономічного контракту від 12.10.2012 № 1012/12 передбачено оплату за товар протягом 25 календарних днів з дати оформлення коносаменту; відповідно до п. 4 додаткової угоди від 19.01.2023 № 566 до Контракту оплата здійснюється протягом 90 днів після поставки товару на склад покупця, при цьому не передбачено, яким чином здійснюється початок строку оплати за товар. В інвойсі від 20.01.2023 № ММ-200123 умови та термін оплати за товар не визначені, а банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару відсутні.
згідно з п. 2.1 додаткової угоди від 19.01.2023 № 566 до контракту від 12.10.2012 № 1012/12, інвойсу від 20.01.2023 № ММ-200123 та графи 20 митної декларації поставка товарів здійснюється за умовами СРТ-Київ Україна (Інкотермс - 2000). Відповідно до Інкотермс - 2000, міжнародний торговий термін (умова) «СРТ» (Carriage Paid To (named place of destination) Фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)" означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту, але п. 3.2 додаткової угоди від 19.01.2023 № 566 до зовнішньоекономічного контракту від 12.10.2012 № 1012/12 встановлено, що в вартість товару включає лише вартість товару, пакування, маркування, доставку;
в інвойсі від 20.01.2023 № ММ-200123 зазначено Коносамент № ЕХР-007001, який був виставлений тільки 24.01.2023, тобто на 4 днів пізніше після дати складання інвойсу. Наданий коносамент від 24.01.2023 № ЕХР-007001 без відміток митного органу.
В інвойсі від 20.01.2023 № ММ-200123, зазначено, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим в період попиту або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару.
Окрім того, декларантом подані технічні умови (Factory certificate) від 20.01.2023 у якому зазначено дату виготовлення 2022-2023 роки.
Також, відповідно до п. 5 Контракту від 12.10.2012 № 1012/12 продавець зобов'язаний надати сертифікат походження та сертифікат якості. Відповідач вказує, що зазначені документи до митного оформлення не надавались. Отже, відповідно до поданих до митного оформлення документів відсутні дані щодо встановлення його сортності, що в свою чергу впливає на ціну товару;
На думку відповідача, експертні висновки ДЗІ від 12.01.2022 № 113/29, від 26.01.2022 № 113/51, від17.01.2023 № 113/30 не стосуються даної партії товару ( у висновку відсутні посилання на комерційні документи, що стосуються даної партії товару).
Крім того, у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості: товар № 1- митна декларація від 12.01.2023 № 23ЦА400040001052Ц2 (вартість згідно джерела інформації - 5,86 дол. США/кг), товар № 2 - митна декларація від 31.01.2023 № 23ЦА500020001407Ц3 (вартість згідно джерела інформації - 5,86 дол. США/ кг).
Також, відповідач заперечує щодо задоволення вимог позивача про відшкодування за його рахунок витрат на правову допомогу позивача та заявляє про зменшення суми такого стягнення або відмову в задоволенні відповідної заяви позивача. Оскільки, результат вирішення даної справи не впливає на репутацію позивача та не має публічного інтересу.
Крім того, на підтвердження правничої допомоги представником позивача надано посилання на додаткову угоду № 1 від 01.06.2020 відповідно до договору про надання правничої допомоги № 5/25062019 від 25.06.2019; акт про надання адвокатських послуг № 98 від 18.08.2023 та копію рахунку від 18.08.2023 № 72/5/25062019, а також на платіжну інструкцію, видану позивачем №7 540 від 18.08.2023. Втім, в додатковій угоді, відсутні докази щодо часу, кількості надання правових послуг.
Відповідач вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 7 500 грн не відповідають ні складності справи, ні ціни позову.
06.05.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти її задоволення та просить залишити без змін оскаржуване рішення.
Позивач вважає, що відповідач помилково стверджує в апеляційній скарзі, що підставою для винесення оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості товарів UA100380/2023/000059/2 від 01.03.2023 було те, що позивач не підтвердив вартість витрат щодо проходження експортних митних процедур.
Позивач звертає увагу на те, що відповідно до пункту 2.1 Додаткової угоди № 566 від 19.01.2023 до Контракту № 1012/12 від 12.10.2012, укладеного між Dawood Export (Pvt) Ltd, компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистані, та позивачем, та Інвойса № NM-200123 від 20.01.2023, виставленого Продавцем, спірний товар постачався змішаним транспортом на умовах СРТ м. Київ, Україна (відповідно до Incoterms 2000), тобто місцем доставки спірного товару була митна територія України.
