Справа № 320/15280/21 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.
24 травня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Оксененка О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області (ЄДРПОУ: 04358508, адреса: вул. Київська, буд. 138, с. Гатне, Фастівський район, Київська область, 08160), у якому просить суд:
- визнати незаконним і скасувати рішення сесії Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області від 26.08.2021 за №12/36;
- зобов'язати Гатненську сільську раду Фастівського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,15 га, за рахунок земель комунальної форми власності на території с. Віта-Поштова Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області з подальшою передачею у власність згідно поданого графічного матеріалу до клопотання від 29.07.2021.
Позов мотивований тим, що статтею 118 Земельного кодексу України встановлений виключний перелік підстав для відмови особі у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. В той же час підстава для відмови, на яку послався відповідач в оскаржуваному рішенні, не віднесена законодавством до переліку таких. Тому, за твердженням позивача, відмова відповідача у наданні дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,15 га, за рахунок земель комунальної форми власності на території с. Віта-Поштова Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області з подальшою передачею у власність є протиправною, а відтак відповідача належить зобов'язати надати позивачу вказаний дозвіл. При цьому, позивач стверджує, що такий обов'язок не є втручанням у дискреційні повноваження Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано рішення Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області від 26.08.2021 № 12/36;
- зобов'язано Гатненську сільську раду Фастівського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,15 га, за рахунок земель комунальної форми власності на території с. Віта-Поштова Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області;
- відстрочено виконання рішення суду в частині зобов'язання до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що відповідачем правомірно прийнято оскаржуване рішення, оскільки громадянину ОСОБА_2 згідно з рішенням Віто-Поштової сільської ради 5ї сесії 6 скликання від 17.03.2011 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка позначена позивачем на графічних матеріалах доданих до клопотання. Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц, апелянт звертає увагу, що ОСОБА_2 , отримавши рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, до кінця не сформував своє право на дану земельну ділянку, але фактично нею користується, це підтверджується тим, що земельна ділянка прибрана, що свідчить про її обслуговування та використання вищезазначеним громадянином. Апелянт стверджує, що зазначена земельна ділянка не обліковується в сільській раді як комунальна форма власності, оскільки фактично нею користується гр. ОСОБА_2
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 ст. 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області з клопотанням від 29.07.2021 вих.№566/07/21-Р, в якому, в порядку статті 118 Земельного кодексу України, просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,15 га, за рахунок земель комунальної форми власності на території с. Віта-Поштова Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області з подальшою передачею у власність.
Рішенням Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області від 26.08.2021 № 12/36 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, в зв'язку з тим, що позначена на викопіюванні земельна ділянка знаходиться в користуванні третіх осіб.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не надано жодних доказів того, що земельна ділянка, на яку претендував позивач, як на дату прийняття оскаржуваного рішення так і станом на час прийняття рішення у даній справі, перебуває у власності третіх осіб, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню судом.
Колегія суддів не може не погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч.ч. 1-3, 5 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Згідно з ч. 1 ст. 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність встановлені ст. 118, 122 ЗК України.
Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями ч. 7 указаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Виходячи з аналізу ст. 118 ЗК України, порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Апелянт стверджує, що згідно з рішенням Віто-Поштової сільської ради 5ї сесії 6 скликання від 17.03.2011 ОСОБА_2 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка позначена позивачем на графічних матеріалах доданих до клопотання.
Крім того, у апеляційній скарзі відповідач стверджує, що вказана земельна ділянка перебуває у користуванні ОСОБА_2 , у зв'язку з чим, така ділянка на балансі не обліковується в сільській раді як комунальна форма власності.
З приводу наведених доводів апелянта, колегія суддів зауважує, що передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до ст. 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб'єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 27.03.2018 у справі № 463/3375/15-а, від 28.01.2020 у справі № 2240/2962/18, від 28.02.2020 у справі № 806/3304/18, від 08.09.2020 у справі № 812/1450/17, від 26.10.2021 у справі № 160/5982/19, від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 та від 03.08.2023 у справі № 300/3771/22.
У постанові від 18.05.2022 у справі № 154/3345/16 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглядав питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі - дозволу), на яку претендує декілька осіб, і дійшов висновку, що застосуванню підлягає правовий висновок про вичерпність переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України (п. 21 цієї постанови), та правовий висновок про незаконність відмови у наданні дозволу у зв'язку з відведенням земельної ділянки іншій особі (п. 23 цієї постанови).
Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні жодні докази набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку, а також докази вибуття такої земельної ділянки з комунальної власності, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відповідача не було підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивачеві.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність правових підстав для їх задоволення.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАСУ країни, суд,-
Апеляційну скаргу Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
О.М. Оксененко