Позивач зазначає, що умови поставки СРТ м. Київ, Україна передбачають, зокрема в статтях А.3, А.4, А.6 та Б.3 Розділу СРТ Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Incoterms 2000).
Так, законодавець у частині 10 статті 58 Митного Кодексу України чітко визначає умову, за якої до митної вартості товару необхідно додавати витрати, понесені на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України, Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товару.
Разом із тим, відповідно до пункту 3.2 Додаткової угоди продавець та позивач погодили, що ціна спірного товару, вказана в пункті 3.1 Додаткової угоди, з урахуванням положень пункту 2.1 включає також в себе вартість товару, його упаковки, маркування та доставки.
Як наслідок, ураховуючи вищевикладене, вартість витрат, пов'язаних із транспортуванням спірного товару до місця ввезення на митну територію України, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару на умовах поставки СРТ м. Київ, Україна (Incoterms 2000) були включені до ціни товару та були понесені Продавцем, а не позивачем, оскільки саме на Продавця покладений обов'язок щодо забезпечення транспортування спірного товару до місця ввезення на митну територію України та сплати необхідних зборів при здійсненні експортних митних процедур, а відтак позивач не повинен додатково надавати відповідачу документи, які підтверджують такі витрати, адже вони були включені до ціни товару та не підлягають додатковому виокремленню та включенню до митної вартості товару.
Таким чином, вищезгаданий аргумент відповідача, на переконання позивача, є необ'єктивним, таким, що спростовується наданими до митного оформлення документами, та таким, що вказує на надуманий та протиправний характер оскаржуваного Рішення про коригування.
Позивач вважає, що відповідач помилково виніс Рішення про коригування, так як позивач надав до митного оформлення копію Коносамента № ЕХР-007001 від 24.01.2023 без відміток митного органу. Оскільки, коносамент є документом, який підтверджує перевезення товарів водним транспортом (а не автомобільним), у той час як факт перевезення вантажу автомобільним транспортом підтверджує міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR).
Таким чином, ураховуючи те, що спірний товар перетинав митний (державний) кордон України автомобільним транспортним засобом із реєстраційними номерами НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , а не водним транспортним засобом, то відмітки про проходження митного контролю та митного оформлення в пункті пропуску через державний кордон України були проставлені Одеською митницею як територіальним органом (відокремленим підрозділом) Державної митної служби України на Міжнародній товарно-транспортній накладній (СМR) № 9722 від 20.02.2023, що й пояснює відсутність відміток митного органу України в Коносаменті.
Позивач вважає, що відповідач помилково в апеляційній скарзі стверджує, що позивачем документально не підтверджено, що спірний товар с стоковим. Оскільки, в Додатковій угоді та в Інвойсі, виставленому Продавцем та який є первинним документом бухгалтерського обліку позивача, Продавець узгодили, що спірний товар є стоковим. Аналогічне підтвердження міститься в Пакувальному листі Продавця б/н від 20.01.2023 до Інвойса та Технічних умовах Продавця б/н від 20.01.2023, наданих позивачем відповідачу разом із Митною декларацією, в яких також вказано, що спірний товар є стоковим.
Також, позивач вважає, що Технічні умови Продавця б/н від 20.01.2023 і є сертифікатом якості в розумінні Контракту, що залишилося поза увагою відповідача.
На думку позивача, відповідач помилково вважає, що підставою для винесення оскаржуваного Рішення про коригування було те, що в Інвойсі не визначені умови та термін оплати за товар, а банківські платіжні документи, що стосуються спірного товару, відсутні. Оскільки, відповідно до пункту 1 Додаткової угоди № 1012/12/2N від 24.03.2014 до Контракту були змінені умови оплати, визначені пунктом 3 Контракту, шляхом його викладення в наступній редакції:
«.Ціпа товару включає вартість товару, упаковки, маркування та доставки. Загальна вартість Контракту складає 100 000 000 доларів США та є незмінною, а оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дня оформлення Інвойса, якщо інше не передбачено чинним Контрактом.».
Позивач вказує, що поза увагою відповідача залишилася Додаткова угода № 1012/12/13N від 17.05.2021 до Контракту, яка була надана позивачем відповідачу разом із Митною декларацією, та відповідно до пункту 2 якої за домовленістю Продавця та позивача пункт 4 Контракту було виключено.
Водночас, Додаткова угода, па підставі якої безпосередньо здійснювалась поставка спірного товару, є невід'ємною частиною Контракту. При цьому так як Контракт передбачає можливість Продавця та позивача узгодити інші умови оплати, то застосовуватися в даному випадку повинні положення Додаткової угоди, пункт 4 якої передбачає, що Інвойс оплачується протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад позивача.
Крім того, позивач у відповідь на відповідний запит відповідача щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару своїм Листом № 0103/23-02 від 01.03.2023 повідомив, що Інвойс станом на день підписання такого листа був неоплаченим, відтак позивач не міг надати випробовувані банківські платіжні документи.
На думку позивача, вищезазначене твердження відповідача в його апеляційній скарзі не узгоджується з наданими для підтвердження митної вартості спірного товару документами позивача та свідчить про протиправний характер Рішення про коригування.
Позивач зазначає, що Продавець, як виробник спірного товару, з метою підтвердження країни походження товару зробив відповідну заяву на Інвойсі, що повністю узгоджується з приписами чинного законодавства України та підтверджує країну походження спірного товару, що залишилося поза увагою відповідача та, на переконання позивача, свідчить про протиправність оскаржуваного Рішення про коригування.
Позивач вважає, що відповідач протиправно виніс оскаржуване Рішення про коригування, з підстав того, що позивач не надав у відповідь на його запит платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, виписки з бухгалтерської документації (видаткових накладних, калькуляції тощо), каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, копії митної декларації країни відправлення з врахуванням статті 254 Митного Кодексу України, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини (з обов'язковим відображенням / документальним підтвердженням якісних характеристик товару, які впливають на ціну).
Так, законодавець ставить обов'язок позивача надати відповідачу виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини у пряму залежність від наявності таких документів у позивача.
В той же час, так як у позивача як станом на дату надання Листа ТОВ «Текссол-С» № 0103/23-02 від 01.03.2023, на день підписання позовної заяви, так і станом на день підписання відзиву на апеляційну скаргу відсутні каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копія митної декларації країни відправлення, яка є власністю Продавця та який не зобов'язаний надавати такий документ позивачу, та будь-які висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені/спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару і або сировини, то на думку позивача, ненадання ним відповідачу таких документів не може слугувати підставою для прийняття останнім оскаржуваного Рішення про коригування.
Що стосується твердження відповідача про те, що до митного оформлення разом із Митною декларацією було надано експертні висновки, які не стосуються оцінюваної партії товару, то позивач зазначає, що він у своєму Листі № 0103/23-02 від 01.03.2023 повідомляв відповідачу, що ТОВ «Текссол-С» до митного оформлення спірного товару в довідкових цілях було надано останньому фотокопії Експертних висновків № 113/29 від 12.01.2022, № 113/51 від 26.01.2022 та № 113/30-1 від 17.01.2023, виданих Державним підприємством «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», які стосуються інших (аналогічних) товарів, придбаних позивачем за Контрактом у Продавця.
Що ж стосується ненадання позивачем відповідачу у відповідь на його запит виписки з бухгалтерської документації та бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, то позивач вказує, що у Листі № 0103/23-02 від 01.03.2023 повідомляв відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання такого листа виписка з бухгалтерської документації та будь-які платіжні та/або бухгалтерські документи, пов'язані з поставкою спірного товару, адже сам товар не брався на бухгалтерській облік позивача, так як він знаходився в зоні митного контролю відповідача, був не випущений у вільний обіг та був неоплачений.
Позивач вказує, що у Листі № 0103/23-02 від 01.03.2023 повідомляв відповідачу про відсутність у нього калькуляції, витребуваної в запиті, адже такий документ не надався йому Продавцем.
Відтак, зазначений аргумент відповідача, на переконання позивача, не може бути підставою для винесення Рішення про коригування, так як ненадання позивачем відповідачу таких документів не може слугувати підставою для прийняття останнім оскаржуваного Рішення про коригування.
Відповідач, на переконання позивача, порушив приписи Митного Кодексу України та неправильно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів. Оскільки, відповідач не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить, на переконання позивача, про протиправний характер оскаржуваного Рішення про коригування.
Також, позивач вважає, що відповідач помилково стверджує в апеляційній скарзі, що стягнення витрат на правову допомогу є бездоказовими, надуманими, безпідставними, не відповідають ні складності справи, ні ціні позову. Оскільки. Ціна позову складає 542 636,77 грн. Крім того, відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір; погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши клопотання апелянта про заміну відповідача правонаступником, колегія суддів приходить до висновку про його обґрунтованість, а отже необхідність задоволення такого клопотання з огляду на таке.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 22, ідентифікаційний код 35892372) зареєстроване в якості юридичної особи 09.04.2008, номер запису 1 073 102 0000 015361 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
12.10.2012 між Dawood Exports (Pvt) Ltd. (далі - продавець) та позивачем укладено контракт № 1012/12), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини власного виробництва.
24.03.2014 продавець та позивач уклали додаткову угоду № 1012/12/2N до контракту, якою, зокрема, виклали пункт 3 контракту в новій редакції, відповідно до якої ціна товару включає вартість товару, пакування, маркування та доставки. Загальна вартість контракту складає 100 000 000 доларів США і є незмінною, а оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дня оформлення інвойса, якщо інше не передбачено контрактом.
11.06.2016 продавець та позивач уклали додаткову угоду № 1012/12/4 до контракту, якою, зокрема продовжили строк дії контракту до 31.12.2017.
29.12.2017 продавець та позивач уклали додаткову угоду № 1012/12/10 до контракту, якою продовжили строк дії контракту до 31.12.2019.
27.12.2019 продавець та позивач уклали додаткову угоду № 1012/12/12 до контракту, якою продовжили строк дії контракту до 31.12.2021.
17.05.2021 продавець та позивач уклали додаткову угоду № 1012/12/13N до контракту, якою, зокрема, виклали пункт 3 контракту в новій редакції, відповідно до якої ціна товару включає вартість товару, пакування, маркування та доставки, якщо інше не передбачено Контрактом. Загальна вартість контракту складається із вартостей кожної окремої додаткової угоди до нього. Таким чином, загальна вартість придбаного позивачем товару за кожною окремою додатковою угодою збільшує відповідно загальну вартість контракту.
Відповідно до додаткової угоди № 1012/12/13N від 17.05.2021 до контракту продавець та позивач також виключили пункт 4 контракту.
02.12.2021 продавець та позивач уклали додаткову угоду № 1012/12/15 до контракту, якою продовжили строк дії контракту до 31.12.2023.
19.01.2023 продавець та позивач уклали додаткову угоду № 566 до контракту, відповідно до пункту 1 якої продавець поставив позивачу, а позивач прийняв наступну тканину виробництва Ісламської Республіки Пакистану: тканина вибивна полікотон (52% поліестер та 48% бавовна, сток), завширшки 220 см, у кількості 24 676 кг, 96 947 погонних метрів, за ціною 3,05 долари США за 1 кг; тканина пофарбована полікотон (52% поліестер та 48% бавовна, сток), завширшки 220 см, у кількості 1 726 кг, 6 748 погонних метрів, за ціною 3,05 долари США за 1 кг.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 3.1 та 4 додаткової угоди товар відвантажується змішаним транспортом на умовах CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000).
Вантажовідправником товару є Niagara Mills (Pvt) Ltd. Вантажоодержувачем товару є позивач або інші організації за домовленістю сторін.
Загальна вартість товару за інвойсом № NM-200123, який виставить до сплати продавець відповідно до додаткової угоди, складає 80 526,10 доларів США.
Оплата здійснюється позивачем протягом 90 (дев'яноста) календарних днів після поставки товару на склад позивача.
20.01.2023 продавець на виконання пункту 3.1 додаткової угоди виставив позивачу до сплати інвойс № NM-200123 на загальну суму 80 526,10 доларів США.
На поставку товару позивачем було подано відповідачу електронну митну декларацію ІМ40ДЕ № 23UA100380602653U0 від 28.02.2023, відповідно до граф 31 якої було ввезено наступні товари: тканина полікотон (p/c) змішана, з вмістом штапельних волокон поліефіру 52% та бавовни 48%, полотняного переплетення, вибивна, поверхнева щільність 115±5 г/м2, завширшки 220 см, сток, без покриття, без просочення, 96 947 погонних метрів, 213 283,4 м2, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан, виробник: продавець; тканина полікотон (p/c) змішана, з вмістом штапельних волокон поліефіру 52% та бавовни 48%, полотняного переплетення, пофарбована, поверхнева щільність 116±5 г/м2, завширшки 220 см, сток, без покриття, без просочення, 6 748 погонних метрів, 14 845,6 м2, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан, виробник: продавець.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 вказаної митної декларації ІМ40ДЕ № 23UA100380602653U0 від 28.02.2023 митна вартість товару була визначена позивачем у розмірі 80 526,10 доларів США із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту). Поставка товару відбувалася на умовах CPT м. Київ, Україна.
На підтвердження митної вартості вказаного вище товару позивачем до митного оформлення разом із митною декларацією ІМ40ДЕ № 23UA100380602653U0 від 28.02.2023 відповідно до вимог Митного Кодексу України подано наступні документи, а саме: пакувальний лист продавця на товар б/н від 20.01.2023; рахунок-фактуру (інвойс) № NM-200123 від 20.01.2023; коносамент № EXP-007001 від 24.01.2023; міжнародну товарно-транспортну накладну № 9722 від 20.02.2023; додаткову угоду; додаткову угоду № 1012/12/12 від 27.12.2019 до контракту; додаткову угоду № 1012/12/13N від 17.05.2021 до контракту; контракт.
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ № 23UA100380602653U0 від 28.02.2023 митної вартості товару, митний орган направив наступне електронне повідомлення:
«На виконання положень статей 52-64, 335 МК України за результатами опрацювання документів, поданих разом із електронною митною декларацією ІМ40ДЕ № 23UA100380602653U0 від 28.02.2023, встановлено наступне. Надані відповідно до вимог статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:
1) пунктом 4 контракту передбачено оплату за товар протягом 25 календарних днів із дати оформлення коносаменту; відповідно до пункту 4 додаткової угоди оплата здійснюється протягом 90 днів після поставки товару на склад позивача, при цьому не передбачено яким чином здійснюється початок строку оплати за товар. В інвойсі № NM-200123 від 20.01.2023 умови та термін оплати за товар не визначені, а банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, відсутні;
2) згідно з пунктом 2.1 додаткової угоди, інвойсом № NM-200123 від 20.01.2023 та графи 20 митної декларації ІМ40ДЕ № 23UA100380602653U0 від 28.02.2023 поставка товарів здійснюється за умовами CPT м. Київ, Україна (Інкотермс 2000). Відповідно до Інкотермс 2000 міжнародний торговий термін (умова) «CРТ» (Carriage Paid To (named place of destination) (Фрахт/перевезення оплачені до (...назва місця призначення)» означає, що продавець доставить товар названому ним перевізнику. Крім цього, на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту, але пунктом 3.2 додаткової угоди встановлено, що вартість товару включає лише вартість товару, пакування, маркування, доставку;
3) в інвойсі № NM-200123 від 20.01.2023 зазначено коносамент № EXP-007001, який був виставлений тільки 24.01.2023, тобто на 4 днів пізніше після дати складання інвойса. Наданий коносамент № EXP-007001 від 24.01.2023 без відміток митного органу;
4) в інвойсі № NM-200123 від 20.01.2023 зазначено, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим в період попиту або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Крім того, декларантом подані технічні умови (Factory certificate) від 20.01.2023, у яких зазначено дату виготовлення 2022-2023 роки. Також відповідно до пункту 5 контракту продавець зобов'язаний надати сертифікат походження та сертифікат якості, зазначені документи до митного оформлення не надавались. Отже, відповідно до поданих до митного оформлення документів відсутні дані щодо встановлення його сортності, що в свою чергу впливає на ціну товару;
5) експертні висновки ДЗІ № 113/29 від 12.01.2022, № 113/51 від 26.01.2022, № 113/30 від 17.01.2023 не стосуються даної партії товару (у висновку відсутні посилання на комерційні документи, що стосуються даної партії товару).
У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки в митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, ураховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством країни імпорту, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною в рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
Керуючись вимогами частин 2 та 3 статті 53, статті 54 МК України декларанту повідомлено про необхідність надання наступних додаткових документів протягом 10 календарних для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності): якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації (видаткові накладні, калькуляцію, тощо); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; сертифікат походження та сертифікат якості (пункт 5 контракту); копія митної декларації країни відправлення з урахуванням статті 254 МК України; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (з обов'язковим відображенням / документальним підтвердженням якісних характеристик товару, які впливають на ціну). Також декларант або уповноважена ним особа відповідно до частини шостої статті 53 МК України за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості та усунення виявлених розбіжностей/неточностей у наданих документах. Повідомлення направлене також на виконання вимог статті 57 МК України. Наголошено про право митного органу щодо потреби в уточненні будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки, визначене статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, яка є невід'ємною частиною Угоди про заснування Світової організації торгівлі.».
На виконання вказаного повідомлення митного органу декларантом 01.03.2023 було надіслано митному органу лист № 0103/23-02 від 01.03.2023 разом із поясненнями з приводу запитуваних документів та інформації, а також наведено спростування сумнівів відповідача. Додатково позивачем було надіслано митному органу наступні документи: додаткову угоду № 1012/12/2N від 24.03.2014 до контракту; додаткову угоду № 1012/12/4 від 11.10.2016 до контракту; додаткову угоду № 1012/12/10 від 29.12.2017 до контракту; додаткову угоду № 1012/12/15 від 02.12.2021 до контракту.
Відповідач за результатом розгляду поданої митної декларації та доданих до неї документів відмовив у митному оформленні товару за заявленою митною вартістю та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA100380/2023/000059/2 від 01.03.2023.
Відмову в митному оформленні (випуску) товару за митною декларацією ІМ40ДЕ № 23UA100380602653U0 від 28.02.2023 відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні впуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2023/000196 від 01.03.2023.
У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із електронною митною декларацією ІМ40ДЕ № 23UA100380602653U0 від 28.02.2023, встановлено наступне. Надані відповідно до вимог статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідач вказав розбіжності, аналогічні тим, що були зазначені в його електронному повідомленні від 01.03.2023, та зазначив, що за результатом опрацювання запиту митниці декларант надав наступні документи: додаткова угода № 1012/12/4 від 11.10.2016 до контракту, що стосується строку дії контракту; додаткова угода № 1012/12/2N від 24.03.2014 до контракту, що стосується предмету контракту, його ціни та загальної вартості; додаткова угода № 1012/12/10 від 29.12.2017 до контракту, що стосується строку дії контракту; додаткова угода № 1012/12/15 від 02.12.2021 до контракту, що стосується строку дії контракту.
Отже, запитувані документи, викладені в електронному повідомленні, декларантом не надано. Декларантом не виконано вимогу пункту 2 частини 2 статті 52 МК України стосовно надання митному органу достовірних відомостей, що повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Декларантом повідомлено митний орган про неможливість подання додаткових документів, тобто декларантом не вжито заходів, встановлених частиною другою статті 52, частиною третьою статті 53, статтею 58 МК України, для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення.
У зв'язку із зазначеним, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до частини 4 статті 57 МК України.
За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59 та 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю в митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. За умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей у даному випадку не можуть бути застосовані. Відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України № 476 від 01.07.2021, проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, із рівнями митної вартості схожих за описом та країною походження товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості: товар № 1 - митна декларації № 23UA400040001052U2 від 12.01.2023 (вартість згідно з джерелом інформації - 5,86 доларів США); товар № 2 - митна декларації № 23UA500020001407U3 від 31.01.2023 (вартість згідно з джерелом інформації - 5,86 доларів США). Ураховуючи неможливість застосування попередніх методів, керуючись положеннями частини 8 статті 57 та частини 1 статті 55 МК України, можливо застосувати «резервний» метод відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами рівні митної вартості. Таким чином, між митними органами та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Рішення винесено з урахуванням термінів, передбачених статтею 53 МК України, на лист позивача № 0103/23-02 від 01.03.2023.
Вважаючи протиправним рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA100380/2023/000059/2 від 01.03.2023ТОВ "Текссол-С" звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів № UA100380/2023/000059/2 від 01.03.2023 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача. А, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митних декларацій № 23UA400040001052U2 від 12.01.2023 та № 23UA500020001407U3 від 31.01.2023 є протиправним.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд першої інстанції прийшов до висновку, що фактичний об'єм виконаної роботи адвокатом є співмірним заявленим витратам на професійну правничу допомогу та такі підлягають компенсації позивачу за рахунок Київської митниці в розмірі 7500 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Так, Митний Кодекс України від 13.03.2012 №4495-VІ встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
За приписами ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Керуючись ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
На виконання ч. 1 ст. 257 МК Кодексу декларування товарів здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Частини 7 та 8 ст. 257 МК України передбачають, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені ч. 8 вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України в силу приписів ст. 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Відповідно до ч. 2 ст. VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
За правилами частин 4 та 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений ч. 10 ст. 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Керуючись ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
За правилами ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частина 4 ст. 57 МК України встановлює, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначено ст. 53 МК України.
Керуючись частинами 1 та 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
На виконання ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Втім, вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, забороняється.
Вказана норма кореспондується з приписами ст. 318 МК України, якими визначено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Що також відповідає положенням п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" від 15.02.2011 № 3018-VI, якими запроваджено наступні стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
За приписами ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
Так, згідно з частин 1 та 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень ч. 10 цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Пункт 1 ч. 5 ст. МК України встановлює, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Такими додатковими документами, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України є:
договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
копія митної декларації країни відправлення;
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
При цьому, право митного органу на витребування у декларанта або уповноваженої ним особи додаткових документів за наведеним вище переліком виникає виключно у разі, якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті (тобто основні документи), містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноваженої ним особи зобов'язані протягом 10 календарних днів надати за наявності такі додаткові документи.
Відповідно до п. 6 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
З вказаних норм вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
Так, контролюючий орган має право відійти від наведених вище обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни та не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом дій, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
За правилами п. 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України визначено, що додаткові документи (за наявності) подаються декларантом протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги органу доходів і зборів.
Як встановлено вище, оскаржуване рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100380/2023/000059/2 від 01.03.2023 винесене відповідачем, так як позивач не підтвердив включення вартості митного очищенню товару для експорту до митної вартості товару.
Так, відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди продавець зобов'язався відвантажити товар позивачу змішаним транспортом на умовах поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000).
У відповідності до пункту 3.2 додаткової угоди ціна товару з урахуванням умов його ставки (CPT м. Київ, Україна) включає в себе вартість товару, його пакування, маркування та доставку.
Так, умови поставки CPT згідно з Incoterms 2000 передбачають те, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям.
Продавець зобов'язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, а за наявності декількох перевізників першому з них, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду.
Продавець також зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки, а також сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до договору перевезення.
В обов'язки продавця також включена сплата витрат щодо експортних митних процедур, а також усіх мит, податків та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.
Отже, за умовами поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000) саме на продавця, а не на позивача покладались обов'язки щодо оплати витрат по митному очищенню спірного товару для експорту.
Щодо твердження відповідача про відсутність у коносаменті № EXP-007001 від 24.01.2023 відмітки посадових осіб митного органу в пункті пропуску на митному кордоні України, які передбачені постановою Кабінету Міністрів України № 451 від 21.05.2012, слід зазначити наступне.
За приписами п. 1 ч. 1 статті 335 МК України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості: при перевезенні автомобільним транспортом:
а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність);
б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);
в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);
г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;
ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;
д) найменування товарів;
е) вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів.
Відповідно до п. 8 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України «Питання пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними» № 451 від 21.05.2012, митні органи під час здійснення митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску через державний кордон проставляють на митних, товаросупровідних (товаротранспортних) документах відповідні відмітки, печатки та штампи, а також вносять відповідну інформацію до журналів, у тому числі електронних, чи інших документів, які використовуються митними органами, відповідно до порядку, визначеного Мінфіном, нормативно-правовими актами з питань державної митної справи.
Так, в матеріалах справи наявна міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 9722 від 20.02.2023, яка містить відмітки Румунської митниці та Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.
Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що необґрунтованим зі сторони відповідача є наполягання про надання позивачем коносамента № EXP-007001 від 24.01.2023 з відміткою прикордонної митниці, так як коносамент видається виключно на ту частину маршруту, на якій товар транспортується саме морським транспортом, а як встановлено вище, товар позивача переміщувався через митний кордон України автомобільним транспортом.
Щодо посилання відповідача на те, що в інвойсі № NM-200123 від 20.01.2023 зазначено коносамент, який був виданий 24.01.2023, тобто пізніше дати інвойса, то на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно врахував пояснення позивача, що продавець резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносамента для перевезення товарів у контейнері та відповідно знає який номер буде присвоєний системою коносаменту в день його видачі (формування). Крім того, в інвойсі не вказана дата коносамента, а лише зазначений його номер.
Як вірно вказав суд першої інстанції, вищевказана обставина не впливає на числові значення складових митної вартості товарів та не свідчать про її необґрунтованість.
Крім того, як вказано вище, обов'язок щодо транспортування такого товару був покладений сторонами угоди на продавця, а до вартості спірного товару вже були включені витрати на його транспортування до м. Києва, Україна за рахунок продавця, включаючи його транзитне перевезення та пов'язані з цим витрати.
Проаналізувавши вказані норми та обставини справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач безпідставно скоригував заявлену позивачем митну вартість товару, так як позивач не підтвердив включення вартості митного очищенню товару для експорту до митної вартості товару, адже такі витрати вже були включені до ціни товару та були понесені продавцем, а не позивачем.
Щодо твердження відповідача, що з наданих контракту, додаткових угод № 1012/12/2N від 24.03.2014 та № 1012/12/13N від 17.05.2021 до контракту, додаткової угоди та інвойса № NM-200123 від 20.01.2023 неможливо встановити умови та терміни оплати інвойса, а банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, відсутні, слід зазначити наступне.
Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 1012/12/2N від 24.03.2014 до контракту продавець та позивач, зокрема погодили викласти пункт 3 контракту в наступній редакції, відповідно до якої ціна товару включає вартість товару, пакування, маркування та доставки. Загальна вартість контракту складає 100 000 000 доларів США і є незмінною, а оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дня оформлення інвойса, якщо інше не передбачено контрактом.
Таким чином, пунктом 1 додаткової угоди № 1012/12/2N від 24.03.2014 до контракту були змінені умови оплати, визначені пунктом 3 контракту.
Як вірно вказує суд першої інстанції, відповідно до додаткової угоди № 1012/12/13N від 17.05.2021 до контракту продавець та позивач також виключили пункт 4 контракту, що залишилося поза увагою відповідача.
Додаткова угода, на підставі якої безпосередньо здійснювалась поставка товару, є невід'ємною частиною контракту. При цьому так як контракт передбачає можливість продавця та позивача узгодити інші умови оплати, то застосовуватися в даному випадку повинні положення додаткової угоди, пункт 4 якої передбачає, що інвойс оплачується протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад позивача.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача щодо неможливого встановлення умов та терміну оплати інвойса № NM-200123 від 20.01.2023 не ґрунтується на матеріалах справи та не обґрунтовано відповідачем.
Крім того, позивач у листі № 0103/23-02 від 01.03.2023 повідомив відповідачу, що інвойс № NM-200123 від 20.01.2023 був неоплаченим, що й пояснює чому позивач не надав банківські платіжні документи про оплату товару станом на день митного оформлення спірного товару та на день підписання такого листа.
Щодо доводів відповідача, що позивач не надав сертифіката про походження товару, слід зазначити наступне.
Відповідно до частин 1, 2 та 6 статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.
Декларація про походження товару це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв'язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.
Так, продавець зробив відповідну заяву про країну походження спірного товару на інвойсі № NM-200123 від 20.01.2023, що як вірно вказує суд першої інстанції, повністю узгоджується з приписами чинного законодавства України та підтверджує країну походження товару, а саме Ісламську Республіку Пакистан.
Колегія суддів зазначає, що контролюючий орган визначає митну вартість товару виходячи з ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі наданих декларантом на підтвердження митної вартості документів. В компетенцію контролюючого органу не входить перевірка правильності визначення постачальником / продавцем по зовнішньоекономічному договору ціни товару чи віднесення постачальником такого товару до певних категорій, зокрема до «стокового» товару.
В даному випадку контролюючий орган повинен здійснювати контроль за правильністю віднесення декларантом товару до певної товарної позиції на підставі Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №428 «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».
При цьому, в розділі XI (групи 50-63) «Текстильні матеріали та текстильні вироби» УКТЗЕД відсутня така кваліфікуюча ознака товару як «сток», «стоковий товар», що могло б вплинути на ставки мита на такий товар в залежності від правильності його класифікації. Не містять також жодних роз'яснень щодо понять «сток», «стоковий товар» і «Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності», затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 № 401, а також Митний кодекс України.
Таким чином, колегія суддів приходить висновку про безпідставність тверджень контролюючого органу щодо ненадання декларантом документів на підтвердження того, що задекларований товар є стоковим. Натомість надання таких документів декларантом не передбачено статтею 53 Митного кодексу України.
Разом із тим, приналежність товару до стокового підтверджується з боку позивача Додатковою угодою, Інвойсом, Пакувальним листом Продавця б/н від 20.01.2023 до Інвойса та Технічними умовами Продавця б/н від 20.01.2023.
При цьому, колегія суддів зауважує, інвойс виконує роль комерційного документу, який надає вартісну, якісну та кількісну характеристику товару.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що у документальний спосіб доводи позивача про віднесення товару до стокового підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Натомість, відповідач, поставивши під сумнів ці обставини, жодним чином не довів, що товар не має ознак стокового.
Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих ТОВ «Текссол-С», адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: договором, додатком, інвойсами та не викликають у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що ТОВ «Текссол-С» було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення відповідача № UA100380/2023/000059/2 від 01.03.2023 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Щодо наявності підстав для застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості ввезених товарів, колегія суддів зазначає наступне.
На виконання пунктів 2 та 4 ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За правилами п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Втім, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті вказаних положень.
Отже, висновки контролюючого органу щодо документального непідтвердження ТОВ "Текссол-С" митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації позивача є протиправним.
Отже, у відповідача під час прийняття спірного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права та прийшов до вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; п. 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; п. 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; п. 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; п. 29).
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом повно з'ясовано обставини справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан